13.12.2023

№ 200/658/21-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2023 року

м. Київ

справа №200/658/21-а

адміністративне провадження № К/990/30104/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Тацій Л.В.,

суддів: Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції справу №200/658/21-а

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії Головного управління МВС в Донецькій області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 30.08.2023 (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Казначеєва Е.Г., суддів Гайдара А.В., Блохіна А.А.),-

у с т а н о в и в:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2021 року ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі-МВС України, відповідач-1), Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Донецької області (далі ГУМВС України в Донецької області, відповідач-2) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13.04.2021 позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії МВС України щодо відмови у підготовці та наданні до ГУ ПФУ в Донецькій області та ОСОБА_1 оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 19.11.2019, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) індексації та премії, у тому числі не скасованих міліцейських видів грошового забезпечення за посадою старший дільничний офіцер поліції (управління, відділи (відділення) поліції), для перерахунку його пенсії з 01.12.2019.

Зобов`язано МВС України підготувати та надати до ГУ ПФУ в Донецькій області та ОСОБА_1 оновлену довідку про розмір грошового забезпечення станом на 19.11.2019 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) індексації та премії, у тому числі не скасованих міліцейських видів грошового забезпечення за посадою старший дільничний офіцер поліції (управління, відділи (відділення) поліції), для перерахунку пенсії з 01.12.2019.

26.01.2022 ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, у якій позивач просив зобов`язати МВС України подати суду звіт у строк до 04.03.2022 про повне виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13.04.2021, а саме в тій його частині, якою зобов`язано зобов`язано МВС України підготувати та надати до ГУ ПФУ в Донецькій області та ОСОБА_1 оновлену довідку про розмір грошового забезпечення станом на 19.11.2019 з включенням до складу грошового забезпечення не скасованих міліцейських видів грошового забезпечення, а саме надбавки за особливо важливі завдання в розмірі 63,00% - 3827,25 грн та міліцейської премії у розмірі 48,6% - 4812, 50 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04.02.2022 заяву ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі.

20.07.2022 позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із заявою про накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень відповідача - Міністерство внутрішніх справ України.

17.08.2022 відповідач надав до суду звіт про виконання рішення суду від 13.04.2021 у справі №200/658/21-а.

Ухвалою суду від 25.08.2022 долучено до матеріалів справи №200/658/21-а звіт відповідача від 17.08.2022 про виконання рішення суду від 13.04.2021 у справі №200/658/21-а.

26.08.2022 позивач звернувся до суду із заявою про зменшення вимог до заяви від 20.07.2022 про накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень відповідача, відповідно до якої просив:

- зменшити вимоги заяви від 20.07.2022 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13.04.2021 з урахуванням ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 04.02.2022 у справі №200/658/21-а, виклавши її вимоги наступним чином: «Встановити судовий контроль за виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду шляхом зобов`язання відповідача подати суду протягом 10 днів з дня винесення ухвали суду новий звіт про повне виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13.04.2021 в справі №200/658/21-а, з урахуванням вимог ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 04.02.2022 у справі №200/658/21-а, про зобов`язання Міністерство внутрішніх справ України підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та ОСОБА_1 оновлену довідку про розмір грошового забезпечення станом на 19.11.2019 з включенням до складу грошового забезпечення окрім надбавки за особливо важливі завдання в розмірі 63,00% - 3827,25грн та міліцейської премії у розмірі 48,6% - 4812, 50 грн, - премію у розмірі 80,70%, що в грошовому еквіваленті становить 7107,68 грн., визначеному відповідно до пункту 19 Розділу VIII Управління, відділи (відділення) поліції за посадою старший дільничний офіцер поліції Листа МВС України №2388/09/48-2021 від 24.02.2021 «Про надання інформації про середні розміри надбавки за специфічні умови проходження служби та премії, виплачених поліцейським за листопад 2019 року відповідно до Постанови КМУ від 11.11.2015 №988».

08.09.2022 позивач надав до суду заяву, в якій відкликав заяву від 20.07.2022 про накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень відповідача. Просив встановити судовий контроль за виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13.04.2021 шляхом зобов`язання відповідача подати суду протягом 10 днів з дня винесення ухвали суду новий звіт про повне виконання рішення суду з урахуванням обґрунтувань, викладених в ухвалі суду від 04.02.2022 про встановлення судового контролю.

Ухвалою суду від 10.10.2022 заяву позивача від 08.09.2022 про відкликання зави у справі №200/658/21-а від 20.07.2022 про накладення штрафe на керівника суб`єкта владних повноважень відповідача задоволено та повернуто заявнику без розгляду.

Також 10.10.2022 Донецьким окружним адміністративним судом постановлена ухвала, якою зобов`язано МВС України протягом 30 днів з дня отримання копії даної ухвали подати до суду звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13.04.2021 у справі №200/658/21-а з урахуванням обґрунтувань, викладених в ухвалі суду від 04.02.2022.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства внутрішніх справ на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 04.02.2022.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства внутрішніх справ на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 10.10.2022.

06.05.2023 ОСОБА_1 звернувся до Першого апеляційного адміністративного суду з заявою про закриття апеляційного провадження, відкритого за апеляційними скаргами відповідача-1 на ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 04.02.2022 та 10.10.2022. В заяві позивач зазначив, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 305 КАС України, апеляційні скарги підписані особою, яка не зазначила своє посадове становище та не може вважатись особою, що здійснює самопредставництво.

Ухвалами Першого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2023 закрито апеляційне провадженні за апеляційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 04.02.2022 та від 10.10.2022.

Закриваючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційні скарги подані особою, яка не має права її підписувати.

13.06.2023 МВС України вдруге звернулось до Першого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 04.02.2022. Заявником також подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2023 поновлено Міністерству внутрішніх справ України строк на апеляційне оскарження, продовжено термін розгляду справи, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою МВС України на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 04.02.2022.

Позивач звернувся із заявою про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 04.02.2022.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 23.08.2023 задоволено частково клопотання ОСОБА_1 . Закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 04.02.2022, як помилково відкрите..

Від ОСОБА_1 до Першого апеляційного адміністративного суду надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення, в якому заявник просив стягнути з Міністерства внутрішніх справ України недоплачену суму судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 04.02.2022.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 30.08.2023 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та процесуальні дії у справі

Позивач, не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанцій, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 30.08.2023, а вимоги заяви про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити.

У касаційній скарзі заявник покликається на те, що відповідач вдруге долучив квитанцію про сплату судового збору, яку надавав за подання первісної апеляційної скарги, провадження по якій вже було судом апеляційної інстанції закрито та з заявою про повернення якого до суду не звертався.

Ухвалою Верховного Суду від 06.09.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1

22.09.2023 від МВС України до Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, відповідно до якого відповідач заперечує проти її задоволення, просить визнати зловживанням процесуальними правами подання ОСОБА_1 касаційної скарги на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 30.08.2023.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» (далі-Закон №3674-VI).

Відповідно до статті 1 Закону № 3674-VI судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Таким чином, судовий збір (Court fees) - це обов`язковий грошовий платіж на користь суду за розгляд справи в суді або за окремі процесуальні дії, вчинені судом. Метою запровадження судового збору є, зокрема, встановлення законодавчого обмежувального заходу для регулювання доступу до суду, а також захист суду від перенавантаження у зв`язку із поданням необґрунтованих або безпідставних позовів та апеляційних і касаційних скарг.

Об`єктами справляння судового збору є процесуальні дії, за які справляється судовий збір, встановлені у статті 3 Закону № 3674-VI. Так само ця норма визначає процесуальні документи, за подання яких судовий збір не справляється (частина друга статті 3 цього Закону).

Відповідно до частини другої статті 4 Закону № 3674-VI визначено розмір ставки судового збору за відповідними об`єктами справляння судового збору зокрема, за подання до адміністративного суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону № 3674-VI визначено розмір ставки судового збору за відповідними об`єктами справляння судового збору, зокрема, за подання до адміністративного суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Колегія суддів зазначає, що вищевказані положення Закону стосуються подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали адміністративного суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом № 3674-VI справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких постановляються відповідні ухвали.

Зазначені висновки Суду узгоджуються із позицією щодо застосування статті 132 КАС України та статті 4 Закону №3674-VI, висловленою у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.05.2018 у справі № 915/955/15 та у постановах Верховного Суду від 17.02.2020 у справі № 320/5719/19, від 24.11.2021 у справі № 826/17526/18, від 13.04.2022 у справі №204/827/17 та від 09.02.2023 у справі №380/22710/21.

З огляду на викладене, за подання апеляційної скарги МВС України на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 04.02.2023 підлягав сплаті судовий збір.

З матеріалів справи слідує, що відповідач-1 з апеляційною скаргою на вказане судове рішення первинно звернувся у жовтні 2022 року, але, відкрите за цією апеляційною скаргою МВС України апеляційне провадження, закрито судом ухвалою від 01.06.2023.

Звертаючись повторно із апеляційною скаргою (після закриття апеляційного провадження та усунення недоліків, які слугували підставою для закриття), МВС України до апеляційної скарги від 13.06.2023 надані докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу від 04.02.2022 у справі № 200/658/21-а: платіжне дорученні №414 від 23.02.2022 на суму 2481,00 грн. Крім того, відповідачем-1 додатково надана платіжна інструкція №1025 від 16.06.2023, згідно якої доплачений судовий збір у розмірі 203,00 грн.

Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що апеляційна скарга МВС України на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 04.02.2022 судом не розглядалась, а рішення суду першої інстанції від 04.02.2022 не переглядалось в апеляційному порядку, через те, що ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 23.08.2022 апеляційного провадження за цією скаргою закрито, як помилково відкрите.

Позивач, покликаючись на те, що, на його переконання, заявник апеляційної скарги не надав суду доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги від 13.06.2023, а надав до цієї скарги докази сплати судового збору за первинну скаргу, провадження за якою було закрито судом, то Перший апеляційний адміністративний суд, ухвалюючи рішення за результатами перегляду ухвали суду першої інстанції мав вирішити питання розподілу судових витрат шляхом стягнення з МВС України недоплаченої суми судового збору.

У зв`язку з викладеним, ОСОБА_1 просив ухвалити додаткове рішення.

Питання розподілу судових витрат врегульовано статтею 139 КАС України.

Відповідно до частини першої 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За змістом частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3 ст. 139 КАС України).

При частковому задоволенні позову у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (ч. 4 ст. 139 КАС України).

У разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 5 ст. 139 КАС України).

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

За приписами частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини п`ятої статті 143 КАС України, у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 247 КАС України, суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, із системного аналізу процесуальних норм законодавства слідує, що загальне правило розподілу судових витрат полягає у тому, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. При цьому відповідачу - суб`єкту владних повноважень, можуть компенсуватись лише документально підтвердженні витрати, пов`язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз, оскільки суб`єкт владних повноважень повинен нести усі ризики, пов`язані з прийняттям ним рішень, вчиненням дій чи допущенням бездіяльності, у тому числі необхідність відстоювати правомірність своєї поведінки в адміністративному суді. Такі обмеження у можливостях суб`єктів владних повноважень свідчать про загальну спрямованість адміністративного судочинства на захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у спірних відносинах із владою.

Проте, у цій справі, апеляційний перегляд ухвали суду першої інстанції не відбувся, суд апеляційної інстанції не змінював та не скасовував рішення суду першої інстанції.

За наведених обставин, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав перерозподілу судових витрат, а отже і для ухвалення додаткового рішення.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що можливість стягнення судом недоплаченої суми судового збору передбачена у разі застосування статті 8 Законом України «Про судовий збір» за умови відстрочення або розстрочення сплати судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суд апеляційної інстанції.

Щодо заяви МВС України, викладеної у відзиві на касаційну скаргу, про визнання зловживанням процесуальними правами подання ОСОБА_1 касаційної скарги на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 30.08.2023, колегія суддів приходить до висновку про її безпідставність, з огляду на те, що позивач, як сторона у справі скористався наданим йому правом на оскарження судового рішення у касаційному порядку, не вчинив будь-яких процесуальних дій, які свідчили б про те, що ним допущене зловживання.

Частиною першою статті 350 КАС передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування чи зміни.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 30.08.2023 у справі № 200/658/21-а- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В. Тацій

Судді С.Г. Стеценко

Т.Г. Стрелець