ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 200/13279/19-а
адміністративне провадження № К/9901/31715/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Васильєвої І.А., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 3 лютого 2021 року (головуючий суддя Логойда Т.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2021 року (головуючий суддя Сіваченко І.В., судді Блохін А.А., Гаврищук Т.Г.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-ресурс» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
У листопаді 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест-ресурс» (далі - ТОВ «Метінвест-ресурс») звернулося до суду з позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Східне МУ ДПС по роботі з ВПП), яке є правонаступником Офісу великих платників податків ДПС (далі - Офіс ВПП ДПС), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 9 серпня 2019 року №0002814708, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на 422075271 грн (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 281383514 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 140691757 грн.
В обґрунтування вимог адміністративного позову вказувало, що висновки контролюючого органу про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Транс-Ком-Інвест» у періоді, що перевірявся, є помилковими та спростовуються належним чином оформленими первинними документами, які підтверджують дійсність господарських операцій, їх економічну та ділову мету, що, в свою чергу, свідчить про відсутність порушень при формуванні податкового обліку за наслідками здійснення спірних операцій.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 3 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2021 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 9 серпня 2019 року №0002814708. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Офісу ВПП ДПС на користь ТОВ «Метінвест-ресурс» здійснені ним документально підтверджені судові витрати у розмірі 368932 грн.
Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, Східне МУ ДПС по роботі з ВПП звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. В обґрунтування скарги посилається на те, що оскаржуване позивачем рішення прийнято з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Відповідачем зазначено, що перевіркою доведено факт неможливості постачання ТОВ «Транс-Ком-Інвест» металобрухту на адресу позивача, а оформлення операцій з придбання позивачем металобрухту свідчить про здійснення діяльності, спрямованої на введення в обіг товару невідомого походження та про відсутність розумної економічної причини (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект в результаті господарської діяльності. Протягом періоду, що перевірявся, операції позивача з контрагентом-постачальником ТОВ «Транс-Ком-Інвест» не мали реального характеру і не здійснювалися, а фактично було проведено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій, у зв`язку з чим показники податкового обліку з податку на прибуток, сформовані на підставі таких господарських операцій, є недостовірними. Скаржник вказує, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги наявність вироку по ТОВ «Транс-Ком-Інвест», яким доведено факт фіктивності підприємства. Вказує також на наявність інших кримінальних проваджень, якими доводиться фіктивність підприємства. Первинні документи по взаємовідносинам із зазначеним в акті перевірки контрагентом складено всупереч вимогам діючого законодавства України, які не мають юридичної сили первинних документів, що вказує на неможливість підтвердження реального факту постачання товарів (послуг). Зокрема, у скарзі посилається на те, що суди попередніх інстанцій прийняли рішення без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 7 жовтня 2019 року (справа №1540/4792/18).
ТОВ «Метінвест-ресурс», скориставшись своїм правом надало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначило, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін. Зокрема, позивач вказує, що податковим органом не наведено жодного доказу на підтвердження фіктивності (безтоварності) договорів, укладених між ним та ТОВ «Транс-Ком-Інвест», а відтак вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону. Вказує на безпідставність посилання відповідача на неврахування судами попередніх інстанцій під час розгляду справи висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 7 жовтня 2019 року (справа №1540/4792/18).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Офісом ВПП ДФС на підставі наказу від 14 травня 2019 року № 1030, направлень на перевірку від 14 травня 2019 року № 118 та № 119, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Метінвест-ресурс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток по взаємовідносинах з контрагентом-постачальником ТОВ «Транс-Ком-Інвест» (код ЄДРПОУ 41207027, найменування якого 20 листопада 2018 року змінено на ТОВ «Транс-Техноторг») за період з 1 серпня 2017 року по 31 серпня 2018 року, за результатами якої 8 липня 2019 року складено Акт №75/28-10-47-08/24819472 (далі - Акт перевірки).
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:
пунктів 5, 8, 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», що затверджено наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за №860/4153, з урахуванням положень підпунктів 14.1.13, 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України);
статей 1, 4, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 1.2 статті 1, пунктів 2.1, 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року № 168/704, пунктів 44.1 та 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 ПК України, в результаті чого, занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 281 383 514 грн, в тому числі: за три картали 2017 року на суму 16 123 748 грн, за 2017 рік на суму 73 946 146 грн, за І квартал 2018 року на суму 85 213 316 грн, за півріччя 2018 року на суму 173 692 598 грн, за три квартали 2018 року на суму 207 437 368 грн.
Контролюючий орган виходив з того, що господарські операції по договорам, що укладені між позивачем та ТОВ «Транс-Ком-Інвест» протягом періоду, що перевірявся, не мали реального характеру і не здійснювалися, а фактично було здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій, оскільки відсутній факт формування відповідного активу як ресурсу, контрольованого в результаті минулих подій внаслідок реального придбання у інших суб`єктів господарювання або власного виробництва. Тому відсутня господарська операція як певна дія або подія, в основі якої має бути дійсний рух певного активу. При цьому встановлено оприбуткування позивачем товару (металобрухту), ідентичного задекларованому, який використано в господарській діяльності позивача.
При перевірці контролюючим органом використані, зокрема надані позивачем документи, комп`ютерні бази даних та даних автоматизованих інформаційних систем ДФС: ІТС «Податковий блок», Єдиний реєстр податкових накладних, та інші, Єдиний державний реєстр судових рішень, дані протоколу допиту, що складені слідчими під час проведення слідчих дій, податкову інформацію інших податкових органів щодо контрагентів позивача.
Зазначені в Акті перевірки порушення обґрунтовано наступним чином:
неможливо визначити фактичні джерела походження товару (металобрухту), а відтак і підтвердити його транспортування від ТОВ «Транс-Ком-Інвест» до вантажоотримувачів, зазначених у договорах поставки від 3 липня 2017 року №97/17-Д та від 2 липня 2018 року № 112/18-Д, що укладені між позивачем та ТОВ «Транс-Ком-Інвест»;
оформлення операцій з придбання ТОВ «Транс-Ком-Інвест» металобрухту у постачальників: ТОВ «Компанія Вторресурс» (код ЄДРОПУ 41923345), ТОВ «Немісіда Трейд» (потім змінило назву на ТОВ «Дойч Груп», код ЄДРПОУ 41104642), ТОВ «Укрбрухт» (код ЄДРПОУ 41414216) та подальша його реалізація позивачу свідчить про здійснення діяльності, спрямованої на введення в обіг товару невідомого походження та про відсутність розумної економічної причини (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект в результаті господарської діяльності. Документально не підтверджується отримання товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу постачання від ТОВ «Компанія Вторресурс», ТОВ «Немесіда Трейд», ТОВ «Укрбрухт»;
позивач в порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України не відобразив у складі доходів операції з безоплатного отримання активів, робіт, послуг від контрагентів;
договірна документація частково з боку ТОВ «Транс-Ком-Інвест» підписана особами, які на час підписання не були уповноваженими на підписання та не були працівниками ТОВ «Транс-Ком-Інвест», у зв`язку з чим не мали права підпису документів, а саме:
1)додаткова угода від 11 жовтня 2017 року № 1 до договору поставки від 3 липня 2017 року № 97/17-Д, що укладений між позивачем та ТОВ «Транс-Ком-Інвест», про внесення змін до пункту 2.2 договору щодо збільшення загальної суми договору підписана зі сторони ТОВ «Транс-Ком-Інвест» ОСОБА_1 , тоді як керівником цього товариства з 11 жовтня 2017 року був ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 згідно з відомостями центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України був звільнений з підприємства 10 жовтня 2017 року;
2)додаткова угода від 19 січня 2018 року № 2 до договору поставки від 3 липня 2017 року № 97/17-Д підписана зі сторони ТОВ «Транс-Ком-Інвест» ОСОБА_1 , тоді як з 13 жовтня 2017 року по 18 листопада 2018 директором був ОСОБА_3 , а ОСОБА_1 , згідно з відомостями центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів був звільнений з підприємства 10 жовтня 2017 року;
3)специфікації до договору поставки від 3 липня 2017 року № 97/17-Д: від 22 жовтня 2017 року, 31 жовтня 2017 року, 7 листопада 2017 року, 20 листопада 2017 року, 30 листопада 2017 року, 7 грудня 2017 року, 20 грудня 2017 року, 31 грудня 2017 року, від 10 січня 2018 року, 15 січня 2018 року, 31 січня 2018 року, 1 лютого 2018 року, 4 лютого 2018 року, 20 лютого 2018 року, 28 лютого 2018 року, 15 березня 2018 року, від 21 березня 2018 року підписані ОСОБА_1 , тоді як керівником був ОСОБА_3 ;
4)специфікації до договору поставки від 3 липня 2017 року № 97/17-Д: від 31 березня 2018 року № 04/1-А, № 04/1-Д, М 04/1-3, № 04/1-М, від 10.04.2018 № 04/2-А, № 04/2-Д, № 04/2-3, № 04/2-М, від 20.04.2018 № 04/3-А, № 04/3-Д, М 04/3-3, № 04/3 містять підпис ОСОБА_1 , але підпис закреслений та зроблено запис ОСОБА_3 договір. №001 від 1 липня 2017 року, при цьому підписи ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , на різних специфікаціях візуально не є ідентичними;
5)специфікація від 2 липня 2018 року № 05/112/18-А до договору поставки від 2 липня 2018 року № 112/18-Д підписана зі сторони ТОВ «Транс-Ком-Інвест» ОСОБА_1, тоді як керівником цього товариства з 13 жовтня 2017 року був ОСОБА_3 , а ОСОБА_1 , згідно з відомостями центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України був звільнений з підприємства 10 жовтня 2017 року;
6)специфікації до договору поставки від 2 липня 2018 року № 112/18-Д оформлені більш ранніми датами за дату укладання самого договору та зазначені в них періоди відвантаження та поставки передують даті договору;
7)наявність порушень вимог податкового законодавства ТОВ «Транс-Ком-Інвест» та контрагентами вказаного контрагента позивача, якому, на думку контролюючого органу, неможливо було реалізувати металобрухт від постачальників: ТОВ «Компанія Вторресурс» (код ЄДРОПУ 41923345), ТОВ «Дойч Груп» (попередня назва - ТОВ «Немісіда Трейд») (код ЄДРПОУ 41104642), ТОВ «Укрбрухт» (код ЄДРПОУ 41414216) через відсутність у підприємств-постачальників основних фондів, земельних ділянок, відсутність підтвердження придбання супутніх товарів, матеріальних та трудових ресурсів, тощо;
вбачається завідоме внесення недостовірних даних до офіційних документів щодо походження товару (металобрухту) та джерел його придбання, про що свідчить інформація, що наявна в Єдиному державному реєстрі судових рішень та матеріалах допитаних посадових осіб:
наявність вироку Солом`янського районного суду м. Києва від 21 травня 2019 року у кримінальній справі № 760/8572/19 по обвинуваченню посадової особи ТОВ «Транс-Ком-Інвест» ОСОБА_2 (за кримінальним провадженням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32019100110000038), який був засновником, керівником, головним бухгалтером підприємства з 11 жовтня 2017 року по 12 жовтня 2017 року, за яким вказану особу визнано винним у скоєні злочину, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України (далі КК України) (фіктивне підприємництво);
наявність вироку Солом`янського районного суду м. Києва від 24 червня 2019 року у кримінальній справі № 760/8569/19 щодо ОСОБА_4 за кримінальним провадженням, що внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32018100110000081, яким вказану особу визнано винним за частиною третьою статті 27, частиною першою статті 205 КК України (фіктивне підприємництво);
наявні дані протоколу допиту від 5 жовтня 2018 року, проведеного старшим слідчим першого ВРКП СУ ФР ОВПП, у межах кримінального провадження, що внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32018100110000081 від 25 вересня 2018 року щодо ОСОБА_3 , який займав посаду керівника ТОВ «Транс-Ком-Інвест» у період з 13 жовтня 2017 року по 18 листопада 2018 року, та який пояснив, що до ведення фінансово-господарської діяльності вказаного товариства відношення не має, підписував договори та інші документи, суть яких не розумів;
наявні кримінальні провадження №42016050000000087, №420170000000004228, № 32018100110000081, № 32019100110000038, фігурантами яких, на думку контролюючого органу, є постачальники лому ТОВ «Транс-Ком-Інвест»;
при виборі контрагента позивачем не дотримано принцип «належної обачності».
З огляду на наведене податковий орган дійшов висновку, що документи, надані позивачем до перевірки по взаємовідносинам із контрагентом-постачальником ТОВ «Транс-Ком-Інвест», не можуть за вимогами пункту 44.1 статті 44 ПК України вважатися документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності позивача.
ТОВ «Метінвест-ресурс» подало заперечення на Акт перевірки, доводи яких листом податкового органу від 6 серпня 2019 року №38620/10/28-10-47-08 відхилено, а висновки Акту перевірки залишено без змін.
На підставі Акту перевірки Офісом ВПП ДФС 9 серпня 2019 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002814708, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на 422075271 грн (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 281383514 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 140691757 грн.
Відповідно до розрахунку податкового зобов`язання та штрафних (фінансових) санкцій до вказаного податкового повідомлення-рішення контролюючим органом штрафну (фінансову) санкцію (штраф) застосовано у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання через повторність протягом 1095 днів визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, а саме у зв`язку з прийняттям до цього Офісом ВПП ДФС:
1) податкового повідомлення-рішення форми «П» від 21 лютого 2018 року 0001044708, яким збільшено суму податкового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 860804057,50 грн, з них за податковими зобов`язаннями - 573922705 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 286961352,50 грн;
2) податкового повідомлення-рішення форми «П» від 21 лютого 2018 року №0001054708, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 10016700 грн (у розрахунку до оскарженого податкового повідомлення-рішення допущено описку щодо номера вказаного податкового повідомлення-рішення, який помилково зазначено як «№000105708», що підтверджено поясненнями представників обох сторін);
3) податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 18 травня 2018 року №0002362200, яким позивачу було збільшено суму податкового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 335117415 грн, з них за податковими зобов`язаннями 268093 932 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 67023483 грн.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року у справі №805/4068/18-а, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2020 року, позов ТОВ «Метінвест-Ресурс» до Офісу ВПП ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 21 лютого 2018 року №0001054708 та від 18 травня 2018 року №0002362200.
Податкове повідомлення-рішення від 21 лютого 2018 року № 0001044708 скасовано рішенням Державної фіскальної служби України від 11 травня 2018 року №16130/6/99-99-11-01-02-25 в частині не підтвердження здійснення реальності господарських операцій з певними контрагентами (ТОВ «Мастер Груп», ТОВ «Укрмет», ТОВ «Елітмет», ТОВ «Ломтрейд», ТОВ «ВКФ «Містраль», ТОВ «ПК«Еверест», ТОВ «Роял Стіл», ТОВ «Балкер», ТОВ «ВКФ «Мега-мет») та у відповідній частині штрафних санкцій. Вказані обставини встановлені зазначеним рішенням Донецького окружного адміністративного суду.
Позивачем податкове повідомлення-рішення від 9 серпня 2019 року № 0002814708 було оскаржено до Державної фіскальної служби України, яка рішенням від 28 жовтня 2019 року №7466/6/99-09-08-05-02 податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга - без задоволення.
Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, прийнятим 9 серпня 2019 року Офісом ВПП ДФС № 0002814708, ТОВ «Метінвест-ресурс» звернулося до суду з цим позовом про визнання його протиправним та про його скасування.
Cуд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення виходив з того, що укладені між позивачем та ТОВ «Транс-Ком-Інвест» правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов`язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентом враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.
Зазначена позиція підтримана Першим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що протягом періоду, що перевірявся, між позивачем та його контрагентом були укладені наступні договори: 3 липня 2017 року між позивачем як покупцем та ТОВ «Транс-Ком-Інвест», як постачальником укладено договір поставки № 97/17-Д; 2 липня 2018 року між позивачем як покупцем та ТОВ «Транс-Ком-Інвест» (код ЄДРПОУ 41207027, як постачальником укладено договір поставки № 112/18-Д.
Згідно умов вказаних договорів постачальник зобов`язався поставити покупцю метали чорні вторинні (далі - металобрухт) та організувати його постачання на адресу вантажоодержувача, а покупець - прийняти металолом та оплатити його вартість. Ціна, номенклатура та кількість металолому визначаються в специфікаціях, які оформлюються окремо по кожному з вантажоодержувачів. Постачальник постачає металолом залізничним (автомобільним) транспортом на умовах DDP цех або склад вантажоодержувача, що вказаний в специфікації до договорів; умови постачання у відповідності до «Інкотермс. Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010 року)», які використовуються з урахуванням особливостей, які випливають із умов цих договорів; вантажоотримувачами можуть бути треті особи.
Пунктом 3.2 вказаних договорів визначено, що вантажотримувачами металобрухту за цими договорами є (найменування конкретного вантажоодержувача зазначається у відповідній специфікації до договорів): (а) ПрАТ «МК «Азовсталь» (станція Сартана Донецької залізниці); (б) ПАТ «Запоріжсталь» (станція Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці); (в) ПрАТ «ММК Ім. Ілліча» (станція Маріуполь-сортувальний Донецької залізниці); (г) ТОВ «Метінвест-МРМЗ» (станція Маріуполь-сортувальний Донецької залізниці; (д) ПАТ «Дніпровський Меткомбінат» (виключно по договору від 2 липня 2018 року № 112/18-Д; станція Правда Придніпровської залізниці).
Відповідно до пунктів 3.6, 4.4 договорів датою поставки металобрухту вважається дата виписки вантажоодержувачем приймально-здавальних актів форми № 69 або форми № 19. Якість і кількість відвантаженого металобрухту, вказаного при відправленні, є попередніми і уточнюються вантажоодержувачем в приймально-здавальних актах форми № 69 (№ 19) по результатам приймання металобрухту і є кінцевими для сторін.
Договір від 3 липня 2017 року № 91/17-Д діяв з 3 липня 2017 року до 1 липня 2018 року включно, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Договір підписано з боку постачальника - ТОВ «Транс-Ком-Інвест» директором ОСОБА_1, з боку покупця - начальником відділу закупівель ТОВ «Метінвест-Ресурс» ОСОБА_5 та скріплено печатками сторін.
Договір від 2 липня 2018 року № 112/18-Д діяв з 2 липня 2018 року до 27 червня 2019 року включно. Договір підписано з боку постачальника - ТОВ «Транс-Ком-Інвест» директором ОСОБА_6, з боку покупця - начальником відділу закупівель ТОВ «Метінвест-Ресурс» ОСОБА_5 та скріплено печатками сторін.
На виконання умов вказаних договорів та відповідно до специфікацій, які є додатками до них, ТОВ «Транс-Ком-Інвест» на адреси вантажоодержувачів у період з серпня 2017 року по червень 2018 року здійснило поставку металобрухту всього 205998,745 т на загальну суму 1563241742,42 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час виконання умов зазначених вище договорів оформлені, зокрема, наступні первинні документи: відповідні додаткові угоди до договорів поставки від 3 липня 2017 року № 91/17-Д та від 2 липня 2018 року № 112/18-Д; відповідні специфікації до вказаних договорів поставки; видаткові накладні; акти приймання-передачі металобрухту з відповідним реєстром (з відображенням в них номерів залізничних вагонів або товарно-транспортних накладних; номери приймально-здавальних актів за формою № 69 або № 19, оформлених вантажоодержувачем металобрухту; дати відвантаження металобрухту; дати поставки металобрухту; вид, яким прийнято металобрухт; кількість прийнятого металобрухту); акти приймання-передачі металів чорних (вторинних); приймально-здавальні акти форми № 69 та № 19; залізничні накладні та накладні на залізничне перевезення; документи про якість, походження та безпечність брухту; платіжні доручення на відповідні суми, а також банківські виписки з реєстрами відповідних платіжних доручень за серпень 2017 року - серпень 2018 року, які підтверджують факт попередньої оплати позивачем контрагенту ТОВ «Транс-Ком-Інвест» загальної суми 1562550000 грн за поставлені товари. Кредиторська заборгованість на кінець серпня 2018 року склала 691742,42 грн (заборгованість за договором від 2 липня 2018 року № 112/18-Д, яка в подальшому була сплачена у повному обсязі платіжним дорученням від 25 жовтня 2018 року №1820030316; період вказаної оплати не входив у період перевірки)).
За наслідками господарських операцій ТОВ «Транс-Ком-Інвест» видало позивачу податкові накладні, які підписані електронним цифровим підписом посадових (уповноважених) осіб ТОВ «Транс-Ком-Інвест» - ОСОБА_1, ОСОБА_6 та які зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних на відповідну суму (на загальну суму 1562550000 грн (без ПДВ) - на суму попередньої оплати. Операції з поставки брухту за період, що перевірявся, звільнені від оподаткування ПДВ відповідно до пункту 23 підрозділу 2 розділу XX ПК України (тимчасово до 1 січня 2022 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, зокрема відходів та брухту чорних і кольорових металів, а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 згідно з УКТ ЗЕД. Переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджуються Кабінетом Міністрів України); складені відповідні розрахунки коригування за спірний період.
Позивачу також були передані відповідні акти про походження металобрухту, акти про вибухобезпечність, хімічну та радіаційну безпеку брухту, сертифікати якості та інші документи, що відображають якісні характеристики та походження металобрухту.
Товари позивачем були оприбутковані на загальну суму 1563241742,42 грн, що підтверджується даними оборотів рахунку 281 «Товари на складі» у кореспонденції з кредитним рахунком 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за серпень 2017 року - серпень 2018 року по взаємовідносинам з ТОВ «Транс-Ком-Інвест». Також проведено списання вартості придбаного та оприбуткованого металобрухту на собівартість реалізованих товарів (за кредитом рахунку 281 «Товари на складі» у кореспонденції з дебетом рахунку 902 «Собівартість реалізованих товарів»).
В подальшому між ТОВ «Транс-Ком-Інвест» та позивачем були підписані угоди про залік зустрічних однорідних вимог: від 31 липня 2018 року № 1 на суму 15891563,91 грн та від 31 серпня 2018 року № 2 на суму 32602719,85 грн.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що придбані у ТОВ «Транс-Ком-Інвест» товарно-матеріальні цінності (металобрухт), позивачем з метою отримання прибутку були реалізовані - поставлені металургійним підприємствам, з якими позивач уклав договори поставки, а саме: з ПАТ «МК «Азовсталь» - договір від 2 грудня 2014 року № 337/14; з ПАТ «Запоріжсталь» - договір від 19 грудня 2016 року № 229/16/20/2016/3691; з ПрАТ «ММК Ім. Ілліча» - договір від 19 грудня 2016 року № 230/16/27; з ТОВ «Метінвест-МРМЗ» - договір від 27 січня 2017 року № 38/17/1873; з ПАТ «СВРАЗ Дніпродзержинський коксохімічний завод» - договір від 28 липня 2017 року № 99/17/326; з ТОВ «Оптімал Трейд» - договір від 1 грудня 2017 року № 141/17 (поставка на адресу ПАТ «ДМК»).
Поставка ТОВ «Метінвест-ресурс» металобрухту на адресу вказаних металургійних підприємств підтверджується оформленими на виконання вказаних договорів документами, зокрема: видатковими накладними; реєстрами актів приймання-передачі металобрухту; виданими позивачем за наслідками вказаних господарських операцій податковими накладними на відповідну суму, які зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, та відповідними розрахунками коригування.
Вказані обставини відповідачем не заперечуються.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що металобрухт, який протягом спірного періоду був реалізований позивачу, ТОВ «Транс-Ком-Інвест» придбало на підставі відповідних договорів: від 29 серпня 2017 року № 14/15 у ТОВ «Укрбрухт»; від 1 серпня 2017 року № 14/1 у ТОВ «Немесіда Трейд», від 12 лютого 2018 року № 1/16 у ТОВ «Компанія Вторресурс». Поставка металобрухту ТОВ «Транс-Ком-Інвест» та його постачальниками здійснювалася із залученням третіх осіб, на підставі відповідних договорів на виконання послуг, підряду (на завантаження, розвантаження, зважування та інші).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на час проведення перевірки позивача та на час винесення оскарженого податкового повідомлення-рішення вироки щодо контрагента позивача, які б набрали законної сили, відсутні.
Так, вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 21 травня 2019 року у кримінальній справі № 760/8572/19 щодо посадової особи контрагента позивача ТОВ «Транс-Ком-Інвест» Дударика Е.А. (за кримінальним провадженням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32019100110000038), який не підписував жодного документу щодо виконання спірних договорів, яким вказану особу визнано винною за частиною третьою статті 27, частиною першою статті 205 КК України (фіктивне підприємництво)) на час винесення оскарженого податкового повідомлення-рішення законної сили не набрав. Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 21 травня 2019 року було змінено в частині, а пізніше постановою Верховного Суду від 27 лютого 2020 року скасовано, а кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32019100110000038 на підставі пункту 4 частини першої статті 284 КК України закрито.
Вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 24 червня 2019 року у кримінальній справі № 760/8569/19 щодо ОСОБА_4 за кримінальним провадженням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32018100110000081, яким останнього визнано винним за частиною третьою статті 27, частиною першою статті 205 КК України (фіктивне підприємництво) на час прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення законної сили не набрав, оскільки був оскаржений в апеляційному порядку. Ухвалою Київського апеляційного суду від 5 листопада 2019 року вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 24 червня 2019 року скасовано і призначено новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 17 грудня 2019 року у справі №760/8569/19 обвинувальний акт та реєстр матеріалів у кримінальному провадженні №1-кп/760/2499/19 відносно ОСОБА_4 про вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 27, частиною першою статті 205 КК України повернуто прокурору відділу Генеральної прокуратури України Кіпчарському О.П.
Постановою прокурора Офісу Генерального прокурора від 7 лютого 2020 року кримінальне провадження № 32018100110000081 від 25 вересня 2018 року згідно із пунктом 4 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України закрито.
Також судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у специфікаціях до договору поставки від 2 липня 2018 року № 112/18-Д, які зазначені податковим органом як такі, що оформлені більш ранніми датами за дату укладання самого договору та зазначені у них періоди відвантаження та поставки передують даті договору допущені описки. Так, строк дії першого договору на постачання металобрухту (що оформлений між позивачем та ТОВ «Транс-Ком-Інвест») - від 3 липня 2017 року №91/17-Д був до 30 червня 2018 року (пункт 10.1 договору), і після закінчення його дії відразу ж був укладений новий договір - від 2 липня 2018 року №112/18-Д. У зв`язку з тим, що наступний договір був укладений відразу ж після закінчення дії першого, працівники ТОВ «Метінвест-ресурс», які відповідальні за складання специфікацій, працюючи з проектами специфікацій під перший договір, допустили помилки в датах специфікацій, датах постачання, що оформлялися під новий договір, що не призвело до порушень умов договорів. Отже, з огляду на зазначене відсутні неузгодженості щодо дати договору, з яким у сторін виникли права та обов`язки щодо постачання товару та його оплати, з датою фактичної поставки металобрухту, тобто між договірними та первинними документами. Допущені описки підтверджені і листом ТОВ «Транс-Ком-Інвест» від 11 червня 2019 року № 23 на відповідний лист позивача.
У період з 13 жовтня 2017 року по 18 листопада 2018 року ОСОБА_6 був керівником ТОВ «Транс-Ком-Інвест» про що також зазначено в акті перевірки, а отже у період березень - квітень 2018 року мав право підпису, як первинних так і договірних документів, в тому числі специфікацій.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює ПК України.
Підпунктами 16.1.2, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно із пунктом 36.1 статті 36 ПК України, податковим обов`язком є обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
За приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Вимоги до підтвердження даних, зазначених у податковій звітності, визначені статтею 44 ПК України.
У відповідності до пунктів 44.1 та 44.2 статті 44 ПК України, для цілей оподатковування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів (документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозвіл адміністрації (власника) на їхнє проведення); регістрів бухгалтерського обліку (носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм і т.п., призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування й узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку); фінансової звітності (бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період); інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищевказаними документами.
Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
У статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» наведено визначення, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини другої статті 3 вказаного Закону, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно із частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов`язкові реквізити, визначені частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Аналіз наведених вище норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.
При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене узгоджується зі змістом частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Під час розгляду справи, судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданим позивачем та зібраним судами на підставі статті 9 КАС України та іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, є підставою для податкового обліку.
Вказані документи, містять відомості, які у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентом.
Посилання податкового органу як на підставу для відмови у задоволенні позову, на аналіз податкової інформації отриманої відносно контрагентів контрагента позивача, зокрема, на відсутність у останніх умов необхідних для здійснення такого роду господарської діяльності, відсутність достатньої кількості трудових та матеріальних ресурсів (складів) необхідних для здійснення спірних господарських операцій щодо наданих послуг, обґрунтовано відхилено судами попередніх інстанцій, оскільки чинне податкове законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, наявності чи відсутності у останнього основних фондів, тощо. Відсутність у контрагента добросовісного платника податку матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем.
Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Щодо посилання у касаційній скарзі податкового органу на ненадання позивачем до перевірки деяких документів, зокрема, сертифікатів якості чи походження товарів, то судами попередніх інстанцій обґрунтовано зазначено, що це не спростовує реальність господарських операцій.
Сертифікати якості чи походження товарів на товар не належать до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік, та не містить відомостей про господарську операцію. Тому ненадання позивачем у спірних правовідносинах сертифікатів якості товару не є доказом наявності складу податкового правопорушення.
Аналогічна правова позиція неодноразово викладалася Верховним Судом, зокрема, у постанові від 5 лютого 2019 року у справі № 813/123/16.
Посилання відповідача на товарно-транспортні документи (по договорам поставки) є також неприйнятними, оскільки між позивачем та його контрагентами укладено не договори перевезення, а договори поставки, і саме щодо господарських операцій по вказаним договорам відповідачем зроблені висновки в Акті перевірки. Товарно-транспортна накладна, подорожній лист, тобто документи, що передбачені Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, і в операціях з поставки товару не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
Оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності (використання з метою отримання прибутку), неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій.
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 6 лютого 2018 року у справі № 816/166/15-а, від 11 вересня 2018 року у справі № 816/909/17, від 5 лютого 2019 року у справі № 813/123/16.
Щодо посилання відповідача на те, що додаткова угода від 11 жовтня 2017 року № 1 до договору поставки від 3 липня 2017 року № 97/17-Д, що укладений між позивачем та ТОВ «Транс-Ком-Інвест» про внесення змін до пункту 2.2 договору щодо збільшення загальної суми договору, підписана зі сторони ТОВ «Транс-Ком-Інвест» ОСОБА_1 , тоді як керівником цього товариства з 11 жовтня 2017 року був ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 був звільнений з підприємства 10 жовтня 2017 року, є необґрунтованими, оскільки як встановлено судами такі твердження спростовані наявними у матеріалах справи доказами, відповідно до яких вказана додаткова угода була підписана 8 жовтня 2017 року (зміни від 18 жовтня 2017 року до вказаної додаткової угоди щодо допущеної описки в частині дати цієї додаткової угоди, відповідно до яких їх датою слід вважати 8 жовтня 2017 року). Таким чином, зазначена додаткова угода була підписана 8 жовтня 2017 року (а не 11 жовтня 2017 року, як помилково зазначав відповідач) належною посадовою особою - ОСОБА_1 під час виконання ним своїх обов`язків керівника підприємства, що відповідало вимогам законодавства.
Посилання відповідача на те, що ОСОБА_1 не міг підписувати від імені ТОВ «Транс-Ком-Інвест» інші документи, складені після 13 жовтня 2017 року (додаткові угоди, специфікації до договорів) судами встановлено, що є неприйнятними, оскільки спростовані наявними у матеріалах справи доказами такі документи підписані ОСОБА_1 на підставі відповідної довіреності від 13 жовтня 2017 року, що у встановленому порядку видана йому ТОВ «Транс-Ком-Інвест». Відповідно до вказаної довіреності ОСОБА_1 уповноважений представляти інтереси ТОВ «Транс-Ком-Інвест», зокрема, перед підприємницькими товариствами (товариствами з обмеженою відповідальністю) з усіх питань, що стосуються господарської або будь-якої іншої діяльності довірителя. Для виконання доручення ОСОБА_1 надаються права, зокрема, щодо укладання та підписання договорів купівлі-продажу, міни, дарування, іпотечних договорів, вчинення інших правочинів, а також підписання документів, підписання яких передбачено умовами таких договорів та правочинів (специфікації, заяви, накладні, акти, тощо). Довіреність дійсна по 13 жовтня 2019 року. Крім того, як зазначав позивач у позові, повідомлення про скасування цієї довіреності від ТОВ «Транс-Ком-Інвест» не надходило. Всі документи, що підписані ОСОБА_1 , містять відбиток печатки вказаної юридичної особи - ТОВ «Транс-Ком-Інвест». Печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин.
Суди попередніх інстанцій також визнали неприйнятними посилання відповідача на те, що специфікації до договору поставки від 3 липня 2017 року № 97/17-Д: від 31 березня 2018 року № 04/1-А, № 04/1-Д, М 04/1-3, № 04/1-М, від 10 квітня 2018 року №04/2-А, № 04/2-Д, № 04/2-3, № 04/2-М, від 20 квітня 2018 року № 04/3-А, № 04/3-Д, М 04/3-3, № 04/3 містять підпис ОСОБА_1 , але підпис закреслений та зроблено запис ОСОБА_3 довір.№001 від 1 липня 2017 року, при цьому підписи ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на різних специфікаціях візуально не є ідентичними.
Так, в період з 13 жовтня 2017 року по 18 листопада 2018 року ОСОБА_3 був керівником ТОВ «Транс-Ком-Інвест» (код ЄДРПОУ 41207027), про що також зазначено у акті перевірки (стор.30 акту).
Вказані обставини також підтверджуються і нотаріально засвідченою заявою ОСОБА_3 від 26 жовтня 2018 року, в якій зазначено, що на час подання заяви ОСОБА_3 є директором ТОВ «Транс-Ком-Інвест» - з 13 жовтня 2017 року працює на цій посаді та виконує обов`язки покладені на нього статутом товариства, здійснює управління господарською та фінансовою діяльністю товариства.
Отже, в період березень - квітень 2018 року ОСОБА_3 мав право підпису як первинних так і договірних документів, в тому числі вказаних специфікацій.
Відсутність окремих реквізитів у документах або неточності в заповненні певних первинних документів не може свідчити про нереальний характер господарських правовідносин, оскільки сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 816/2186/15, від 9 листопада 2018 року у справі № 805/1681/17, від 8 грудня 2020 року у справі № 1.380.2019.005426.
Також судами попередніх інстанцій правомірно зазначено, що посилання відповідача на візуальну не ідентичність підписів у специфікаціях ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є безпідставними, оскільки не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.
Закреслення в деяких специфікаціях прізвищ підписантів, на що посилався відповідач, може свідчити лише про наявність певних дефектів в таких документах, які в сукупності з іншими документами та поясненнями позивача не спростовують факт наявності господарських операцій.
Необгрунтованим є також посилання податкового органу в Акті перевірки на те, що позивач в порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України не відобразив у складі доходів операції з безоплатного отримання активів, робіт, послуг від свого контрагента.
Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно із підпунктом 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 ПК України, безоплатно надані товари, роботи, послуги це: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.
Товар, отриманий позивачем від контрагента-постачальника ТОВ «Транс-Ком-Інвест» на підставі укладених з ним договорів поставки, оплачений, що відповідало умовам договору, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, а також банківськими виписками з реєстрами відповідних платіжних доручень, які, в тому числі, надавалися під час перевірки. Отже, такий товар не мав статусу безоплатно отриманого, як помилково вважав контролюючий орган.
Крім того, надаючи правову оцінку доводам податкового органу щодо наявності кримінальних проваджень №32019100110000038 та № 32019100110000038, фігурантами яких є посадові особи ТОВ «Транс-Ком-Інвест», судами попередніх інстанцій також правомірно вказано, що на час розгляду даної адміністративної справи не існує жодного обвинувального вироку суду в межах вказаних кримінальних проваджень. В свою чергу, формальне посилання фіскального органу на існування досудового розслідування в межах кримінального провадження не може бути підставою для висновків щодо нереальності здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами.
За приписами частин першої, другої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У касаційній скарзі відповідач як на підставу для скасування рішень судів посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій приймаючи оскаржувані рішення не врахували правову позицію викладену Верховним Судом у постанові від 7 жовтня 2019 року (справа №1540/4792/18), яка на думку контролюючого органу, ухвалена у подібних правовідносинах. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду вважає такі посилання безпідставними, оскільки подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи. Під час розгляду справи, судом встановлено, що обставини наведеної вище справи та справи, що розглядається є відмінними.
Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 3 лютого 2021 року та постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2021 року ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.
Згідно із частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 3 лютого 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В.Білоус
Судді І.А.Васильєва
І.Л.Желтобрюх