Постанова
Іменем України
25 січня 2023 року
м. Київ
справа № 201/10592/19
провадження № 61-8784св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Чернишов Сергій Олегович, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер Олександра Михайлівна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Уваров Максим Олександрович, Дніпровська міська рада, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Адміністрація Соборного району Дніпровської міської ради, ОСОБА_7 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 січня 2022 року у складі судді Демидова С. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від
16 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Чернишов С. О., приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер О. М., приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Уваров М. О., Дніпровська міська рада, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Адміністрація Соборного району Дніпровської міської ради, ОСОБА_7 , в якому, посилаючись на норми статей 203 215 216 330 387 388 395 396 397 398 ЦК України, статей 9 58 150 156 ЖК України, просив:
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень
№ 45387822 від 06 лютого 2019 року державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер О. М. на підставі якого здійснений номер запису про право власності № 30164675 від 05 лютого 2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на квартиру за адресою:
АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1758870312101) за ОСОБА_2 ;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири за адресою:
АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1758870312101) від 06 лютого 2019 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер О. М., зареєстрований в реєстрі за № 162;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень
№ 45433150 від 08 лютого 2019 року державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгісер О. М. на підставі якого здійснений номер запису про право власності № 30206878 від 06 лютого 2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на квартиру за адресою:
АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1758870312101) за ОСОБА_3 ;
- витребувати квартиру за адресою:
АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1758870312101) від ОСОБА_5 , що належала на підставі договору дарування від 26 квітня 2019 року, укладеного між ОСОБА_4 та
ОСОБА_5 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округ Уваровим М. О., зареєстрованого в реєстрі за № 229 на користь ОСОБА_1 ;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень
№ 46679880 від 26 квітня 2019 року державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Уварова М. О. на підставі якого здійснений номер запису про право власності № 31376187 від 26 квіті 2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1758870312101) за ОСОБА_5 ;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень
№ 46568620 від 19 квітня 20109 року державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Уварова М. О. на підставі якого здійснений номер запису про право власності № 31271903 від 19 квітня 2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1758870312101) за
ОСОБА_4 ;
- позбавити ОСОБА_6 права користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1758870312101);
- усунути перешкоди з боку ОСОБА_6 у здійсненні ОСОБА_1 права користування та розпорядження квартирою за адресою:
АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1758870312101) шляхом зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 ;
- відновити право ОСОБА_1 на реєстрацію місця проживання за адресою:
АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1758870312101).
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 25 січня
2022 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не доведено належності йому спірної квартири, враховуючи відсутність як у його батьків, так і у нього зареєстрованого права власності на спірну квартиру, яке б надавало йому право звернення до суду з вимогами про оскарження ряду правочинів про передачу відповідачами речового права, стороною яких позивач не є, також про витребування спірної квартири на його користь, при цьому не будучи її власником до цього, як і про скасування державної реєстрації речових прав відповідачів, однак без будь-якого підтвердження права на спірну квартиру, як власності, так і права на проживання.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
05 вересня 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Жовтневого районного суду
м. Дніпропетровська від 25 січня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій зробили неправильний висновок про те, що лише власник має право на звернення до суду з позовом про витребування майна. Як приклад неоднакового застосування норм матеріального права, заявник наводить постанову Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі № 643/3518/17.
Доводи інших учасників справи
У листопаді 2022 року до Верховного Суду від представника ОСОБА_5 - адвоката Бєліка А. С. надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому представник відповідача просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
20 листопада 2022 року Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 розглянути згідно вимог чинного законодавства.
20 листопада 2022 року Дніпровська міська рада через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 розглянути згідно вимог чинного законодавства.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська.
Зупинено виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від
16 серпня 2022 року в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогузакінчення касаційного провадження.
