ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 200/8597/19-а
адміністративне провадження № К/9901/441/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області
на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2019 року (головуючий суддя - Галатіна О.О.)
та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року (головуючий суддя - Арабей Т.Г., судді: Міронова Г.М., Сухарьок М.Г.)
у справі №200/8597/19-а
за позовом ОСОБА_1
до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати щомісячно надбавки за вислугу років у розмірі 30% від посадового окладу, недонарахована та несплачена сума складає 10% від посадового окладу з 20 травня 2019 року щомісячно;
- зобов`язати здійснити починаючи з 20 травня 2019 року перерахунок та виплату щомісячної надбавки за вислугу років в розмірі 30% від посадового окладу, відповідно до наказу голови Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 20 травня 2019 року № 2-к/02-04, з урахуванням раніше виплачених сум.
2. У обґрунтування позовних вимог зазначала що відповідним наказом їй було встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 30% посадового окладу судді, проте відповідач виплачує доплату у розмірі 20% посилаючись на неправильність обрахунку стажу роботи судді.
3. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року, позов задоволено.
4. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Указом Президента України від 7 листопада 2013 року №620/2013 позивача призначено на посаду судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області.
6. Указом Президента України від 17 травня 2019 року № 267/2019 позивача призначено на посаду судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області.
7. Наказом голови Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 20 травня 2019 року № 2-К/02-04 позивачу наказано приступити до виконання обов`язків судді з 20 травня 2019 року, з посадовим окладом згідно штатного розпису, призначено виплату доплати за вислугу років у розмірі 30% посадового окладу, стаж роботи на 20 травня 2019 року складає 10 років 5 місяців 24 дні.
8. Листом від 21 червня 2019 року № 03-950/19 відповідач повернув копію наказу від 20 травня 2019 року без виконання для приведення у відповідність з законом, посилаючись на те що вказаний стаж роботи судді не відповідає чинному законодавству.
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що наказ від 20 травня 2019 року не оскаржувався та не визнавався нечинним, а тому відповідач безпідставно допускає його невиконання, тобто бездіяльність.
10. Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції також виходив з того, що немає підстав для надання аналізу наказу від 20 травня 2019 року, правомірності його винесення, порядку та можливості його виконання, оскільки він не є предметом розгляду даних позовних вимог та видавався іншим органом, який не є стороною у справі.
11. Також зазначав про відсутність повноважень у відповідача щодо надання оцінки наказу голови суду та повернення без виконання, недоведеність відповідачем щодо правомірності повернення без виконання розпорядчого документа районного суду.
12. У касаційній скарзі відповідач посилається на безпідставність висновку щодо наявності у позивача стажу роботи більше 10 років.
13. Зазначає що як розпорядник коштів несе відповідальність за цільове та законне витрачання бюджетних коштів, як розпорядник коштів нижчого рівня не мав підстав виплачувати доплату до посадового окладу у розмірі більшому, ніж це встановлено діючим законодавством.
14. Серед повноважень з організаційного забезпечення судів відповідачу надані повноваження з надання оцінки службовій документації судів, а також рекомендування усунути ті чи інші помилки чи недоліки, що трапляються в роботі місцевих загальних судів Донецької області в тому числі в роботі кадрової служби судів.
15. У відзиві на касаційну скаргу позивач просила відмовити у задоволенні касаційної скарги.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
17. Статтею 151 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) визначено статус Державної судової адміністрації України.
18. Так, Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.
19. Державна судова адміністрація України має територіальні управління. Рішення про утворення територіальних управлінь та визначення їх кількості приймається Державною судовою адміністрацією України за погодженням з Вищою радою правосуддя.
20. Відповідно до частини першої та сьомої статті 154 Закону № 1402-VIII територіальними органами Державної судової адміністрації України є територіальні управління Державної судової адміністрації України.
21. Територіальні управління Державної судової адміністрації України здійснюють свою діяльність відповідно до положення про них, що затверджується Головою Державної судової адміністрації України на підставі типового положення про територіальне управління Державної судової адміністрації України.
22. Статтею 148 Закону № 1402-VIII визначено засади фінансування судів. Так, фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
23. Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України.
24. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють, зокрема, Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України.
25. Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.
26. Відповідно до статті 22 Бюджетного кодексу України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
27. Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, зокрема, Державна судова адміністрація України в особі її керівника.
28. Пунктом 1.4 Інструкції про статус відповідальних виконавців бюджетних програм та особливості їх участі у бюджетному процесі, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 14 грудня 2001 року № 574, передбачено, що відповідальний виконавець бюджетних програм у процесі їх виконання забезпечує цільове та ефективне використання бюджетних коштів протягом усього строку реалізації відповідних бюджетних програм у межах визначених бюджетних призначень.
29. Відповідно до пункту 1.5 Інструкції відповідальні виконавці, зокрема, здійснюють управління бюджетними коштами у межах встановлених їм бюджетних повноважень та оцінку ефективності бюджетних програм, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі.
30. Відповідно до пункту 3 Інструкції головний розпорядник може бути відповідальним виконавцем за бюджетними програмами, виконання яких забезпечується його апаратом, а розпорядник бюджетних коштів державного бюджету нижчого рівня забезпечує виконання бюджетних програм у системі головного розпорядника.
31. 25 вересня 2015 року затверджено Положення про територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, відповідно до якого основним завданням територіального управління є організаційне забезпечення діяльності місцевих судів Донецької області та фінансове забезпечення місцевих загальних судів Донецької області з метою створення належних умов для діяльності судів, суддів цих судів та забезпечення роботи органів місцевого самоврядування.
32. Пунктом 4 Положення встановлено повноваження територіального управління, серед яких здійснення функцій розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області та місцевих загальних судів Донецької області; контроль стану діловодства, зокрема, процесів, що забезпечують документування управлінської інформації і організацію роботи зі службовими документами в місцевих судах Донецької області.
33. Статтею 116 Бюджетного кодексу України визначено, що порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання.
34. Суд апеляційної інстанції помилково виходив з того що у відповідача відсутні повноваження щодо надання оцінки наказу голови суду щодо виплати судді доплати за вислугу років відповідно до її стажу роботи, та повернення його без виконання.
35. Відповідач, як розпорядник бюджетних коштів відповідного рівня, уповноважений на перевірку правильності розпорядчого документу (наказу), на підставі якого відбуватиметься виплата бюджетних коштів.
36. Прогалини в законодавстві щодо конкретизації дій в подібних ситуаціях не є підставою для бездіяльності чи вчинення неправомірних дій.
37. Практика Верховного Суду у справах про перерахунок та виплату суддям щомісячної доплати за вислугу років свідчить про те, що такі позовні вимоги звертаються до територіальних управлінь Державної судової адміністрації України як до виконавців наказу голови суду про встановлення таких доплат (зокрема, постанова від 25 квітня 2018 року у справі №823/1007/16, від 8 серпня 2019 року у справі № 816/2024/16, від 7 травня 2020 року у справі №823/191/16).
38. Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того що відповідачем допущено протиправну бездіяльність оскільки він безпідставно не виконує наказ голови Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 20 травня 2019 року.
39. Проте судами не було враховано що відповідачем було вчинено дії щодо даного наказу - розглянуто його та повернуто без виконання, що підтверджується листом від 21 червня 2019 року № 03-950/19. Ненарахування та невиплата спірної надбавки відбулися не у зв`язку з бездіяльністю відповідача, а у зв`язку з невідповідністю наказу (на переконання відповідача) та його поверненням.
40. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції апеляційний суд надав лише оцінку діям/бездіяльності відповідача щодо фактичного невиконання наказу від 20 травня 2019 року. Проте суд не перевірив правомірність такого наказу та права позивача на надбавку у розмірі 30% посадового окладу судді.
41. Суд першої інстанції також лише процитував положення Закону № 1402-VIII щодо встановлення та виплати суддівської винагороди, проте у судовому рішенні відсутній висновок щодо права позивача на щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 30% посадового окладу.
42. Суд касаційної інстанції відповідно до частини другої статті 341 КАС України позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
43. За змістом статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
44. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
45. З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права щодо повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі та, як наслідок, висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
46. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 344 353 356 КАС України, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року N 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області задовольнити частково.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року скасувати, а справу №200/8597/19-а направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіМ.В. Білак О.А. Губська В.М. Соколов