ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 200/3047/23
адміністративне провадження № К/990/10183/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 200/3047/23
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дії протиправними та стягнення індексації-різниці грошового забезпечення
за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1
на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року, постановлену в складі колегії суддів: судді-доповідача - Гаврищук Т.Г., суддів: Блохіна А.А., Сіваченка І.В.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просила:
1.1. визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 10.11.2021;
1.2. стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 4463 гривні 15 копійок в місяць у загальній сумі 161129 гривень 06 копійок за період з 01.03.2018 по 10.11.2021 включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок № 1078) із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок № 44).
2. На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 10.11.2021 включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078.
Установлені судами фактичні обставини справи
3. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 10.12.2008 по 10.11.2021 перебувала на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1
4. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.11.2021 № 689-ОС позивачку, звільнено з військової служби в запас наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 11.10.2021 № 620-ОС за підпунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
5. ОСОБА_1 є учасником бойових дій (відповідне посвідченням серії НОМЕР_3 , що видане ІНФОРМАЦІЯ_3 07.05.2015).
6. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26.09.2022 у справі №200/3955/22 позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення індексації грошового забезпечення задоволено частково.
6.1. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року та за період з 01.03.2018 по 10.11.2021 із застосуванням індексації відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078.
6.2. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, та індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 10.11.2021 відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, з урахуванням виплачених сум.
7. На виконання вказаного рішення військовою частиною НОМЕР_1 донараховано суму індексації грошового забезпечення позивача у розмірі 114 073,94 грн.
8. На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26.09.2022 у справі № 200/3955/22 військовою частиною НОМЕР_1 19.04.2023 після утримання податків та зборів виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення у загальній сумі 91 829,52 грн.
9. Позивачка 30.05.2023 направила відповідача заяву з проханням виплатити їй індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 10.11.2021 у повному обсязі та надати розрахунок виплаченої індексації грошового забезпечення.
10. У відповідь на цю заяву відповідач направив лист від 06.06.2023 №11/4654-23 вих, у якому указав, що рішення суду виконане у повному обсязі шляхом виплати позивачці індексації грошового забезпечення:
10.1. за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року у сумі 85927,84 грн з урахуванням раніше виплачених сум;
10.2. за період з 01.03.2018 по 10.11.2021 із урахуванням абзацу четвертого пункту 5 Порядку № 1078 із застосуванням фіксованої індексації 828,66 грн в місяць у загальній сумі 36737,26 грн.
11. Позивачка не погодившись з діями відповідача щодо розрахунку грошового забезпечення у 2020-2021 роках, виходячи із розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, обчисленого з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік», звернулася до відповідача із заявою від 22.11.2021.
12. Листом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 17.12.2021 №11/13519 відмовлено позивачці в перерахунку грошового забезпечення.
13. Не погодившись з діями відповідача ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом.
14. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.07.2023 у справі №200/4634/22 адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено:
14.1. визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 30.01.2020 по 31.12.2020 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020;
14.2. зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 30.01.2020 по 31.12.2020 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
14.3. визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2021 по 10.11.2021 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015 - 2021 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні за 12 років без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021;
14.4. зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2021 по 10.11.2021, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015 - 2021 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні за 12 років з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
15. Позивачка, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 10.11.2021 включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, звернулася до суду з даним позовом.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
16. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22.09.2023 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково:
16.1. визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 10.11.2021;
16.2. стягнуто з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 4463 гривні 15 копійок в місяць у загальній сумі 161129 гривень 06 копійок за період з 01.03.2018 по 10.11.2021 включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078.
17. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції військова частина НОМЕР_1 21.10.2023 оскаржила його в апеляційному порядку.
18. Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2023 апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишено без руху, встановлено термін для усунення виявлених судом недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали шляхом надання документу про сплату судового збору у розмірі 2416,94 грн.
19. На виконання вимог ухвали суду від 30.10.2023 апелянтом сплачено судовий збір в сумі 1611,29 грн.
20. Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2023 апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22.09.2023 у справі № 200/3047/23 повернуто заявнику на підставі частини другої статті 298 КАС України, оскільки останнім не сплачено судовий збір у повному обсязі.
21. Далі 12.12.2023 військова частина НОМЕР_1 повторно подала до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22.09.2023 до якої додано платіжні доручення від 02.11.2023 про сплату судового збору в розмірі 1611,29 грн та від 11.12.2023 в розмірі 805,65 грн, одночасно заявивши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
22. Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2023 апеляційну скаргу залишено без руху, встановлено строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії цієї ухвали шляхом направлення на адресу суду апеляційної інстанції заяви про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з посиланням на поважні підстави та відповідні докази.
23. На виконання означеної ухвали 02.01.2024 на адресу суду апеляційної інстанції надійшло клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, яке обґрунтовано тим, що первинна апеляційна скарга була подана у передбачений процесуальним законодавством строк, однак через відсутність коштів у апелянта була відсутня можливість вчасно сплатити судовий збір в повному обсязі. Також скаржником наголошено, що у період з 02.09.2023 особовий склад військової частини НОМЕР_1 залучений до виконання першочергових завдань з відбиття вторгнення та нападу на територію України збройних сил російської федерації, а також виконання заходів, спрямованих на додержання правового режиму воєнного стану, що значною мірою впливає на дотримання встановлених процесуальних строків.
24. Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2024 у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено; відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року в справі № 200/3047/23 на підставі пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України.
25. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції виходив із того, що посилання на відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.
25.1. Суд також зауважив, що обставина звернення відповідача із первинною апеляційною скаргою в межах строку, встановленого статті 295 КАС України не є підставою вважати поважними причини пропуску цього строку оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.
25.2. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що вказані відповідачем причини пропуску строку оскарження не виправдовують втручання у принцип res judicata, що також виключає підстави для визнання причин пропуску строку апеляційного оскарження поважними та відкриття апеляційного провадження.
25.3. Окрім того, на думку суду цієї інстанції, факт сплати судового збору в повному обсязі повинен був мати місце ще під час подання первинної апеляційної скарги. В даному випадку, апелянту під час його спроб подання апеляційної скарги надавався достатній строк для подання доказів сплати судового збору.
25.4. Стосовно введення воєнного стану на території України суд відзначив, що вказана обставина не може бути поважною причиною для поновлення строку на подання апеляційної скарги без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу органу, що, в свою чергу, обумовило пропуск строку на подання апеляційної скарги.
25.5. У підсумку суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржником не зазначено обставин, які перешкоджали подати належним чином оформлену апеляційну скаргу вчасно та які є об`єктивно непереборними чи істотною перешкодою для своєчасного вчинення процесуальних дій. Наведені доводи апелянта, на думку суду, свідчать виключно про організацію його роботи, проте не є підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки організація роботи залежить виключно від самого відповідача.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
26. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції військова частина НОМЕР_1 звернулася до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою, де скаржник просить скасувати ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2024 та направити справу для продовження розгляду в суді апеляційної інстанції.
26.1. Підставою подання касаційної скарги є оскарження ухвали суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги, зазначеної у частині третій статті 328 КАС України, та посилання скаржника у касаційній скарзі на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
26.2. Скаржник зауважує, що в діях військової частини НОМЕР_1 вбачається сумлінне добросовісне ставлення до процесуальних прав і обов`язків з урахуванням об`єктивності причин (надання клопотань про поновлення строку, сплата судового збору у визначений судом строк), що, в свою чергу, може свідчити про незловживання нею своїм процесуальним правом на звернення з апеляційною скаргою.
26.3. Відповідач уважає, що суд апеляційної інстанції, оцінюючи поважність наведених апелянтом у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, безпідставно не взяв до уваги на обставини введення воєнного стану в Україні та залучення особового складу військової частини НОМЕР_1 до виконання завдань щодо утримання зайнятих районів, рубежів і позицій, відбиття ударів противника, прориву оборони противника, що обмежує доступ до засобів поштового та телекомунікаційного зв`язку в умовах ведення постійних бойових дій та оперативного переміщення.
27. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.04.2024 відкрито касаційне провадження за вищевказаною касаційною скаргою.
28. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 11.09.2024 закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження без виклику учасників за наявними у справі матеріалами.
Позиція інших учасників справи
29. Ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.04.2024 про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою отримано позивачкою 13.04.2024, що підтверджується наявними у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення ПАТ "Укрпошта", ідентифікатор внутрішнього поштового відправлення 0600259074468. Правом подати відзив на касаційну скаргу позивачка не скористалася, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції в касаційному порядку.
Позиція Верховного Суду
Джерела права, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.
30. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.
31. Відповідно до ухвали Верховного Суду від 02.04.2024 касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, статті 299 КАС України, що є підставою касаційного оскарження згідно з частиною третьою статті 328 КАС України.
32. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали, колегія суддів виходить із такого.
33. Частиною першою статті 293 КАС України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
34. Право на апеляційне оскарження реалізується у спосіб подання в установленому порядку апеляційної скарги, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом.
35. Умовою прийнятності апеляційної скарги до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 293 КАС України, а також дотриманні термінів її подачі, обов`язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, в тому числі і в частині сплати судового збору та, у разі пропуску строку на апеляційне оскарження, подання відповідного клопотання про його поновлення.
36. Статтею 295 КАС України визначено таке:
1. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
2. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
3. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
37. При цьому, згідно із частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
38. Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
39. Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
40. Статтею 298 КАС України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу (частина друга).
41. Імперативні приписи частина третьої статті 298 КАС України встановлюють обов`язок особи, яка звертається до суду із апеляційною скаргою з пропуском строку на апеляційне оскарження подати клопотання про його поновлення із зазначенням поважності причин такого пропуску.
42. Положеннями статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання встановлених вимог, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, встановлюється спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
43. Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку (частина третя статті 298 КАС України).
44. Таким чином процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій суду при виявленні недоліків, зокрема, апеляційної скарги. Як у випадку невиконання вимог статті 296 КАС щодо форми та змісту скарги, так і вимог щодо дотримання строку апеляційного оскарження, зокрема, відсутності відповідного клопотання чи визнання вказаних у ньому підстав неповажними, - апеляційна скарга залишається без руху.
45. Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (пункт 4 частини першої статті 299 КАС України).
46. Приписи пункту 4 частини першої статті 299 КАС є імперативними та зобов`язують суд, у разі якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або у поданій заяві будуть наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, визнані судом неповажними, відмовити у відкритті апеляційного провадження.
47. Такий підхід обумовлений тим, що право на оскарження судового рішення обмежене встановленим у законі строком на апеляційне оскарження, покликаним на дотримання принципу правової визначеності як одного з елементів верховенства права, та має дисциплінувати суб`єктів адміністративного судочинства.
48. Колегія суддів зазначає, що поновлення строку (у випадках, що не віднесені до регламентованих частини другої статті 295 КАС України) не є обов`язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін.
49. У разі подання апелянтом клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.
50. З матеріалів справи слідує, що ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2023 апеляційну скаргу залишено без руху, встановлено строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії цієї ухвали шляхом направлення на адресу суду апеляційної інстанції заяви про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з посиланням на поважні підстави та відповідні докази.
51. На виконання означеної ухвали 02.01.2024 на адресу суду апеляційної інстанції надійшло клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, яке обґрунтовано тим, що первинна апеляційна скарга була подана у передбачений процесуальним законодавством строк, однак через відсутність коштів у апелянта була відсутня можливість вчасно сплатити судовий збір в повному обсязі. Також скаржником наголошено, що у період з 02.09.2023 особовий склад військової частини НОМЕР_1 залучений до виконання першочергових завдань з відбиття вторгнення та нападу на територію України збройних сил російської федерації, а також виконання заходів, спрямованих на додержання правового режиму воєнного стану, що значною мірою впливає на дотримання встановлених процесуальних строків.
52. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, суд апеляційної інстанції виходив із того, що апелянтом не доведено наявності обставин, що перешкоджали йому звернутися до суду в межах строку, визначеного статтею 295 КАС України та становили об`єктивно непереборні перешкоди, які пов`язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, а тому причини пропуску строку апеляційного оскарження зазначені у вказаному клопотанні не є поважними. Отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22.09.2023.
53. Надаючи оцінку доводам скаржника щодо необґрунтованості вказаних висновків суду апеляційної інстанції в контексті обставин у цій справі Суд виходить з такого.
54. У постанові від 28.04.2021 у справі №640/3393/19 Великою Палатою зазначено про те, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
55. У цій справі слід врахувати також й те, що необхідність сплати судового збору при поданні апеляційної скарги встановлена законом, а тому відповідач, подаючи вперше апеляційну скаргу без надання документа про сплату судового збору, розумів про допущення ним порушення норм процесуального права.
56. Колегія суддів звертає увагу, що відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не може впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.
57. Такі висновки суду узгоджуються з усталеною практикою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 15.05.2018 у справі № 804/2979/17, від 07.06.2018 у справі № 822/276/17, від 30.09.2021 у справі № 826/16458/18, від 04.11.2021 у справі № 520/15397/2020, від 21.07.2022 у справі № П/320/1014/20, від 19.10.2022 у справі № 640/6479/20, від 22.12.2022 у справі №380/17770/21 та багатьох інш.
58. Також, не вважається безумовною підставою для поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження й повторна подача апеляційної скарги у зв`язку з поверненням апеляційної скарги, про що зазначено Верховним Судом у постановах від 21.12.2020 у справі № 580/1020/19 та від 04.03.2021 у справі № 160/2538/19.
59. Колегія суддів враховує, що право на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення не є абсолютним й окрім його реалізації без зайвих зволікань, скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які об`єктивно не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
60. Та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього.
61. Суд касаційної інстанції враховує, що попереднє звернення з апеляційною скаргою та її повернення, а також несплата судового збору в повному обсязі, що підлягав сплаті за подання апеляційної скарги, не є об`єктивно непереборними обставинами, такими, що не залежать від волевиявлення особи та не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою і в жодному разі не дають право державному органу у будь-який необмежений час після спливу строку на апеляційне оскарження реалізувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
62. Стосовно посилання скаржника на обставини введення в Україні воєнного стану, колегія суддів не заперечує, що вказані обставини могли утруднити дотримання строку на апеляційне оскарження, однак указані доводи не підтверджені достатніми та належними доказами.
63. Необхідно також зазначити, що введення на території України воєнного стану не зупиняє перебіг процесуальних строків у судових справах.
64. Суд враховує, що введений в Україні воєнний стан суттєво ускладнив (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади (місцевого самоврядування). Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
65. Суд зауважує, що відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
66. Водночас, обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду.
67. Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
68. Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду.
69. Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин їх недотримання - вони повинні бути поважними, реальними або, непереборними і об`єктивно нездоланними на час перебігу строків звернення до суду.
70. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі №9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
71. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
72. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
73. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
74. Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
75. Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
76. Установлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі сплином установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.
77. Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
78. З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, за відсутності причин, які б свідчили про поважність пропуску такого строку, правильно застосував положення пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
79. За таких умов, колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції, ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.
80. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
81. Таким чином, оскільки при ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції порушень норм процесуального права не допустив, то колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
82. З огляду на результат касаційного розгляду справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року у справі №200/3047/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов