ПОСТАНОВА
Іменем України
31 березня 2020 року
Київ
справа №199/2552/17(2-а/199/115/17)
адміністративне провадження №К/9901/45642/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську,
третя особа: Публічне акціонерне товариство "Дніпропетровський завод прокатних валків",
про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 -Просяник Надії Петрівни
на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Божко Л.А., суддів Дурасової Ю.В., Лукманової О.М.),
В С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
12 квітня 2017 року ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська з адміністративним позовом до Лівобережного об`єднаного управління пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську (далі також - відповідач), третя особа Публічне акціонерне товариство «Дніпропетровський завод прокатних валків», про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просив визнати дії відповідача щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 незаконними та зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 з 28 липня 2016 року.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2017 року позов задоволено, визнано неправомірними дії відповідача щодо непризначення позивачу пенсії на пільгових умовах за списком №2 та зобов`язано відповідача здійснити призначення позивачу пенсії на пільгових умовах за списком №2, починаючи з 18 жовтня 2016 року.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у розумінні пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в поєднані зі статтею 100 цього Закону право на пенсію за віком на пільгових умовах серед іншого залежить від того, чи працівник, який заявляє право на таку пенсію, обіймав посаду на виробництві чи виконував роботу, пов`язану із шкідливими і важкими умовами праці, яка точно відповідає виробництву, роботі, професії, посаді і показникам шкідливих і особливо важких умов праці Списку №2, затвердженому постановою №1173 та/чи постановою Кабінету Міністрів України.
Відповідач, не погодившись з даною постановою суду, подав апеляційну скаргу.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року апеляційну скаргу Лівобережного об`єднаного управління пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську задоволено; постанову Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2017 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Лівобережного об`єднаного управління пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську, третя особа Публічне акціонерне товариство «Дніпропетровський завод прокатних валків» про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.
Постановляючи зазначене судове рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутність в трудовій книжці позивача записів про трудовий стаж, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах; уточнюючої довідки про зарахування періодів роботи до спеціального стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років; особової картки позивача в архіві ПАТ «Дніпропетровський завод прокатних валків», а також будівельно - монтажної дільниці та професії монтажник з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій і виконавець робіт в штатному розписі за 1986 - 1993 роки відділу капітального будівництва Дніпропетровському заводі.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просив скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована наступними доводами.
Суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків про те, що у трудовій книжці позивача відсутні записи, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, оскільки зазначене спростовується трудовою книжкою, в якій міститься необхідна інформація про роботу позивача, а саме записи 5-7. Тож посилання суду апеляційної інстанції на відсутність відповідних записів у трудовій книжці не відповідає дійсності.
Також позивач зазначає, що назви посад, на яких він працював у спірний період, віднесені до Списку №2, чинного на час роботи позивача.
Враховуючи викладене, позивач вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та прийняв судове рішення з правильним застосуванням норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, тоді як судом апеляційної інстанції невірно застосовано статті 13, 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та скасовано рішення, яке відповідало закону.
Позиція інших учасників справи
Від інших учасників справи відзиву або заперечень на касаційні скарги позивача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі №199/2552/17(2-а/199/115/17), витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Суддя-доповідач ухвалою від 30 березня 2020 року прийняв до провадження адміністративну справу №199/2552/17(2-а/199/115/17) та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 31 березня 2020 року.
При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що до досягнення 55 річного віку позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2.
Проте, згідно листа №3024/05/30 від 10 жовтня 2016 року йому було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2, так як позивачу не зарахували роботи в період військової служби - тому що позивачем не надано документів щодо ліквідації військової частини без правонаступника; відсутні дані щодо переведення на іншу роботу, роботу з неповним робочим днем, про надання відпустки без збереження заробітної плати або довідки про їх відсутність.
Також позивачу не зараховано до пільгового стажу по Списку №2 виконувані ним роботи на Дніпропетровському заводі прокатних валків в будівельно-монтажному управлінні відділку капітального будівництва, оскільки в архіві ПАТ «Дніпропетровський завод прокатних валків» відсутня його особова картка №П-2 в книгах реєстрації наказів про прийняття, переведення та звільнення працівників накази на прийняття, переведення та звільнення згідно запису в трудовій книжці не зареєстровано, в штатному розкладі в 1986-1993 роки відділу капітального будівництва Дніпропетровського заводу прокатних валків відсутні монтажно-будівельна дільниця та професії монтажник з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій та виконавець робіт, тому відсутні і дані щодо проведення атестації робочого місця «виконавець робіт».
Позивачу було зараховано лише період роботи з 3 січня 2012 року по 30 червня 2016 року, що складає 4 роки 5 місяців 28 днів, та є недостатнім для призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2.
