ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 червня 2022 року
м. Київ
справа №200/11001/15-а (2а/200/221/15)
касаційне провадження № К/9901/51024/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Бишевська Н.А.; судді - Добродняк І.Ю., Семененко Я.В.)
у справі № 200/11001/15-а (2а/200/221/15)
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська
про визнання протиправною відмови у виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без оподаткування та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
У червні 2015 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ; позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (далі - УПФУ в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська; відповідач), в якому просила: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 стягнутого з виплаченого їй з 01 лютого 2015 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці податку в розмірі 16,5%; зобов`язати УПФУ в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 стягнутого з виплаченого їй з 01 лютого 2015 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці податку в розмірі 16,5%; зобов`язати відповідача здійснювати в подальшому виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивачу без утримання податку в розмірі 16,5%, призначеного Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (далі - Закон № 71-VIII).
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська постановою від 31 серпня 2015 року позов задовольнив.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 19 квітня 2018 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове - про відмову в задоволенні адміністративного позову.
ОСОБА_1 звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року та залишити в силі постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 серпня 2015 року.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір, проігнорував Рішення Конституційного Суду України від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 щодо неоподаткування довічного грошового утримання судді у відставці, порушив право власності ОСОБА_1 на щомісячні грошові виплати в сенсі положення статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, проігнорував її соціальну гарантію незалежності судді, звузив та знизив зміст та обсяг вже досягнутих прав і свобод позивача, а також проігнорував вимоги статей 8 9 19 22 46 58 64 126 Конституції України.
Верховний Суд ухвалою від 24 травня 2018 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1
18 червня 2018 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, а також заявив клопотання про заміну відповідача у справі - УПФУ в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська на Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у зв`язку з реорганізацією, яке згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до постанови Верховної Ради України від 25 грудня 2014 року № 59-VIII звільнена з посади судді Апеляційного суду Дніпропетровської області у відставку.
Наказом виконуючого обов`язки голови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 грудня 2014 року позивача відраховано зі штату суду 30 грудня 2014 року відповідно до вимог пункту 9 частини п`ятої статті 126, статті 131 Конституції України, статті 109 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» з правом отримання щомісячного грошового утримання.
Розпорядженням УПФУ в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 29 січня 2015 року № 8060003 позивачу призначено довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 12789,00 грн із застосуванням відсотка розрахунку утримання 70% від заробітку в розмірі 18270,00 грн, який встановлено Законом України від 16 січня 2014 року № 719-VII «Про Державний бюджет України на 2014 рік».
З урахуванням прийнятого Верховною Радою України Закону № 71-VIII довічне грошове утримання ОСОБА_1 оподатковано податком в розмірі 15% та 1,5%, загальним розміром 16,5%, що в грошовому вигляді складає 1507,28 грн.
Відповідно, з лютого 2015 року із суми щомісячного грошового утримання позивача відповідачем утримується сума в розмірі 1507,28 грн.
Вважаючи, що її конституційне право, зокрема і право власності, таким утриманням порушено, ОСОБА_1 звернулася із заявою про перерахунок грошового утримання до відповідача, і з урахуванням його відмови в проведенні перерахунку щодо повернення стягнутого податку, вона звернулася з позовом до суду.
Суд першої інстанції, вирішуючи спір, виходив із того, що грошове утримання судді - це особлива форма соціального забезпечення, що виражається в гарантованій державою щомісячній, звільненій від сплати податків грошовій виплаті, яка забезпечує належне матеріальне утримання судді, що, відповідно, обумовлює безпідставність стягнутого із щомісячного довічного грошового утримання позивача податку в розмірі 16,5%.
Суд апеляційної інстанції цілком об`єктивно не погодився з таким висновком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами частини першої статті 4 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Згідно з підпунктом 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа-резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (підпункт 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України).
За правилами пункту 167.1 статті 167 ПК України ставка податку на доходи фізичних осіб становить 15 відсотків об`єкта оподаткування щодо доходів.
Згідно з пунктом 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Відповідно до підпункту 164.1.1 пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.
Перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначено пунктом 164.2 статті 164 ПК України.
Законом № 71-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2015 року, підпункт 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК України викладено в такій редакції: «суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати».
За правилами статті 8 Закону України від 28 грудня 2014 року № 80-VIII Про Державний бюджет України на 2015 рік» у 2015 році мінімальну заробітну плату встановлено у місячному розмірі: з 1 січня - 1218,00 грн.
Відтак, відповідно до положень підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК України базою оподаткування у 2015 році є суми пенсій або щомісячного довічного грошового утримання у частині, що перевищує 3654,00 грн на місяць.
Статтею 38 ПК України передбачено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.
Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
Відповідно до пункту 164.3 статті 164 ПК України при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.
Пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України передбачено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.
27 лютого 2018 року Конституційний Суд України ухвалив Рішення № 1-р/2018, яким визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК України, оскільки воно суперечить статті 46 Конституції України.
За правилами статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
З резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року № 1-р/2018 вбачається, що положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК України визнане неконституційним і втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже, фактичне оподаткування пенсій припинено з 27 лютого 2018 року, тобто з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення № 1-р/2018.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 755/3939/15-а (касаційне провадження К/9901/1250/18), від 24 жовтня 2018 року у справі № 552/1027/15-а (касаційне провадження К/9901/1477/18), від 20 листопада 2018 року у справі у справі № 825/552/18 (касаційне провадження К/9901/53744/18), від 05 грудня 2018 року у справі № 453/686/15-а (касаційне провадження К/9901/6794/18), від 16 квітня 2019 року у справі № 318/2132/14-а (2а/318/97/2014) (касаційне провадження К/9901/53017/18), від 31 березня 2020 року у справі № 592/2749/15-а (2а/592/118/15) (касаційне провадження К/9901/5796/18).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК України були чинними, а тому підлягали застосуванню.
Відтак, здійснюючи відповідні відрахування, відповідач діяв відповідно до вимог чинного в цей період законодавства.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосував норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 341 343 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Замінити відповідача у справі - Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська його правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. А. Гончарова
Судді І. Я. Олендер
Р. Ф. Ханова