ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 200/619/21-а
адміністративне провадження № К/9901/22710/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (далі - Управління) на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року у складі судді Смагар С.В. та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року у складі колегії суддів: Геращенка І.В., суддів: Казначеєва Е.Г., Міронової Г.М. у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління в особі Бахмутського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,-
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. Позивач звернувся до суду з позовом у якому просив:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати страхових виплат за період з вересня 2016 року по грудень 2020 року;
зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити заборгованість по страховим виплатам за період з вересня 2016 року по грудень 2020 року.
2. Донецький окружний адміністративний суд ухвалою від 18 січня 2021 року прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження в адміністративній. Одночасно суд, задовольнив клопотання позивача, визнав поважними причини пропуску строку звернення позивача із позовом до суду та як наслідок поновив такий строк.
3. Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 16 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року, позов задовольнив.
Визнав протиправною та скасував постанову відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Артемівську Донецької області від 17 листопада 2016 року № 0503/7912.1/7912.1/9 про припинення ОСОБА_1 страхових виплат з 1 вересня 2016 року.
Зобов`язав Управління нарахувати і виплатити страхові виплати ОСОБА_1 за період з 1 вересня 2016 року по 31 грудня 2020 року.
3.1 Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідач протиправно припинив нарахування та виплату соціальних виплат позивачу, яку призначено безстроково.
4. Судами попередніх інстанцій встановлено:
4.1 Позивач є внутрішньо переміщеною особою, перебуває на обліку у відповідача.
4.2 Управління листом від 15 грудня 2020 року №18.03.1/5157 повідомило, що з вересня 2016 року щомісячні страхові виплати позивачу були припинені на підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Бахмутської міської ради, довідка внутрішньо переміщеної особи позивача визнана недійсною з підстав незвернення позивача до управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради з метою перереєстрації довідки, у якій адресою фактичного місця проживання вказано адресу місцезнаходження органу місцевого самоврядування. З вересня 2016 року позивач не зверталась до органів Фонду за продовженням страхових виплат.
4.3 17 листопада 2016 року позивач звернулася до відповідача з заявою про призупинення страхових виплат з 1 вересня 2016 року у зв`язку із зміною місця проживання в межах Донецької області.
4.4 Постановою Бахмутського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 17 листопада 2016 року №0503/7912.1/7912.1/9 припинено щомісячну страхову виплату позивачу з 1 вересня 2016 року на підставі заяви позивача про відмову від отримання виплат.
4.5 Згідно відомостей з програмного забезпечення «Реєстр потерпілих» встановлено, що позивачу страхові виплати з вересня 2016 року по грудень 2020 року не нараховувались та не виплачувались.
4.6 Уважаючи припинення страхових виплат протиправними, позивач звернулася до суду з цим позовом за захистом своїх прав.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Управління звернулося із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
5.1 На обґрунтування касаційної скарги скаржник вказує, зокрема, на те, що з вересня 2016 року Бахмутське міське відділення фонду припинило позивачу щомісячні страхові виплати у зв`язку із зміною місця проживання за її особистою заявою. З заявою про продовження страхових виплат не зверталася, тому виплати не нараховувались, отже відсутня заборгованість за спірний період.
6. Позивач відзив на касаційну скаргу не подала.
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
7. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин першої-другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у відповідності до яких cуд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Норми матеріального права під час перевірки судом касаційної інстанції правильності їх застосування судами попередніх інстанцій застосовуються у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних відносин.
8. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.
9. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
10. Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
11. Право громадян України на соціальний захист у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності від нещасного випадку на виробництві передбачено Законом України від 23 вересня 1999 року №1105-XIV «Про загальнообов`язкове соціальне страхування» (далі - Закон №1105-XIV).
12. Відповідно до частини першої статті 19 цього Закону право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.
13. За статтею 36 Закону №1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України "Про охорону праці". Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами. Перелік обставин, за яких настає страховий випадок, та перелік професійних захворювань визначаються Кабінетом Міністрів України.
14. Згідно з частини першої статті 42 зазначеного Закону сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров`я.
15. Відповідно до частини першої статті 46 Закону №1105-XIV страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості;4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.
16. При цьому, згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основи соціального захисту.
17. Ні Законом №1105-XIV, ні іншими Законами не передбачено можливість припинення страхових виплат з підстав інших, ніж визначені статтею 46 Закону № 1105-XIV.
18. На час припинення позивачу виплат, діяв «Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат», затверджений Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27 квітня 2007 року №24, відповідно до пункту 1.12 якого страхова виплата може бути припинена у випадках, передбачених статтею 38 Закону та за умови неподання потерпілим Фонду щороку в грудні свідоцтва, якими засвідчується факт перебування його в живих, відповідно до «Порядку здійснення страхових виплат, призначених у зв`язку з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, які спричинили втрату працездатності, особам, що виїхали за межі України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2001 року №998 (редакція статті 38 Закону до 1 січня 2015 року відповідала редакції статті 46, яка діє з 1 січня 2015 року та по теперішній час). Пунктом 3.4.3 цього Порядку передбачалось, що щомісячна страхова виплата проводиться протягом строку, на який встановлено МСЕК стійку втрату професійної працездатності. Строк проведення щомісячних страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, установленого при наступному огляді МСЕК, незалежно від часу звернення потерпілого до Фонду.
19. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивачу припинено страхові виплати з підстав, не передбачених законодавством.
20. Пунктом третім розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1105-XIV встановлено, що особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.
21. Відповідно до положень статей 1, 2 Закону України від 20 жовтня 2014 року №1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон №1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.
22. Згідно частин першої-третьої статті 4 цього Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
23. На підставі частини першої статті 5 цього Закону довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
24. За приписами статті 7 Закону №1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
25. Відповідно до абзацу 1 пункту 1 Постанови КМУ від 5 листопада 2014 року №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року №509.
При цьому, підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.
26. Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
27. Статтею 2 Закону №1706-VII визначено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
28. Реалізація позивачем права на вільний вибір місця проживання в України, гарантованого Законом України від 11 грудня 2003 року №1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (далі - Закон № 1382-IV), не може позбавляти її права на отримання страхових виплат.
Отримання позивачем страхових виплат не може ставитись в залежність від місця проживання особи, наявність чи відсутність довідки про взяття особи на облік як внутрішньо переміщеної, де визначена адреса її фактичного місця проживання.
29. Відповідно до Закону №1706-VII статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права, або «інші права», як це зазначено у статті 9 Закону, не звужуючи при цьому обсяг конституційних прав та свобод особи. Вказаний Закон встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
30. Як встановлено судами попередніх інстанцій позивачу припинено виплати через зміну місця проживання, - в межах Донецької області, тобто, реалізація конституційних прав позивача протиправно обмежена.
31 У рішенні Європейського Суду з прав людини «Пічкур проти України» зазначено, що виплата соціальних платежів сама по собі не може ставити осіб, які проживають у різних країнах, у відносно схоже становище, оскільки будь-яка система соціального забезпечення, включаючи пенсійне забезпечення, у першу чергу створена для забезпечення певних мінімальних стандартів рівня життя осіб, що проживають у відповідній країні, та обслуговування їхніх потреб. Більше того, важко зробити якесь правильне порівняння між пенсіонерами, що проживають у відповідній країні, та тими, які проживають в іншому місці, через низку економічних та соціальних відмінностей, що застосовуються залежно від країни.
Практикою Суду встановлено, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях.
Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об`єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю.
32. Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
33. Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивачу протиправно припинено здійснення страхових виплат з 1 вересня 2016 року постановою відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Артемівську Донецької області від 17 листопада 2016 року №0503/7912.1/7912.1/9, тому обґрунтовано зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити страхові виплати за період з 1 вересня 2016 року до 31 грудня 2020 року.
34. Отже, за встановлених обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
35. Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів виходить із того, що всі обґрунтування сторін були перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанцій, їм було надано належну правову оцінку. Жодних підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
36. За правилами статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
37. У зв`язку з наведеним суд касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржених судових рішень, що згідно статті 350 КАС України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.
Керуючись статтями 139 341 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.М. Шарапа
Судді: А.А. Єзеров В.М. Кравчук