ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 1.380.2019.005578
провадження № К/9901/22441/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аро Солюшинс Львів» до Головного управління Держпраці у Львівській області, третя особа - Головне управління ДПС у Львівській області, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, за касаційною скаргою Головного управління Держпраці у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду у складі судді Карп`як О.О. від 28 вересня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Хобор Р.Б., Сеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М. від 26 січня 2021 року,
УСТАНОВИВ:
Вступ
Відповідачем на позивача накладено штраф за допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту). Уважаючи постанову Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу від 23 серпня 2019 року № 1238/13.10-07/41991959 протиправною ТОВ «Аро Солюшинс Львів» звернувся до суду з позовом.
Для правильного вирішення справи, Суду слід відповісти на такі ключові питання: 1) чим відрізняються цивільно-правові відносини від трудових?; 2) чи відповідає рішення суду апеляційної інстанції ознакам законності та обґрунтованості?
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ТОВ «Аро Солюшинс Львів» звернувся до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області, третя особа - Головне управління ДПС у Львівській області, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, у якому просило:
- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу від 23 серпня 2019 року № 1238/13.10-07/41991959.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року позовні вимоги ТОВ «Аро Солюшинс Львів» було задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу від 23 серпня 2019 року № 1238/13.10-07/41991959.
3. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що цивільно-правові угоди, укладені позивачем з фізичними особами, були спрямовані на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, і не пов`язані із самим процесом праці, що є характерним для трудових функцій.
4. Враховуючи, що актом (довідкою) Головного управління ДПС у Львівській області від 29 серпня 2019 року № 1238/13.10-07/41991959 було встановлено порушення позивачем законодавства про працю, відповідальність за яке передбачена абзацом 2 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, відповідач був зобов`язаний здійснити захід державного нагляду (контролю), а саме: провести інспекційне відвідування. Оскільки такий захід відповідачем не здійснений, суд дійшов висновку, що відповідач діяв з порушенням вимог Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та Порядку накладення штрафу за порушення законодавства про працю. Такі порушення з боку суб`єкта владних повноважень, на переконання суду, є суттєвими, а прийняте рішення відповідача без дотримання визначеного законом способу його прийняття, не може вважатись законним, що є додатковою підставою для скасування постанови про накладення штрафу від 23 вересня 2019 року № 1238/13.10-07/41991959.
5. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Головне управління Держпраці у Львівській області при винесенні постанови про накладення штрафу діяло необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
6. Головне управління Держпраці у Львівській області під час прийняття рішення не досліджувало укладені із фізичними особами цивільно-правові договори. Доказів того, що вказані фізичні особи виконували трудові функції на товаристві, управління не надало.
7. Головне управління Держпраці у Львівській області не перевірило належним чином пояснення фізичної особи - ОСОБА_1 , який вказав, що прийшов до знайомої, яка працює на товаристві. Доказів того, що вказана фізична особа займала певну посаду чи виконувала трудові функції на товаристві, управління не надало.
8. Головне управління Держпраці у Львівській області застосувало до позивача штраф за працю без укладення трудового договору з працівниками: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , однак управління немає у розпорядженні жодних доказів здійснення трудової функції цими особами, в тому числі пояснень цих осіб чи відеодоказів. Цю обставину управління не дослідило, зважаючи на вимоги пункту 4 Порядку № 509.
9. Головне управління Держпраці у Львівській області, на думку апеляційного суду, при винесенні постанови про накладення штрафу неповно та необ`єктивно дослідило обставини, які стосуються виконання фізичними особами ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , трудової функції без укладення з ТОВ «Аро Солюшинс Львів» трудових договір.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Головне управління Держпраці у Львівській області звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду ід 26 січня 2021 року, та ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ «Аро Солюшинс Львів» у задоволенні позовних вимог.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Судами попередніх інстанцій установлено, що відповідно до наказу Головного управління ДФС у Львівській області № 4895 від 21 серпня 2019 року працівниками Головного управління ДФС у Львівській області на підставі підпунктів 20.1.2, 20.1.4, 20.1.6, 20.1.8, 20.1.13 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, згідно з направленнями № 8478 від 22 серпня 2019 року, № 8479 від 22 серпня 2019 року, проведено фактичну перевірку фізичної ТОВ «Аро Солюшинс Львів» з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). В якості підстави визначено доповідну записку управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління ДФС у Львівській області від 20 серпня 2019 року № 244/13.10.-13.
12. За результатами перевірки складено акт від 29 серпня 2019 року № 1238/13.10-07/ 41991959 у якому зафіксовано порушення ТОВ «Аро Солюшинс Львів» вимог частин першої, третьої статті 21 Кодексу законів про працю України та вимог постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу».
13. У ході перевірки встановлено громадян, які були допущені до роботи без укладення трудових договорів, оформлених наказами чи розпорядженнями власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а саме: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , про що складено акт про проведення фактичної перевірки з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) № 1238/13.10-07/41991959 від 29 серпня 2019 року.
14. Згідно з повідомленням про одержання документів від 04 вересня 2019 року № 343/1/11-39, Головне управління Держпраці у Львівській області відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 «Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення» (із змінами та доповненнями) повідомив ТОВ «Аро Солюшинс Львів» про отримання 30 серпня 2019 року акта Головного управління ДПС у Львівській області від 29 серпня 2019 року № 1238/13-10-07/41991959 для розгляду справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю, відповідальність за яке передбачена статтею 265 Кодексу законів про працю України.
15. Начальником Головного управління Держпраці у Львівській області, за результатом розгляду справи про накладення штрафу та на підставі акта Головного управління ДПС у Львівській області від 29 серпня 2019 року №1238/13.10-07/41991959, винесено постанову про накладення штрафу від 23 вересня 2019 року № 1238/13.10-07/ 41991959 , за порушення вимог частин першої, третьої статті 24 КЗпП України, постанови Кабінету Міністрів України № 413, якою на ТОВ «Аро Солюшинс Львів» накладено штраф у розмірі 1502280,00 грн.
16. Уважаючи постанову Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу від 23 серпня 2019 року № 1238/13.10-07/41991959 протиправною ТОВ «Аро Солюшинс Львів» звернувся до суду з позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
17. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції прийняв оскаржуване рішення без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 09 липня 2020 року у справі № 821/851/17, від 02 липня 2020 року у справі № 809/164/17, від 30 липня 2020 року у справі № 160/8063/18, де судами надавалася правова оцінка трудовим правовідносинам та діям позивача щодо надання трудовому договору форми цивільно-правового договору.
18. ТОВ «Аро Солюшинс Львів» подало відзив на касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
19. ТОВ «Аро Солюшинс Львів» подано клопотання про закриття касаційного провадження у справі № 1.380.2019.005578 за касаційною скаргою Головного управління Держпраці у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року посилаючись на те, що аналіз висновків, зроблених в оскаржуваних судових рішеннях у справі № 1.380.2019.005578, яка розглядається, не свідчить про його невідповідність висновкам, викладених у постановах Верховного Суду від 09 липня 2020 року у справі № 821/851/17, від 02 липня 2020 року у справі № 809/164/17 та від 30 липня 2020 року у справі № 160/8063/18, на які посилається касатор у касаційній скарзі, оскільки зазначені висновки зроблені з урахуванням та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин у справах, які не є подібними зі справою, яка розглядається.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права
20. Згідно приписів статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
21. Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України.
22. Відповідно до частини першої статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
23. Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
24. Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
25. Згідно зі статтею 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим:
1) при організованому наборі працівників;
2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я;
3) при укладенні контракту;
4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;
5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);
6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;
7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
26. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.
27. Частиною другою статті 265 КЗпП України визначено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
28. Трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.
29. Взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 Цивільного кодексу України.
30. Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
31. Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
32. При цьому, виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
33. Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 06 квітня 2021 року у справі № 280/601/19.
34. Юридичні особи, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
35. Згідно зі статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим визнається рішення, яке ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставин, які мають значення для вирішення справи.
36. Тобто обґрунтованим рішення слід вважати тоді, коли: 1) суд повністю вияснив обставини, що мають значення для справи; 2) коли ці обставини доказані; 3) коли висновок суду відповідає викладеним у рішенні обставинам справи.
37. Обґрунтованість судового рішення - це його внутрішня якість. Обґрунтованим є таке рішення, в якому відбите повне, всебічне і об`єктивне з`ясування дійсних обставин справи, їх доведеність та досягнення істинності висновків суду - відповідність їх фактичній стороні справи і вимогам закону.
38. Виходячи з цього, в поняття обґрунтованості зазвичай включають два моменти: повнота дослідження судом всіх матеріалів справи і достовірність висновків суду про обставини, що покладені в основу рішення.
39. У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (пункт 58) Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
40. У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 (пункт 30) зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
41. Оскаржувані рішення суду апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідає, оскільки суд ухвалив рішення без встановлення всіх значимих обставин у справі та оцінки наданих сторонами доказів.
42. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції Головним управлінням Держпраці у Львівській області та Головним управлінням ДПС у Львівській області були подані апеляційні скарги на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року.
43. Головне управління Держпраці у Львівській області в апеляційній скарзі посилалось на незгоду з висновком суду першої інстанції про те, що цивільно-правові договори укладені позивачем з фізичними особами були спрямовані на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові відносини, і не пов`язані із самим процесом праці, що є характерним для трудових відносин.
44. Також відповідач в апеляційній скарзі вказував на помилковість висновків суду першої інстанції, що без здійснення заходу державного нагляду (контролю) відповідно до абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України можуть бути накладені лише штрафи на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, установі, організації, а в усіх інших випадках вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 2 частини другої статті 265 КЗпП України, проведення заходу державного нагляду (контролю) є обов`язковим.
45. Обґрунтовуючи незгоду з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Львівській області в апеляційній скарзі посилалось на безпідставність висновків суд першої інстанції про те, що відповідач був зобов`язаний здійснити захід державного нагляду (контролю), а саме: провести інспекційне відвідування, чого зроблено не було.
46. Відповідно до пункту 3 статті 322 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції складається з мотивувальної частини із зазначенням:
а) встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин;
б) доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції;
в) мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;
г) чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи та (або) інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду;
ґ) висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.
47. Відмовляючи у задоволенні апеляційних скарг Головного управління ДПС у Львівській області та Головного управління Держпраці у Львівській області та залишаючи без змін рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року, апеляційний суд послався на те, що оскаржувану постанову про накладення на позивача штрафу було винесено з порушенням Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509.
48. При цьому, судом апеляційної інстанції у судовому рішенні не було зазначено мотивів прийняття або відхилення аргументів, викладених Головним управління ДПС у Львівській області та Головним управлінням Держпраці у Львівській області в апеляційних скаргах.
49. Крім того, судом апеляційної інстанції не зазначено доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що цивільно-правові угоди, укладені позивачем з фізичними особами, були спрямовані на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, і не пов`язані із самим процесом праці, що є характерним для трудових функцій.
50. Зазначені порушення норм процесуального права унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
51. В силу приписів статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
52. Посилання позивача на те, що аналіз висновків, зроблених в оскаржуваних судових рішеннях у справі № 1.380.2019.005578, яка розглядається, не свідчить про його невідповідність висновкам, викладених у постановах Верховного Суду від 09 липня 2020 року у справі № 821/851/17, від 02 липня 2020 року у справі № 809/164/17 та від 30 липня 2020 року у справі № 160/8063/18, на які посилається касатор у касаційній скарзі, оскільки зазначені висновки зроблені з урахуванням та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин у справах, які не є подібними зі справою, яка розглядається є безпідставним, так як постанови у зазначених вище справах ухвалені за однакового правового регулювання спірних правовідносин, а тому клопотання позивача про закриття касаційного провадження у справі № 1.380.2019.005578 задоволенню не підлягає.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
53. Відповідно до пункту 4 частини другої та частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
54. Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, установити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у цій справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Аро Солюшинс Львів» у задоволенні клопотання про закриття касаційного провадження у справі № 1.380.2019.005578.
Касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області задовольнити частково.
Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року скасувати.
Справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аро Солюшинс Львів» до Головного управління Держпраці у Львівській області, третя особа - Головне управління ДПС у Львівській області, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Судді Я.О. Берназюк
В.М. Шарапа