ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 200/6296/19-а
адміністративне провадження № К/9901/29373/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Мартинюк Н.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року (головуючий суддя - Циганенко А.І.)
та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року (головуючий суддя - Блохін А.А., судді: Міронова Г.М., Сіваченко І.В.)
у справі №200/6296/19-а
за позовом ОСОБА_1
до Донецького апеляційного суду, Ліквідаційної комісії апеляційного суду Донецької області,
треті особи: Слов`янське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області,
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:
- визнати неправомірною бездіяльність Донецького апеляційного суду та Ліквідаційної комісії апеляційного суду Донецької області щодо відмови в перерахунку суддівського стажу, що дає право на одержання доплати до посадового окладу за вислугу років, та відмову в зарахуванні до суддівського стажу стаж роботи на посаді стажиста Торезького міського народного суду Донецької області за період з 1 серпня 1989 року по 14 жовтня 1991 року; щодо відмови у видачі довідки з зарахуванням стажу роботи на посаді судді, що дає право на одержання доплати до посадового окладу за вислугу років відповідно до стажу роботи на посаді судді більше 30 років, - 70 відсотків посадового окладу;
- зобов`язати зробити перерахунок суддівського стажу, що дає право на одержання доплати до посадового окладу за вислугу років, та зарахувати до суддівського стажу стаж роботи на посаді стажиста Торезького міського народного суду Донецької області за період з 1 серпня 1989 року по 14 жовтня 1991 року; зобов`язати видати довідку з зарахуванням стажу роботи на посаді судді, що дає право на одержання доплати до посадового окладу за вислугу років відповідно до стажу роботи на посаді судді більше 30 років, - 70 відсотків посадового окладу.
2. У обґрунтування позовних вимог зазначав що при виході у відставку йому не було зараховано стаж роботи на посаді судді, що дає право на одержання доплати до посадового окладу за вислугу років, стаж (досвід) роботи на посаді стажиста Торезького міського народного суду Донецької області за період з 1 серпня 1989 року по 14 жовтня 1991 року, який було враховано при обранні суддею вперше. Після внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» звернувся з заявою про перерахунок стажу роботи на посаді судді та видачу довідки про суддівську винагороду, на що отримав відмову.
3. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2019 року поновлено строк звернення до суду.
4. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
5. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у червні 1989 року позивач отримав вищу юридичну освіту.
7. Наказом начальника управління юстиції виконкому Донецької обласної Ради народних депутатів від 1 серпня 1989 року №537 позивач призначений стажером Торезького міського народного суду.
8. Рішенням Донецької обласної Ради народних депутатів від 8 жовтня 1991 року позивача обрано народним суддею Слов`янського міського народного суду Донецької області. Строк повноважень обраних суддів - 10 років.
9. Наказом начальника управління юстиції виконкому Донецької обласної Ради народних депутатів від 11 жовтня 1991 року №931 у зв`язку з обранням позивача народним суддею, вважати його приступившим до виконання службових обов`язків з 14 жовтня 1991 року.
10. Наказом голови апеляційного суду Донецької області від 13 грудня 2016 року №410к позивача відраховано зі штату апеляційного суду 13 грудня 2016 року у зв`язку із поданням заяви про відставку.
11. Відповідно до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стаж роботи позивача станом на 13 грудня 2016 року становить 29 років 1 місяць 23 дні, з яких 2 роки 23 дні - служба в лавах Радянської армії, 1 рік 11 місяців - Ѕ строку навчання у вищому навчальному закладі, 21 рік 8 місяців 4 дні - суддя, заступник голови Слов`янського міськрайонного суду Донецької області; 3 роки 5 місяців 26 днів - суддя апеляційного суду Донецької області.
12. Відповідно до довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розмір заробітної плати судді, який враховується при призначенні довічного грошового утримання суддям у відставці, склав 28 160 грн, з яких оклад - 17 600 грн та доплата до посадового окладу за вислугу років (60%) - 10 560 грн.
13. 29 січня 2019 року позивач звернувся з заявами до Донецького апеляційного суду та Ліквідаційної комісії апеляційного суду Донецької області про перерахунок стажу роботи на посаді судді та зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на одержання доплати до посадового окладу за вислугу років, стаж роботи за юридичною спеціальністю - понад 2 роки в Торезькому міському суді Донецької області з серпня 1989 року по жовтень 1991 року, який було враховано при обранні суддею вперше. Просив надати довідку про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою станом на 1 січня 2019 року з урахуванням доплати за вислугу років, відповідно до стажу роботи на посаді судді більше 30 років, - 70 відсотків посадового окладу.
14. Листами від 4 лютого 2019 року позивачу повідомлено, що для розрахунку відповідного стажу необхідно керуватися нормами Закону України «Про судоустрій і статус суддів», які діяли на дату звільнення з посади судді.
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
15. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач реалізував своє право на відставку 13 грудня 2016 року, тобто до внесення змін Законом України від 12 липня 2018 року «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». За приписами статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Таким чином зміни, внесені Законом України від 12 липня 2018 року на позивача не розповсюджуються.
16. У касаційній скарзі позивач посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не застосували до спірних правовідносин положення Закону України «Про статус суддів в СРСР» та закони СРСР і УРСР, якими зараховувався до суддівського стажу стаж роботи на посаді стажиста суду.
17. Відповідачі не довели правомірність своєї відмови в зарахуванні до суддівського стажу період роботи на посаді стажиста суду, не надали докази того, що законодавством СРСР та УРСР не зараховувався до суддівського стажу спірний період.
18. Пунктом 11 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом, тобто Закон України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року. Тому при обчисленні стажу роботи на посаді судді слід керуватися положеннями частини шостої статті 44 Закону України «Про статус суддів», відповідно до якої для суддів загальних та арбітражних судів до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, крім часу роботи на посадах суддів, зараховується час роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників, а також інших працівників, яким законом передбачені такі ж пільги.
19. Зазначає, що частина друга статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» відсилає до законів, які діяли на час обрання суддів, тобто закон прямо вказує на надання зворотної дії в часі тим законам, на підставі яких обиралися судді чи призначалися на той час.
20. У відзивах на касаційну скаргу відповідачі просили залишити оскаржувані судові рішення без змін.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
22. На час обрання позивача на посаду судді діяв Закон Союзу РСР «Про статус суддів в СРСР» від 4 серпня 1989 року №328-І, відповідно до частини першої статті 8 якого народним суддею може бути обраний громадянин СРСР, який досяг на день виборів 25 років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років і склав кваліфікаційний екзамен.
23. На час виходу позивача у відставку правовідносини щодо відставки регулювалися Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII (далі Закон №1402-VIII), за приписами частини другої статті 135 якого суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
24. Відповідно до частини п`ятої статті 135 Закону №1402-VIII суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
25. Статтею 137 Закону №1402-VIII встановлено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
26. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» від 12 липня 2018 року №2509-VIII внесені зміни до статті 137 Закону №1402-VIII, а саме доповнено частиною другою, в якій зазначено що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
27. Законом України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року №1798-VІІІ було внесено зміни в Закон №1402-VIII, зокрема, пункт 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено абзацом четвертим такого змісту: «Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання)».
28. Стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
29. Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 6 березня 2018 року у справі №308/6953/17, від 19 червня 2018 року у справі №243/4448/17, від 11 вересня 2018 року у справі №428/4671/17, від 1 жовтня 2018 року у справі №541/503/17, від 17 жовтня 2018 року у справі №140/263/17, від 23 жовтня 2018 року у справі №686/10100/15-а, від 9 листопада 2018 року №559/443/17.
30. Таким чином, є правомірними та обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що оскільки позивача обрано на посаду та звільнено з посади судді до набрання чинності Закону №1402-VIII, то на нього не поширюються приписи частини другої статті 137 даного закону щодо обрахунку стажу роботи на посаді судді, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог щодо зобов`язання зарахувати до суддівського стажу періоду роботи позивача стажистом Торезького міського народного суду з 1 серпня 1989 року по 14 жовтня 1991 року.
31. Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 12 червня 2020 року у справі №200/779/19-а.
32. Відповідно до пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого оцінювання або конкурсу.
33. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
34. Пунктом 6.4 Європейської Хартії про закон «Про статус суддів» передбачено, що судді, які досягли встановленого законом віку для виходу у відставку з суддівської посади і які виконували суддівські обов`язки протягом визначеного терміну, повинні отримувати пенсію після виходу у відставку, рівень якої має бути як можна ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді.
35. Відповідно до протоколу призначення довічного грошового утримання, сформованого Слов`янським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України, позивачу встановлено 90 відсотків утримання від заробітку. Після виходу позивача у відставку розмір щомісячного грошового утримання перераховувався і є співмірним з рівнем суддівської винагороди, яку отримував до виходу у відставку.
36. Таким чином є помилковими доводи позивача щодо звуження змісту та обсягу визначеного Конституцією України та законом права на належне матеріальне забезпечення, урахувавши, що із часу виходу у відставку розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача як судді у відставці періодично перераховувався і на час звернення до позивача з заявою у січні 2019 року становить 90% розміру суддівської винагороди суддів, які працюють в Апеляційному суді Донецької області і не пройшли кваліфікаційне оцінювання.
37. У обґрунтування касаційної скарги позивач послався на постанову Верховного Суду від 9 листопада 2018 року у справі №559/443/17, як підтвердження його позиції щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року №2862-ХІІ. Проте таке посилання не можна визнати належним оскільки на час виходу позивача у справі №559/443/17 у відставку був чинним Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року, пункт 11 Перехідних положень якого передбачав, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
38. Доводи касаційної скарги щодо поширення на спірні правовідносини положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року є помилковими. Норми даного закону втратили чинність 30 вересня 2016 року. Позивач не звертався з заявами про перерахунок стажу на посаді судді у період перебування на посаді судді до 30 вересня 2016 року, а звернувся з відповідною заявою у січні 2019 року після виходу у відставку.
39. Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
40. Принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави.
41. За загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події або факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.
42. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 19 червня 2018 року у справі №826/12868/17, від 7 серпня 2019 року у справі №820/2306/17, від 26 лютого 2020 року у справі №826/7866/17.
43. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до правильного висновку, що зміни, внесені Законом України від 12 липня 2018 року «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» на позивача не поширюються, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
44. Решта доводів та міркувань скаржника, викладених в касаційній скарзі, також не впливають на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.
45. Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява N4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
46. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
47. Відповідно до статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
48. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 343 356 КАС України, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року N460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року у справі №200/6296/19-а - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді М.В. Білак
О.А. Губська
Н.М. Мартинюк