ПОСТАНОВА
Іменем України
23 квітня 2020 року
Київ
справа №200/5904/19-а
адміністративне провадження №К/9901/27764/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,
суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №200/5904/19-а
за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОІЛЛІЧПРОДУКТ» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та пені в сумі 215 454,26 грн., провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОІЛЛІЧПРОДУКТ» на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 липня 2019 року (суд у складі головуючого судді - Чекменьова Г.А.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Арабей Т.Г., суддів: Геращенка І.В., Міронова Г.М.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. 03 травня 2019 року Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОІЛЛІЧПРОДУКТ» про стягнення в відповідача на користь Державного бюджету України адміністративно-господарських санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році, у розмірі 214 169,28 грн. та пеню у розмірі 1 285,00 грн. на р/р 31213210005002 в ГУ ДКСУ у Донецькій області: ЄДРПОУ ГУ ДКСУ 37967785; МФО 899998, код платежу 50070000, ЄДРПОУ відділення фонду 13492430.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року, позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОІЛЛІЧПРОДУКТ" на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році у сумі 107 084 (сто сім тисяч вісімдесят чотири) грн. 64 коп. та пеню у сумі 642 (шістсот сорок дві) грн. 50 коп. на р/р 31213230005002 в ГУ ДКСУ у Донецькій обл.; ЄДРПОУ ГУ ДКСУ 37967785; МФО 899998: код платежу 50070000, ЄДРПОУ стягувача 13492430. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
3.Рішення судів мотивовані тим, що позивачем доведено правомірність застосування до відповідача господарських санкцій за відмову у працевлаштуванні 2 осіб з інвалідністю.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4.Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОІЛЛІЧПРОДУКТ» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
5.В обґрунтування касаційної скарги, заявник зазначив, що ним вжито всі необхідні заходи для виконання нормативу робочих місць із працевлаштування інвалідів протягом 2018 року. Зокрема, протягом 2018 року Товариство регулярно інформувало державну службу зайнятості про наявні вільні робочі місця і вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів, що підтверджується щомісячними звітами про наявність вакансій форми № 3-ПН, які подавалися в період з січня по листопад (на грудень) 2018 року із заповненими розділами "КОМЕНТАРІ ДО ДАНИХ ПРО ВАКАНСІЇ". Інваліди, які були направлені до ТОВ «ЕКОІЛЛІЧПРОДУКТ» для працевлаштування державною службою зайнятості не відповідали вимогам вакантних посад, а тому отримали обґрунтовану відмову у працевлаштуванні відповідно до всіх норм чинного законодавства.
При цьому, як вказує касатор, двом особам було відмовлено у працевлаштуванні у зв`язку з не відповідністю вимогам вакантної посади у частині необхідності рівня освіти та стажу роботи за спеціальністю, що не є порушенням норм діючого законодавства, оскільки сам центр зайнятості направив цих осіб для працевлаштування, хоча вони не відповідали вакантним посадам
6.Верховний Суд ухвалою від 17 жовтня 2019 року відкрив провадження у справі за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОІЛЛІЧПРОДУКТ» на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 липня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року.
7.Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОІЛЛІЧПРОДУКТ» є юридичною особою (код ЄДРПОУ 37121709) та зареєстровано у Донецькому обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.
9. Згідно інформації за показниками звіту форми № 10-ПІ від 11 лютого 2019 року в Товаристві з обмеженою відповідальністю «ЕКОІЛЛІЧПРОДУКТ» за 2018 рік середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) становить 501 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 16, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» - 20 осіб, фонд оплати праці штатних працівників складає 26 824,70 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 53 542,32 грн., суму адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів складає « 214 169,26» (а.с. 7).
10. На підставі даних поданого відповідачем звіту форми № 10-ПІ позивачем зроблено висновок про незабезпечення відповідачем норми працевлаштування інвалідів у 2018 році, за що відповідачу необхідно самостійно обрахувати та сплатити адміністративно-господарські санкції в сумі 214 169,28 грн. та пеню в сумі 1 285,00 грн., про що зазначено у розрахунку суми позову, пред`явленого щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів (а.с. 8, 9).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
12. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
13. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
14. За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
15. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
16. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.
17. Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон № 875).
18. Відповідно до ст. 20 Закону № 875 Фонду соціального страхування захисту інвалідів надано право на стягнення санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
19. Статтею 18 Закону № 875 передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, з урахуванням причин інвалідності, з урахуванням побажань інвалідів, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медиком - соціальної експертизи.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
20. Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 18-1 Закону № 875 рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
21. Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону № 875 для підприємств (об`єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік, - у кількості одного робочого місця.
22. Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
23. Як вбачається зі ст. 20 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
24. Згідно п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 01 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
25. Відповідно до п. 1.3 Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 червня 2013 року за № 988/23520, роботодавці подають інформацію до територіального органу Державної служби зайнятості України у містах Києві та Севастополі, районі, місті, районі у місті (далі - територіальний орган) незалежно від місцезнаходження.
26. Згідно п. 2.1 зазначеного Порядку форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
27. Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи позивачем своєчасно подано до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік, в якому підприємством зазначено середньооблікову кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 16 осіб, кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 20 осіб.
28. Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОІЛЛІЧПРОДУКТ» подавало у 2018 році до центру зайнятості звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» щомісячно у період з січня 2018 року по грудень 2018 року, у яких роботодавцем визначено потребу в робочій силі (вакансії) (а.с. 24-36).
Відповідно до ч. 8 ст. 69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування, зокрема інвалідів. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.
29. Судами попередніх інстанцій встановлено, що протягом звітного 2018 року ТОВ «ЕКОІЛЛІЧПРОДУКТ» були допущені випадки відмови у працевлаштуванні осіб з інвалідністю.
Зокрема, з листа Маріупольського міського центу зайнятості від 29 травня 2019 року (а.с.25) суди встановили, що ТОВ «ЕКОІЛЛІЧПРОДУКТ» відмовило у працевлаштуванні двох осіб з інвалідністю: ОСОБА_1 16 січня 2018 року та ОСОБА_2 18 січня 2018 року на посаду «агент торговельний» з підстав невідповідності вимогам вакантної посади у частині наявності необхідного рівня освіти та стажу роботи за відповідною спеціальністю( а.с.42,43).
Відповідно до частини 3 статті 17 Закону № 875-ХІІ відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров`я перешкоджає виконанню професійних обов`язків, загрожує здоров`ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров`я осіб з інвалідністю.
30. Аналіз вказаної вище норми дає підстави для висновку, що законодавцем встановлено заборону відмовляти в укладенні трудового договору з мотивів інвалідності за винятком випадків, передбачених законом.
31. При цьому, відмова в укладенні трудового договору особі з інвалідністю з підстав невідповідності вимогам посади, яку вона бажає зайняти, не може свідчити про її необґрунтованість.
Таким чином, в даному випадку про факт необґрунтованості відмови у працевлаштуванні можуть свідчити невідповідність офіційного формулювання такої відмови кваліфікаційним вимогам до посади.
32. Так, суди встановили, що, відповідно до наданих відповідачем кваліфікаційних вимог на посаду «агент торговельний», дана посада вимагає наявності базової або неповної вищої освіти. Проте, вимоги до стажу роботи - відсутні.
33. Зазначене вище спростовує доводи касатора про обґрунтованість відмов ОСОБА_1 16 січня 2018 року та ОСОБА_2 18 січня 2018 року в укладенні трудового договору у зв`язку з відсутністю відповідного стажу за спеціальністю.
Крім того, відповідачем не зазначено, яка саме у них освіта, що також ставить під сумнів відмову у прийнятті на роботу за критерієм наявності відповідної освіти.
34. Зважаючи на викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про недотримання відповідачем у повному обсязі вимог закону в частині створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
35. Стосовно посилань касатора на практику Верховного Суду у даній категорії справ, зокрема, на постанови Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі №820/2124/16, від 28 лютого 2018 року у справі № 807/612/16, від 10 липня 2018 року у справі № 818/565/17 та від 21 серпня 2018 року у справі № 817/650/17, колегія суддів зазначає, що у даних постановах розглядалося питання щодо можливості звільнення роботодавця від адміністративно-господарських санкцій у разі, коли він вчинив всі залежні від нього заходи для працевлаштування інвалідів. Проте, у даних спорах не розглядалося питання безпідставної відмови у працевлаштуванні інваліда у разі звернення такого самостійно або через центр зайнятості.
36. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
37. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
38. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
39. Керуючись статтями 341 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
п о с т а н о в и в :
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОІЛЛІЧПРОДУКТ» - залишити без задоволення.
2. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 липня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року по справі №200/5904/19-а - залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Т.Г.Стрелець
Судді С.Г. Стеценко
А.І. Рибачук