ПОСТАНОВА
Іменем України
13 лютого 2020 року
Київ
справа №201/243/17(2а/201/55/2017)
адміністративне провадження №К/9901/15814/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Бевзенка В. М.,
Шевцової Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції
на постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 лютого 2017 року (головуючий суддя - Антонюк О.А.)
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року (головуючий суддя - Божко Л.А., судді - Лукманова О.М., Круговий О.О.)
у справі № 201/243/17
за позовом ОСОБА_1
до Ященка Ігоря Миколайовича, інспектора 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у місті Дніпро Департаменту патрульної поліції,
про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
в с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
05 січня 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з адміністративним позовом до Ященка Ігоря Миколайовича , інспектора 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у місті Дніпро Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач, Ященко І . М . ), про визнання дій протиправними і скасування постанови про адміністративне правопорушення, закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Ященка Ігоря Миколайовича, інспектора 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у місті Дніпро Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задоволено.
Постанову серії ЕАА № 042806 від 22 грудня 2016 року, винесену інспектором 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції м. Дніпра Департаменту патрульної поліції Ященко Ігорем Миколайовичем про накладання адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП - скасовано.
Провадження по адміністративній справі у відношенні ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП - закрито.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у м. Дніпропетровську на користь держави судовий збір в сумі 551 грн. 20 коп.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що жодного доказу на підтвердження скоєння правопорушення позивачем, а також доказу, що було порушення, саме, п. 14.6 ПДР, відповідачем не надано.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
16 червня 2017 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга Департаменту патрульної поліції (далі - скаржника, Департаменту) на постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 лютого 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року.
В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 лютого 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
В обґрунтування поданої касаційної скарги Департамент патрульної поліції вказує на те, що відповідач, при винесенні оскаржуваної постанови керувався Правилами дорожнього руху КУпАП, в постанові чітко описано правопорушення, яке було скоєне, а тому діяв в межах правового кола і не порушував норм процесуального права. Також скаржник покликається на те, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги та не надано оцінки поясненню водія маршрутного транспортного засобу, що додані до заперечень та апеляційної скарги.
18 липня 2017 року надійшло заперечення позивача на зазначену касаційну скаргу, в якому, посилаючись на її необґрунтованість просить залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 червня 2017 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2020 року касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції призначено до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
22.12.2016 відповідачем складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАА № 042806 від 22.12.2016, де зазначено, що 22.12.2016 в 06.10 ОСОБА_1 , рухаючись по пр. Героїв в м. Дніпро на автомобілі «Мерседес - Бенц», державний номер НОМЕР_1 , в районі будинків №№ 25,27, де дорога має дві і більше смуги руху в одному напрямку, здійснив обгін, допустивши порушення вимог п. 14.6 (е) ПДД, за що притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.2 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила №1306)
Абзац 1 пункту 1.5. Правил №1306: дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Пункт 1.9. Правил №1306: особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пункт 1.10. Правил №1306: обгін - випередження одного або кількох транспортних засобів, пов`язане з виїздом на смугу зустрічного руху.
Підпункт «е» пункту 14.6. Правил №1306: обгін заборонено на дорогах, що мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку.
Частина 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 року № 8073-Х (далі - КУпАП): Порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Пункт 8 частини 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VII (далі - Закон № 580-VII): поліція відповідно до покладених на неї завдань, у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Частина 1 статті 222 КУпАП: <…> органи Національної поліції уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 122 КУпАП <…>.
Стаття 245 КУпАП: Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 251 КУпАП: доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частина 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV: Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Частина 2 статті 71 КАС України: В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).
Щодо доводів скаржника про підставність накладення на позивача адміністративного стягнення за порушення правил дорожнього руху, Суд відхиляє їх з огляду на наступне.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно приписів частини 2 статті 71 КАС України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Зважаючи на те, що відповідачем не подано доказів на підтвердження факту порушення позивачем Правил дорожнього руху, то оскаржувана постанова не може вважатися такою, що прийнята із дотриманням завдань та процедури провадження по справах про адміністративні правопорушення, з чим і погоджується колегія суддів касаційної інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Разом з тим, перевіряючи правильність висновку суду апеляційної інстанції про залишення без змін постанови Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 лютого 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року в частині задоволення позовних вимог про закриття провадження справи про адміністративне правопорушення відносно позивача, Суд зазначає наступне.
Виключний перелік органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення міститься в статті 213 КУпАП, до яких відносяться як суди, так і органи Національної поліції. Проте, розмежування підвідомчості спорів між даними органами зазначене у статтях 221-222 КУпАП.
Згідно приписами ст. 222 КУпАП, розгляд справ про адміністративне правопорушення, передбачених частиною 2 статті 122 КУпАП, відноситься до компетенції органів Національної поліції та не передбачає повноваження судів розглядати дані справи в розумінні глави 22 КупАП.
За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 122 КУпАП, органи Національної поліції виносять постанову (частина 1 статті 283 КупАП). Відповідно до частини 1 статті 284 КупАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Таким чином, виключне право виносити одну із вищевказаних постанов по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 статті 122 КУпАП належить органам Національної поліції та належить до дискреційних повноважень останніх.
Тому, суд, розглядаючи спір у порядку адміністративного судочинства, у справах, про адміністративні правопорушення, перелік яких зазначений у статті 222 КУпАП, не вправі перебирати на себе повноваження органів Національної поліції з вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу та виносити одну з постанов, визначених статтею 284 КУпАП замість вказаного суб`єкта владних повноважень, що виключатиме втручання суду у дискреційні повноваження останнього.
Вказане знаходить своє відображення в постанові Верховного Суду від 16.07.2018 у справі № 214/2517/17.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Згідно з статтею 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки судів попередніх інстанцій в частині закриття провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності помилковими та такими, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що і підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у зазначеній частині.
В решті - висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а тому зміні чи скасуванню не підлягають.
Керуючись статтями 341 345 349 350 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити частково.
Постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 лютого 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року в частині задоволення позовних вимог про закриття провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення - скасувати та прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
В решті - постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 лютого 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.А. Данилевич
Судді В. М. Бевзенко
Н. В. Шевцова