23.01.2023

№ 191/3030/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 191/3030/17

провадження № 61-11029св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М.,

Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Держава Україна в особі Державної казначейської служби України,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 24 червня 2020 року, постановлену колегією у складі суддів: Лаченкової О. В., Варенко О. П., Свистунової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування майнової шкоди.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2018 року позов задоволено.

Стягнено з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 2 500 грн у відшкодування майнової шкоди.

Стягнено з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України на користь держави 640 грн судового збору.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року апеляційні скарги Управління державної казначейської служби України у місті Синельниковому Дніпропетровської області та першого заступника прокурора Дніпропетровської області задоволено.

Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 18 травня 2018 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь Управління державної казначейської служби України у місті Синельниковому Дніпропетровської області 960 грн у відшкодування судових витрат, на користь Прокуратури Дніпропетровської області - 973,50 грн.

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Дніпровського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року.

В обґрунтування вказував, що постанова Дніпровського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року суперечить судовій практиці в аналогічних спорах, яка є усталеною з 2018 року.

Йому не було відомо про цей факт, тому вважав, що зазначене є нововиявленою обставиною.

За таких обставин просив скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року і залишити в силі рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2018 року.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції та мотиви його прийняття

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 24 червня 2020 року у задоволенні заяви відмовлено, постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року залишено в силі.

Постановляючи ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що зазначена заявником підстава для перегляду судового рішення не є нововиявленою обставиною і не спростовує правильність висновків, покладених в основу постанови Дніпровського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 24 червня 2020 року і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Підставою касаційного оскарження ухвали Дніпровського апеляційного суду

від 24 червня 2020 року заявник вказує порушення норм процесуального права, зазначаючи, що судом апеляційної інстанції не розглянено заяву про відвід колегії суддів та заборонено ставити питання іншим учасникам судового процесу. Також заявник вказує про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, стверджуючи, що зазначена ним підстава для перегляду судового рішення є нововиявленою обставиною.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 7 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Відповідно до статті 3 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи

(пункт 1 частина друга статті 423 ЦПК України).

Нововиявленими обставинами є юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права і обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи могли ці обставини спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення.

Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювались судом у процесі розгляду справи.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи могли ці обставини спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі «Праведная проти Росії»

від 18 листопада 2004 року зазначив, що одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що, якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду. Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало законної сили, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин. Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_1 посилається як на нововиявлену обставину на виявлену ним судову практику в аналогічних спорах, яка є незмінною з 2018 року.

Проте заявник помилково ототожнив вказане з нововиявленою обставиною; зазначена ним обставина не може вважатися такою.

Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд постанови Дніпровського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року за нововиявленими обставинами, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що викладена ОСОБА_1 у заяві обставина не є нововиявленою в розумінні пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України і не може бути підставою для перегляду судового рішення.

Таким чином касаційний суд спростовує доводи касаційної скарги про те, що зазначена ОСОБА_1 підстава для перегляду судового рішення є нововиявленою обставиною.

Твердження заявника про те, що 24 червня 2020 року судом апеляційної інстанції не розглянено заяву про відвід колегії суддів, також відхиляються касаційним судом з огляду на наступне.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 24 червня 2020 року заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Лаченкової О. В., Варенко О. П., Свистунової О. В. залишено без розгляду.

Ухвалюючи вказане судове рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 пропустив строк, встановлений частиною третьою статті 39 ЦПК України, на звернення до суду з відповідною заявою, що у відповідності до вимог частини другої статті 126 ЦПК України є підставою для залишення такої заяви без розгляду. Виняткових випадків для заявлення відводу з пропуском строку апеляційним судом не встановлено.

За таких обставин касаційний суд вважає такі доводи касаційної скарги необґрунтованими.

Інші доводи не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування судового рішення, оскільки суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 24 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук