ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2022 року
м. Київ
справа №200/6875/20-а
адміністративне провадження № К/990/3003/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Губської О.А.,
суддів: Жука А.В., Калашнікової О.В.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 200/6875/20-а
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 року (головуючий суддя Льговська Ю.М.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року (колегія суддів: головуючий суддя Блохін А.А., судді Казначеєв Е.Г., Сіваченко І.В.),
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. Позивач звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, у якому з урахуванням нової редакції позовної заяви від 18 серпня 2020 року просив:
1.1. рішення Сьомої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора від 09 липня 2020 року № 7.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю рішення, оскільки позивачем вжито заходи щодо повідомлення кадрової комісії про перенесення дати співбесіди.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
2.1. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року, позов задоволено.
2.2. Визнано протиправним та скасовано рішення Сьомої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації за результатами співбесіди від 09 липня 2020 року № 7.
2.3. Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що правила Порядку № 221 щодо порядку проходження атестації є надмірно жорсткими у строках щодо можливості повідомлення при причини неприбуття з метою перенесення етапу атестування за умови: оприлюднення відповідачем графіку співбесіди не пізніше п`яти календарних днів до проведення співбесіди (у цьому випадку два з них припали на вихідні); відсутності чітко визначеної процедури повідомлення (а саме на яку адресу та на якого адресата спрямовувати заяву, щоб забезпечити її подання безпосередньо секретареві відповідної кадрової комісії не пізніше трьох днів з дати, на яку було призначено співбесіда); відсутності електронної пошти як засобу оперативного зв`язку (при цьому суд не приймає доводи відповідача, що Порядком № 221 не передбачено направлення заяв про перенесення етапу атестування на електронну адресу, оскільки забезпечити своєчасність подання заяви загальними методами поштового зв`язку неможливо, і така можливість передбачена для прокурорів, які згідно з графіком проходитимуть тестування у 1 та 2 групах); карантинних заходів.
2.4. За цих обставин суди дійшли висновку, що таке врегулювання залишає дискреційне право кадрової комісії у будь-якому випадку діяти на власний розсуд при вирішенні питання про перенесення дати проведення певного етапу атестації.
2.5. Також суди вказали, що таки вимоги Порядку №221 не забезпечують достатньої прозорості адміністративної процедури щодо подання заяв про перенесення дати співбесіди у зв`язку з неявкою, яка б забезпечувала їх виконання в належний та послідовний спосіб, з підстав наведених вище. Вказані недоліки не усунуто відповідачем також через внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність дій учасників атестації, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, наприклад, шляхом оприлюднення на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора оперативних контактів Сьомої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, як це передбачено для першої та другої кадрових комісій з атестації прокурорів регіональних прокуратур на електронній сторінці розділу «Атестація прокурорів регіональних прокуратур» за посиланням https://www.gp.gov.ua/ua/arp, та/або поштової адреси, належної для кореспонденції, адресованої відповідній кадровій комісії.
2.6. Суди зауважили, що прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень. З урахуванням викладеного суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що прийняте за таких обставин рішення призводить до втрати легітимності процедури проведення атестації. Вказані обставини є більш вагомими у порівнянні з допущеним позивачем направленням заяви лише 01 липня 2020 року та ненаправленням її за юридичною адресою відповідача, при якому створено Сьому кадрову комісію з атестації прокурорів регіональних прокуратур.
ІІІ. Касаційне оскарження
3. Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Офіс Генерального прокурора та Рівненська обласна прокуратура звернулися із касаційними скаргами, у яких, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просять скасувати ці судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.
3.1. Підставою звернення з касаційною скаргою відповідачі зазначили пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
3.2. На обґрунтування підстави оскарження скаржники вказують про відсутність висновку Верховного Суду з питань застосування пункту 7 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ щодо визначеного цим Законом імперативу, що атестація прокурорів проводиться згідно з Порядком №221, пунктів 9, 11 про проведення атестації кадровими комісіями, пункту 12 Порядку №233 щодо повноважень кадрової комісії під час співбесіди, виходячи з предмету атестації, надавати оцінку професійній етиці та доброчесності, професійній компетентності прокурора, пункту 17 Закону №113-ІХ щодо дискреції кадрових комісій на прийняття рішення за результатами проходження прокурорами атестації.
3.3. Позивач подав відзиви на касаційні скарги, за змістом яких висловив свої доводи, якими заперечив проти висловлених у скаргах обґрунтувань щодо помилковості висновків судів попередніх інстанцій по суті вирішення спору, та просив залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скарги - без задоволення.
IV. Установлені судами фактичні обставини справи
3.4. Позивач відповідно до наказу прокурора Донецької області № 1027-к від 27 листопада 2017 року обіймав посаду прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та дотримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Прокуратури Донецької області.
3.5. Наказом Генерального прокурора від 02 червня 2020 року № 249 створено Сьому кадрову комісію з атестації прокурорів регіональних прокурату.
3.6. Протоколом № 1, оформленого на спільному засіданні кадрових комісій від 23 червня 2020 року, сформовано графік співбесід прокурорів регіональних прокуратур на 02 липня 2020 року (3 етап атестації), в який включено ОСОБА_1 .
3.7. Крім того, за змістом цього протоколу прийнято рішення передати графік для оприлюднення не пізніш ніж за 5 днів до початку першого дня співбесід.
3.8. 25 червня 2020 року опубліковано графік співбесід прокурорів регіональних прокуратур на 02 липня 2020 року на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора в мережі Інтернет, що вбачається з розділу новин за посиланням https://www.gp.gov.ua/ua /news?_m=publications&_t=rec&id=275772&fp=1110.
3.9. Протоколом засідання Сьомої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 02 липня 2020 року № 2 зафіксовано факт неявки позивача на проведення з ним співбесіди та неповідомлення про причини неявки; за цих обставин ухвалено рішення про перенесення питання прийняття рішення про результат проходження позивачем атестації у зв`язку з його неявкою не раніше 08 липня 2020 року.
3.10. Протоколом засідання Сьомої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 09 липня 2020 року № 7 зафіксовано неподання позивачем до кадрової комісії заяви про перенесення дати співбесіди станом на 09 липня 2020 року; за цих обставин ухвалено рішення № 7 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації у зв`язку з його неявкою на виконання практичного завдання та проведення співбесіди 02 липня 2020 року.
3.11. Позивач, вважаючи рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації протиправним, звернувся до суду з цим позовом.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
4. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
5. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
6. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
7. За приписами частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
8. В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
9. Статтею 4 Закону № 1697-VII встановлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
10. Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII) забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.
11. Законом України від 19 вересня 2019 року № 113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (діє з 25 вересня 2019 року, далі - Закон № 113-IX) до Закону № 1697-VII були внесені зміни.
12. Зокрема, в тексті Закону №1697-VII слова «Генеральна прокуратура України», «регіональні прокуратури», «місцеві прокуратури» замінено відповідно на «Офіс Генерального прокурора», «обласні прокуратури», «окружні прокуратури».
13. Згідно з пунктами 6, 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ, з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
14. Пунктом 10 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ, встановлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
15. Згідно із пунктом 11 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
16. Пунктом 14 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.
17. На виконання вимог Закону №113-IX, наказом Генерального прокурора №221 від 03 жовтня 2019 року затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок №221).
18. За визначенням, що міститься в пункті 1 розділу 1 Порядку №221 атестація прокурорів - це встановлена Розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.
19. Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку № 221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями. Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.
20. Атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями прозоро та публічно у присутності прокурора, який проходить атестацію.
21. Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора (у тому числі загальних здібностей та навичок); 2) професійної етики та доброчесності прокурора.
22. Пунктами 6-8 розділу I Порядку № 221 визначено, що атестація включає в себе три етапи:
1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;
2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки;
3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
23. За результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень:
1) рішення про успішне проходження прокурором атестації;
2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Форми типових рішень визначені у додатку 1 до цього Порядку.
24. Відповідно до пункту 11 Порядку №221, особиста участь прокурора на всіх етапах атестації є обов`язковою. Перед кожним етапом атестації прокурор пред`являє кадровій комісії паспорт або службове посвідчення прокурора. У разі неявки прокурора для проходження відповідного етапу атестації у встановлені кадровою комісією дату, час та місце, кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Факт неявки прокурора фіксується кадровою комісією у протоколі засідання, під час якого мав відбуватися відповідний етап атестації такого прокурора. У виключних випадках, за наявності заяви, підписаної прокурором або належним чином уповноваженою ним особою (якщо сам прокурор за станом здоров`я не може її підписати або подати особисто до комісії) про перенесення дати іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, або дати іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, або дати співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, кадрова комісія має право протягом трьох робочих днів з дня отримання такої заяви ухвалити рішення про перенесення дати складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора. Заява має бути передана безпосередньо секретарю відповідної кадрової комісії не пізніше трьох днів з дати, на яку було призначено іспит, співбесіду відповідного прокурора. До заяви має бути долучена копія документу, що підтверджує інформацію про поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. У разі неможливості надати документальне підтвердження інформації про причини неявки в день подання заяви, прокурор має надати таке документальне підтвердження в день, на який комісією було перенесено проходження відповідного етапу атестації, однак до початку складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. Якщо прокурор не надасть документальне підтвердження інформації про поважні причини його неявки до початку перенесеного складення відповідного іспиту, проходження співбесіди, комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Якщо заява прокурора подана до кадрової комісії з порушенням строку, визначеного цим пунктом, або якщо у заяві не вказані поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проведення співбесіди кадрова комісія ухвалює рішення про відмову у перенесенні дати та про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Інформація про нову дату складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора). З моменту оприлюднення відповідної інформації прокурор вважається повідомленим належним чином про нову дату проведення відповідного етапу атестації.
25. Згідно з пунктом 7 Порядку №221 повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора.
26. Відповідно до пункту 1, 2, 4 розділу IV Порядку №221 у разі набрання прокурором за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки кількості балів, яка дорівнює або є більшою, ніж прохідний бал, прокурор допускається до співбесіди.
27. До початку співбесіди прокурор виконує практичне завдання з метою встановлення комісією його рівня володіння практичними уміннями та навичками.
28. Для виконанням практичного завдання прокурору видається чистий аркуш (аркуші) паперу з відміткою комісії. Комісія, у разі наявності технічної можливості, може забезпечити виконання прокурорами практичного завдання за допомогою комп`ютерної техніки.
29. Пунктами 8-11 розділу IV Порядку № 221 визначено, що співбесіда проводиться кадровою комісією з прокурором державною мовою в усній формі. Співбесіда з прокурором може бути проведена в один день із виконанням ним практичного завдання.
30. Для проведення співбесіди кадрова комісія вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі про:
1) кількість дисциплінарних проваджень щодо прокурора у Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та їх результати;
2) кількість скарг, які надходили на дії прокурора до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів України, з коротким описом суті скарг;
3) дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора;
4) інформацію про зайняття прокурором адміністративних посад в органах прокуратури з копіями відповідних рішень.
31. Фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування мають право подавати до відповідної кадрової комісії відомості, у тому числі на визначену кадровою комісією електронну пошту, які можуть свідчити про невідповідність прокурора критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності. Кадровою комісією під час проведення співбесіди та ухвалення рішення без додаткового офіційного підтвердження можуть братися до уваги відомості, отримані від фізичних та юридичних осіб (у тому числі анонімно).
32. Дослідження вказаної інформації, відомостей щодо прокурора, який проходить співбесіду (далі - матеріали атестації), здійснюється членами кадрової комісії.
33. Перед проведенням співбесіди члени комісії можуть надіслати на електронну пошту прокурора, яка вказана у заяві про намір пройти атестацію, повідомлення із пропозицією надати письмові пояснення щодо питань, пов`язаних з матеріалами атестації. У цьому випадку протягом трьох днів з дня отримання повідомлення, але не пізніше ніж за день до дня проведення співбесіди, прокурор може подати комісії електронною поштою письмові пояснення (у разі необхідності - скановані копії документів).
34. Згідно з пунктами 12-16 розділу IV Порядку № 221 співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження членами комісії матеріалів атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, зокрема, з огляду на результати виконаного ним практичного завдання.
35. Співбесіда прокурора складається з таких етапів:
1) дослідження членами комісії матеріалів атестації;
2) послідовне обговорення з прокурором матеріалів атестації, у тому числі у формі запитань та відповідей, а також обговорення питання виконаного ним практичного завдання;
36. Співбесіда проходить у формі засідання комісії.
37. Члени комісії мають право ставити запитання прокурору, з яким проводять співбесіду, щодо його професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.
38. Після завершення обговорення з прокурором матеріалів атестації та виконаного ним практичного завдання члени комісії без присутності прокурора, з яким проводиться співбесіда, обговорюють її результати, висловлюють пропозиції щодо рішення комісії, а також проводять відкрите голосування щодо рішення комісії стосовно прокурора, який проходить атестацію. Результати голосування вказуються у протоколі засідання.
39. Залежно від результатів голосування комісія ухвалює рішення про успішне проходження прокурором атестації або про неуспішне проходження прокурором атестації.
40. Пунктом 12 Порядку № 233 передбачено, що рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди ухвалюється шляхом відкритого голосування більшістю від загальної кількості членів комісії. Якщо рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди не набрало чотирьох голосів, комісією ухвалюється рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
41. Рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.
42. В силу приписів підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови настання однієї із наступних підстав: рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.
43. Крім того, пунктом 6 розділу V Порядку № 221 визначено, що рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для видання наказу Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури про звільнення відповідного прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
44. Отже, рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації є законодавчо визначеною підставою для звільнення прокурора з посади, тобто спричиняє для особи негативні юридичні наслідки у вигляді її звільнення з публічної служби.
45. Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (далі по тексту також ЄСПЛ).
46. Згідно з частинами першою та другою статті 19 Закону України від 29 червня 2004 року №1906-IV «Про міжнародні договори України» (із змінами та доповненнями), чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
47. Відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Протоколу № 1 та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
48. Статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
VI. Позиція Верховного Суду
49. Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та/або апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
50. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
51. Підставою звернення з касаційними скаргами зазначено пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
52. Предметом оскарження у цій справі є прийняте кадровою комісією рішення про неуспішне проходження позивачем атестації та наказ про звільнення позивача з посади.
53. Цей наказ та рішення Кадрової комісії оскаржуються позивачем, оскільки, на його думку, є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства та порушують його права.
54. Переглядаючи судове рішення суду апеляційної інстанції, вирішуючи питання щодо правильності застосування цим судом норм чинного законодавства, Верховний Суд виходить з такого.
55. Верховний Суд враховує, що Верховний Суд сформував правові висновки щодо застосування приписів Закону № 113-ІХ, Порядку № 221 та Порядку № 233, зокрема, у постановах від 21 вересня 2021 року у справах № 160/6204/20 та 200/5038/20-а, від 24 вересня 2021 року у справі № 160/6596/20, 11 листопада 2021 року у справі № 580/1859/20 тощо, які підлягають врахуванню у цьому касаційному провадженні при наданні оцінки доводам скаржників щодо проведення атестації та щодо звільнення позивача з посади.
56. За приписами частини третьої статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
57. У вказаних справах Верховний Суд підкреслив, що з огляду на зміст включеної до Конституції України Законом № 1401-VIII статті 131-1 Основного Закону, новим українським конституційним правопорядком прокуратуру як інститут, що виконує функцію кримінального переслідування, структурно вмонтовано в загальну систему правосуддя.
58. При цьому Конституція України віднесла прокурорів у розділ правосуддя, змінила характер їх діяльності з загального нагляду на основну функцію кримінального обвинувачення та запровадила нові принципи в проведенні оцінювання як суддів, так і прокурорів.
59. Дослідження змісту Закону № 1401-VIII, а також пояснювальної записки до відповідного законопроекту, вказує на те, що його метою є удосконалення конституційних основ правосуддя для практичної реалізації принципу верховенства права, яке повинно забезпечуватися, зокрема, і шляхом належного функціонування прокуратури як органу, уповноважено виконувати функції з підтримання публічного обвинувачення в суді; процесуального керівництва досудовим розслідуванням; вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження; нагляду за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку.
60. Верховний Суд взяв до уваги, що згідно з частиною другою статті 131-1 Конституції України організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом, яким наразі є Закон № 1697-VII. Водночас, стаття 4 цього ж Закону встановлює, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
61. Черговим етапом процесу реформування прокуратури стало прийняття Верховною Радою України у межах своїх конституційних повноважень Закону № 113-ІХ.
62. Цим Законом внесено зміни до кодексів та законів України не скільки щодо форми чи змісту діяльності прокуратури, а скільки щодо реформи органів прокуратури в частині кадрових питань. Передбачена Законом № 113-ІХ переатестація не має систематичного характеру, відбувається одноразово за окремим законом, є винятковою. У Пояснювальній записці до проекту цього Закону, що він спрямований на запровадження першочергових і, багато в чому, тимчасових заходів, пов`язаних передусім із кадровим перезавантаженням органів прокуратури шляхом атестації чинних прокурорів, а також надання можливості всім доброчесним кандидатам, які мають належні теоретичні знання та практичні навички, на конкурсних засадах зайняти посаду прокурора у будь-якому органі прокуратури. Основною метою цього Закону є створення передумов для побудови системи прокуратури, діяльність якої базується на засадах ефективності, професійності, незалежності та відповідальності.
63. Реалізація «кадрового перезавантаження» органів прокуратури передбачає, крім іншого, приведення кількісного складу прокурорів у відповідність до вимог статті 14 Закону № 1697-VII зі змінами, внесеними Законом № 113-ІХ, шляхом атестації прокурорів.
64. Тож проведення атестації прокурорів є обов`язковою складовою запровадженого Законом №113-ІХ процесу реформування системи органів прокуратури та за своєю суттю є спеціальною процедурою, яка має на меті підтвердження здатності прокурорами виконувати свої повноваження на належному рівні за визначеними законом критеріями, шляхом здійснення оцінки їхньої професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, що стосувалась, зокрема, усіх без винятку прокурорів, які мали бажання продовжувати працювати у органах прокуратури.
65. Колегія суддів Верховного Суду вважає ці висновки застосовними і у цій справі, позаяк правовідносини у цих справах є подібними.
66. Верховний Суд також ураховує, що така атестація передбачає чітку процедуру та умови звільнення і переведення прокурорів до Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур, що здійснюється на підставі відповідних рішень кадрових комісій.
67. Так, атестація прокурорів проводиться відповідними кадровими комісіями та включає в себе три етапи, у тому числі, складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону.
68. У свою чергу, зі змісту пункту 19 Закону № 113-IX вбачається, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом обіймають посади в Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови настання однієї з таких підстав:
1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію;
2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури;
3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію;
4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.
69. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що спірні правовідносини у цій справі зводяться до питання правомірності прийняття стосовно позивача рішення про неуспішне проходженням ним атестації у зв`язку з неявкою без поважних причин для проходження відповідного етапу тестування.
70. Як установлено судами попередніх інстанцій, позивачем на виконання вимог Закону №113-ІХ подано заяву про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію. У цій заяві позивачем підтверджено, що він ознайомлений із умовами та процедурами проведення атестації, визначеними у Порядку № 221, тобто висловлено бажання бути переведеним на посаду прокурора окружної прокуратури та пройти процедуру атестації.
71. На запит позивача про надання інформації Офісом Генерального прокурора в листі від 29 липня 2020 року повідомлено, що затверджені кадровою комісією графіки проведення співбесід з прокурорами до регіональних прокуратур не скеровувались, персональне інформування прокурорів не здійснювалось, оскільки вказані вимоги не передбачено законодавством.
72. Зі змісту позовної заяви суди встановили, що позивач дізнався про дату, призначеної з ним співбесіди на 02 липня 2020 року лише 30 червня 2020 року.
73. Позивач звернувся до Сьомої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора із заявою про визнання причин особистого неприбуття для проведення співбесіди поважними; про проведення співбесіди в режимі відеоконференції з Прокуратурою Донецької області у будь-який зручний час 02 липня 2020 року з 09:00 до 18:00 годин; про ухвалення рішення про перенесення співбесіди на іншу дату у разі неможливості її проведення в режимі відеоконференції з технічних або інших причин.
74. Причинами неявки вказав незабезпечення офіційного тимчасового звільнення від виконання обов`язків у день проведення співбесіди (відсутність наказу про відрядження), відсутність можливості придбати залізничний квіток на потяг сполученням Маріуполь Київ, карантинні обмеження та службові обов`язки прокурора щодо підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях.
75. Вказана заява датована 30 червня 2020 року.
76. Заява позивача про перенесення співбесіди або проведення її в режимі відеоконференції направлена відповідачеві 01 липня 2020 року о 18:36, але відправлення не було вручено вперше 06 липня 2020 року о 19:59 з інших причин, вдруге 23 липня 2020 року о 14:59 з інших причин. При цьому роздруківка за трекінгом відправлення містить інформацію, що відправлення 07 липня 2020 року перенаправлено до іншого відділення за місцем обслуговування.
77. На запит позивача Акціонерним товариством Укрпошта надана відповідь від 26 січня 2021 року про неможливість надання інформації за поштовим відправлення у зв`язку зі спливом шестимісячного терміну.
78. У письмових поясненнях від 19 січня 2021 року, 03 лютого 2021 року Офісом Генерального прокурора зазначено, що адреса: вул. Юрія Іллєнка, 81 Б, 307, Київ, 04050 вказана на вебсайті Офісу Генерального прокурора в розділі Атестація прокурорів регіональних прокуратур як місце проведення співбесіди, а не листування (за посиланням https://www.gp.gov.ua/ua/arp). Вважає, що належною адресою є юридична адреса Офісу Генерального прокурора, оскільки Сьома кадрова комісія з атестації прокурорів регіональних прокуратур створена при Офісі Генерального прокурора.
79. На електронній сторінці за вказаним посиланням зазначено, що обрана позивачем адреса є адресою Тренінгового центру прокурорів України.
80. Крім того, згідно з роздруківкою сторінки відправлення вказана заява направлялась позивачем 30 червня 2020 року о 17:43 на електронну скриньку, але відомостей про отримання цього листа роздруківка не містить.
81. У письмових поясненнях від 19 січня 2021 року, 03 лютого 2021 року Офісом Генерального прокурора зазначено, що Порядком проходження прокурорами атестації не передбачено направлення заяв про перенесення співбесіди на електронну адресу, тому вона не опубліковувалась.
82. На запит позивача про надання інформації Офісом Генерального прокурора повідомлено у листі від 29 липня 2020 року, що за інформацією Департаменту інформаційних технологій Офісу Генерального прокурора контактні дані голови, секретаря та членів Сьомої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур для розміщення на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора до вказаного департаменту не надавались.
83. У позовній заяві позивач пояснює, що заява була відправлена на електронну скриньку, оскільки 1) на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора відсутні будь-які відомості щодо контактних даних, засобів зв`язку з Сьомою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур, її головою, секретарем або окремими членами, 2) на електронній сторінці розділу Атестація прокурорів регіональних прокуратур за посиланням https://www.gp.gov.ua/ua/arp розміщена інформація про електронну адресу Першої та Другої кадрових комісій, що дало позивачеві підстави для висновку, що електронна адреса Сьомої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур має аналогічні реквізити - 7kadrcom@gp.gov.ua.
84. На електронній сторінці розділу Атестація прокурорів регіональних прокуратур за посиланням https://www.gp.gov.ua/ua/arp містяться оперативні контакти, за якими, як прямо зазначено на цій сторінці, прокурори, які проходитимуть тестування з 2 по 5 березня 2020 року, у разі необхідності, можуть звертатися з відповідними заявами до першої та другої кадрових комісій з атестації прокурорів регіональних прокуратур згідно з затвердженим графіком. Зокрема, прокурори, які згідно з графіком проходитимуть тестування у 1 групі, можуть звертатися за певною електронною адресою. Прокурори, які згідно з графіком проходитимуть тестування у 2 групі, можуть звертатися за електронною адресою. Інформація про електронну адресу Сьомої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур відсутня.
85. Протоколом засідання Сьомої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 02 липня 2020 року № 2 зафіксовано факт неявки позивача на проведення з ним співбесіди та неповідомлення про причини неявки; за цих обставин ухвалено рішення про перенесення питання прийняття рішення про результат проходження позивачем атестації у зв`язку з його неявкою не раніше 08 липня 2020 року.
86. Протоколом засідання Сьомої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 09 липня 2020 року № 7 зафіксовано неподання позивачем до кадрової комісії заяви про перенесення дати співбесіди станом на 09 липня 2020 року; за цих обставин ухвалено рішення № 7 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації у зв`язку з його неявкою на виконання практичного завдання та проведення співбесіди 02 липня 2020 року.
87. Абзацами третім та четвертим пункту 11 розділу І Порядку № 221передбачено, що у виключних випадках, за наявності заяви, підписаної прокурором або належним чином уповноваженою ним особою (якщо сам прокурор за станом здоров`я не може її підписати або подати особисто до комісії) про перенесення дати іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, або дати іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, або дати співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, кадрова комісія має право протягом трьох робочих днів з дня отримання такої заяви ухвалити рішення про перенесення дати складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора.
88. Заява має бути передана безпосередньо секретарю відповідної кадрової комісії не пізніше трьох днів з дати, на яку було призначено іспит, співбесіду відповідного прокурора. До заяви має бути долучена копія документу, що підтверджує інформацію про поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проходження співбесіди.
89. Отже, за правилами указаної правової норми перенесення дати складання відповідного іспиту/проходження співбесіди можливе лише у виключних випадках та за наявності доказів у підтвердження наявності поважних причин.
90. Верховний суд вважає помилковим висновок судів першої та апеляційної інстанції стосовно питання подання позивачем означеної заяви про перенесення відповідного етапу співбесіди та щодо наслідків її розгляду/нерозгляду кадровою комісією з огляду на таке.
91. Так, системний аналіз абзацу третього пункту 11 розділу І Порядку № 221 вказує, що: «У виключних випадках, за наявності заяви, підписаної прокурором <…> про перенесення дати іспиту <…> кадрова комісія має право протягом трьох робочих днів з дня отримання такої заяви ухвалити рішення про перенесення дати складення відповідного іспиту <…>.
92. Такий аналіз цієї норми дає змогу зробити висновок про те, що рішення про перенесення дати складення відповідного іспиту ухвалюється кадровою комісією у виключних випадках, а часові межі (три робочі дні з дня отримання такої заяви) установлено кадровій комісії саме для прийняття рішення про перенесення дати складення відповідного іспиту.
93. Тобто, у разі задоволення кадровою комісією заяви прокурора про перенесення дати складення відповідного іспиту таке рішення приймається нею протягом трьох робочих днів з дня отримання такої заяви.
94. Разом з тим слід зауважити, що згідно з абзацом 5 пункту 11 розділу І Порядку № 221 якщо заява прокурора подана до кадрової комісії з порушенням строку, визначеного цим пунктом, або якщо у заяві не вказані поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проведення співбесіди кадрова комісія ухвалює рішення про відмову у перенесенні дати складення відповідного іспиту та про неуспішне проходження атестації таким прокурором.
95. Таким чином, підставою для прийняття рішень про відмову у перенесенні дати та про неуспішне проходження атестації є, зокрема, якщо заява прокурора подана до кадрової комісії з порушенням строку, визначеного абзацом 5 пункту 11 розділу І Порядку № 221.
96. Крім того, за правилами абзацу четвертого пункту 11 розділу І Порядку № 221 заява про перенесення дати іспиту має бути передана позивачем секретарю Четвертої кадрової комісії безпосередньо, а не направлена за допомогою електронної пошти.
97. Аналогічний висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 09 червня 2022 року у справі № 160/1343/21.
98. Крім того, згідно зі статтею 37 КПК України група прокурорів здійснює повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, старший прокурор керує діями інших прокурорів зі складу цієї групи, а у разі наявності поважних підстав, які унеможливлюють участь у кримінальному провадженні, прокурор може бути замінений іншим прокурором.
99. Указаною нормою процесуального закону передбачено можливість здійснити заміну прокурора, який приймає участь у кримінальному провадженні, за наявності поважних підстав.
100. Верховний Суд наголошує на тому, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивач звертався із заявою до прокурора з проханням про надання відрядження задля забезпечення своєї присутності на іспиті, також не звертався до старшого прокурора із заявою про його заміну іншим прокурором в порядку статті 37 КПК України.
101. Верховний Суд вважає, що незадоволення старшим прокурором заяви позивача про проведення його заміни у відповідному кримінальному проваджені іншим прокурором (у зв`язку із необхідністю бути присутнім на іспиті) або відмова у наданні відрядження у цьому випадку свідчили б про наявність виключних підстав для перенесення іспиту на іншу дату.
102. Відтак, Верховний Суд резюмує, що за встановлених обставин підстави зазначені позивачем (незабезпечення офіційного тимчасового звільнення від виконання обов`язків у день проведення співбесіди (відсутність наказу про відрядження), відсутність можливості придбати залізничний квіток на потяг сполученням Маріуполь Київ, карантинні обмеження та службові обов`язки прокурора щодо підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях) в розумінні пункту 11 розділу І Порядку № 221 не є виключними.
103. Зважаючи на наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що правові підстави для визнання протиправним оскаржуваного рішення кадрової комісії відсутні.
104. Згідно з пунктом 17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію. Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється.
105. Зважаючи на наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що правові підстави для визнання протиправним і скасування оскаржуваного рішення кадрової комісії відсутні.
106. Отже, Верховний Суд констатує, що спірне рішення кадрової комісії видане на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
107. За цих обставин решта вимог позовної заяви не підлягають задоволенню як похідні.
108. Крім цього, Верховний Суд вважає необхідним зазначити таке.
109. Запровадження законодавцем такого механізму реформування органів прокуратури України, дійсно, певною мірою є втручанням у приватне життя особи прокурора в розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року в аспекті умов проходження публічної служби (професійної діяльності). Однак таке втручання в цьому разі прямо передбачено законом і переслідує абсолютно легітимну мету відновлення довіри суспільства до функціонування органів прокуратури України. Міра втручання з боку держави у сферу приватного життя особи в аспекті професійної діяльності в цьому разі є повністю співставною зі ступенем втручання держави з аналогічною метою в діяльність особи на посаді професійного судді, що було визнано і законним, і конституційним згідно з висновком Конституційного Суду України від 20 січня 2016 року № 1-в/2016.
110. Верховний Суд не вбачає підстав для висновку про незабезпечення балансу між публічним інтересом суспільства на формування корпусу прокурорів системи органів прокуратури України та приватним інтересом заявника на продовження служби в органах прокуратури, оминаючи процедуру атестації.
111. Отже, у спірних правовідносинах позивач перебував у стані повної правової визначеності, коли, маючи відповідну освіту та досвід професійної діяльності, не міг не усвідомлювати юридичних наслідків непроходження одного з етапів атестації, із правилами якої він погодився, подавши відповідну заяву.
112. Протилежні доводи судів попередніх інстанцій є необґрунтованими, оскільки спростовуються викладеними правилами чинного законодавства.
113. Враховуючи вказане, Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення цього позову повністю.
114. Підсумовуючи наведене, Верховний Суд резюмує, що суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи рішення, повно встановили обставини справи, але допустили неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень.
Висновок за результатами розгляду касаційної скарги.
115. Отже, доводи касаційної скарги, які були підставою відкриття касаційного провадження, знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду та спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанції по суті справи, а тому приймаються Судом як належні.
116. Статтею 351 Кодексу адміністративного судочинства України визначає підстави для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.
117. Відповідно до частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
118. Таким чином, відповідно до повноважень, наданих статтею 349 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд вважає необхідним скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні вимог адміністративного позову відмовити повністю.
119. Отже, касаційна скарга підлягає задоволенню.
120. Крім цього, у контексті оцінки решти доводів касаційної скарги щодо обґрунтованості судових рішень Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Керуючись статтями 3 341 344 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року задовольнити.
2. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року у цій справі скасувати.
3. Ухвалити у цій справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. А. Губська
Судді А.В. Жук
О.В. Калашнікова