ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2021 року
м. Київ
справа №200/7905/19-а
адміністративне провадження №К/9901/1667/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді- доповідача - Калашнікової О.В.,
суддів: Губської О.А., Єресько Л.О.,
розглянувши у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Донецькій області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції України в Донецькій області на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року (суд у складі: головуючого судді- Арабей Т.Г., суддів: Гаврищук Т.Г., Міронової Г.М.)
І. СУТЬ СПОРУ
1. У червні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду із позовом до Головного управління Національної поліції України в Донецькій області (далі - відповідач, ГУ НП України в Донецькій області), в якому просила:
- визнати протиправною відмову відповідача щодо нарахування та сплати на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за 60 днів невикористаної додаткової відпустки;
- зобов`язати ГУ НП України в Донецькій області виплатити на користь позивачки грошову компенсацію за 60 днів невикористаної додаткової відпустки за 2012-2015 (включно) роки та за 2017-2018 роки (включно) у розмірі ЗО 649,20 грн.
1.1. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що відповідач протиправно не застосував норми Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та відмовив їй у виплаті грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як жінці, що працює та має двох дітей віком до 15 років.
2. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року задоволено заяву ОСОБА_1 та залишено без розгляду позовні вимоги в частині визнання протиправної відмови ГУ НП України в Донецькій області щодо нарахування та сплати грошової компенсації за 30 днів невикористаної додаткової відпустки за 2012, 2013, 2014 роки у розмірі 15 324,6 грн. та зобов`язання виплатити грошову компенсацію за 30 днів невикористаної додаткової відпустки за 2012, 2013, 2014 роки у розмірі 15 324,6 грн.
II ОБСТАВИНИ СПРАВИ
3. ОСОБА_1 має двох дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
4. Відповідно до наказу УМВС України в Донецькій області від 12 липня 2002 року №16 о/с позивачку призначено на посаду слідчого СВ Дзержинського МВ УМВС України в Донецькій області з 01 липня 2002 року.
5. Наказом ГУ МВС України в Донецькій області від 06 листопада 2015 року №359 о/с ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ України згідно з пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень (розділ XI) Закону України «Про Національну поліцію» та пунктом 64 «з» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ (з) у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу в інші міністерства і відомства (організації)).
6. Наказом ГУ НП в Донецькій області від 07 листопада 2015 року № 20 о/с позивачку призначено на посаду заступника начальника СВ Дзержинського ВП Артемівського ВП ГУ НП в Донецькій області.
7. Наказом ГУ НП в Донецькій області від 21 грудня 2018 року № 541 о/с майора поліції ОСОБА_1 - заступника начальника слідчого відділення поліції Бахмутського відділу поліції звільнено зі служби в поліції за власним бажанням (пункт 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію») з 21 грудня 2018 року.
8. Позивачка, вважаючи, що у відповідності до статті 19 Закону України «Про відпустки» вона має право на щорічну додаткову оплачувану відпустку тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів як жінка, яка працює і має двох дітей віком до 15 років, направляла на адресу відповідача запити від 25 лютого 2019 року, 13 березня 2019 року, 22 березня 2019 року щодо надання відомостей про використання нею зазначеної відпустки та наявності права на компенсацію за невикористані дні відпустки.
9. З відповіді управління кадрового забезпечення ГУ НП в Донецькій області від 01 березня 2019 року № К-108/12/02-2019 вбачається, що відповідно до статті 19 Закону України «Про відпустки» жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів. Зазначена відпустка надається з моменту набуття статусу жінки, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років. Для отримання вищевказаного виду відпустки до сектору кадрового забезпечення надається належно оформлений рапорт та пакет документів, що свідчить про правові підстави надання соціальної відпустки. Згідно з роз`ясненнями Міністерства праці і соціальної політики України при звільнені співробітнику передбачена виплата грошової компенсації за всі роки невикористаної соціальної відпустки.
10. У відповіді управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 04 квітня 2019 року № К-53/26/02-2019 зазначено, що виплата грошової компенсації за невикористані соціальні відпустки поліцейським регулюються спеціальним законодавством КЗпП України у даному випадку на поліцейських не поширюється.
11. Не погодившись із відмовою відповідача щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані додаткові відпустки за 2015, 2017, 2018 роки, позивачка звернулась з позовом до суду.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2019 року в задоволені позовних вимог відмовлено.
13. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність протиправної бездіяльності відповідача, оскільки в наказі про звільнення ОСОБА_1 не було визначено кількості днів невикористаної додаткової відпустки, за які повинна бути виплачена компенсація, а позивачка, у свою чергу, з таким наказом погодилась та не оскаржила його .
14. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
14.1. Визнано протиправною відмову ГУ НП України в Донецькій області щодо не нарахування та несплати на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за ЗО днів невикористаної додаткової відпустки за 2015, 2017, 2018 роки.
14.2. Зобов`язано відповідача виплатити на користь позивачки грошову компенсацію за З0 днів невикористаної додаткової відпустки за 2015,2017,2018 роки відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України від Об квітня 2016 року № 260 "Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання".
14.3. В задоволені решти позовних вимог - відмовлено.
15. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції визнав право позивачки на отримання щорічної додаткової оплачуваної відпустки тривалістю 10 календарних днів за кожен рік праці, як жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років за 2015, 2017, 2018 роки (всього у кількості 30 днів), а дії відповідача щодо відмови у її не нарахуванні та несплати - протиправними.
15.1. Також суд апеляційної інстанції вказав, що відповідач фактично визнав позов в частині позовних вимог за 2017 -2018 роки, оскільки згідно з довідкою ГУ НП України в Донецькій області від 02 грудня 2019 року №5560/12/04-2019, що була надана до суду апеляційної інстанції, додаткова відпустка як жінці, яка працює і має двох дітей віком до 15 років, ОСОБА_1 не була використана у 2017 -2018 роках, у зв`язку з чим наказом відповідача буде внесено зміни до наказу про звільнення позивача в частині належної їй компенсації.
ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕННЯ)
16. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Верховного Суду, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення, залишивши в силі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2019 року.
17. В касаційній скарзі вказано, що в частині задоволених позовних вимог рішення суду апеляційної інстанції прийнято із порушенням норм процесуального та матеріального права і підлягає скасуванню, оскільки ОСОБА_1 в повному обсязі погодилась із визначенням невикористаних у минулих роках днів відпусток, які вказані у наказі ГУ НП України в Донецькій області від 21 грудня 2018 року №541 о/с, враховуючи зміни, які внесені в добровільному порядку відповідачем (внесено дні невикористаної відпустки за 2017 та 2018 роки).
18. ОСОБА_1 подано відзив на касаційну скаргу ГУ НП України в Донецькій області, в якому позивачка просила рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
19. Позивачка наголосила, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції було встановлено і підтверджено, що вона не використала додаткову відпустку у 2015, 2017, 2018 роках, а відповідач, у свою чергу, повинен сплатити на її користь грошову компенсацію за ЗО днів. Зазначені факти представником відповідача не спростовані, а навпаки підтверджені.
V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
20. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
21. Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
22. Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
23. Згідно з частиною першою статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки, зокрема, працівникам, які мають дітей.
24. Відповідно до статті 19 Закону України від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон № 504/96-ВР), зокрема, жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів.
25. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 2 липня 2015 року № 580-Х/111 «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-УІІІ; в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).
26. Статтею 92 Закону № 580-УІІІ визначено, що поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.
Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
27. Відповідно до частин першої, другої статті 94 Закону № 580-VІІІ поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
28. Порядок та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799; далі - Порядок №260).
29. Пунктом 3 розділу І Порядку № 260 закріплено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4)премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
30. Пунктом 8 розділу III Порядку № 260 визначено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.
Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на ЗО календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
III. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
31. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року N 460- IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон N 460- IX).
32. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону N 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
33. Відповідачем подано касаційну скаргу до Верховного Суду у січні 2020 року.
34. Враховуючи дату подання касаційної скарги та вказані процесуальні норми, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності Законом N 460- IX.
35. Частинами першою-третьою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
36. Враховуючи вимоги касаційної скарги відповідача та положення статті 341 КАС України перегляд постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року здійснюється Верховним Судом в межах задоволених позовних вимог щодо грошової компенсації позивачці за невикористані у 2015, 2017, 2018 роках додаткові відпустки як жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років.
37. Верховний Суд погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій про наявність у позивачки права на вказану компенсацію з огляду на наступне.
38. Право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону №580-VIII. Її аналіз дозволяє зробити висновок, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
39. Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII, а саме: до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
40. Аналізуючи наведені норми законодавства, Верховний Суд дійшов висновку, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.
41. Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
42. Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.
43. З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону №580-VIII і Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону №504/96-ВР.
44. Так, відповідно до частини першої статті 24 Закону №504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
45. Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.
46. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 19 січня 2021 року у справі № 160/10875/19.
47. Судом апеляцій інстанції встановлено відповідно до довідки ГУ НП України в Донецькій області від 02 грудня 2019 року № 5560/12/04-2019, яка надана до суду апеляційної інстанції, накази, які видавались до листопада 2015 року було знищено, у зв`язку з чим, підтвердити або спростувати факт щодо використання ОСОБА_1 соціальної відпустки з 2012 року до листопада 2015 року не є можливим.
48. Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
49. Також судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з листом від 25 листопада 2019 року за № 292 зі/12/01 -2019 року позивачці в період проходження служби ГУНП в Донецькій області з 07 листопада 2015 року по 31 грудня 2015 року відпустка, як жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років не надавалась.
50. Окрім того, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представник відповідача не спростовував, що в наказі про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ не зазначено компенсація за час неотриманої додаткової відпустки за 2015 рік.
51. Згідно з довідкою ГУ НП України в Донецькій області від 02 грудня 2019 року №5560/12/04-2019 позивачкою не використано додаткової відпустки, 2017-2018 роках. Про дану обставину зазначає і відповідач у касаційній скарзі, вказуючи про внесення змін до наказу позивача про звільнення в цій частині.
52. Таким чином, Верховний Суд приходить до висновку про наявність у позивачки права на компенсацію за невикористані відпустки у 2015, 2017, 2018 роках, враховуючи, що позовні вимоги щодо компенсації невикористаної відпустки ОСОБА_1 у 2017 -2018 роках відповідач визнав та неможливість суб`єкта владних повноважень спростувати чи підтвердити використання соціальної відпустки за 2015 рік.
53. Інші доводи та аргументи відповідача, наведені у касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції і свідчать про його незгоду із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.
54. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
55. Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що судом апеляційної інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в цьому рішенні, тому касаційна скарга ГУ НП України в Донецькій області задоволенню не підлягає.
V. СУДОВІ ВИТРАТИ
56. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Донецькій області залишити без задоволення.
Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року у справі № 200/7905/19-а - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді О.В. Калашнікова
О.А. Губська
Л.О. Єресько