Також судами встановлено, що відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 , виданої 15 серпня 1979 року позивач, в період з 12 жовтня 1986 року по 12 квітня 1988 року працював монтажником 4 р. в СМУ ОКСа Дніпропетровського державного заводу прокатних валків; з 12 квітня 1988 року в даному СМУ переведений на посаду прораба та 31 березня 1993 року звільнений за переведенням на підприємство «Стройєкс» на підставі пункту 5 статті 36 КЗпП України.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходив військову службу в лавах Радянської армії на будівельній дільниці 6667 в військовій частині 02577 з 6 вересня 1984 року (наказ командира в/ч 12253 №066 про призов) по 7 липня 1986 року (наказ командира в/ч 52690 №0133 від 7 липня 1986 року про звільнення в запас), служив в військових званнях «лейтенант», «старший лейтенант» на посаді виконавця робіт будівельної дільниці, із них з 13 серпня 1984 року по 7 липня 1986 року позивач працював виконавцем робіт на будівельній дільниці (виконробом) та дана посада на такій дільниці є роботою зі шкідливими умовами праці та входить до Списку № 2 шкідливих професій і виробництва.
Згідно архівної довідки Міністерства оборони РФ від 5 лютого 2016 року встановлено, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 в період з серпня 1984 року до серпня 1986 року у військовому званні «лейтенант», «старший лейтенант» на посаді виконавця робіт будівельної ділянки.
Із листа Управління праці та соціального захисту населення Амур - Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради №865 від 17 лютого 2016 року судами встановлено, що дане управління провело обстеження в межах повноважень ПАТ «Дніпропетровський завод прокатних валків» по факту звернення позивач, де при обстеженні книги реєстрації наказів про прийняття, переведення та звільнення працівників за 1986, 1988, та 1993 роки; відомостей нарахування заробітної плати за 1986 - 1993 роки та колективних договорів за 1986,1987, 1988, 1990, 1991, 1992, 1993 роки, встановлено відсутність записів про накази №37 від 2 жовтня 1986 року, №19 від 12 квітня 1988 року та від 31 березня 1993 року відносно позивача; у відомостях по нарахуванню заробітної плати простежується нарахування заробітної плати позивача з 1986 по 1993 роки; в колективних договорах за 1986 та 1987 роки є додатки з Переліком посад з важкими та шкідливими умовами праці. До переліку включено професію монтажника стальних та залізобетонних конструкцій відділу капітального будівництва з обумовленням про надання додаткових відпусток. В колективних договорах за 1988, 1990, 1991, 1992, 1993 роки відсутні Переліки посад з важкими та шкідливими умовами праці.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанції доводів учасників справи
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року не відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є прийнятні з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно із частиною першою статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Відповідно до статті 24 Закон №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Закон №1058-IV набрав чинності 1 січня 2004 року. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII).
Відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону №1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 26 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються зі зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи - чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Відповідно до пункту «б» розділу XXIX «будівництво будівель і споруд: промислових енергетичних, гідротехнічних дорожньо-мостових, транспорту та зв`язку, житлових та культурно-побутових, а також наземних будівель та споруд, шахт, рудників та комунікацій» Списку № 2, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 правом на пенсію за віком по Списку №2 користуються, зокрема, виконавці робіт.
Відповідно до пункту «а» та пункту «б» розділу XXIX «будівництво будівель і споруд: промислових енергетичних, гідротехнічних дорожньо-мостових, транспорту та зв`язку, житлових та культурно-побутових, а також наземних будівель та споруд, шахт, рудників та комунікацій» Списку №2, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, та розділу XXVII «Будівництво, реконструкція, технічне переоснащення, реставрація і ремонт будівель, споруд та інших об`єктів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10, правом на пенсію за віком по Списку № 2 користуються, зокрема, монтажники.., виконавці робіт.
Згідно зі статтею 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, а відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2.1., пункту 2.4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління ПФУ від 25 листопада 2005 року №22, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637. До заяви про призначення пенсії за вислугу років, крім документів, передбачених підпунктами 1-4 пункту 2.1. цього розділу, надаються також документи, що підтверджують стаж роботи, який дає право на призначення такого виду пенсії.
Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою КМУ від 12 серпня 1993 року №637, у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, в яких має бути зазначені періоди, що зараховуються до спеціального трудового стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, що зараховується до спеціального трудового стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, на підставі яких видана довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17.
Так, судами попередніх інстанцій із трудової книжки НОМЕР_1 , виданої 15 серпня 1979 року, встановлено, що позивач в період з 12 жовтня 1986 року по 12 квітня 1988 року працював монтажником 4 р. в СМУ ОКСа Дніпропетровського державного заводу прокатних валків; з 12 квітня 1988 року в даному СМУ переведений на посаду прораба (виконавець робіт) та 31 березня 1993 року звільнений за переведенням на підприємство «Стройєкс» на підставі пункту 5 статті 36 КЗпП України.
