№ 200/20675/14-ц

Постанова

Іменем України

11 березня 2019 року

м. Київ

справа № 200/20675/14-ц

провадження № 61-22471св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, визнання права власності на іпотечне майно, зобов`язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 04 грудня 2019 рокуу складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Каратаєвої Л. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2014 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, визнання права власності на іпотечне майно, зобов`язання вчинити певні дії.

Позовна заява мотивована тим, що 27 травня 2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», а 08 грудня 2011 року останнє відступило право вимоги на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами ПАТ «Дельта Банк», та ОСОБА_1 укладено договір, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 120 000 дол. США на строк до 28 травня 2029 року зі сплатою 14 % річних за користування кредитними коштами та погашати його повинна була відповідно до графіку щомісячно.

На забезпечення належного виконання зобов`язань 27 травня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, відповідно до якого відповідач надала в іпотеку належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 38,5 кв. м.

Відповідач умови кредитного договору не виконала, у зв`язку з чим станом на 04 листопада 2014 року заборгованість склала 233 777,67 дол. США, що еквівалетно 3 028 344, 96 грн,з яких: заборгованість по тілу кредиту в розмірі 1 523 630,99 грн, заборгованість за процентами в розмірі 1 504 713,95 грн.

Ураховуючи викладене, ПАТ «Дельта Банк» просило в рахунок відшкодування заборгованості за кредитним договором від 27 травня 2008 року звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 ; виселити та зняти з реєстрації відповідача та інших осіб, які зареєстровані за вищевказаною адресою; зобов`язати ОСОБА_1 передати банку правовстановлюючі документи на предмет іпотеки, ключі від вхідних дверей (дублікати ключів), документи, що характеризують об`єкт нерухомості (технічний паспорт) та інші документи; стягнути з відповідача на користь банку понесені судові витрати у розмірі 3 654 грн.

Короткий зміст судових рішень

Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 січня 2015 року позов ПАТ «Дельта Банк» задоволено частково.

Визнано за ПАТ «Дельта Банк» право власності на предмет іпотеки за іпотечним договором від 27 травня 2008 року, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , вартістю 827 333грн, загальною площею 38,5 кв. м, у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «Дельта Банк» за кредитним договором від 27 травня 2008 року в розмірі 3 028 344,96 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту в розмірі 1 523 630,99 грн, заборгованість за процентами в розмірі 1 504 713,95 грн.

Стягнуто ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» 3 654 грн на відшкодування сплаченого судового збору.

В іншій частині позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що уразі порушення позичальником обов`язків, встановлених кредитним договором, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ним права власності на квартиру, що передбачено умовами договору.

ОСОБА_1 є мешканкою та зареєстрована у квартирі АДРЕСА_2 , відомостей про склад осіб, які проживають в іпотечній квартирі, позивачем не надано, тому вимога ПАТ «Дельта Банк» про виселення та зняття з реєстрації ОСОБА_1 та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі є безпідставною.

Щодо вимоги про зобов`язання ОСОБА_1 передати правовстановлюючі документи на предмет іпотеки, ключі від вхідних дверей (дублікати ключів), документи, що характеризують об`єкт нерухомості (технічний паспорт) та інші документи, то позивачем не надано доказів на підтвердження, того що відповідач добровільно відмовляється передати вказані речі та документи ПАТ «Дельта Банк».

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 червня 2017 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 січня 2015 року залишено без задоволення.

Додатковим рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2018 року заяву ПАТ «Дельта Банк» про ухвалення додаткового рішення суду задоволено.

Доповненозаочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 січня 2015 року.

Позовні вимоги ПАТ«Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, визнання права власності на іпотечне майно, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано за ПАТ «Дельта Банк» право власності на предмет іпотеки за іпотечним договором від 27 травня 2008 року, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , вартістю 827 333грн, загальною площею 38,5 кв. м, житловою площею 23,5 кв. м, у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «Дельта Банк» за кредитним договором від 27 травня 2008 року в розмірі 3 028 344,96 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту в розмірі 1 523 630,96 грн, заборгованість за процентами в розмірі 1 504 713,95 грн.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 20 травня 2019 року поновлено процесуальний строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 січня 2015 року.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 24 травня 2019 року справу призначено до розгляду в апеляційному суді.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року знято з апеляційного розгляду цивільну справу за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, визнання права власності на іпотечне майно, зобов`язання вчинити певні дії.

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 січня 2015 року закрито.

Відмовленоу відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 січня 2015 року.

Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 та її представник були обізнані про існування рішення суду з травня 2017 року, а на обставини непереборної сили заявники не посилались.

Вирішуючи питання про поновлення процесуального строку та відкриття апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку щодо цього, оскільки сплив річного строку з дня складення повного тексту рішення є підставою для відмови у відкритті провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 200/20675/14-ц з Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська.

Надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.

У січні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду від 26 лютого 2020 року справу за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, визнання права власності на іпотечне майно, зобов`язання вчинити певні дії призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд відкрив апеляційне провадження у справі, а потім у порушення вимог частини першої статті 358 та частини першої статті 362 ЦПК України відмовив у відкритті апеляційного провадження та закрив апеляційне провадження у справі, оскільки зазначені норми містять вичерпний перелік підстав для вчинення таких дій і серед них відсутня така підстава, як передчасне відкриття апеляційного провадження.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 358 ЦПК України питання про відмову у відкритті апеляційного провадження вирішується не пізніше п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2020 року до Верховного Суду від представника ОСОБА_2 - адвоката Садиленка О. Л., надійшов відзив на касаційну скаргу.

Проте суд не може взяти його до уваги, оскільки ОСОБА_2 не є учасником справи, не брав участі в її розгляді.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 січня 2015 року позов ПАТ «Дельта Банк» задоволено частково.

22 травня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення (а.с. 69-70).

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 червня 2017 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 січня 2015 рокузалишено без задоволення (а.с. 78-79).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У пункті 13 Перехідних положень (розділ ХІІІ) ЦПК України визначено, що судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ЦПК України 2004 року встановлював для відповідача особливий порядок оскарження заочного рішення - шляхом подання до суду, що його ухвалив, заяви про перегляд цього рішення (статті 228-232 ЦПК України 2004 року), а також загальний порядок - апеляційне оскарження (стаття 232 ЦПК України 2004 року).

Відповідно до статті 228 ЦПК України 2004 року заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Згідно з частиною четвертою статті 231 ЦПК України 2004 року у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

У частині першій статті 294 ЦПК України 2004 року визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Судом установлено, що 22 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпровського апеляційного суду з апеляційної скаргою, в якій просила поновити процесуальний строк на оскарження заочного рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 січня 2015 року, посилаючись на те, що копію рішення суду першої інстанції було отримано її батьком поштою 12 травня 2017 року, після чого вона за допомогою представника подала до районного суду заяву про перегляд заочного рішення.

Також, посилаючись на абзац 1 частини другої статті 358 ЦПК України про те, що апеляційна скарга подана після спливу присічного одного року з дня складення повного тексту судового рішення, апеляційний суд не звернув уваги на те, що зазначена норма процесуального права містить виняток, а саме в її пункті 1 зазначено «крім випадків подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки».

При цьому ОСОБА_1 зазначала, що про розгляд справи в суді першої інстанції не була повідомлена (а. с. 70).

Законодавець передбачив процедуру, яка має передувати відкриттю апеляційного провадження у разі спливу визначеного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, тобто заявник має подати заяву про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважності причин його пропуску.

Так, 20 травня 2019 року ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду поновлено процесуальний строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 січня 2015 року, а ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 24 травня 2019 року справу призначено до розгляду в апеляційному суді (а.с. 128-129).

Згідно з частиною третьою статті 358 ЦПК України питання про відмову у відкритті апеляційного провадження вирішується не пізніше п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Отже, після відкриття апеляційного провадження ЦПК України не передбачено можливість судом зняти справу з розгляду та відмовити у його відкритті на підставі частини другої статті 358 ЦПК України.

Це дії суду, які не передбачені нормами ЦПК України, а дотримання процесуальної форми, тобто вчинення процесуальних дій у порядку і в суворій послідовності, встановленій нормами ЦПК України, є неодмінною умовою законності судового рішення.

У частині першій статті 362 ЦПК України визначено повноваження суду апеляційної інстанції після відкриття апеляційного провадження у справі та чітко визначено підстави закриття апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо:

1) після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги;

2) після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати;

3) після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Апеляційний суд у порушення вказаних вимог закону після поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 одночасно зняв з апеляційного розгляду справу, закрив апеляційне провадження у справі, а також відмовив у його відкритті.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржену ухвалу скасувати і направити справу до апеляційного суду.

Відповідно до частини третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

За таких обставин ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України, постановлена з порушенням норм процесуального права, що в силу частини четвертої статті 406 ЦПК України є підставою для її скасування з передачею справи на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 406 409 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року скасувати, справу передати на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк