ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 200/1015/21-а
адміністративне провадження № К/990/41541/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів -Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 808/2302/15
за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «АВДІЇВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду (суддя: Н. П. Волгіна) від 22 лютого 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: А. А. Блохін, Е. Г. Казначеєв, І. В. Сіваченко) від 24 серпня 2023 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У січні 2021 року Приватне акціонерне товариство «АВДІЇВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД» (далі - ПАТ «АКЗ», позивач, Товариство) звернулось до суду із позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - ГУ ДПС, податковий/контролюючий орган, відповідач, скаржник), у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форми В3) № 0009690402 від 17 вересня 2020 року у сумі 401 708,00 грн.
2. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем безпідставно та із порушенням діючого законодавства, так як ТОВ «НВО «ІНКОР і КО» (з 1 грудня 2020 року припинене шляхом приєднання до Приватного акціонерного товариства АВДІЇВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД) мало право на бюджетне відшкодування у розмірі, зазначеному у декларації з ПДВ за травень 2020 року та у заяві про повернення бюджетного відшкодування (додаток 4 до декларації) в сумі 8 024 201,00 грн, в тому числі відшкодування ПДВ на суму 401 708,00 грн, задеклароване ТОВ «НВО «ІНКОР і КО» у податкових деклараціях за лютий 2019 року у розмірі 205,00 грн, за липень 2019 року у розмірі 144 435,00 грн, за серпень 2019 року у розмірі 256 855,00 грн, за квітень 2020 року у розмірі 213,00 грн.
2.1 Позивач зазначає, що операції із контрагентами мали реальний характер (контрагентами надавались послуги сервісного обслуговування і технічної підтримки інформаційних систем, податковому органу надавались всі необхідні документи, в тому числі до скарги ТОВ «НВО «ІНКОР і КО» додавало звіт (розшифровку) щодо переліку наданих послуг, яке не було взято податковим органом до уваги, а податкові накладні, складені ТОВ «МЕНІНВЕСТ ДІДЖИТАЛ» та ПАТ «АКХЗ», були зареєстровані в ЄРПН.
3. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 24 серпня 2023 року, позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС від 17 вересня 2020 року (форми В3) № 0009690402 у сумі 401 708,00 грн.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 11 грудня 2023 року через систему «Електронний суд» до Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача, в якій останній просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 24 серпня 2023 року, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
5. Після усунень недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2024 року клопотання відповідача про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено, поновлено скаржнику строк на касаційне оскарження судових рішень, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
6. 21 лютого 2024 року до Суду надійшов відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому позивач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
7. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ПАТ «АВДІЇВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД» (код ЄДРПОУ 00191075, зареєстроване місцезнаходження: 86065, Донецька обл., м. Авдіївка, проїзд Індустріальний, буд. 1) є правонаступником ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «ІНКОР і КО» (код ЄДРПОУ 31297266) з 1 грудня 2020 року, основний вид діяльності виробництво коксу та коксопродуктів (код 19.10); є платником податку на додану вартість, при цьому, ТОВ «НВО «ІНКОР і КО» під час виникнення спірних правовідносин було платником податку на додану вартість з 15 січня 2001 року.
9. Головне управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ ВП 44070187, зареєстроване місцезнаходження: 87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59) є суб`єктом владних повноважень та належним відповідачем у справі.
10. Судами на підставі пояснень сторін та наявних у справі матеріалів встановлено, що 18 червня 2020 року позивачем до ГУ ДПС направлено податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2020 року із відображеною сумою від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у розмірі 14 263 683,00 грн (а.с. 33 т. 1).
11. Одночасно із вказаною декларацією підприємством було направлено до податкового органу Додаток 1 до декларації (розрахунок коригування сум податку на додану вартість - Д1); Додаток 2 (довідка про суми від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду - Д2); Додаток 3 (розрахунок суми бюджетного відшкодування - Д3); додаток 5 (розшифрування податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів - Д5) (а.с. 34-37, 39-40 т. 1).
12. Також позивач надав 18 червня 2020 року до ГУ ДПС Додаток 4 до декларації (заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника (Д4)), в якій самостійно визначив суму бюджетного відшкодування у розмірі 8 024 201 грн (а.с. 38 т. 1).
13. 14 липня 2020 року ГУ ДПС було прийнято Наказ № 776 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «НО «ІНКОР і КО» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за травень 2020 року відповідно до підпунктів 20.1.4, 20.1.9 пункту 20.1 статті 20, підпунктів 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктів 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 (з урахуванням пункту 37 розділу ХХ), пункту 78.4 статті 78, пункту 79.2 статті 79, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України.
14. Копію наказу разом із копією повідомлення про проведення перевірки від 14 липня 2020 року № 221 було вручено головному бухгалтеру ТОВ «НВО «ІНКОР І КО» 17 липня 2020 року.
15. За наслідком проведення у період з 27 липня по 7 серпня 2020 року документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «НВО «ІНКОР і КО» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за травень 2020 року було складено акт перевірки від 14 серпня 2020 року № 706/05-99-04-02/ 31297266 , яким встановлено порушення ТОВ «НВО «ІНКОР і КО» вимог податкового законодавства:
- розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21, зі змінами, внесеними наказами Міністерства фінансів, - завищено у службовому полі рядка 19.1 декларації на суму 437 191,00 грн (дане порушення не вплинуло за заявлену суму бюджетного відшкодування у травні 2020 року);
- пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200 розділу V Податкового кодексу України, за наслідком чого Товариством було завищено суму від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, у сумі 401 708,00 грн, та занижено суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 401 708,00 грн (зв.бік а.с. 9 - а.с. 18 т. 1).
16. Вказаний акт було направлено на поштову (податкову) адресу ТОВ «НВО «ІНКОР і КО» із супровідним листом від 14 серпня 2020 року (вих. № 65129/10/05-99-04-02).
17. 3 вересня 2020 року ТОВ «НВО «ІНКОР і КО» подало до ГУ ДПС заперечення (вих. № 1240-20з) на акт перевірки № 706/05-99-04-02/31297266 від 14 серпня 2020 року, де зазначило, що контролюючим органом помилково зроблено висновки про неправомірність віднесення Товариством до бюджетного відшкодування суми у розмірі 401 708,00 грн, оскільки станом на дату складання цього акту визначені у деклараціях з ПДВ суми були предметом судового або адміністративного оскарження, рішення по яких не були прийняті, з огляду на що були відсутні підстави для проведення коригування показників декларації (а.с. 19-21 т. 1).
18. У листі від 16 вересня 2020 року, вих. № 72379/10/05-99-04-02-14, ГУ ДПС повідомило ТОВ «НВО «ІНКОР і КО», що в акті перевірки № 706/05-99-04-02/31297266 від 14 серпня 2020 року податковим органом не встановлено такого порушення, яке б потребувало здійснення коригувань та не внесено пропозиції щодо проведення коригування показників декларації за травень 2020 року.
18.1 Враховуючи той факт, що сума знаходиться на судовому оскарженні, у акті доведено, що платник не мав права включати її до бюджетного відшкодування та від`ємного значення в декларації з ПДВ травень 2020 року. Результати перевірки наявності від`ємного значення у розрізі звітних періодів та правомірності декларування бюджетного відшкодування і суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредити наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21). Відповідно до акту документальної позапланової невиїзної перевірки № 641/05-99-04-02/31297266 від 16 липня 2020 року по декларації за квітень 2020 року рядок 21 (з врахуванням результатів всіх попередніх перевірок) дорівнює 19 171 144,00 грн, за даними платника рядок 21 за квітень 2020 року складає 20 595 759,00 грн. Тобто, в основу розрахунку суми бюджетного відшкодування покладено єдиний принцип проведення грошових розрахунків з постачальниками за придбані товари/послуги при наявності від`ємного значення, а якщо постачальник нерезидент, то з бюджетом (у частині податку на додану вартість).
18.2 Виходячи з вищенаведеного, у порушення пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу визначається безпідставне декларування ТОВ «НВО «ІНКОР і КО» бюджетного відшкодування, яке сформовано без наявного від`ємного значення загальною сумою 401 708,00 грн, у т.ч. по деклараціям за лютий 2019 року у розмірі 205,00 грн, за липень 2019 року у розмірі 144 435,00 грн, за серпень 2019 року у розмірі 256 855,00 грн, за квітень 2020 року у розмірі 213,00 грн. На вказану суму платнику відмовлено у наданні бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку, як наслідок встановлено заниження від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду рядок 21 у розмірі 401 708,00 грн. Так позицій ГУ ДПС щодо завищення ТОВ «НВО «ІНКОР і КО» бюджетного відшкодування у розмірі 401 708,00 грн, та заниження від`ємного значення (рядок 21) у розмірі 401 708,00 грн залишається незмінною (а.с. 22-24 т. 1).
19. 17 вересня 2020 року ГУ ДПС на підставі акту перевірки № 706/05-99-04-02/31297266 від 14 серпня 2020 року, із посиланням на пункти 200.1, 200.4 статті 200 розділу V Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення № 0009690402, форма «В3», яке є предметом оскарження у цій справі та яким ТОВ «НВО «ІНКОР і КО» відмовлено у отриманні бюджетного відшкодування за період травень 2020 року в розмірі 401 708,00 грн та у праві на врахування суми від`ємного значення в розмірі 401 708,00 грн при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку (зв.бік а.с. 25 т. 1).
20. Зазначене рішення направлено ТОВ «НВО «ІНКОР і КО» 18 вересня 2020 року, вих. № 72989/10/05-99-04-14 (зв.бік а.с. 26 т. 1).
21. 2 жовтня 2020 року ТОВ «НВО «ІНКОР і КО» подало до Державної податкової служби України скаргу № 1345-20з про скасування податкового повідомлення-рішення № 0009690402 (форма «В3») від 17 вересня 2020 року, в якій зазначило, що ГУ ДПС помилково зроблено висновки про віднесення до бюджетного відшкодування травня 2020 року сум, які сформовані без наявного від`ємного значення загальною сумою 401 708 грн, у т.ч. по деклараціям за лютий 2019 року у розмірі 205 грн, за липень 2019 року у розмірі 144 435 грн, за серпень 2019 року у розмірі 256 855 грн, за квітень 2020 року у розмірі 213 грн, з урахуванням всіх актів попередніх перевірок, оскільки на дату складання цього акту кожна вказана сума була предметом судового або адміністративного оскарження, отже, не була узгодженою, що, на думку підприємства, виключає підстави для проведення коригування показників декларацій.
21.1 Вказано також, що сума від`ємного значення у розмірі 401 708 грн була віднесена до складу податкового кредиту у попередніх періодах на законних підставах та належним чином відображена у податковій звітності.
21.2 З огляду на викладене, враховуючи пункти 200.1, 200.4, 200.7 статті 200 Податкового кодексу України, ТОВ «НВО «ІНКОР і КО» зазначило, що ГУ ДПС помилково зроблено висновок про порушення Товариством податкового законодавства, що, у свою чергу, призвело до прийняття незаконного податкового повідомлення-рішення, у зв`язку із чим таке повідомлення-рішення підлягає скасуванню (а.с. 27-30 т. 1).
22. Рішенням Державної податкової служби України № 30531/6/99-00-06-02-03-06 від 20 жовтня 2020 року продовжено строк розгляду скарги до 4 грудня 2020 року (а.с. 31 т. 1).
23. Рішенням Державної податкової служби України № 33594/6/99-00-06-02-03-06 від 26 листопада 2020 року, яке отримано позивачем 3 грудня 2020 року, скарга ТОВ «НВО «ІНКОР і КО» залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області № 0009690402 (форма «В3») від 17 вересня 2020 року без змін (а.с. 32 т. 1, а.с. 10 т. 2).
24. Поряд з цим, на підставі інформації, яка наявна у програмному забезпечені «Діловодство спеціалізованого суду» та Єдиному державному реєстрі судових рішень, судами встановлено наступне.
25. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року у справі № 200/2944/20-а, яке набрало законної сили 9 вересня 2021 року, позовні вимоги ПАТ «АВДІЇВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД» до ГУ ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 листопада 2019 року № 0000511202, № 0000521202, № 0000531202 на загальну суму 5 619 671,50 грн задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС від 19 листопада 2019 року № 0000511202, № 0000521202, № 0000531202 на загальну суму 5619671,50 грн (а.с. 170-177 т. 2).
25.1 Як вбачається зі змісту цього рішення, а також копії акту документальної позапланової невиїзної перевірки № 79/05-99-04-02/31297266 від 11 жовтня 2019 року, податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС від 19 листопада 2019 року № 0000511202, № 0000521202, №0000531202 були прийняті за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «АВДІЇВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника податку за липень 2019 року.
Актом документальної позапланової невиїзної перевірки № 79/05-99-04-02/31297266 від 11 жовтня 2019 року встановлено порушення позивачем підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, пункту 50.1 статті 50, пункту 198.1, пункту 198.2, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, статті 257 261 605 Цивільного кодексу України, пунктів 5, 12 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року № 22 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2000 року за № 85/4306, що призвело до ведення податкового обліку з порушенням встановленого порядку, завищення суми бюджетного відшкодування за липень 2019 року на суму 86 191,00 грн, відмовлення у бюджетному відшкодуванні на 8 156 620,00 грн та як наслідок заниження від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21) на суму 8 156 620,00 грн, завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за липень 2019 року (р. 21) у розмірі 1 028 328,00 грн (а.с. 42-79 т. 1).
26. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 9 серпня 2021 року у справі № 200/12309/19-а, яке набрало законної сили 12 листопада 2021 року, адміністративний позов ПАТ АВДІЇВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000871202 від 18 червня 2019 року - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управлінню ДФС у Донецькій області № 0000871202 від 18 червня 2019 року в частині суми 1 264 789 (один мільйон двісті шістдесят чотири тисячі сімсот вісімдесят дев`ять) грн (а.с. 178-183 т. 2).
26.1 Як вбачається зі змісту цього рішення, а також копії акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 15 травня 2019 року № 472/05-99-12-02/31297266, податкове повідомлення-рішення № 0000871202 від 18 червня 2019 року було прийнято за результатами документальної позапланової невиїзної документальної перевірки ПАТ «АВДІЇВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за лютий 2019 року. Актом перевірки від 15 травня 2019 року № 472/05-99-12-02/ 31297266 встановлено порушення пункту 44.1. статті 44, пунктів 198.1 198.2, 198.3, і 198.6 статті 198, пункту 189.1, статті 189, статті 198, пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200 Податкового Кодексу України (зі змінами та доповненнями), встановлено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 1 264 994,00 грн (а.с. 100-127 т. 1).
27. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2021 року у справі № 200/9089/20-а, яке набрало законної сили 3 листопада 2021 року, адміністративний позов ПАТ АВДІЇВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД до ГУ ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Форми «В1» від 24 грудня 2019 року № 0000860402, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 113 769 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 56 884,50 грн.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Форми «В4» від 24 грудня 2019 року № 0000870402, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 256 855 грн (а.с. 184-189 т. 2).
27.1 Як вбачається зі змісту цього рішення, а також копії акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 15 листопада 2019 року № 240/055-99-04-02/31297266, податкові повідомлення-рішення від 24 грудня 2019 року № 0000860402 та № 0000870402 були прийняті за результатами документальної позапланової невиїзної документальної перевірки ПАТ «АВДІЇВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за серпень 2019 року.
Актом перевірки від 15 листопада 2019 року № 240/055-99-04-02/31297266 встановлені порушення пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пункту 48.1 статті 48, пункту 50.1 статті 50, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 ПК України, пунктів 5, 12 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30 січня 2000 року № 20 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2000 року за № 85/4306, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24 травня 1995 року № 88, пункту 4 розділу 5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 № 21 у редакції наказу Міністерства фінансів України 23 лютого 2017 року № 276, що призвело до: ведення податкового обліку з порушенням встановленого порядку; завищення суми бюджетного відшкодування за серпень 2019 року на суму 122 702 грн, у тому числі 113 769 грн по заниженню податкових зобов`язань, 8 933 грн по віднесенню до бюджетного відшкодування суми без наявності від`ємного значення; завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за серпень 2019 року (рядок 21) у розмірі 1 285 183 грн (а.с. 80-98 т. 1).
28. Відтак, будучи не згодним із прийнятим ГУ ДПС повідомленням-рішенням № 0009690402 від 17 вересня 2020 року, позивач, який є правонаступником ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «ІНКОР і КО», звернувся до суду із цим позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
29. Керуючись нормами права, що підлягають застосуванню, посилаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах, зокрема, від 19 березня 2020 року у справі № 460/2939/18, від 19 лютого 2021 року у справі № 821/1235/17, від 21 липня 2021 року № 420/2382/20, від 14 листопада 2018 року у справі № 808/2911/17, від 19 березня 2020 року у справі № 460/2939/18, суди дійшли висновку, що враховуючи, що при розрахунку суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2020 року позивачем не враховувалось від`ємне значення, сформоване за операціями, передбаченими в пунктом 200.11 статті 200 Податкового кодексу, контролюючий орган повинен був провести камеральну перевірку даних податкової декларації Товариства за травень 2020 року, позаяк правові підстави для проведення документальної позапланової перевірки, передбачені пунктом 200.11 статті 200 Податкового кодексу, були відсутні.
30. Судами наголошено, що предметом позапланової документальної невиїзної перевірки, результати якої оформлено актом № 706/05-99-04-02/31297266 від 14 серпня 2020 року, було достовірність нарахування ТОВ «НВО «ІНКОР і КО» суми бюджетного відшкодування в податковій декларації за травень 2020 року (ряд. 20.2.1 ряд. 20.2 ряд. 20 декларації), а не перевірка достовірності декларування суми від`ємного значення з податку, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 податкової декларації).
31. З урахуванням викладеного, та посилаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах, зокрема від 28 грудня 2022 року у справі №420/22374/21, від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18, від 9 квітня 2019 року у справі № 804/5722/16, від 26 лютого 2019 року у справі № 826/9082/15, від 20 грудня 2019 року у справі № 520/2207/19 та інших, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що порушення процедури призначення та проведення перевірки дає підстави для висновку про незаконність проведеної перевірки та про те, що така перевірка не породжує правових наслідків, а акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частини другої статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом, а податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.
32. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, а саме: статей 8 9 11 90 72 73 74 Кодексу адміністративного судочинства України що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
33. З огляду на зміст касаційної скарги, підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
34. ГУ ДПС вважає, що стосовно спірних правовідносин з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за наслідками поведеної документальної позапланової невиїзної перевірки, судом апеляційної інстанцій не було застосовано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 808/2911/17, від 22 листопада 2022 року у справі № 380/7683/20.
35. На переконання відповідача, судами першої та апеляційної інстанцій не враховано, що ТОВ «НВО «ІНКОР І КО» сформовано бюджетне відшкодування без наявного від`ємного значення загальною сумою 401 708 грн.
36. Так само, відповідач наголошує про наявність у цій справі підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
37. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
38. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
39. Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
40. Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).
41. Глава 8 розділу ІІ ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення.
42. Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах (п.п.75.1.1 п.75.1 ПК України).
43. Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
44. Пункт 78.1 статті 78 ПК України визначає вичерпний перелік підстав для здійснення документальної позапланової перевірки.
45. Так, зосереджуючись першою чергою на обставинах проведення документальної перевірки позивача суди першої та апеляційної інстанцій з`ясували, що контролюючим органом неправильно застосовано підпункт 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
46. Згідно з указаною нормою документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V («Податок на додану вартість») цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
47. Буквальне тлумачення норми цього підпункту свідчить про існування двох можливих випадків проведення документальної позапланової перевірки:
перший - подання декларації, в якій заявлено до відшкодування з бюджету суми ПДВ;
другий - подання декларації з від`ємним значенням з ПДВ, яке становить більше 100 тис. грн.
При цьому у першому випадку позапланова перевірка проводиться за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V ПК України (РОЗДІЛ V. ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ, стаття 200 ПК України).
48. Статтею 200 розділу V «Податок на додану вартість» ПК України встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.
49. За приписами пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
50. Згідно пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
51. За правилами, установленими пунктом 200.10 статті 200 ПК України, у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).
Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.
52. Разом з тим, як було передбачено пунктом 200.11 статті 200 ПК України (у редакції, до набуття чинності внесених змін до цього пункту згідно із Законом № 466-IX від 16.01.2020 року), контролюючий орган мав право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями:
за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками;
з придбання товарів/послуг за період до 1 січня 2017 року у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу.
53. Саме наведені редакції норм Податкового кодексу України суди попередніх інстанцій оцінювали з точки зору правозастосування та оцінки щодо виду перевірки, яка узгоджувала право платника податків на повернення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на підставі поданої заяви.
54. Зокрема, суди прийшли до висновку з огляду на те, що позивачем було заявлено до бюджетного відшкодування за рахунок від`ємного значення ПДВ на рахунок платника податків, які не були сформовані за операціями, що мали місце за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками; з придбання товарів/послуг за період до 1 січня 2017 року у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу, тому узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування повинно було бути здійснено саме за результатами камеральної перевірки, а не за результатами проведеної документальної позапланової перевірки.
55. При цьому суди попередніх інстанцій не звернули уваги та те, що на час виникнення спірних правовідносин, станом на час подання податкової декларації у червні 2020 року за травень цього року, призначення та проведення документальної перевірки у липні 2020 року та прийняття спірного ППР у серпні 2020 року відбулися законодавчі зміни у податковому законодавстві (пункт 200.11 статті 200 ПК України), зокрема щодо встановлення додаткової можливості здійснення документальних перевірок за наявності підстав передбачених п.п.78.1.8 п. 78.1 ст.78 ПК України.
56. Так, з 23 травня 2020 року набули зміни до ПК України, внесені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» № 466-IX від 16 січня 2020 року, відповідно пункт 200.11 статті 200 після абзацу третього доповнено новим абзацом такого змісту:
«У визначені цим пунктом терміни проводяться також документальні перевірки, передбачені підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу».
57. Оцінюючи наведені зміни до пункту 200.11 ст. 200 ПК України згідно із Законом № 466-IX від 16.01.2020 року приводить колегію суддів до висновку, що за обставин наведених у п. 200.10 ст. 200 ПК України контролюючий орган може провести камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платника податків, а за наявності випадків, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами документальної перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу, що є виключенням із правил наведених у п. 200.10 ст. 200 ПК України.
58. Колегія суддів наголошує, що кожна з перевірок, камеральна чи документальна має свої особливості як за предметом, об`ємом дослідження декларації, декларування заявленого до відшкодування з бюджету та/або декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, так і матеріалів, які можуть використовуватися під час такої перевірки та можуть бути підставами для висновків під час проведення таких перевірок.
59. При цьому, за правилами п. 200.10 ст. 200 ПК України, не передбачена можливість провести камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) у випадку декларування платником податків від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
60. З аналізу наведених положень Суд робить висновки, що у контролюючого органу є право провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями: за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками; з придбання товарів/послуг за період до 1 січня 2017 року у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу, що узгоджується з окремою самостійною підставою для перевірки визначених у розділі V («Податок на додану вартість») цього Кодексу встановленої п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України.
61. Так само, з набуттям змін до пункту 200.11 статті 200 ПК України, внесені Законом» № 466-IX від 16 січня 2020 року, окрім самостійно - визначеної підстави для проведення перевірки описаної у абзаці першому цього пункту, контролюючий орган може також проводити документальні перевірки, у випадку встановленому підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, а саме якщо платником подано декларацію з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
62. Суд звертає увагу на правове формулювання підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України, контекст якої передбачає (встановлює) можливість проведення документальної позапланової перевірки щодо законності декларування, як за наявності виключно (хоча б) однієї підстави, указаної в цій нормі, так і за наявності одночасно декількох таких підстав у їх сукупності, що є мірою достатності для виникнення у контролюючого органу права на призначення такої перевірки на підставі цієї норми.
63. Як було встановлено судами попередніх інстанцій, що 18 червня 2020 року позивачем до ГУ ДПС направлено податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2020 року із відображеною сумою від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у розмірі 14 263 683,00 грн та одночасно із вказаною декларацією підприємством було направлено до податкового органу, окрім додатків 1-3, 5, також Додаток 4 разом із заявою про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника (Д4)), в якій самостійно визначив суму бюджетного відшкодування у розмірі 8 024 201 грн (а.с. 38 т. 1).
64. Таким чином, виходячи з встановлених судами обставин справи, враховуючи те, що позивачем з поданням податкової декларації з ПДВ за травень 2020 року, окрім декларування у сумі 8 024 201 грн заявленої до бюджетного відшкодування з бюджету податку на додану вартість, також була задекларована сума від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у розмірі 14 263 683,00 грн, що є такою, яка становить більше 100 тис. гривень, тому у відповідача було право відповідно до п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України на призначення та проведення документальної позапланової перевірки щодо законності декларування з підстав, визначених у цьому підпункті.
65. Проте, як зазначалось вище суди попередніх інстанцій при оцінці пункту 200.11 статті 200 ПК України виходили з редакції пункту названої статті, яка була неактуальна на час призначення документальної перевірки, тобто без врахування вказаних доповнень. Оскільки за змістом абзацу 4 пункту 200.11 статті 200 ПК України контролюючий орган мав право провести документальну перевірку, незалежно від проведення попередньо камеральної перевірки, податкової декларації з ПДВ платника податків, у випадках наведених у п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України.
66. Посилання судів на правові висновки Верховного Суду, викладені у наведених постановах щодо того, що при розрахунку суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2020 року позивачем не враховувалось від`ємне значення, сформоване за операціями, передбаченими в пунктом 200.11 статті 200 ПК України, контролюючий орган повинен був провести камеральну перевірку даних податкової декларації, а тому правові підстави для проведення документальної позапланової перевірки, передбачені пунктом 200.11 статті 200 Податкового кодексу, були відсутні, колегія суддів в межах цієї справи вважає помилковими.
67. Висновки Верховного Суду, викладені у наведених судами постановах не можна вважати релевантними до конкретно цієї справи, з огляду на різність фактичних обставин справи та дії норм пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України які оцінювались судами у часі.
68. Поряд з цим, посилання суддів попередніх інстанцій на пункт 200.11 статті 200 ПК України не дає підстав вважати, що перевірку було проведено з підстав, передбачених цим пунктом, при тому що зі змісту наказу перевірки навіть не вбачається посилання на цей пункт.
69. Водночас, суди також не дослідили обставини щодо оскарження результатів попередніх актів перевірок з питань достовірності декларування податкової звітності з ПДВ - ППР, за звітні періоди, які приймали участь у формуванні бюджетного відшкодування/сум від`ємного значення з ПДВ, внаслідок чого не з`ясували, чи мало таке оскарження значення станом на дату складання цього акту перевірки визначені у декларації з ПДВ суми за травень 2020 року.
70. Слід звернути увагу на постанову Великої Палати Верховного Суду від 8 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 в якій сформований правовий висновок: «У разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, то його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення».
71. При цьому, не вдаваючись до належної правової оцінки наказу про призначення документальної перевірки позивача та іншим обставинам справи, роблячи висновки про протиправність проведеної документальної перевірки з огляду на невідповідність виду її проведення та відсутність на то підстав, суди попередніх інстанцій в достатній мірі не здійснили аналізу впливу проведеної контролюючим органом такої перевірки на прийняте податкове повідомлення-рішення.
72. Разом з тим, судами залишено вказане вище поза увагою та навіть не було встановлено передбачених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України належних підстав для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.
73. Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій наведені вище обставини залишили нез`ясованими, а відтак, Верховний Суд не може визнати законними і обґрунтованими такі судові рішення, оскільки останні ухвалені з порушнням норм матеріального права без повного та всебічного з`ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
74. Колегія суддів враховує, що відповідно до усталених висновків Верховного Суду оцінка правомірності призначення і проведення перевірки надається під час розгляду справи про скасування податкового повідомлення-рішення. При цьому, у випадку встановлення допущення контролюючим органом істотних порушень під час призначення і проведення перевірки, які тягнуть за собою протиправність прийнятого рішення контролюючого органу, такі висновки можуть бути самостійною підставою для задоволення позову і скасування такого рішення. У разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, суди повинні переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства
75. Однак Верховний Суд позбавлений правових підстав та повноважень для оцінки доводів сторін, наведених на підтвердження їх позиції, які залишені поза межами дослідження судами попередніх інстанцій, оскільки така оцінка передбачає необхідність встановлення певних обставин, що потребують доказування, однак положення статі 341 КАС України не наділяють суд касаційної інстанції повноваженнями встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
76. З огляду на викладене, відповідно до вимог статті 353 КАС України, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
77. Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 341 345 353 355 356 359 КАС України, Суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області задовольнити частково.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 24 серпня 2023 року скасувати, а справу № 160/10433/22 направити на новий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов