№ 1.380.2019.003025

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 1.380.2019.003025

касаційне провадження № К/9901/1982/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКБ Груп»

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року (головуючий суддя - Гудим Л.Я.; судді - Довгополов О.М., Святецький В.В.)

у справі № 1.380.2019.003025

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКБ Груп»

до Головного управління ДПС у Львівській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

У С Т А Н О В И В:

У червні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ПКБ Груп» (далі - ТОВ «ПКБ Груп», позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС у Львівській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01 березня 2019 року № 0002611403.

В обґрунтування позовних вимог зазначив про помилковість висновків податкового органу стосовно порушення платником статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» за контрактом від 01 березня 2018 року № 1, укладеним з фірмою-нерезидентом «T&R Deweloper Sp.z.o.o.» (Республіка Польща), оскільки експортну операцію від 04 квітня 2018 року на суму 42 000,00 євро було закрито 21 вересня 2018 року оплатою від нерезидента «Tartagal s.r.o.» (Чеська Республіка). У зв`язку з цим у контролюючого органу відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності (далі - ЗЕД).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2020 року позов задоволено.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що первинними документами, які наявні в матеріалах справи, підтверджено факт надходження валютної виручки в сумі 42 000,00 євро за контрактом від 01 березня 2018 року № 1. При цьому, податковим органом не доведено наявності підстав, з яким Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» пов`язує застосування штрафних санкцій (пені), передбачених статтею четвертою такого Закону.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд дійшов висновку, що первинними документами не підтверджується факт надходження валютної виручки за контрактом від 01 березня 2018 року № 1, що свідчить про порушення платником статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» за названим контрактам, який був укладений з фірмою-нерезидентом «T&R Deweloper Sp.z.o.o.» (Республіка Польща), через що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Восьмий апеляційний адміністративний суд виходив з того, що документи, на підставі яких суд першої інстанції дійшов висновку про підтвердження факту надходження валютної виручки в сумі 42 000,00 євро за контрактом від 01 березня 2018 року № 1, не надавалися позивачем до перевірки, тому не можуть братися до уваги судом при вирішенні даного спору.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року та залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2020 року.

Мотивуючи касаційну скаргу, платник зазначає, що судом апеляційної інстанції не надано оцінки зібраним у справі доказам, зокрема: картці рахунку 362 за квітень 2018 року - січень 2019 року, листу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТКБ «ПриватБанк») від 16 липня 2019 року № 20.1.0.0.0/7-20190716/1229, акту звірки взаєморозрахунків, меморіальним ордерам. Позивач вважає, що неврахування апеляційним судом листа «Tartagal s.r.o.» (Чеська Республіка) від 21 вересня 2018 року та листа ТОВ «ПКБ Груп» від 21 вересня 2018 року призвело до обмеження предмета дослідження та прийняття незаконної постанови.

Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «ПКБ Груп».

18 березня 2021 року від ГУ ДПС у Львівській області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Разом із відзивом на касаційну скаргу ГУ ДПС у Львівській області заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - ГУ ДПС у Львівській області на його правонаступника Головне управління ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ ВП 43968090) у зв`язку з реорганізацією, яке згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судовими інстанціями встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «ПКБ Груп» з питань дотримання вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» за зовнішньоекономічним контрактом від 01 березня 2018 року № 1, укладеним із фірмою-нерезидентом «T&R Deweloper Sp.z.o.o.» (Республіка Польща), за результатами якої складено акт від 12 лютого 2019 року № 191/14.3/38464872.

Вказаним актом встановлено порушення платником статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» за контрактом від 01 березня 2018 року № 1, укладеним із фірмою-нерезидентом «T&R Deweloper Sp.z.o.o.» (Республіка Польща), відповідно до отриманого інформаційного повідомлення уповноваженого банку АТКБ «ПриватБанк» від 06 листопада 2018 року № Г-31.0.0.0/1-27066.

На підставі вказаного висновка акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 01 березня 2019 року № 0002611403, яким ТОВ «ПКБ Груп» нарахована пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД на суму 503 335,13 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем названого акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації (z0374-12)) такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Виручка резидента за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом) вважається перерахованою на його банківський рахунок за заявою резидента, якщо належна сума врегульована Експортно-кредитним агентством.

За приписами частини першої статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Отже, Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» встановлює відповідальність за порушення строків розрахунку в іноземній валюті (надходження виручки) за наслідками виконання зовнішньо-економічних контрактів, і єдиною підставою до звільнення від такої відповідальності визнає наявність висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Водночас, надходження валютної виручки на рахунок можливе лише за дійсним зобов`язанням і не очікується за припиненим.

Згідно із частиною четвертою статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Відповідно до статей 627 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі статтею 629 цього Кодексу укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 601 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Аналогічні положення містяться в частині третій статті 203 Господарського кодексу України, згідно з якою господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Не допускається зарахування вимог, щодо яких за заявою другої сторони належить застосувати строк позовної давності і строк цей минув, а також в інших випадках, передбачених законом.

Чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством не заборонено та не обмежено законні форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, що не передбачають, власне, надходження іноземної валюти на рахунок резидента. Так само, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство не пов`язує застосування інституту зарахування однорідних зустрічних вимог з певними видами договорів як обов`язковою умовою припинення зобов`язання у такий спосіб, крім випадків, коли зарахування не допускається.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 31 січня 2020 року у справі № 1340/3649/18 виклав висновок щодо застосування наведених норм у правовідносинах щодо відповідальності резидента за ненадходження валютної виручки в разі припинення зобов`язання за зовнішньоекономічним договором зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Відповідно до правової позиції, сформованої в цій постанові, резидент є вільним у виборі форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України, а тому перебування таких операцій на валютному контролі саме по собі не спричиняє наслідку у вигляді застосування штрафних санкцій (пені), передбачених статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог є складовою гарантованого Конституцією України права на свободу підприємницької діяльності та може бути обмежено виключно законами України.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 29 липня 2021 року у справі № 817/1200/15 сформулював такий висновок: у разі припинення зобов`язання за зовнішньоекономічним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у строк, встановлений нормами Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» для розрахунків у іноземній валюті, підстави для притягнення резидента до відповідальності за порушення термінів розрахунків у іноземній валюті (за ненадходження валютної виручки) відсутні, незалежно від підстав виникнення зустрічних однорідних вимог та складу учасників зарахування зустрічних однорідних вимог. Обставини щодо зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення внаслідок цього зобов`язань за зовнішньоекономічним договором підлягають встановленню судом з дослідженням належних щодо цього доказів.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції констатував, що первинними документами не підтверджується факт надходження валютної виручки за контрактом від 01 березня 2018 року № 1.

При цьому, апеляційний суд визнав неналежними доказам: лист «Tartagal s.r.o.» (Чеська Республіка) від 21 вересня 2018 року, яким нерезидент просив частину авансового платежу, здійсненого 23 липня 2018 року, зарахувати в погашення заборгованості в сумі 42 000,00 євро, та лист ТОВ «ПКБ Груп» від 21 вересня 2018 року, яким позивач висловив свою згоду щодо зарахування частини авансового платежу в погашення заборгованості «T&R Deweloper Sp.z.o.o.» (Республіка Польща) перед ТОВ «ПКБ Груп», оскільки такі листи не надавалися при проведення перевірки.

З цього приводу Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними визнаються докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відтак, є помилковим висновок апеляційного суду про те, що названі листи є саме неналежними доказами.

При цьому, Верховний Суд звертає увагу, що питання застосування доказів, отриманих з порушенням порядку, встановленого законом, врегульовано статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України «Допустимість доказів».

Окрім того, судом апеляційної інстанції не надано правової оцінки: картці рахунку 362 за квітень 2018 року - січень 2019 року, відповідно до якої в бухгалтерському обліку ТОВ «ПКБ Груп» щодо контрагента T&R Deweloper Sp.z.o.o.» (Республіка Польща) експортну операцію від 04 квітня 2018 року закрито 21 вересня 2018 року оплатою від нерезидента «Tartagal s.r.o.» (Чеська Республіка) в сумі 42 000,00 євро; листу АТКБ «ПриватБанк» від 16 липня 2019 року № 20.1.0.0.0/7-20190716/1229; акту звірки взаєморозрахунків між ТОВ «ПКБ Груп» та «Tartagal s.r.o.» (Чеська Республіка).

В зв`язку з цим, Суд вважає передчасним висновок суду апеляційної інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийнято відповідачем правомірно та на законних підставах.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Таким чином, постановлене у справі судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до апеляційного суду.

Під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість/безпідставність позовних вимог із відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Замінити відповідача у справі Головне управління ДПС у Львівській області його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ ВП 43968090).

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКБ Груп» задовольнити частково.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова