ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 201/1719/16-ц
провадження № 61-1552 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна, профспілковий комітет працівників Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна, Дніпровська міська рада, виконавчий комітет Дніпровської міської ради,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу адвоката Трегуб Юлії Євгенівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Жовтневого районного судв м. Дніпріпетровська від 06 лютого 2018 року в складі судді Ткаченко Н. В. та на постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року в складі колегії суддів Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Каратаєвої Л. О.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
08 лютого 2016 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ДНУЗТ імені академіка В. Лазаряна, профкому працівників ДНУЗТ імені академіка В. Лазаряна, Дніпровської міської ради, Виконавчого комітету Дніпровської міської ради та з уточненням позовних вимог просила:
- визнати неправомірними дії адміністрації та профспілкового комітету ДНУЗТ імені академіка В. Лазаряна щодо відмови в прийнятті рішення про надання ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 ;
- зобов`язати ДНУЗТ імені академіка В. Лазаряна та профком працівників ДНУЗТ імені академіка В. Лазаряна видати ОСОБА_1 ордер на вселення в квартиру НОМЕР_1 за вказаною адресою;
- визнати незаконним і скасувати рішення спільного засідання адміністрації та профкому працівників ДНУЗТ імені академіка В. Лазаряна «Про перереєстрацію осіб, що перебувають на квартирному обліку», затвердженому протоколом від 12 листопада 2015 року № 71;
- визнати незаконним і скасувати рішення спільного засідання адміністрації та профкому працівників ДНУЗТ імені академіка В. Лазаряна про розподіл квартир у будинку АДРЕСА_1 , протокол № 73 від 15 грудня 2015 року та рішення виконкому Дніпропетровської міської ради від 17 травня 2016 року, яким затверджено даний протокол;
- визнати незаконним і скасувати рішення конференції трудового колективу ДНУЗТ імені академіка В. Лазаряна щодо надання квартир у будинку АДРЕСА_1 , протокол від 23 червня 2016 року № 43 та рішення виконкому Дніпровської міської ради від 14 лютого 2017 року № 51, яким затверджено даний протокол;
- визнати незаконними дії ДНУЗТ імені академіка В. Лазаряна щодо зміни статусу квартири АДРЕСА_1 та скасувати рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 24 листопада 2016 року № 537 у частині включення до числа службових приміщень квартири АДРЕСА_1 ;
- визнати незаконними дії адміністрації та профкому працівників ДНУЗТ імені академіка В. Лазаряна щодо видачі ордерів на заселення квартир в будинку АДРЕСА_1 ;
- визнати за ОСОБА_1 право на отримання в порядку черговості однокімнатної квартири АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивачка посилалась на те, що з 1983 року працює в ДНУЗТ імені академіка В. Лазаряна та з 25 жовтня 1988 року за спільним рішенням адміністрації та профкому працівників ДНУЗТ імені академіка В. Лазаряна, згідно зі статтею 39 ЖК УРСР перебуває на квартирному обліку.
Станом на червень 2016 року (ІІ етап розподілу) в списку пропозицій житлової комісії по наданню квартир співробітникам університету ОСОБА_1 є першою, проте квартира в будинку АДРЕСА_1 їй не запропонована.
Окрім того, рішенням виконавчого комітету міськради будинок НОМЕР_2 незаконно включений до числа службового житла, що позбавляє позивача на отримання квартири НОМЕР_1 у цьому будинку.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного судв м. Дніпріпетровська від 06 лютого 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Заходи забезпечення позовних вимог щодо накладення заборони на вчинення дій, спрямованих на розподіл однієї однокімнатної квартири у будинку АДРЕСА_1 скасовано.
Суд першої інстанції виходив із того, що квартири в житловому будинку АДРЕСА_1 є такими, що складають відомчий житловий фонд університету, а оскільки позивач не належить до категорії осіб, що підпадають під першочерговий порядок надання житла з цього фонду, й перебуває в загальній черзі на його отримання, підстави для надання їй даної квартири відсутні. Окрім того, позивачеві неодноразово запропоновано квартиру в іншому будинку, проте ОСОБА_1 відмовилася від уселення в неї.
Факт віднесення будинку НОМЕР_2 до службового житла не порушує прав і законних інтересів позивачва, зокрема, її права як працівника університету на отримання житла.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
Постановою апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, рішення Дніпровського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року - без змін.
Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та на підставі належних і допустимих доказів дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
14 січня 2019 року адвокат Трегуб Ю. Є. з пропуском строку на касаційне оскарження подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Жовтневого районного судв м. Дніпріпетровська від 06 лютого 2018 року та на постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження в даній справі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі представник позивача просить скасувати оскаржувані судові рішення як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Адвокат указує, що ОСОБА_1 має інвалідність ІІІ групи, тому має право на першочергове отримання службового житла, а саме квартири АДРЕСА_1 , а не квартири в будинку повторного заселення, а висновки судів не ґрунтуються на обставинах справи.
Відзив на касаційну скаргу
У травні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив відповідача на дану касаційну скаргу, в якому він просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 із 1983 року працює в ДНУЗТ імені академіка В. Лазаряна.
Із 25 жовтня 1988 року за спільним рішенням адміністрації та профкому працівників ДНУЗТ імені академіка В. Лазаряна № 71 від 12 листопада 2015 року знаходиться на квартирному обліку, її номер у списку осіб, які знаходяться на квартирному обліку та які пройшли перереєстрацію в листопаді 2015 року, восьмий.
При постановці на облік ОСОБА_1 не надавала довідку про інвалідність.
У грудні 2014 року було завершено будівництво та введено в експлуатацію одинадцятиповерховий житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 . Будинок збудований за власні кошти членів кооперативу «Житлово-будівельний кооператив профспілки ДНУЗТ імені академіка В. Лазаряна» без залучення державних коштів.
У березні 2015 року кооператив звернувся до ДНУЗТ імені академіка В. Лазаряна з проханням прийняти на баланс будинок.
Відповідно до договору від 01 червня 2013 року № 1, укладеного між ДНУЗТ імені академіка В. Лазаряна та обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив профспілки ДНУЗТ імені академіка В. Лазаряна», 20% житлової площі на безоплатній основі належать університету.
09 червня 2015 року конференція трудового колективу університету постановила рекомендувати Вченій раді створити комісію з питання підготовки матеріалів розподілення житла, переданого університету. До складу комісії ввійшли працівники університету, більшість із яких були членами кооперативу. На засіданні Вченої ради університету 15 червня 2015 року затверджено комісію з питання підготовки матеріалів розподілу житла, переданого університету.
ОСОБА_1 як працівник університету для отримання житла в відомчому житловому фонді університету в 2015 році для перереєстрації надала, зокрема, довідку серії Д-70 від 07 квітня 1983 року, відповідно до якої має інвалідність ІІІ групи з дитинства.
28 вересня 2015 року на конференції трудового колективу університету затверджено Положення про відомчий житловий фонд ДНУЗТ імені академіка В. Лазаряна для проживання його працівників, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (протокол від 28 вересня 2015 року № 40).
31 березня 2016 року на засіданні комісії з питань розподілу житла затверджено список співробітників університету, яким комісія пропонує надати квартири. Відповідно до додатку до протоколу від 31 березня 2016 року № 7 ОСОБА_1 включена до списку рекомендованих співробітників.
07 червня 2016 року на засіданні комісії прийнято рішення рекомендувати конференції трудового колективу університету надати житло сім`ям співробітників університету відповідно до затвердженого списку (під № 1 у списку - ОСОБА_1 ), а в разі письмової відмови осіб, зазначених у списку рекомендованих від запропонованої квартири - надати таку квартиру іншій сім`ї рішенням спільного засідання адміністрації та профкому університету, що підтверджується протоколом від 07 червня 2016 року № 9.
09 червня 2016 року та 14 червня 2016 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 склали акти про те, що ОСОБА_1 відмовилася від пропозицій про отримання однокімнатної квартири в будинку повторного заселення.
15 червня 2016 року на засіданні комісії розглянуте питання про надання житла сім`ям співробітників університету. ОСОБА_1 уприсутності свого адвоката Васіної Л. А. отримала пропозицію заселитися в однокімнатну квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 21,7 м2, житловою - 11,7 м2, від якої письмово відмовилася 22 червня 2016 року.
23 червня 2016 року відбулася конференція трудового колективу, на якій розглядалося питання надання квартир співробітникам університету у будинку АДРЕСА_1 та квартир, які передані університету для повторного заселення. В протоколі № 43 зазначено, що ОСОБА_1 відмовляється від отримання запропонованої їй квартириАДРЕСА_4 .
24 листопада 2016 року Дніпропетровською міською радою на підставі листа-клопотання ДНУЗТ імені академіка В. Лазаряна від 02 вересня 2016 року було прийнято рішення № 537 щодо включення до числа службових приміщень декількох квартир у будинку АДРЕСА_1 , в тому числі квартири НОМЕР_1 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.
Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Оскаржувані судові рішення відповідають зазначеним вимогам закону.
Правила квартирного обліку закріплюють принцип черговості у наданні житлових приміщень, фіксуючи правило, що громадянам, які перебувають на квартирному обліку, житлові приміщення надаються в порядку загальної черги, крім осіб, що мають право першочергового одержання жилих приміщень, осіб, які користуються перевагою у строках одержання жилих приміщень.
Відповідно до абзацу другого пунтку 39 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм приміщень в Українській PCP, затверджених Постановою Ради Міністрів Української PCP та УРРПС від 11 грудня 1984 року № 470, адміністрації та профспілковому комітету підприємств, установ, організацій за згодою ради трудового колективу дозволяється позачергово виділяти житло окремим висококваліфікованим спеціалістам та іншим працівникам з урахуванням їх трудового внеску.
Статтею 43 ЖК УРСР визначено черговість надання громадянам житлового приміщення, а для окремих категорій громадян, які перебувають у загальній черзі, передбачена можливість надання переваги тільки в строках одержання житлових приміщень у межах календарного року взяття на облік.
Квартири, які знаходяться в житловому будинку АДРЕСА_1 , збудовані за кошти членів будівельного кооперативу без залучення державних коштів, квартири є такими, що складають відомчий житловий фонд університету.
Порядок надання квартир у відомчому житловому фонді Університету встановлено статтею 52 Житлового кодексу України та Положенням про відомчий житловий фонд ДНУЗТ імені академіка В. Лазаряна для проживання його працівників, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Положення).
Відповідно до статті52 ЖК України житлові приміщення в будинках відомчого житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету і підприємства, установи, організації, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів, а у випадках, передбачених Радою Міністрів СРСР, - за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому комітетові відповідної Ради народних депутатів про надання жилих приміщень для заселення.
Згідно з пунктом 2.3 Положення квартири надаються після попереднього розгляду комісією, за рішенням конференції трудового колективу університету на підставі заяв працівників Університету, а також відповідного рішення спільного засідання адміністрації та профспілкового комітету.
Пунктом 2.1 Положення визначено, що в першочерговому порядку житло надається:
- сім`ям викладачів, які мають наукову ступінь або вчене звання та перебувають в черзі на поліпшення житлових умов;
- сім`ям співробітників, які внесли значний вклад у розвиток університету, будівництво житлового будинку, є ветеранами університету;
- сім`ям співробітників, які мають наукову ступінь або вчене звання та обрані за конкурсом на заміщення вакантних посад, коли це пов`язане з переїздом в іншу місцевість, житлове приміщення надається на умовах, передбачених при оголошенні конкурсу;
- співробітникам, учасникам АТО, які перебувають в черзі на поліпшення житлових умов;
- співробітникам, які передають своє житло університету та перебувають в черзі на поліпшення житлових умов.
Позивач не є ветераном університету, адже відповідного наказу про присвоєння їй такого звання суду надано не було, а від отримання квартири, яка передана університету для повторного заселення, позивачка відмовилася.
Правильним є висновок, що будинок НОМЕР_2 належить до відомчого фонду й житло в ньому надається особам, які мають право на його першочергове отримання.
Установивши, що ОСОБА_1 відповідно до поданих нею документів, не відноситься до категорії осіб, що підпадають під першочерговий порядок надання житла, їйнеодноразово пропонувалося отримати житло як співробітнику університету в іншому будинку, від яких вона відмовилася, суди першої та апеляційної інстанцій зробили обґрунтований висновок про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги про визнання незаконними дій адміністрації навчального закладу щодо відмови в наданні житла та відсутність підстав для зобов`язання видати ордер на вселення в квартиру НОМЕР_1 .
Згідно з пунктом 2 Положення про порядок надання службових приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04 лютого 1988 року № 37, службові житлові приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього.
Пунктом 3 цього Положення визначено, що житлове приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів за клопотанням адміністрації підприємства, установи, організації.
Для того, щоб житлове приміщення набуло статусу службового, Дніпровська міська рада на підставі клопотання адміністрації ДНУЗТ імені академіка В. Лазаряна повинна прийняти рішення про включення житла до числа службових. Саме у зв`язку з таким рішенням службове житлове приміщення закріплюється, як службове за ДНУЗТ імені академіка В. Лазаряна.
Відповідно до статті 119 ЖК УРСР службові житлові приміщення можуть бути надані лише категоріям осіб, що визначені у відповідному Переліку, затвердженому постановою Ради Міністрів УРСР від 04 лютого 1988 року № 37.
Призначенням службового житла є забезпечення можливості працівників проживати поблизу від роботи, враховуючи особливий характер їх роботи.
Службові житлові приміщення надаються особам за рішенням адміністрації органу, закладу, установи, підприємства без урахування їх перебування/не перебування на обліку, пільг, а також черговості.
Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першої статті15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Установивши, що прийняття рішення про віднесення будинку до службового житла не є його розподілом і ОСОБА_1 не довела в установленому законом порядку, які її права та законні інтереси порушені оскаржуваним рішенням, суди зробили правильний висновок про відсутність правових підстав для задоволення такої вимоги.
Правильним є також висновок судів про недоведеність факту порушення право позивача видачею ордерів іншим співробітниками університету на вселення в будинок НОМЕР_2 і відсутність правових підстав для визнання дій адміністрації щодо їх видачі незаконними.
Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин і незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
У контексті вказаної практики Верховний Суд уважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.
Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу адвоката Трегуб Юлії Євгенівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного судв м. Дніпріпетровська від 06 лютого 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: Н. О. Антоненко
В. І. Журавель
М. М. Русинчук