28 жовтня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзивах на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Короткий зміст встановлених фактичних обставин справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01 лютого 1962 року
ОСОБА_8 у складі сім`ї, що складалася з чотирьох членів: чоловік -
ОСОБА_9 , донька - ОСОБА_10 , син - ОСОБА_1 , на підставі ордеру
№ 159 була надана квартира за адресою: АДРЕСА_2 .
На підставі ордеру № 1213 серія А від 06 вересня 1979 року ОСОБА_8 у складі сім`ї, що складалася з трьох членів: чоловік ОСОБА_9 , син
ОСОБА_1 у зв`язку з відселенням з будівельного майданчика за адресою:
АДРЕСА_2 була надана у володіння та користування квартира за адресою:
АДРЕСА_1 .
На підставі ордеру № 1214 серія А від 06 вересня 1979 року ОСОБА_10 у складі сім`ї, що складалася з чотирьох членів: чоловік - ОСОБА_11 , дочка - ОСОБА_12 , син - ОСОБА_13 у зв`язку з відселенням з будівельного майданчика за адресою: АДРЕСА_2 була надана у володіння та користування квартира за адресою:
АДРЕСА_3 .
ОСОБА_1 з 29 жовтня 1979 року по 12 квітня 2019 рік був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповіддю департамента адміністративних послуг та дозвільних процедур управління у сфері державної реєстрації відділу обліку проживання фізичних осіб Дніпровської міської ради від 08 серпня 2019 року за № 10/5-1920.
Відповіддю Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 12 серпня 2019 року за № 5/5-138 ОСОБА_1 знятий з реєстрації згідно документів, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням, а саме: відчуження житла.
ОСОБА_8 була зареєстрована у спірній квартирі з 29 жовтня 1979 року по
14 лютого 2006 рік (знята з реєстрації згідно свідоцтва про смерть).
ОСОБА_9 був зареєстрований у спірній квартирі з 29 жовтня 1979 року по
21 лютого 1995 року (знятий з реєстрації згідно свідоцтва про смерть).
Сім`я ОСОБА_14 приватизацію шляхом безоплатної передачі квартири за адресою: АДРЕСА_1 не здійснювали, внаслідок чого права власності в порядку приватизації державного майна не набули.
Відповідно до наданої інформації комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської міської ради від 08 серпня 2019 року за № 11405 стосовно реєстрації права власності за адресою: АДРЕСА_1 , в матеріалах інвентаризаційної справи за зазначеною адресою свідоцтво про право власності за ОСОБА_15 , ОСОБА_16 від 06 січня 1998 року виданого виконкомом Дніпропетровської міської ради народних депутатів згідно розпорядження
№ 1/35- 98 відсутнє.
20 серпня 2019 року Департаментом житлового господарства Дніпровської міської ради за № 3/17- 3712 на запит адвоката повідомлено, що за даними електронної бази департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, відсутня інформація щодо передачі у власність громадянам, шляхом приватизації, квартири АДРЕСА_4 .
За посиланням позивача в позовній заяві після смерті матері в 2006 році він разом зі своєю дружиною та сином переїхали зі спірної квартири до квартири
АДРЕСА_5 , де була прописана його дружина ОСОБА_17 та син ОСОБА_9
06 лютого 2019 року державним реєстратором - приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер О. М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 45387822 та здійснений запис про право власності № 30164675 від 05 лютого 2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1758870312101) за ОСОБА_2 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 171425221 від 24 червня 2019 року.
Підставою виникнення права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 зазначено договір купівлі-продажу від 12 листопада 1999 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Чернишовим С. О., (зареєстрований в реєстрі за № 7774, який укладено нібито за участю продавців: ОСОБА_15 , що мешкає за адресою:
АДРЕСА_1 , що діяла від свого імені та від імені своєї неповнолітньої дитини - ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що мешкає там же, а також на підставі доручення, посвідченого 06 листопада 1999 року Тараненко Л. О., приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, в реєстрі № 2630 від імені ОСОБА_18 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 та покупця: ОСОБА_2 .
Згідно договору купівлі-продажу від 12 листопада 1999 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Чернишовим С. О., зареєстрованого в реєстрі за № 7774, текст якого розташований на спеціальному бланку нотаріальних документів «серія АВЕ
№ 475666», та був відсканований державним реєстратором - приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер О. М. і з 06 лютого 2019 року знаходиться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_15 , неповнолітньому
ОСОБА_16 та ОСОБА_18 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 06 січня 1998 року Виконкомом Дніпропетровської міської Ради народних депутатів згідно з розпорядженням за № 1/35-98 від 06 січня
1998 року, зареєстрованого Дніпропетровським бюро технічної інвентаризації за реєстровим номером 320п-94.
Однак на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 06 січня
1998 року Виконкомом Дніпропетровської міської Ради народних депутатів згідно з розпорядженням за № 1/35-98 від 06 січня 1998 року, зареєстрованого Дніпропетровським бюро технічної інвентаризації за реєстровим номером 320п-94 - ОСОБА_15 , неповнолітньому
ОСОБА_16 та ОСОБА_18 належала квартира за адресою:
АДРЕСА_6 , яка дійсно була продана останніми згідно договору купівлі-продажу від 12 листопада 1999 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Чернишовим С. О., зареєстрованого в реєстрі за № 7774, текст якого розташований на спеціальному бланку нотаріальних документів «серія АВЕ № 475666», що підтверджується відповіддю Архівного управління департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів № 03-44/А-454 від 30 липня 2019 року, архівним витягом з рішення виконавчого комітету Жовтневої районної ради м. Дніпропетровська № 361 від 21 жовтня 1999 року «Про дозвіл на продаж, обмін приватизованих квартир» щодо надання дозволу на продажу 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_6 ; копією заяви ОСОБА_15 від 06 жовтня
1999 року щодо надання дозволу на продаж 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_6 ; копією свідоцтва про право власності на житло, виданого 06 січня 1998 року Виконкомом Дніпропетровської міської Ради народних депутатів згідно з розпорядженням за № 1/35-98 від 06 січня 1998 року на квартиру за адресою:
АДРЕСА_6 ; актом обстеження житлово-побутових умов та інші, що також узгоджується і з відповіддю КП «Дніпропетровське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради № 11405 від 08 серпня 2019 року.
06 лютого 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зі згоди дружини ОСОБА_19 був укладений договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського Міського нотаріального округу Кейтельгіссер О. М., зареєстрований в реєстрі за № 162.
08 лютого 2019 року державним реєстратором - приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер О. М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 45433150 та здійснений запис про право власності № 30206878 від 06 лютого 2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1758870312101) за
ОСОБА_3
12 квітня 2019 року відповідач ОСОБА_3 звернувся з заявою до Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про зняття з реєстрації місця проживання позивача ОСОБА_1 та 12 квітня
2019 року державним реєстратором Чуб І. В. прийнято рішення про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою:
АДРЕСА_1 .
19 квітня 2019 року між ОСОБА_3 (зі згоди дружини ОСОБА_19 ) та
ОСОБА_4 (зі згоди чоловіка ОСОБА_20 ) був укладений договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Уваровим М. О., зареєстрований в реєстрі за
№ 199. В той же день державним реєстратором - приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Уваровим М. О. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 46568620 та здійснено запис про право власності № 31271903 від 19 квітня 2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1758870312101) за ОСОБА_4
26 квітня 2019 року між ОСОБА_4 (зі згоди чоловіка ОСОБА_20 ) та ОСОБА_5 був укладений договір дарування квартири за адресою:
АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу
Уваровим М. О., зареєстрований в реєстрі за № 229. В той же день державним реєстратором - приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Уваровим М. О. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 46679880 та здійснений запис про право власності № 31376187 від 26 квітня 2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1758870312101) за ОСОБА_5 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 171425221 від
24 червня 2019 року. А 18 липня 2019 року державним реєстратором відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради прийнято рішення про реєстрацію місця проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , яка є дружиною відповідача ОСОБА_5 з 16 лютого 2019 року.
13 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області щодо притягнення до відповідальності невстановлених осіб, які шахрайським шляхом заволоділи його майновими правами на нерухоме майно.
14 травня 2019 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань СВ Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області зареєстровано кримінальне провадження № 12019040650001203 за ознаками складу злочину, передбаченого частиною третьою статтею190 КК України за заявою
ОСОБА_1 від 13 травня 2019 року, та останнього визнано потерпілим у кримінальному провадженні.
Станом на 12 вересня 2019 рік право власності на спірну квартиру зареєстровано за ОСОБА_5 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду не відповідає.
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Право на застосування певного способу захисту порушеного права існує у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань).
Захист порушених цивільних прав та інтересів є елементом механізму правового регулювання цивільних відносин, саме тих, у яких й відбулося порушення зазначених прав або інтересів особи. Такий захист цивільних прав та інтересів їх учасників є необов`язковим (факультативним) у структурі такого механізму, оскільки він з`являється лише за необхідності вирівнювання викривленого розвитку правового регулювання цивільних відносин з метою приведення їх у певний стан - відповідно до умов договору або положень законодавства.
Застосування реституції почергово до усіх правочинів відчуження майна іншим особам в результаті позбавить добросовісного набувача гарантій дотримання його прав, закріплених у статті 388 ЦК України, що є неприпустимим.
Викладене стосується не тільки особи, яка є власником спірної речі, а й особи, якій належить інше речове право щодо предмета спору або яка має правомірний й підставний інтерес щодо спірної речі, зокрема й користувачів неприватизованого житла.
У постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц (провадження № 14-31цс20) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.
У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 зокрема просить витребувати квартиру АДРЕСА_7 із чужого незаконного володіння, як особа, яка на час відчуження спірної квартири вперше, була зареєстрована у ній, а відтак має правомірний й підставний інтерес щодо спірної квартири, як користувач неприватизованого житла.
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником (тут - законним користувачем) і володільцем майна немає договірних (а так само й інших відносних) відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником (позивачем) правочину.
Відповідно до частини третьої статті 388 ЦК України якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.
Положення частини третьої статті 388 ЦК України застосовуються як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника безвідплатно особою, яка не мала права його відчужувати.
Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.
В оцінці факту володіння у цій справі Верховний Суд застосовує пункт 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18), згідно з яким особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника. Факт володіння нерухомим майном (possessio) може підтверджуватися, зокрема державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння).
У пункті 114 постанови від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. У пунктах 83-86 зазначеної постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.
Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та приводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, суперечать конструкції захисту прав добросовісного набувача, не відповідають нормам права, які побудовані на оцінці балансу інтересів між власником, який втратив володіння майном, та добросовісним набувачем, а отже є неефективними.
Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (близький за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14).Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
При цьому, особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.
Такий висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 21 квітня
2021 року у справі № 643/3518/17 (провадження № 61-9173св19).
За таких обставин, Верховний Суд констатує, що позивач має право на звернення до суду з позовними вимогами про витребування спірної квартири, яка за низкою правочинів перейшла у власність останнього набувача - ОСОБА_5 на підставі договору дарування від 19 квітня 2019 року.
Апеляційний суд не врахував, що первинною підставою, за якою спірна квартира була зареєстрована за ОСОБА_2 є рішення державного реєстратора від 06 лютого 2019 року про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на підставі неіснуючого договору купівлі-продажу
від 12 листопада 1999 року.
Таким чином апеляційний суд зробив неправильний висновок про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та залишення без змін рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 25 січня 2022 року, а відтак оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
В силу вищенаведених положень статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи касаційним судом Верховний Суд позбавлений можливості ухвалити нове рішення в цій справі, оскільки для його ухвалення необхідно встановити обставини, що не були встановлені в рішеннях судів попередніх інстанцій.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду винесена без додержання норм процесуального права та з порушенням норм матеріального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов