№ 200/1873/19-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2021 року

м. Київ

справа № 200/1873/19-а

адміністративне провадження № К/9901/9552/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про стягнення недоотриманої допомоги при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року (прийняте у складі головуючого судді Голошивця І.О.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2020 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого Геращенка І.В., суддів Арабей Т.Г., Міронової Г.М.)

УСТАНОВИВ:

I. Суть спору.

1. У лютому 2019 року ОСОБА_2 (далі позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом ( з урахуванням уточнень) до Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі відповідач1), ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі відповідач 2) у якому просив суд:

1.1. - визнати протиправними дії відповідачів щодо непроведення повного розрахунку при звільненні невиплаті в день виключення зі списків частини (01.08.2018 року) компенсації за неотримане речове майно;

1.2. - зобов`язати відповідачів здійснити нарахування та виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно в сумі 49976,22 грн.;

1.3. - зобов`язати відповідачів нарахувати та виплатити середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 01.08.2018 року до 01.02.2019 року в сумі 151600 грн. (т. 1 а.с. 108-113).

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що 26.07.1994 ОСОБА_1 був зарахований на службу до Прикордонних військ України. Згідно з наказом Голови Державної прикордонної служби України від 24.07.2018 № 682-ос ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас та наказом начальника Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 30.07.2018 № 280-ос виключено зі списків особового складу, усіх видів забезпечення з 01.08.2018. Усупереч діючому законодавству Південним регіональним управлінням протиправно не проведено своєчасно розрахунок при звільненні ОСОБА_1 з військової служби, зокрема не вжито вичерпних заходів щодо виплати в день виключення із списків частини компенсації за неотримане речове майно Одеським загоном морської охорони, на речовому забезпеченні якого перебував ОСОБА_1 . Зокрема, при виключені позивача із списків особового складу довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, була відпрацьована речовою службою Одеського загону морської охорони лише за період з квітня 2014 року до дати звільнення з військової служби, період з часу набуття ОСОБА_1 права на отримання предметів речового майна, а саме з серпня 1994 року по квітень 2014 року враховано не було. Про факт порушення ОСОБА_1 02 серпня 2018 року було подано відповідну заяву на ім`я начальника Південного регіонального управління, лист від 02.08.2018 за № М-60. Згідно листа № 723/М-60 від 31.08.2018 убачається що Південне регіонального управління володіє інформацією про речове забезпечення ОСОБА_1 в період з 1994 по 2012 рік, до переміщення його для подальшого проходження військової служби до Керченського загону морської охорони, однак ці роки не взяті до уваги при нарахуванні грошової компенсації. Південне регіональне управління зобов`язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за затримку розрахунку при звільненні - середній заробіток за весь період затримки обрахований відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі Порядок № 100). Південне регіональне управління Державної прикордонної служби повинно було провести розрахунок з позивачем але до теперішнього часу це зроблено не було, тому позивач вважає, йому потрібно нарахувати та виплатити середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період із 01.08.2018 по дату ухвалення рішення по справі

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення.

3. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2020 року позовні вимоги було задоволено частково.

3.1. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не проведення нарахування та виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно ОСОБА_1 за період проходження військової служби з часу набуття права на отримання предметів речового майна з серпня 1994 року по квітень 2014 року.

3.2. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ), здійснити нарахування та виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно ОСОБА_1 за період проходження військової служби з часу набуття права на отримання предметів речового майна з серпня 1994 року по квітень 2014 року. У решті позовних вимог відмовити.

4. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) не виплачено в повному обсязі ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно за період з серпня 1994 року по квітень 2014 року, така компенсація була здійснена лише за період з квітня 2014 до дати звільнення з військової служби, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з карткового рахунку позивача.

4.1. Також, суди зазначили, що компенсація за неотримане речове майно, не входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця, тому не є оплатою праці, таким чином вимоги статей 116 117 КЗпП України не можуть бути застосовані у даних правовідносинах.

IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції.

5. У поданій касаційній скарзі позивач із посиланням на порушення судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

6. Позивач у своїй касаційній скарзі зазначає, що судом першої та апеляційної інстанції не повно, не всебічно та не об`єктивно досліджено обставини справи.

7. Указує, що Південне регіональне управління зобов`язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за затримку розрахунку при звільненні - середній заробіток за весь період затримки обрахований відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі Порядок № 100). Південне регіональне управління Державної прикордонної служби повинно було провести розрахунок з позивачем але до теперішнього часу це зроблено не було, тому позивач вважає, йому потрібно нарахувати та виплатити середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період із 01.08.2018 по дату ухвалення рішення по справі.

7.1. Позивач зазначає, що спеціальним законодавством, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, а тому необхідно застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються рід час звільнення з військової служби. Указані посилання підтверджуються правовими висновками, які викладені в постанові Верховного Суду від 20 червня 2019 по справі № 820/6287/16.

8. Південне регіональне управління Державної прикордонної служби України надало відзив на касаційну скаргу, у якій посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність, просили залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

ІV. Установлені судами фактичні обставини справи

9. Судами попередніх інстанцій установлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 26.07.1994 року був зарахований на службу до Прикордонних військ України.

10. Наказом голови Державної прикордонної служби України від 24.07.2018 року № 682-ос, позивача звільнено з військової служби в запас.

11. Наказом начальника Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 30.07.2018 року № 280-ос ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та знято з усіх видів забезпечення з 01.08.2018 року (т. 1 а.с. 19).

12. 30.07.2018 року позивачем подано до командира Одеського загону морської охорони рапорт, у якому позивач просив нарахувати грошову компенсацію за недоотримане речове майно за період проходження військової служби в офіцерському званні з 01.08.1994 року по 01.08.2018 року, у з`язку із звільненням його з лав Державної прикордонної служби України (т. 1 а.с. 20).

13. Відповідно до довідки № 285 від 31.07.2018 року про вартість речового майна, що належить до видачі, позивачу належить речове майно на загальну суму грошової компенсації 8329,37 грн. за період з квітня 2014 року по 01.08.2018 року (т. 1 а.с. 21).

14. Не погодившись з вищезазначено довідкою № 285, ОСОБА_1 звернувся до начальника Південного регіонального управління із заявою від 02.08.2019 року, в якій зазначив, що при нарахуванні вартості речового майна йому не було враховано компенсацію за період проходження служби з 1994 року по 2014 рік, просив здійснити перевірку правильності нарахування компенсації та дорахування її згідно діючого законодавства (т. 1 а.с. 24).

15. Листом начальника Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 31.08.2018 року № 723/М-60 позивачу повідомлено, що розрахунок грошової компенсації нараховувався на підставі наявності в Одеському загоні морської охорони речового атестату № 40 від 06.08.2015 року, оформленого Маріупольськім загоном морської охорони (військова частина НОМЕР_2 ) не видані йому предмети речового майна та арматурної картки обліку виданих предметів речового майна під час проходження служби з серпня 2015 року до дати звільнення з військової служби. Сума нарахування склала 8329,37 грн. Також зазначено, що під час з`ясування питань правильності оформлення розрахунку грошової компенсації за недоотримане речове майно, отримано інформацію про наявність в Донецькому прикордонному загоні речового атестату № 121 при переміщені для подальшого проходження військової служби до Керченського загону морської охорони м. Керч у жовтні 2012 року, що дає можливість взяти до обліку даний документ та направити для отримання роз`яснення в Адміністрації державної прикордонної служби України про порядок нарахування грошової копенсації Одеським загоном морської охорони за неотримане речове майно (т. 1 а.с. 25).

16. Згідно з додатком до наказу командира Одеського загону морської охорони від 25.01.2019 № 32-ос про виплату грошової компенсації, ОСОБА_1 розраховано для виплати грошової компенсації за неотримане речове майно 8329,37 грн. (т. 1 а.с. 35).

17. Уважаючи протиправним дії Одеського загону морської охорони щодо неправильного розрахунку грошової компенсації за неотримане речове майно, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування (в редакції, яка діяла на час вирішення справи в суді першої та апеляційної інстанції)

18. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

19. За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАСУ) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

20. Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ від 20.12.1991 (далі Закон № 2011-ХІІ ) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

21. Статтею 1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

22. Відповідно до статті другої Закону № 2011-ХІІ ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

23. Частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

24. Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

25. Згідно з частиною першою статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ, речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

26. На виконання вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок № 178).

27. Пунктами 2, 3 Порядку № 178 визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

28. Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

29. У відповідності до абзаців першого та третього пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

30. Відповідно до пунктів 10, 12 розділу І Інструкції про порядок речового забезпечення військовослужбовців та працівників Державної служби України в мирний час та особовий період, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.10.2016 № 1132, речове майно особистого користування військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, видається в їхню власність. За неотримане згідно із встановленими нормами речового забезпечення речове майно їм виплачується грошова компенсація у порядку, визначеному чинним законодавством України. Нарахування грошової компенсації військовослужбовцям під час їхнього звільнення з військової служби в запас, відставку або загибелі (смерті), за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно здійснюється пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. У разі пошкодження (знищення) речового майна особистого користування під час виконання обов`язків військової служби не з вини військовослужбовця йому видається нове майно. Видача нового майна взамін пошкодженого (знищеного), строк носіння якого не закінчився, здійснюється на строк носіння, встановлений нормою речового забезпечення для виданого предмета, та обліковується з місяця, в якому він був фактично пошкоджений (знищений).

31. Відповідно до приписів статті 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

32. Згідно зі статтею 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

VI. Оцінка Верховного Суду

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

33. За обставинами справи предметом спору у вказаній справі є наявність правових підстав для нарахування та виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно та стягнення середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні з грошової компенсації за предмети речового майна.

34. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

35. Як убачається з касаційної скарги ОСОБА_2 , останній оскаржує судові рішення в частині стягнення середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні з грошової компенсації за предмети речового майна.

36. Зі змісту положень Інструкції №232 висновується, що речове забезпечення не має характеру винагороди за виконану працю, а спрямоване насамперед на задоволення потреб військовослужбовців під час несення ними військової служби.

37. Такі гарантії щодо забезпечення військовослужбовців доречно порівняти із подібними категоріями трудового законодавства, а саме пунктом 3 частини першої статті 29 КЗпП України, відповідно до якого власник або уповноважений ним орган зобов`язаний до початку роботи за укладеним трудовим договором забезпечити працівника необхідними для роботи засобами.

38. Щодо правової природи компенсації за неотримане речове майно, Суд вважає, що таку слід розглядати як особливий, окремий вид належних військовослужбовцю сум.

39. Чинне законодавство передбачає обов`язок виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини.

40. Умовою для виникнення такого обов`язку є подання військовослужбовцем відповідного рапорту під час проходження служби.

41. Отже, компенсація вартості за неотримане речове майно належить до складу належних звільненому працівникові сум у розумінні статті 116 КЗпП України.

42. Таким чином, застосування передбаченої статтею 117 КЗпП України відповідальності здійснюється у разі невиплати згаданої компенсації на день виключення особи зі списків особового складу військової частини.

43. Указані висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, наведеною в постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17, згідно з якою під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

44. Аналогічна правова позиція міститься також в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19.

45. Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вказує на те, що суди попередніх інстанцій, неправильно застосувавши норми матеріального права, не визначили розмір середнього заробітку, не встановили час затримки розрахунку, не встановили відповідних фактичних обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення та не дослідили відповідні докази.

46. Відповідно до частин першої - другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

47. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

48. Питання, пов`язані зі здійсненням виплати працівникові його середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, регулюються КЗпП України та Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

49. Згідно статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

50. Ураховуючи викладене Верховний Суд, уважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2020 року скасувати в частині розгляду позовних вимог про зобов`язання відповідачів нарахувати та виплатити середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні, а справу в цій частині направити на новий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

VІІ. Судові витрати

51. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

52. Керуючись статтями 341 344 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2020 року скасувати в частині розгляду позовних вимог про зобов`язання відповідачів нарахувати та виплатити середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні, а справу в цій частині направити на новий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко