№ 200/12631/16-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2022 року

м. Київ

cправа № 200/12631/16-а

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Уркевича В. Ю.,

секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Отег" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.02.2022 (колегія суддів: Іванов О. Г., Дармін М. О., Березкіна О. В.) та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2021 (суддя Васильєв О. Ю.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Отег" до Дніпровського міського голови, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Департамент благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради, 2) Дніпровська міська рада, про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії,

за участю представників:

позивача - Кенжина О. О.,

відповідача - Пастернак В. В.,

третьої особи-1 - не з`явилися,

третьої особи-2 - Пастернак В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Отег" (далі - ТОВ "Отег") звернулося до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Дніпропетровського міського голови, в якому (з урахуванням уточнених позовних вимог) просило: визнати протиправним та скасувати розпорядження Дніпропетровського міського голови від 06.07.2016 № 368 "Про усунення наслідків порушень благоустрою пішохідної зони по вул. Січеславській Набережній", яке було підписано в.о. Дніпропетровського міського голови Єпіфанцевою С. В.; зобов`язати відповідача привести до первісного стану проїзд на пішохідній зоні по вул. Січеславській Набережній, у районі буд. № 19Д, відповідно до Топографічної зйомки масштабу 1:500 із штампом "Придатно" для прийняття планувальних та проектних рішень інженерно-геолого-геодезичної служби Головного архітектурно-планувального управління Дніпропетровської міської ради станом на 22.07.2011 № 1478, яка є додатком до договору оренди землі від 22.11.2011, укладеного між ТОВ "Отег" та Дніпропетровською міською радою, та відповідно до проекту капітального ремонту благоустрою вул. Набережна ім. В. І. Леніна (нова назва вул. Січеславська Набережна) (III черга).

2. На обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що спірним розпорядженням були порушені його права як орендаря суміжної земельної ділянки, який у відповідності до Правил благоустрою території міста Дніпропетровська та Закону України "Про благоустрій населених пунктів" зобов`язаний утримувати в належному стані прилеглі території та забезпечувати благоустрій на такій території. Через демонтаж проїздів на підставі оскаржуваного розпорядження ускладнюється можливість користування позивачем майном та земельною ділянкою, оскільки до будівлі ресторану обмежений проїзд в тому числі і спеціальної техніки (машин швидкої допомоги, пожежної служби, рятувальників), що у випадку виникнення надзвичайних ситуацій призведе до негативних наслідків.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. 07.02.2007 Дніпропетровською міською радою прийнято рішення № 108/10 "Про передачу ТОВ "Отег" земельної ділянки за адресою вул. Набережна ім. В. І. Леніна - вул. Юліуша Словацького для завершення будівництва споруди підприємства громадського харчування".

4. 16.07.2007 між ТОВ "Отег" та ТОВ "Українсько-польське підприємство з іноземними інвестиціями "УПС" (далі - ТОВ "УПП ІІ "УПС") укладено договір № 29 про дольову участь в капітальному ремонті. Відповідно до пункту 1.1. цього договору для досягнення спільної мети сторін в договорі, а саме - проведення капітального ремонту по благоустрою вул. Набережна ім. В.І. Леніна (третя черга): фонтан, амфітеатр, між вул. Ю. Словацького та вул. Леніна, 6 (надалі за договором "об`єкт"), у відповідності до договору підряду № 41-з від 11.07.2007 між ТОВ "УПП ІІ "УПС" та Дніпропетровським міським комунальним підприємством "Управління по ремонту та експлуатації автомобільних доріг", ТОВ "УПП ІІ "УПС" прийняло на себе зобов`язання з проведення капітального ремонту благоустрою об`єкту, а ТОВ "Отег" зобов`язалося оплатити частину вартості матеріалів, необхідних для виконання робіт. Вартість матеріалів складала 1 148 885 грн.

5. У подальшому, відповідно до договору оренди землі від 22.11.2011, укладеного між ТОВ "Отег" (орендар) та Дніпропетровською міською радою (орендодавець), посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Пустовим С. В., зареєстрованим в реєстрі за № 816, та зареєстрованим в Управлінні Держкомзему у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області (запис від 09.12.2011 № 121010004000310), позивач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку по фактичному розміщенню споруди підприємства громадського харчування, яка знаходиться за адресою: по вул. Набережна ім. В. І. Леніна (нова назва вул. Січеславська Набережна) 19-д (пункт 1 договору). Площа земельної ділянки, переданої в оренду - 0,2623 га. Строк оренди десять років (пункт 8 договору). Станом на день подання позовної заяви договір є чинним.

6. 06.07.2016 розпорядженням Дніпропетровського міського голови № 368-р "Про усунення наслідків порушень благоустрою пішохідної зони по вул. Січеславській Набережній", зокрема вирішено: "У зв`язку з неодноразовими наріканнями мешканців міста на паркування автотранспорту на пішохідній зоні по вул. Січеславській Набережній, у районі будинку № 19Д, з метою унеможливлення заїзду автотранспорту та усунення наслідків порушень благоустрою зазначеною території, відповідно до листа Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпропетровської міської ради від 06.07.2016 вх. № 8/2180:

1) Усунути наслідки порушень благоустрою пішохідної зони по вул. Січеславській Набережній, у районі будинку № 19д .

2) Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпропетровської міської ради шляхом демонтажу проїзду на пішохідній зоні привести до первісного стану земельну ділянку (пункт 1 цього розпорядження);

3) Департаменту громадського порядку і цивільного захисту Дніпропетровської міської ради організувати забезпечення громадського порядку під час усунення наслідків порушень благоустрою (пункт 1 цього розпорядження)."

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

7. Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11.11.2016 адміністративний позов задоволено.

8. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017 постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11.11.2016 скасовано; у задоволенні позову відмовлено.

9. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.04.2021 постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11.11.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017 скасовано, провадження у справі № 200/12631/16-а закрито.

Скасовуючи судові рішення попередніх інстанцій, Верховний Суд зазначив, що зважаючи на приватноправовий характер спірних правовідносин, справа має вирішуватися в порядку господарського судочинства.

10. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.05.2021 справу №200/12631/16-а передано до Господарського суду Дніпропетровської області.

11. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2021, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.02.2022, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

12. Судові рішення мотивовані тим, що оскільки земельна ділянка на пішохідній зоні по вул. Січеславській Набережній не знаходиться в користуванні позивача, а є лише прилеглою територією до земельної ділянки, яка перебуває в оренді у позивача, посилання останнього на порушення його прав є безпідставними. Також Позивачем не підтверджено жодними належними доказами неможливості утримання ним в належному стані прилеглої до орендованої ним земельної ділянки території та перешкоджання встановлених на виконання оспорюваного розпорядження стовпчиків проїзду безпосередньо до приміщення ресторану машин швидкої допомоги, газових служб, водоканалу, тощо.

Короткий зміст касаційної скарги

13. ТОВ "Отег" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

14. Скарга з посиланням на пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про благоустрій населених пунктів" та прийняттям судових рішень без урахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду, щодо застосування норм у подібних правовідносинах.

15. Скаржник також зазначає про відсутність висновку Верховного Суду у питанні щодо застосування статей 391 396 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів".

16. Крім того, скаржник наголошує на недослідженні судами всіх зібраних у справі доказів.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

17. Дніпровський міський голова у відзиві просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій залишити без змін, наголошуючи на їх законності і обґрунтованості. Заявник зазначає, що позивачем не доведено, що прийняття спірного розпорядження порушує його права як користувача суміжної земельної ділянки.

Позиція Верховного Суду

18. Відповідно до положень статей 391 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані , на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки. Позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об`єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача.

19. Приймаючи судові рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що земельна ділянка, якої стосується розпорядження міського голови від 06.07.2016 № 368-р не перебуває у користуванні у позивача; обов`язок утримання в належному стані прилеглої до земельної ділянки ТОВ "Отег" території, визначений пунктом 3 Правил благоустрою міста Дніпра, не породжує для позивача прав на суміжну земельну ділянку, а також не може обмежувати органи місцевого самоврядування у самостійному вирішенні питань благоустрою території без урахування позиції позивача. При цьому саме розпорядження прийнято в межах повноважень, визначених чинним законодавством України.

20. Водночас, оскільки земельна ділянка на пішохідній зоні по вул. Січеславській Набережній не знаходиться в користуванні позивача, посилання останнього на порушення його прав є безпідставними у зв`язку з тим, що розпорядження від 06.07.2016 № 368-р не стосується його безпосередньо, так як на момент прийняття не створювало будь-яких прав та обов`язків для позивача та не стосувалося його охоронюваних законом інтересів, а тому в межах даних правовідносин права позивача не потребують судового захисту.

21. Суд апеляційної інстанції відхилив послання позивача на договір від 16.07.2007 № 29 між ТОВ "ОТЕГ" та ТОВ УПП ІІ "УПС" про дольову участь в капітальному ремонті вул. Січеславська Набережна (вул. Набережна ім. В. І. Леніна) (третя черга): фонтан, амфітеатр, між вул. Ю. Словацького та вул. Воскресенська (вул. Леніна), оскільки позивач ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надав належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення ним або за його кошти заходів благоустрою спірної земельної ділянки.

22. Апеляційний господарський суд також відхилив посилання скаржника на те, що у зв`язку з виконанням оскаржуваного розпорядження унеможливлено здійснення під`їзду до будівлі, яка знаходиться на земельній ділянці, що перебуває в його оренді, машин швидкої допомоги, газових служб, водоканалу (для обслуговування колектору), інших комунальних служб, оскільки на підтвердження вказаних доводів позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів.

23. Суд наголосив, що з моменту звернення ТОВ "ОТЕГ" до суду в 2016 році минуло більш ніж 5 років, натомість позивачем не надано доказів того, що зміни в благоустрої прилеглої земельної ділянки чинять йому будь-які перешкоди у вільному здійсненні на орендованій земельній ділянці своєї підприємницької діяльності.

24. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

25. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

26. Разом з тим на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

27. У справі № 540/427/19, на постанову Верховного Суду від 27.08.2020 у якій міститься посилання у касаційній скарзі, розглядався адміністративний позов про визнання протиправними та скасування пунктів рішення міської ради щодо надання зоні зелених насаджень статусу скверу та його найменування та перейменування вулиці; визнання протиправними дій міського голови при проведенні голосування. Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що діями відповідачів порушено вимоги Законів України "Про географічні назви" та "Про присвоєння юридичним особам та об`єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій", положення Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення громадського обговорення під час розгляду питань про присвоєння юридичним особам та об`єктам права власності, які за ними закріплені, об`єктам права власності, які належать фізичним особам, імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій", оскільки перейменування географічних об`єктів здійснюється з урахуванням думки більшості населення, яке проживає на території, де розташовані ці об`єкти, відповідно до закону про референдуми, а така думка ніким не з`ясовувалася.

Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову, оскільки відповідачами не дотримано процедури перейменування вулиці, враховуючи громадські обговорення, передбачені вищенаведеними нормами законодавства.

28. У справі № 1640/3394/18, на постанову Верховного Суду від 26.06.2019 у якій міститься посилання у касаційній скарзі, розглядався адміністративний позов про визнання протиправним та скасування рішення міської ради щодо дострокового припинення повноважень міського голови та поновлення його на посаді.

Верховний Суд підтримав судові рішення попередніх судових інстанцій про відмову в позові та наголосив, що, приймаючи спірне рішення, міська рада як орган місцевого самоврядування за результатами аналізу діяльності міського голови дійшла висновку про неможливість продовження виконання ним своїх обов`язків та вирішила реалізувати передбачене законом право на дострокове припинення ним своїх повноважень. Таке рішення було прийняте повноважним складом ради на її пленарному засіданні, як це вимагається Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

29. У справі № 826/16495/17, на постанову Верховного Суду від 10.04.2019 у якій міститься посилання у касаційній скарзі, розглядався адміністративний позов про визнання протиправним та скасування рішення Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) щодо результатів здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; визнання протиправним та скасування рішення НАЗК щодо затвердження висновку щодо корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення та направлення рішення до Національного антикорупційного бюро України; зобов`язання НАЗК повторно розглянути декларацію з урахуванням раніше наданих пояснень.

Верховний Суд погодився з висновком Окружного адміністративного суду міста Києва про часткове задоволення позову, оскільки проставлення позивачем у декларації позначки "Не відомо" замість "Член сім`ї не надав інформацію" ніяким чином не впливає та не відміняє обов`язок НАЗК самостійно здійснювати перевірку щодо об`єктів, вказаних у декларації, та встановлювати їх вартість як у першому, так і у другому випадках; відповідачем не враховано відомості, пояснення та листи, які надавалися позивачем під час проведення повної перевірки його декларації; будь-яких підстав для винесення рішення про результати повної перевірки декларації поза межами визначеного Порядком проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування строку законодавством не передбачено.

30. У справі № 915/1338/20, на постанову Верховного Суду від 30.06.2021 у якій міститься посилання у касаційній скарзі, розглядався позов прокурора в інтересах міської ради про визнання недійсним рішення тендерного комітету Палацу культури щодо закупівлі; визнання недійсним договору підряду на виконання будівельних робіт.

Верховний Суд погодився з висновком суду першої інстанції, що прокурор, звертаючись до міської ради з повідомленням в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" не дочекався відповіді і звернувся до суду з позовом, чим порушив вимогу про надання міській раді розумного строку для реагування на стверджувані порушення. З огляду на вказане, Верховний Суд дійшов висновку, що прокурором не підтверджено підстав для представництва інтересів держави в особі міської ради, що й було враховано судом першої інстанції при залишенні позову без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.

31. У справі № 129/1033/13-ц, на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у якій міститься посилання у касаційній скарзі, розглядався позов про визнання недійсним рішення загальних зборів співвласників підприємства, згідно з яким позивача звільнили з посади директора й обрали виконавчий комітет; визнання недійсним рішення загальних зборів співвласників підприємства, яким позивач повторно звільнений з посади директора підприємства, на цю посаду обрана інша особа, а позивач позбавлений права оренди приміщень, які він орендував у підприємства; визнання недійсним рішення загальних зборів співвласників підприємства щодо затвердження списку співвласників, які мають майнові сертифікати, щодо зміни юридичної адреси підприємства, щодо затвердження змін до статуту; зобов`язати внести зміни до державного реєстру; зобов`язання скасувати записи про керівника.

Велика Палата Верховного Суду скасувала судові рішення попередніх судових інстанцій, ухвалила нове рішення, яким в позові відмовила з посиланням на те, що суди не встановили статусу працюючих співвласників, необхідного для участі у загальних зборах працюючих співвласників, не виявили, що у таких зборах, рішення яких оскаржив позивач, брали участь конкретні особи, які не мали на це права, тому відсутні підстави для висновку про порушення порядку скликання та проведення цих зборів, визначення необхідного кворуму для ухвалення відповідних рішень. Отже, підстави для визнання їх недійсними відсутні.

32. У справі № 924/233/18, на постанову Верховного Суду від 25.06.2020 у якій міститься посилання у касаційній скарзі, розглядався позов про стягнення заборгованості за договором поставки молока.

Верховний Суд скасував судові рішення попередніх судових інстанцій, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції, зазначивши про необхідність надати оцінку змісту заявлених вимог та здійснивши дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, що стосуються спірної заборгованості за договором з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів, визначених ГПК України. Верховний Суд зазначив, що судам належало дослідити, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару; судами не надано оцінку всім видатковим накладним, наявним у матеріалах справи; судами не надано оцінки підписаним та сформованим відповідачем приймальним квитанціям на закупівлю молока; судами залишено без належної оцінки спеціалізовані товарні накладні за формою № 1-ТН (МС), які підписані обома сторонами спору; судами не надано належної оцінки наявності в провадженні суду іншої справи, в якій предметом розгляду є вимоги про стягнення заборгованості за договором поставки молока за той же період із тими ж самими сторонами та її впливу на визначення розміру заборгованості за договором та загалом обґрунтованості заявленого позову у цій справі; суди не з`ясували яку саме суму коштів перераховано відповідачем позивачу в якості оплати за поставлений товар.

33. У справі № 467/1496/16-ц, на постанову Верховного Суду від 31.03.2021 у якій міститься посилання у касаційній скарзі, розглядався позов про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, повернення земельних ділянок, знесення кам`яного навісу, побудованого на межі земельних ділянок сторін, та відшкодування моральної шкоди. Позовна заява мотивована тим, що відповідач самовільно змінив межі земельних ділянок позивача, заволодів частиною цих земельних ділянок, побудував на межі кам`яний навіс.

Верховний Суд погодився з судом апеляційної інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову, оскільки зібраними у справі доказами, зокрема висновком повторної судової земельно-технічної експертизи підтверджено зайняття відповідачем належної позивачу земельної ділянки без достатньої правової підстави, тому порушене право останнього підлягає захисту у судовому порядку, а відповідач зобов`язаний повернути позивачу зайняті ним частини земельних ділянок.

34. У справі № 308/13730/15, на постанову Верховного Суду від 07.04.2021 у якій міститься посилання у касаційній скарзі, розглядався позов про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням та земельною ділянкою шляхом демонтажу і знесення металевого гаражу і металевих опор, самочинно встановлених на земельній ділянці, призначеній для обслуговування належної позивачу нежитлової будівлі. Крім того, ця земельна ділянка належить до ареалу культурної спадщини міста, на встановлення споруд в якому потрібний спеціальний дозвіл.

Верховний Суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, оскільки металевий гараж відповідача розташований на земельній ділянці, користувачем якої є позивач, дозвільна документація на встановлення гаража відсутня, а сам гараж створює перешкоди позивачу у користуванні земельною ділянкою та власною будівлею.

35. Таким чином, правовідносини, які склалися між сторонами у справі, яка розглядається, відрізняються від правовідносин в указаних вище справах. При цьому справи відрізняються предметами та підставами позовів, змістом правовідносин, фактично-доказовою базою (обставинами справи та зібраними у них доказами).

36. Отже, правовідносини у справах на які посилається скаржник, не є подібними правовідносинам у справі, що розглядається, і наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.

37. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

38. Стосовно доводів касаційної скарги в частині підстави оскарження судових рішень у справі, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, колегія суддів зазначає таке.

39. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

40. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

41. Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі зазначеного пункту скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

42. Скаржник посилаючись на необхідність формування Верховним Судом висновку щодо питань застосування норм права у подібних правовідносинах, наголосив на відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм статей 391 396 ЦК України, статті 152 ЗК України у правовідносинах між орендарем та землевласником, якому також належать земельні ділянки, щодо права такого землевласника на власний розсуд змінювати характеристики орендованої та суміжних земельних ділянок, частини першої статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" щодо права органів місцевого самоврядування на організацію благоустрою без урахування прав суміжних землекористувачів.

43. Проте, посилаючись на пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник не наводить аргументованого обґрунтування необхідності формування висновку Верховного Суду щодо застосування норм права в контексті спірних правовідносин з урахуванням встановлених судами обставин справи та відсутності підстав для задоволення позовних вимог з огляду на недоведення позивачем порушення спірним розпорядженням його прав, обов`язків чи інтересів, як і не наводить мотивованого обґрунтування того, яким чином висновок щодо застосування норм права вплине на висновки судів, викладені в оскаржених судових рішеннях.

44. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України колегія суддів зазначає таке.

45. У контексті цієї підстави скаржник з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України зазначив, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази.

46. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

47. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

48. Таким чином, за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

49. Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

50. Верховний Суд зазначає, що принцип змагальності не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

51. Колегія суддів зауважує, що саме лише посилання скаржника на певні докази, не відмінюють положення статті 86 ГПК України, якою передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

52. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

53. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

54. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених у статті 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

55. У пунктах 1-3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

56. Таким чином, сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідного доказу не вказує на те, що така оцінка була проведена з порушенням певного стандарту доказування.

57. Розглянувши доводи скаржника, в частині наведеної підстави касаційного оскарження, Верховний Суд дійшов висновку, що вони не заслуговують на увагу, оскільки законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 86 ГПК України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору вірогідності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

58. Також, колегія суддів зазначає, що недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів за умови необґрунтованості підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини другої статті 287 ГПК України. Саме тільки посилання скаржника на те, що господарський суд не в повному обсязі дослідив докази та не з`ясував дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів судове рішення; доводи касаційної скарги, які стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, не можуть бути враховані судом касаційної інстанції з огляду на положення частини другої статті 300 ГПК України. Крім цього, доводи касаційної скарги у цій частині направлені на переоцінку доказів та обставин справи, що були предметом розгляду та їм була надана належна правова оцінка, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції передбачені статтею 300 ГПК України.

59. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що аналізуючи питання щодо обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Проніна проти України" (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд вважає, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і в процесуальному сенсах.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

60. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

61. Згідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

62. З урахуванням викладеного, касаційне провадження за касаційною скаргою в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, підлягає закриттю, касаційна скарга в частині підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, залишається без задоволення.

Судові витрати

63. Судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 296 300 301 306 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Отег» в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Отег" в частині підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

3. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.02.2022 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2021 у справі № 200/12631/16-а залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя В. Ю. Уркевич