10.08.2025

№ 199/441/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2025 року

м. Київ

справа № 199/441/21

провадження № 61-9002св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач (за первісним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (за первісним позовом) - акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро»,

позивач (за зустрічним позовом) - акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро»,

відповідач (за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 27 червня 2022 року у складі судді Подорець О. Б. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 травня 2023 року ускладі колегії суддів Гапонова А. В., Новікової Г. В., Никифоряка Л. П.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» про захист прав споживача шляхом визнання недійсними умов кредитного договору та визнання кредитного договору припиненим та за зустрічним позовом акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» (далі - АТ «Банк Кредит Дніпро») про захист прав споживача шляхом визнання недійсними умов кредитного договору та визнання кредитного договору припиненим.

На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначала, що 29 березня 2017 року вона уклала із АТ «Банк Кредит Дніпро» кредитний договір № 2203952057401, за умовами якого отримала кредит на споживчі потреби в розмірі 125 000,00 грн строком на 36 місяців, з 29 березня 2017 року до 28 березня 2020 року, із формою погашення - ануїтет.

У розділі 9 кредитного договору зазначено суму споживчого кредиту - 137 935,00 грн; суму кредиту - 122 500,00 грн з цільовим призначенням - на споживчі потреби і оплату комісії за надання кредиту; процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та становить на строкову заборгованість за кредитом 9 % річних; на прострочену заборгованість за кредитом - 56 % річних; комісія за надання кредиту (обчислюється банком виходячи із суми кредиту на споживчі потреби і строку кредиту та сплачується за рахунок споживчого кредиту) 15 435,00 грн, щомісячна комісія 3,90 % від суми споживчого кредиту.

Згідно із квитанцією позивач отримала від банку споживчий кредит у розмірі 122 500,00 грн. Кредит у розмірі 137 500,00 грн позивач не отримувала.

Комісія за надання кредиту в розмірі 15 435,00 грн та щомісячна комісія в розмірі 3,90 % від суми споживчого кредиту є платою за послуги банку за рахунок спозивача, що є незаконним відповідно до частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

На виконання умов кредитного договору позивач сплатила 227 500,00 грн, що значно перевищує суму тіла кредиту та процентів за користування кредитом, передбачених умовами спірного кредитного договору.

26 листопада 2020 року позивач отримала із сайту Українського бюро кредитних історій відомості за кредитним договором, з яких стало відомо, що банк неправильно здійснює розрахунок за кредитом та продовжує нараховувати проценти поза межами строку дії кредитного договору, що суперечить нормам законодавства.

Враховуючи наведені обставини, позивач просила суд:

- визнати недійсними з моменту укладення договору умови, зазначені в розділі 9 кредитного договору № 2203952057401, укладеного 29 березня 2017 року між ОСОБА_1 і АТ «Банк Кредит Дніпро», якими передбачено суму споживчого кредиту 137 935,00 грн, сплату процентної ставки на прострочену заборгованість за кредитом 56 % річних, сплату позичальником комісії за надання кредиту 15 435,00 грн, сплату щомісячної комісії 3,90 % від суми споживчого кредиту за обслуговування кредитної заборгованості в терміни та розмірах, визначених згідно з додатком 1 до кредитного договору - графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту і реальної процентної ставки;

- визнати припиненими зобов`язання за кредитним договором № 2203952057401.

У лютому 2021 року АТ «Банк Кредит Дніпро» звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Зустрічний позов мотивовано неналежним виконанням боржником умов кредитного договору, в результаті чого виникла заборгованість.

АТ «Банк Кредит Дніпро» просило суд:

- стягнути з ОСОБА_1 на свою користь загальну заборгованість за кредитним договором від 29 березня 2017 року № 2203952057401 у розмірі 148 912,47 грн.

Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 27 червня 2022 року позов ОСОБА_1 задовольнив.

Визнав недійсними з моменту укладення договору умови, зазначені в розділі 9 кредитного договору № 2203952057401, укладеного 29 березня 2017 року між ОСОБА_1 і АТ «Банк Кредит Дніпро», якими передбачено суму споживчого кредиту 137 935,00 грн, сплату процентної ставки на прострочену заборгованість за кредитом 56 % річних, сплату позичальником комісії за надання кредиту 15 435,00 грн, сплату щомісячної комісії 3,90 % від суми споживчого кредиту на обслуговування кредитної заборгованості в терміни та розмірах, визначених згідно з додатком 1 до кредитного договору від 29 березня 2017 року № 2203952057401 - графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту і реальної процентної ставки.

Визнав припиненим зобов`язання за кредитним договором № 2203952057401, укладеним 29 березня 2017 року між ОСОБА_1 і АТ «Банк Кредит Дніпро».

У задоволенні зустрічного позову АТ «Банк Кредит Дніпро» відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивоване недійсністю з моменту укладення кредитного договору умов, які зазначені в розділі 9 кредитного договору щодо суми споживчого кредиту 137 935,00 грн, сплати процентної ставки на прострочену заборгованість за кредитом 56 % річних, сплати позичальником комісії за надання кредиту 15 435,00 грн, сплати щомісяця комісії 3,90 % від суми споживчого кредиту на обслуговування кредитної заборгованості в терміни та розмірах, визначених згідно з додатком 1 до кредитного договору - графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту і реальної процентної ставки. Враховуючи висновок експерта та надані позивачем квитанції, зобов`язання позичальника за кредитним договором є припиненими, адже умови договору вона виконала в повному обсязі.

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська додатковим рішенням від 22 листопада 2022 року доповнив рішення від 27 червня 2022 року.

Стягнув з АТ «Банк Кредит Дніпро» на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді витрат, пов`язаних із залученням експерта, в розмірі 14 000,00 грн.

Дніпровський апеляційний суд постановою від 09 листопада 2022 року апеляційну скаргу АТ «Банк Кредит Дніпро» залишив без задоволення, а рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 червня 2022 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована законністю і обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.

Верховний Суд постановою від 05 квітня 2023 року касаційну скаргу АТ «Банк Кредит Дніпро» задовольнив частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року скасував, справу передав на новий розгляд до апеляційного суду.

Постанова Верховного Суду мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не дослідив та не надав належної правової оцінки розрахунку заборгованості за кредитним договором, наданому банком на підтвердження заявлених зустрічних позовних вимог, не встановив її наявність чи відсутність з урахуванням установлених фактичних обставин справи, зокрема сплачених боржником коштів на виконання умов кредитного договору, в результаті чого не визначився з дійсним розміром заборгованості боржника за кредитним договором чи її відсутністю та дійшов передчасних висновків про залишення без змін рішення районного суду.

Дніпровський апеляційний суд постановою від 16 травня 2023 року апеляційну скаргу АТ «Банк Кредит Дніпро» задовольнив частково.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 червня 2022 року в частині визнання недійсним з моменту укладення договору умови сплати процентної ставки на прострочену заборгованість за кредитом 56 % річних, а також визнання припиненим зобов`язання за кредитним договором № 2203952057401, укладеним 29 березня 2017 року між ОСОБА_1 та АТ «Банк Кредит Дніпро» скасував.

Позовні вимоги АТ «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнив частково.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Кредит Дніпро» заборгованість за кредитним договором № 2203952057401, який укладений 29 березня 2017 року, станом на 26 січня 2021 року за простроченими процентами у розмірі 31 907,87 грн.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Кредит Дніпро» сплачений судовий збір у розмірі 1 647,37 грн.

В іншій частині рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 червня 2022 року залишив без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним у силу закону з моменту його укладення.

Враховуючи, що процентна ставка за неналежне виконання умов кредитного договору погоджена сторонами у належній письмовій формі, вона не є комісією (платою за додаткові та супутні послуги кредитодавця) і застосовується лише у разі порушення позичальником умов кредитного договору, з чим позивач погодилася, що підтверджується її особистим підписом, а умови договору є обов`язковими до виконання, немає правових підстав вважати ці умови договору недійсними.

Відповідно зустрічний позов підлягає задоволенню частково, у частині стягнення процентної ставки на прострочену заборгованість за кредитом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2023 року до Верховного Суду, АТ «Банк Кредит Дніпро», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції в частині, яка була залишена в силі апеляційним судом, та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і направити справу в частині стягнення простроченого кредиту та простроченої комісії до суду першої інстанції на новий розгляд.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 20 червня 2023 року відкрив касаційне провадження у справі, витребував її із Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська.

29 червня 2023 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В касаційній скарзі скаржник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19, від 16 вересня 2020 року у справі № 617/1552/15-ц, від 30 червня 2021 року у справі № 201/10403/19 та інших.

У касаційній скарзі зазначається, що суд апеляційної інстанції не надав жодної оцінки вимогам зустрічного позову, чим порушив пункт 3 частини першої статті 382 ЦПК України.

Позивач за первісним позовом не надав суду доказів того, що банк при підписанні договору надав неповну або недостовірну інформацію.

ОСОБА_1 пропустила позовну давність.

Суд апеляційної інстанції не дослідив розрахунок заборгованості та інші докази у справі щодо заборгованості за тілом кредиту і комісією.

Доводи інших учасників справи

Позивач відзив на касаційну скаргу не надіслала.

Фактичні обставини справи

Суд встановив, що 29 березня 2017 року ОСОБА_1 і АТ «Банк Кредит Дніпро» уклали кредитний договір № 2203952057401, за умовами якого банк надає позичальнику кредит на споживчі потреби у розмірі 125 000,00 грн строком на 36 місяців, з 29 березня 2017 року до 28 березня 2020 року із формою погашення - ануїтет. Сума споживчого кредиту - 139 935,00 грн. Дата надання кредиту - 29 березня 2017 року. Сума кредиту на споживчі потреби - 122 500,00 грн. Кінцева дата виконання зобов`язань клієнта у зв`язку з отриманням кредиту - 28 березня 2020 року. Цільове призначення кредиту - на споживчі потреби та для сплати комісії за надання кредиту. Рахунок, на який здійснюється видача суми кредиту на споживчі потреби - 26257048621402 в АТ «Банк Кредит Дніпро».

У розділі 8 кредитного договору зазначено цільове призначення кредиту - на споживчі потреби та для оплати комісії за надання кредиту.

У розділі 9 кредитного договору зазначено: сума споживчого кредиту 137 935,00 грн; сума кредиту на споживчі потреби - 122 500,00 грн; цільове призначення кредиту - на споживчі потреби та для оплати комісії за надання кредиту; процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та становить на строкову заборгованість за кредитом - 9 % річних; на прострочену заборгованість за кредитом - 56 % річних; комісія за надання кредиту (вираховується банком виходячи із суми кредиту на споживчі потреби та строку кредиту і сплачується за рахунок споживчого кредиту) - 15 435,00 грн, щомісячна комісія - 3,90 % від суми споживчого кредиту.

Згідно із додатком 1 до кредитного договору - графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту і реальної процентної ставки, дата надання кредиту - 29 березня 2017 року, сума споживчого кредиту - 137 500,00 грн; сума кредиту на споживчі потреби - 122 500,00 грн; фіксована процентна ставка - 9 % річних; супутні витрати позичальника: комісія (1) за користування кредитом 3,90 % від суми споживчого кредиту, сплачується щомісяця; комісія (2) 15 435,00 грн, сплачується одноразово в день укладення кредитного договору, визначається банком виходячи із суми кредиту на споживчі потреби і строку кредиту.

Відповідно до висновку судової економічної експертизи від 26 липня 2021 року документально підтверджується отримання ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту кредитних коштів у сумі 122 500,00 грн. Станом на 28 березня 2020 року заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «Банк Кредит Дніпро» за договором споживчого кредиту немає, значиться переплата в розмірі 96 457,49 грн.

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права

і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У частині першій статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц дійшов висновку про те, що умова договору про надання споживчого кредиту, укладеного після 16 жовтня 2011 року, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів» (будь-які збори, відсотки, комісії, платежі), є нікчемною на підставі частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», норма якої діяла з 16 жовтня 2011 року до внесення змін на підставі Закону України «Про споживче кредитування» № 1734-VIII від 15 листопада 2016 року.

У постанові від 05 квітня 2023 року, ухваленій у цій справі, Верховний Суд вказав, що відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, що діяла на момент укладення спірного договору, кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним у силу закону з моменту його укладення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17).

Суди встановили, що розділом 9 кредитного договору передбачена одноразова комісія за надання кредиту в розмірі 15 435,00 грн та щомісячна комісія в розмірі 3,90 % від суми споживчого кредиту за обслуговування кредитної заборгованості.

Проте, положення договору про надання споживчого кредиту, які передбачають здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемними і окреме рішення суду про визнання їх недійсними не вимагається.

Разом з тим згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Суди встановили, що розділом 9 кредитного договору також передбачена процентна ставка за користування кредитом, яка є фіксованою та становить на строкову заборгованість за кредитом - 9 % річних; на прострочену заборгованість за кредитом - 56 % річних.

Вказана процентна ставка на прострочену заборгованість за кредитом на рівні 56 % річних не є комісією.

Відповідно до вказаного, суд апеляційної інстанції обґрунтовано стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Кредит Дніпро» заборгованість за кредитним договором № 2203952057401, який укладений 29 березня 2017 року, станом на 26 січня 2021 року за простроченими процентами у розмірі 31 907,87 грн.

Верховний Суд переглядає оскаржувані судові рішення в межах вимог касаційної скарги, зокрема лише в частині вирішення вимог зустрічного позову про стягнення простроченого кредиту та простроченої комісії, адже лише в цій частині скаржник просить направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Щодо доводів касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції вимог зустрічного позову, слід зазначити, що суд апеляційної інстанції у постанові від 16 травня 2023 року, виконуючи вказівки Верховного Суду, надані у постанові від 05 квітня 2023 року, надав належну оцінку вимогам зустрічного позову, зокрема - розрахунку заборгованості, що був поданий АТ «Банк Кредит Дніпро». На підставі аналізу висновку судової експертизи, платіжних документів та пояснень сторін суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку про стягнення лише частини заборгованості у вигляді прострочених процентів у розмірі 31 907,87 грн, відмовивши у стягненні суми комісії через неправомірність її нарахування.

Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на те, що позивач не довела факт ненадання повної чи достовірної інформації при укладенні договору, оскільки вказана обставина не була підставою для вирішення позовних вимог в оскаржуваній частині.

Доводи АТ «Банк Кредит Дніпро» щодо пропуску ОСОБА_1 позовної давності не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки позовну давність не було застосовано судом при вирішенні позовних вимог.

Посилання скаржника на порушення норм процесуального права є формальними та не містять конкретного обґрунтування істотного впливу таких порушень на результат розгляду справи. Матеріали справи свідчать, що апеляційний суд дослідив усі належні та допустимі докази, а його постанова ухвалена з дотриманням вимог процесуального законодавства.

Таким чином, доводи касаційної скарги АТ «Банк Кредит Дніпро» зводяться до незгоди з правовими висновками судів, однак не свідчать про істотні порушення норм матеріального або процесуального права, які б стали підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Посилання в касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19, від 16 вересня 2020 року у справі № 617/1552/15-ц, від 30 червня 2021 року у справі № 201/10403/19 та інших є безпідставними, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Отже, доводи касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не спростовують зроблені у справі висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції у нескасованій апеляційним судом частині та постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» залишити без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 27 червня 2022 року у нескасованій апеляційним судом частині та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров