ПОСТАНОВА
Іменем України
28 лютого 2020 року
Київ
справа №200/10469/19-а
адміністративне провадження №К/9901/3266/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О. А.,
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 , яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1, яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_2 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2019 року, прийняте у складі судді Михайлик А.С. та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року, ухвалену у складі колегії суддів: Компанієць І.Д. (головуючий), Казначеєва Е.Г., Ястребової Л.В.
І. Суть спору:
1. Гарькава Наталя Володимирівна, яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_2 (надалі також позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, в якому просила:
1.1. визнати протиправною відмову у видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянки України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ;
1.2. зобов`язати оформити та видати паспорт громадянки України у формі книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, без передачі будь-яких даних про неї до Єдиного державного демографічного реєстру, без формування (присвоєння) унікального номера запису в Реєстрі та без використання будь-яких засобів Єдиного державного демографічного реєстру;
1.3. зобов`язати у подальшому здійснити паспортний облік громадянки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, а саме виключно за прізвищем, іменем та по батькові (ст. ст. 28 294 296 Цивільного кодексу України), роком народження та місцем реєстрації.
2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що на звернення щодо отримання паспорту громадянина України у формі паспортної книжечки, відповідач у лютому 2019 року відмовив у видачі ОСОБА_2 паспорту у формі книжечки. Вказана відмова оскаржувалась позивачем до суду, рішенням суду в задоволенні позову відмовлено через звернення доньки позивача за паспортом безпосередньо до відповідача, а не територіального органу міграційної служби за місцем проживання. У липні 2019 позивач із донькою повторно звернулись із заявою про отримання паспорту у формі книжечки до Кальміуського РВ у м. Маріуполь ГУ ДМС України в Донецькій області, однак у його видачі відмовлено через відсутність підстав для видачі паспорту. Позивач вважає, що чинним законодавством передбачено видачу паспорту громадянина України у формі книжечки та у формі картки, через що невидача паспорту у формі книжечки є протиправною. Відмова в такій видачі створює небезпеку тотального контролю над особистістю, порушує основоположні права і свободи людини та несе в собі загрозу порушення інших економічних і соціальних прав людини.
3. Відповідач позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. ОСОБА_1 , згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 є матір`ю неповнолітньої ОСОБА_2 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 .
5. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 року у справі № 200/4807/19-а за позовом ОСОБА_1 , що діяла від імені і в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Головного управління Державної Міграційної служби України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, яке набрало законної сили 11.07.2019, встановлено наступне. ОСОБА_1 та неповнолітня особа ОСОБА_2 звернулись із заявою довільної форми від 21.01.2019 на ім`я начальника Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області з проханням видати паспорт у формі паперової книжки, в якій зазначено про відмову від отримання ID картки з релігійних переконань.
6. Листом від 04 лютого 2019 року № Г-44/6/1401-19/1401.23/2338-19 Управління з питань громадянства, паспортизації, реєстрації та еміграції Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області відмовило у задоволенні заяви, повідомивши про відсутність правових підстав для видачі паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжки.
7. В рішенні суду від 05 червня 2019 року у справі № 200/4807/19-а зазначено, що позивач та його законний представник звернулись із заявою до неналежного органу (до ГУ ДМС України в Донецькій області замість територіального підрозділу ДМС уповноваженого суб`єкта за місцем фактичного проживання в Україні), до компетенції якого не віднесено вирішення питання про видачу паспорту вперше, через що в задоволені позову судом відмовлено.
8. 27.07.2019 ОСОБА_2 звернулась із заявою за своїм підписом та підписом її матері, ОСОБА_1 до Кальміуського РВ у м. Маріуполь ГУ ДМС України в Донецькій області про видачу паспорту у формі паперової книжки, від отримання ID картки знов відмовилася. У заяві вказано, що до неї додано копії довідок про реєстрацію місця проживання, паспорту ОСОБА_1 , свідоцтва про народження заявника, дві фотокартки заявника розміру 3,5см*4,5см.
9. У листі від 03.08.2019 № 26-4982 відділом повідомлено заявників, що підстав для видачі паспорту у формі книжечки відсутні, оскільки постановою КМУ від 03.04.2019 № 398 внесено зміни до пункту 3 постанови КМУ від 25.03.2015 №302 «Про затвердження Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», та відтепер цим пунктом передбачено, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
10. Незгода із наведеним листом стала підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
11. Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 25 жовтня 2019 року, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року, у задоволенні позовних вимог відмовив.
12. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що особа має право як на отримання паспорту у формі картки з 14 років, а також на отримання паспорту у формі книжечки, однак право на оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення №2503-ХІІ виникає у особи після досягнення 16-річного віку. Оскільки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час звернення за отриманням паспорту, так і станом на теперішній час не досягла 16-річного віку, її звернення щодо видачі паспорта громадянина України у формі книжечки є передчасним, та підстави для його видачі у територіального органу ДМС відсутні.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
13. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернулася з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
14. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що та обставина, що ОСОБА_2 має право на отримання паспорту у вигляді книжечки не потребувала доказування в даній справі на підставі ч. 4 ст. 78 КАС України, оскільки відповідно до рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05.06.2019 у справі №200/4807/19-а суд прийшов до висновку, що ОСОБА_2 має право отримати паспорт громадянина України, передбачений Положенням про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ у порядку встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 р. № 745).
14.1. Також скаржник зазначає, що 19 вересня 2018 року Верховним Судом було прийняте рішення у типовій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18), в якому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID -картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря. Постанова у справі №806/3265/17 не містить будь-яких виключень для осіб, які досягли 14-річного віку та ще не досягай 16-річного віку.
15. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу вказує на її безпідставність та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції - без змін.
V. Джерела права й акти їх застосування
16. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.
17. Приписами частини другої статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
18. Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. За змістом частин першої, другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
20. Відповідно до частин першої, другої статті 35 Конституції України кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров`я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей. За змістом частини четвертої цієї ж статті, ніхто не може бути увільнений від своїх обов`язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань.
21. Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 № 5492-VI (далі - Закон № 5492-VI) документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України (…).
22. Частинами першою-п`ятою статті 14 цього Закону передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
23. Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України (частина перша статті 21 Закону № 5492-VI).
24. Згідно з частиною третьою статті 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України (…) містить безконтактний електронний носій.
Відповідно до пунктів 3, 5, 6, 8 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ (далі - Положення № 2503-XII) бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис «Україна», нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис «Паспорт». На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис «Паспорт громадянина України». На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім`я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п`ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев`ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення.
Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
25. Водночас, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» (надалі - Постанова № 302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, що додається.
26. За змістом пункту 2 цієї Постанови із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:
з 01 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII;
з 01 листопада 2016 року - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
27. Пунктом 131 Постанови № 302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься така інформація: (…) біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи.
Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразку містить відцифровані персональні данні особи.
28. Відповідно до частин першої, восьмої статті 16 Закону № 5492-VI подання документів для оформлення і отримання документів, що посвідчують особу та встановлюють громадянство України, здійснюється:
1) громадянами України, які досягли шістнадцятирічного віку, - на підставі їхньої особистої заяви;
2) громадянами України, які не досягли шістнадцятирічного віку, - на підставі заяви батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників, а якщо батьки не перебувають у шлюбі - за заявою того з батьків, з яким проживає особа, або інших представників.
29. Відповідно до частини сьомої статті 16 указаного Закону уповноважений суб`єкт має право відмовити заявникові у видачі документа у разі, якщо:
1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа;
2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті);
3) заявник не надав усіх документів та інформації, необхідних для оформлення і видачі документа;
4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником.
У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб`єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа.
Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.
30. Згідно з пунктами 2, 3 Положення № 2503-XII паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.
Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
31. Пунктом 13 цього ж Положення визначено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
32. Згідно з пунктом 1.3 Порядку № 320 для оформлення паспорта особа подає:
заяву про видачу паспорта (додаток 1) (далі - заява);
свідоцтво про народження;
дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см (фотокартки, що подаються для оформлення паспорта, мають бути виконані з одного негатива, із зображенням обличчя виключно анфас, без головного убору, виготовленими на тонкому білому або кольоровому фотопапері без кутика; для громадян, які постійно носять окуляри, обов`язкове фотографування в окулярах);
платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита або копію документа про звільнення від сплати державного мита;
довідку про реєстрацію особи громадянином України або свідоцтво про належність до громадянства України, а в необхідних випадках - інші документи, визначені статтею 5 Закону України «Про громадянство України» (за необхідності);
паспорт громадянина України для виїзду за кордон - для громадян України, які постійно проживали за кордоном, після повернення їх на проживання в Україну;
посвідчення про взяття на облік бездомних осіб, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).
VI. Висновок Верховного Суду
33. Відповідно до частин другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
34. Відповідно до відповіді ГУ ДМС в Донецькій області від 03.08.2019 позивачу відмовлено у видачі паспорту у вигляді книжечки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року №302, якою визначено, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання звершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
35. Інших підстав відмови у видачі паспорта зразка 1994 року відповідь не містить.
36. Проте, інформація вказана у листі від 03.08.2019 стосується тих випадків, коли оформлення та видача паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснюється особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку.
37. Питання щодо дотримання принципу поваги до приватного життя суб`єкта персональних даних, шляхом електронної обробки таких даних у процесі оформлення ID-паспорту, було предметом дослідження у зразковій справі № 806/3265/17 (провадження Пз/9901/2/18), за результатом розгляду якої Великою Палатою Верховного Суду прийнято постанову від 19 вересня 2018 року. Досліджуючи вказане питання, Велика Палата Верховного Суду виходила з такого.
38. Відповідно до частини першої статті 6 Закону України від 1 червня 2010 року № 2297-VI «Про захист персональних даних» (надалі - Закон № 2297-VI) мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.
39. Персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (стаття 2 Закону № 2297-VI).
40. Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частини п`ята, шоста статті 6 указаного Закону).
41. Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.
42. Водночас, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи <...>.
43. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID -картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
44. За наведеного вище правового регулювання, відмова у видачі паспорту громадянина України зразка 1994 року відповідно до наведених відповідачем аргументів є протиправною, про що також зроблено висновок судом апеляційної інстанції.
45. Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що особа має право як на отримання паспорту у формі картки з 14 років, а також на отримання паспорту у формі книжечки, однак право на оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення №2503-ХІІ виникає у особи після досягнення 16-річного віку. Звернення позивача за отримання паспорту громадянина України у формі книжечки, не досягнувши 16-річного віку, є передчасним.
46. Проте, вказані обставини не були зазначені у відповіді відповідача як підстави для відмови у видачі паспорта зразка 1994 року.
47. Так, відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
48. Таким чином, в даному випадку не можуть братися до уваги посилання відповідача під час судового розгляду справи на підстави для відмови у видачі паспорта зразка 1994 року, які не були зазначені у відповіді ГУ ДМС в Донецькій області від 03.08.2019.
49. У той же час, судами попередніх інстанцій не встановлено чи можливо вважати подані позивачами заяви (звернення) підставою для оформлення та видачі паспорта громадянина України, не дослідили питання щодо відповідності заяви формі, встановленій чинним законодавством, не встановлено чи подано до вказаної заяви весь необхідний перелік документів, не досліджено питання досягнення особою віку, передбаченого чинним законодавством.
50. Також суди не надали оцінку оскаржуваної позивачем відповіді на предмет того чи є вона рішенням суб`єкта владних повноважень по суті вирішення питання, чи є рішенням про відмову у видачі паспорта громадянина України, або ж є лише листом-відповіддю на її заяву.
51. Без належного дослідження вказаних обставин у комплексі з іншими обставинами справи ухвалення рішення по суті заявлених у цій справі позовних вимог, як і обрання способу захисту порушених прав позивачів, є передчасним.
52. Наведене дає підстави стверджувати про невжиття належних заходів щодо офіційного з`ясування обставин справи.
53. Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанції, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити Верховним Судом правильність висновків в цілому по суті спору.
54. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (в чинній редакції) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
55. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
56. Під час нового розгляду справи судам слід дати юридичну оцінку вказаним обставинам та в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
57. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
58. Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
59. Підсумовуючи наведене Суд приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанції допустили порушення норм процесуального права, не встановили фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
VII. Судові витрати
60. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1, яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.
2. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2019 року, та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року у справі №200/10469/19-а скасувати, а справу направити на новий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Головуючий О. А. Губська
Судді М. В. Білак
О.В. Калашнікова