Постанова
Іменем України
15 квітня 2020 року
м. Київ
справа №199/6635/17
провадження №61-48165св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства акціонерного комерційного банку «Індустріалбанк» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 січня
2018 року у складі судді Руденко В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л.,Куценко Т. Р., Макарова М. О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2 ,
відповідач - публічне акціонерне товариство акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк»,
представник відповідача -Мамотенко Олег Петрович,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
1. У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до публічного акціонерного товариства акціонерного комерційного банку «Індустріалбанк» (далі -
ПАТ КБ «Індустріалбанк», банк) з позовом, у якому просив: поновити його на роботі на посаді провідного інспектора з захисту інтересів банку Дніпропетровського регіонального відділення публічного товариства «Акціонерний банк «Експрес-Банк» (далі - ПАТ АБ «Експрес-Банк); стягнути з ПАТ «АБ «Експрес-Банк» середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.
2. Позовна заява мотивована тим, що з 15 жовтня 1999 року він перебував у трудових відносинах з Дніпропетровською філією АБ «Експрес-Банк», яке в подальшому було перейменовано на ПАТ «АБ «Експрес-Банк». Працював на різних посадах.
3. 20 червня 2017 року ОСОБА_1 отримав попередження про скорочення штату від 14 червня 2017 року за підписом голови правління Дідовця В . В., в якому зазначалося, що у зв`язку зі скороченням штату працівників на підставі рішення правління банку (протокол від 08 червня 2017 № 39) та наказу про внесення змін до штатного розпису від 14 червня 2017 року № 47, він буде звільнений із займаної посади за пунктом 1 статті 40 КЗпП України 29 серпня 2017 року. До наказу додавався також список працівників, які підлягають звільненню, а саме провідних інспекторів з захисту інтересів банку в кількості двох осіб, в тому числі і його.
4. Наказом від 29 серпня 2017 року за підписом голови комісії з реорганізації позивач був звільнений з посади провідного інспектора з захисту інтересів банку Дніпропетровського регіонального відділення ПАТ «АБ «Експрес-Банк» за скороченням штату працівників згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України.
5. Позивач своє звільнення вважав незаконним, оскільки на момент його звільнення 29 серпня 2017 року у відповідача настали такі зміни в організації виробництва і праці, які унеможливили виконання рішення Правління банку та наказу про внесення змін до штатного розпису від 14 червня 2017 року, оскільки, на його думку, відповідно до рішення комітету Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (овердсайту) платіжних систем № 303 від 18 серпня 2017 року про надання дозволу на реорганізацію ПАТ «АБ «Експрес-Банк» шляхом приєднання
до ПАТ АКБ «Індустріалбанк» за спрощеною процедурою відповідно до вимог Закону України «Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків» від 23 березня 2017 року, розпочалася реорганізація ПАТ «Акціонерний банк «Експрес-Банк».
6. Позивач також указував, що після оголошення процедури реорганізації йому не була запропонована жодна з посад згідно нового штатного розкладу, хоча він є інвалідом війни другої групи та відповідно до статті 42 КЗпП України має переважне право на залишенні на роботі при вивільненні працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
7. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду
м. Дніпропетровська від 19 січня 2018 року в задоволенні скарги відмовлено.
8. Рішення суду першої інстанції мотивоване недоведеністю позовних вимог. Місцевий суд дійшов висновку, що позивач був звільнений у відповідності до законодавства України, з додержанням всіх необхідних процедур, а тому підстави для задоволення його позову відсутні.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
9. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 січня
2018 року залишено без змін.
10. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції на підставі встановлених обставин та належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов правильного висновку, що правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
11. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що при звільненні ОСОБА_1 було дотримано процедуру та строки звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
12. У касаційній скарзі, поданій у грудні 2018 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
13. Доводи касаційної скарги зводяться до неповного встановлення судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи. Заявник наголошує на тому, що при його звільненні роботодавцем не було запропоновано всіх існуючих посад в банку, не враховано переважного права позивача на залишення його на роботі. Судом не було встановлено будь-яких доказів в обґрунтування того, що у зв`язку зі скороченням посади позивача його неможливо було перевести за його згодою на іншу роботу, що є порушенням частини другої статті 40 КЗпП України.
14. Заявник також указує на відсутність згоди виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової на звільнення позивача на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, що є порушенням статті 43 КЗпП України.
Доводи інших учасників справи
15. У відзиві на касаційну скаргу ПАТ КБ «Індустріалбанк» заперечило проти доводів касаційної скарги, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалені у справі судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
16. Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.
17. Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
18. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
19. Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
20. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
21. Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги,під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
22. Частиною першою статті 402 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
23. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
24. Наказом від 15 жовтня 1999 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в Дніпропетровську філію АБ «Експрес-Банк» на посаду фахівця 1 категорії.
25. З 01 січня 2001 року переведений на посаду провідного спеціаліста відділу захисту інтересів банку Дніпропетровської філії АБ «Експрес-Банк» (наказ
№ 24-ВК від 26 квітня 2001 року), а з 07 липня 2007 року переведений на посаду провідного інспектора того ж відділу (наказ № 177-ВК від 07 липня 2007 року).
26. 01 червня 2010 року АБ «Експрес-Банк» перейменовано в публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «Експрес-Банк».
27. 20 грудня 2013 року, на підставі наказу № 351-К, ОСОБА_1 був звільнений з посади провідного інспектора відділу захисту інтересів банку Дніпропетровської філії АБ «Експрес-Банк» у зв`язку з переведенням до Дніпропетровського регіонального відділення ПАТ «АБ «Експрес-Банк».
28. Наказом від 23 грудня 2013 року ОСОБА_1 був прийнятий на посаду провідного інспектора з захисту інтересів банку Дніпропетровського регіонального відділення ПАТ «АБ «Експрес-Банк».
29. 14 червня 2017 року головою правління ПАТ АБ «Експрес-Банк» на виконання рішення правління банку від 08 червня 2017 року винесено наказ
№ 14 та наказ № 18 про наступне звільнення у зв`язку зі скороченням штату працівників, згідно яких позивач та ще двоє провідних інспекторів з захисту інтересів банку підлягали звільненню з 29 серпня 2017 року на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.
30. 20 червня 2017 року ОСОБА_1 отримав попередження про скорочення штату від 14 червня 2017 року за підписом голови правління Дідовця В . В., в якому зазначалось, що у зв`язку зі скороченням штату працівників, на підставі рішення Правління банку (протокол від 08 червня 2017 року № 39) та наказу про внесення змін до штатного розпису від 14 червня 2017 року № 47, він буде звільнений із займаної посади за пунктом 1 статті 40 КЗпП України 29 серпня 2017 року.
31. Згідно вказаного попередження позивачу були запропоновані посади для переведення, проте, позивач надав письмові заперечення у вказаному попередженні та відмовився ставити підпис про погодження з пропозиціями вакансій чи то про відмову від таких пропозицій, про що було складено акт від 21 червня 2017 року.
32. 11 серпня 2017 року ОСОБА_1 повторно були запропоновані вакансії для переведення, проте, позивач 15 серпня 2017 року повторно надав письмові коментарі у зазначеному попередженні та відмовився ставити підпис про погодження з пропозиціями вакансій чи то про відмову від таких пропозицій, про що було складено акт від 15 серпня 2017 року.
33. Наказом від 29 серпня 2017 року за підписом голови комісії з реорганізації позивач був звільнений з посади провідного інспектора з захисту інтересів банку Дніпропетровського регіонального відділення ПАТ «АБ «Експрес-Банк» за скороченням штату працівників згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України. Із вказаним наказом позивач ознайомлений 29 серпня 2017 року.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
34. Звертаючись до суду, ОСОБА_1 посилався на незаконність його звільнення з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 КЗпП України.
35. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
36. Розглядаючи трудові спори, пов`язані із звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача були зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
37. Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
38. Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
39. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.
40. При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється в зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.
41. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
42. Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
43. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
44. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
45. З обставин справи, встановлених судом, слідує, що згідно попередження про скорочення штату від 14 червня 2017 року, позивачу була запропонована 31 посада для переведення, проте позивач надав письмові заперечення у вказаному попередженні та відмовився ставити підпис про погодження з пропозиціями вакансій чи то про відмову від таких пропозицій, про що було складено відповідний акт.
46. 11 серпня 2017 року позивачу повторно були запропоновані вакансії для переведення, проте позивач 15 серпня 2017 року повторно відмовився ставити підпис про погодження з пропозиціями вакансій чи то про відмову від таких пропозицій, про що було складено ще один акт.
47. Встановивши, що позивачу було запропоновано ряд посад, від яких останній відмовився, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку про дотримання роботодавцем обов`язку про працевлаштування позивача, як того вимагає частина третя статті 49-2 КЗпП України.
48. Стаття 42 КЗпП України регулює переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці.
49. Спростовуючи доводи позивача про наявність у нього переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників, оскільки він є особою з інвалідністю війни другої групи, суд указав, що були звільнені всі три провідних інспектора з захисту інтересів банку, а відтак, відсутні правові підстави для застосування положень статті 42 КЗпП України.
50. Погоджуючись з висновком суду першої інстанції про те, що звільнення позивача за пунктом 1 частиною першою статті 40 КЗпП України проведено з дотриманням норм трудового законодавства, апеляційний суд залишив поза увагою наступне.
51. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
52. Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
53. Відповідно до частини першої статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
54. Звільнення погоджується з органом профспілки, яка утворена і діє на підприємстві, і членом якої є працівник.
55. Згода профспілкового органу на звільнення не може бути визнана такою, що має юридичне значення, якщо не додержані вимоги про участь у засіданні цього органу більше половини його членів, або згода давалась на прохання службової особи, що не наділена правом прийняття і звільнення і не мала відповідного доручення правомочної особи, чи з ініціативи самого профспілкового органу або з інших підстав, ніж зазначалось у поданні власника чи уповноваженого ним органу, а потім і в наказі про звільненні.
56. Оскільки у зазначених вище нормах за їх змістом йдеться про профспілковий орган підприємства, установи, організації, профспілкові органи структурних підрозділів (цехів, управлінь, відділів тощо) можуть вирішувати питання про дачу згоди на звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, якщо їм таке право делеговане профспілковим органом підприємства, установи, організації.
57. Встановивши, що звільнення працівника проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до профспілкового органу, суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду профспілкового органу і після її одержання або відмови профспілкового органу в дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті.
58. Апеляційний суд залишили поза увагою той факт, що звільнення працівника за пунктом 1 статі 40 КЗпП України вважається таким, що проведено з дотриманням норм трудового законодавства, зокрема, у тому разі, коли роботодавець звертався до виборного органу за згодою про звільнення працівника за пунктом 1 статі 40 КЗпП України.
59. Судові рішення та матеріали не містять відомостей про те, що було зроблено відповідне подання.
60. У силу положень статті 400 ЦПК України касаційний суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а відтак, не має можливості вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.
61. Посилання у відзиві на касаційну скаргу про те, що позивач не посилався на те, що його звільнення відбулось без згоди профспілкової організації не може бути підставою для відмови в задоволенні касаційної скарги, оскільки при розгляді справи про поновлення на роботі суд повинен в повному обсязі перевірити правомірність звільнення працівника, з дотриманням всіх норм та гарантій, виходячи із конституційного права кожного на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується.
ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
62. Згідно з пунктами 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
63. За таких обставин, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи апеляційним судом не встановлені, судове рішення суду апеляційної інстанції не може вважатись законним і обґрунтованим та в силу статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року скасувати.
3 Справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
В. В. Сердюк
І. М. Фаловська