Тобто, займані позивачем посади (монтажника, виконавця робіт) були передбачені в діючих на той період редакція Списків №2.
Однак суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, послався на відсутність в трудовій книжці позивача записів про трудовий стаж, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, уточнюючої довідки про зарахування періодів роботи до спеціального стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, особової картки позивача в архіві ПАТ «Дніпропетровський завод прокатних валків», а також будівельно - монтажної дільниці та професії монтажник з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій і виконавець робіт в штатному розписі за 1986 - 1993 роки відділу капітального будівництва Дніпропетровському заводі.
Як вже було зазначено вище, основним документом, який підтверджує роботу є трудова книжка, а надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Однак, судом апеляційної інстанції не було мотивовано неможливість встановлення пільгового характеру праці позивача із наявних у трудовій книжці записів. Зазначений суд посилався лише на лист Управління праці та соціального захисту населення Амур - Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради №865 від 17 лютого 2016 року, однак вказана інформація судом апеляційної інстанції під час судового розгляду не перевірялася.
Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із судом першої інстанції про задоволення позову за період роботи позивача з 1986 року по 1993 рік.
Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем не зараховано до пільгового стажу період перебування позивача в лавах Збройних Сил з 6 вересня 1984 року по 7 липня 1986 року. Так, відповідач, відмовляючи у зарахуванні зазначеного стажу до пільгового виходив з того, що позивачем не надано документів щодо ліквідації військової частини без правонаступника.
Проте, як вірно зазначено судом першої інстанції, такі запитувані дані надати неможливо із-за спливу терміну їх зберігання ще в радянські часи - 3 роки.
Також судом першої інстанції встановлено, що позивач проходив військову службу в лавах Радянської армії на будівельній дільниці 6667 в військовій частині 02577 з 6 вересня 1984 року (наказ командира в/ч 12253 №066 про призов) по 7 липня 1986 року (наказ командира в/ч 52690 №0133 від 7 липня 1986 року про звільнення в запас), служив в військових званнях «лейтенант», «старший лейтенант» на посаді виконавця робіт будівельної дільниці, із них з 13 серпня 1984 року по 7 липня 1986 року позивач працював виконавцем робіт на будівельній дільниці (виконробом) та дана посада на такій дільниці є роботою зі шкідливими умовами праці та входить до Списку № 2 шкідливих професій і виробництва.
Крім того, суд першої інстанції, задовольняючи позов у цій частині, посилався на архівну довідку № 4/8933 від 5 лютого 2016 року, видану Центральним архівом Міністерства оборони РФ, з якої встановлені дані щодо заробітної плати позивача за період служби в армії, дані щодо зарахування на службу та дані щодо звільнення в запас з вказівкою займаної посади.
Однак, суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції, не мотивував своє рішення в частині відмови у зарахуванні періоду перебування позивача в лавах Збройних Сил, при цьому з оскаржуваного судового рішення вбачається, що цим судом було встановлено факт перебування позивача в лавах Збройних Сил, на посадах віднесених до Списку №2.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується із судом першої інстанції про задоволення позову в частині зарахування періоду перебування позивача в лавах Збройних Сил з 13 серпня 1984 року по 7 липня 1986 року до пільгового за списком №2.
Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську, третя особа: Публічне акціонерне товариство "Дніпропетровський завод прокатних валків", про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії.
Таким чином, суд першої інстанції прийняв судове рішення з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тоді як судом апеляційної інстанції невірно застосовано норми матеріального права, а саме статті 13, 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пункт 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою КМУ від 12 серпня 1993 року №637, та скасовано судове рішення суду першої інстанції, яке відповідало закону.
Розглядаючи цю справу в касаційному порядку, суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Враховуючи викладене вище, суд вважає, що висновки суду апеляційної інстанції є помилковими, тоді як висновки суду першої інстанції є законними та обґрунтованими.
У зв`язку із чим суд приходить до висновку, що рішенням суду апеляційної інстанції скасоване рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, тому постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року необхідно скасувати, а постанову Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2017 року залишити в силі.
Висновки щодо розподілу судових витрат
Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 був сплачений судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 768 грн, що підтверджується квитанцією №0.0.887041615.1 від 7 листопада 2017 року.
Враховуючи викладене, на користь позивача підлягають присудженню здійсненні ним судові витрати на сплату судового збору у розмірі 768 грн.
Керуючись статтями 341 345 349 352 355 356 359 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року скасувати.
Постанову Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2017 року залишити в силі.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську (РНОКПП 40380285) у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Я.О. Берназюк
Судді:І.В. Желєзний
Н.В. Коваленко