Постанова
Іменем України
27 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 2029/2-2762/11
провадження № 61-14824св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідачі (позивачі за зустрічними позовами): ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Лукашенком Олександром Вікторовичем, на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, у складі судді Зябрової О. Г., від 25 лютого 2019 року про закриття провадження у цивільній справі та постанову Харківського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Бровченка І. О., Бурлаки І. В., Колтунової А. І., від 04 липня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_1 .
У жовтні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом після смерті своєї матері ОСОБА_5 .
Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати - ОСОБА_5 , після смерті якої відкрилася спадщина, до складу якої ввійшла квартира АДРЕСА_1 та 2/3 частини квартири
АДРЕСА_2 та грошові кошти на рахунках в банку.
ОСОБА_5 заповіт не складала.
На час відкриття спадщини після смерті матері він постійно проживав зі спадкодавцем, а тому в силу статті 1268 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) вважається таким, що прийняв спадщину.
Посилався на те, що на час звернення до суду з цим позовом відсутній вирок суду, яким би було встановлено факт умисного позбавлення ним життя спадкодавця - ОСОБА_5 , а отже підстави для усунення його від права на спадкування в порядку, передбаченому частиною першою
статті 1224 ЦК України, відсутні.
Просив суд визнати за ним в порядку спадкування за законом право власності на все майно, яке належало на час відкриття спадщини на праві власності ОСОБА_5 , в тому числі на частку в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_2 , на квартиру АДРЕСА_1 та грошові кошти на рахунках в Державному ощадному банку України.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2019 року прийнято відмову від позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування за законом та провадження по справі в цій частині закрито на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦК України.
Зариваючи провадження у справі, суд встановив, що представником ОСОБА_1 - адвокатом Тарасенко Г. О. подано заяву про відмову від позову.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 04 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2019 року - без змін.
Приймаючи постанову від 04 липня 2019 року, апеляційний суд виходив з того, що оскаржувана ухвала постановлена судом першої інстанції з дотримання норм процесуального права, порушень вимог процесуального закону та прав ОСОБА_1 в ході перегляду ухвали апеляційним судом не було встановлено. Представник ОСОБА_1 - адвокат Тарасенко Г. О. мала достатній обсяг повноважень для подання від імені позивача заяви про відмову від позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , поданій його представником - адвокатом Лукашенко О. В., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, та постановити нову ухвалу, якою відмовити у прийнятті заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Тарасенко Г. О. від 13 лютого 2019 року про відмову від позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У серпні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 , подана його представником - адвокатом Лукашенко О. В. на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25 лютого
2019 року про закриття провадження у цивільній справі та постанову Харківського апеляційного суду від 04 липня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 2029/2-2762/11 та витребувано її матеріали з місцевого суду.
В листопаді 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції грубо порушив вимоги цивільного процесуального законодавства щодо порядку прийняття відмови позивача від позову та оформлення прийняття такої відмови.
Заява представника ОСОБА_1 - адвоката Тарасенко Г. О. не містить жодної інформації з приводу причин або мотивів прийняття адвокатом рішення про відмову від позову та подання відповідної заяви. Ані зазначена заява, ані матеріали справи не містять доказів щодо волевиявлення ОСОБА_1 на відмову від позовних вимог.
ОСОБА_1 не мав фактичного інтересу відмовлятися від своїх позовних вимог, а прийнята судом відмова суперечить його інтересам.
Відповідно до положень частини шостої статті 49 та частини п`ятої
статті 206 ЦПК України суд першої інстанції повинен був відмовити у прийнятті відмови представника ОСОБА_1 - адвоката Тарасенко Г. О. від позову.
Суд апеляційної інстанції переглядаючи ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2019 року не надав жодної оцінки заяві ОСОБА_1 від 21 березня 2019 року та не врахував факт подачі ОСОБА_1 до Європейського суду з прав людини скарги на вирок Апеляційного суду Харківської області від 21 вересня 2017 року, змінений в частині обчислення строку покарання ухвалою Верховного Суду
від 10 липня 2018 року.
У встановлений касаційним судом строк відзив на вказану касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 19 жовтня 2011 року адвокат Тарасенко Г. О., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування.
13 лютого 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Тарасенко Г. О. подала до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова заяву про відмову від позову, в обґрунтуванні якої зазначила, що в порядку пункту 1 частини другої статті 49 ЦПК України заявляє про відмову від позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування. Крім того вказала, що наслідки відмови від позову за приписами частини другої статті 255 ЦПК України позивачу та його представнику відомі.
Відповідно до умов угоди про надання правової допомоги від 07 жовтня 2011 року, укладеної між адвокатом Тарасенко Г. О. та ОСОБА_1., останній доручив, а адвокат Тарасенко Г. О. прийняла на себе зобов`язання представляти ОСОБА_1 в судах загальної юрисдикції з повним об`ємом прав. Зазначена угода від 07 жовтня 2011 року не містить обмежень щодо права представника відмовитись від позову.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і надалі по тексту в редакції Кодексу на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 , подана його представником - адвокатом Лукашенко О. В., не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, що відповідно до частини третьої статті 13 ЦПК України передбачає у тому числі можливість для учасника справи розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За змістом положень пункту 1 частини другої статті 49 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Право позивача протягом усього часу розгляду справи відмовитись від позову було передбачено і статтею 31 ЦПК України 2004 року (в редакції на час укладення угоди між адвокатом Тарасенко Г . О. та ОСОБА_1 )
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України (у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII, чинній на момент постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали) сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері (частини перша та друга статті 64 ЦПК України).
Подібні положення містили частина перша статті 38 та частини перша і друга статті 44 ЦПК України 2004 року (в редакції на час укладення угоди між адвокатом Тарасенко Г. О. та ОСОБА_1 .)
Крім того, за змістом частини четвертої статті 42 ЦПК України 2004 року
(в редакції на час укладення угоди між адвокатом Тарасенко Г. О. та ОСОБА_1 повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватись договором.
Згідно частини першої та другої статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
Відповідно до пункту 4 частин першої, другої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.
Встановивши, що адвокат Тарасенко Г. О. діючи, як представника
ОСОБА_1 за договором від 07 жовтня 2011 року, мала достатній обсяг повноважень для подання від імені ОСОБА_1 заяви про відмову від позову та зазначила в своїй заяві про те, що і їй і ОСОБА_1 відомі наслідки такої відмови від позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України.
При цьому апеляційний суд вірно вказав на відсутність підстав для застосування положень частини шостої статті 49 та частини п`ятої
статті 206 ЦПК України, які стосуються випадків, коли інтереси позивача представляє законний представник.
Подача ОСОБА_1 у березні 2019 року до суду апеляційної інстанції заяви про відсутність в нього фактичного інтересу відмовлятись від позову, на правильність висновків судів попередніх інстанцій та законність оскаржуваних судових рішень не впливає, оскільки станом на час вирішення судом питання про закриття провадження у справі представник
ОСОБА_1 - адвокат Тарасенко Г. О. не була обмежена у праві відмови від позову.
У разі, якщо ОСОБА_1 мав намір обмежити свого представника у праві відмовитись від позову, він мав узгодити відповідні застереження в договорі про надання правової допомоги.
Таким чином доводи касаційної скарги, не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права при вирішенні питання про закриття провадження у справі.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, відсутні.
Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його
представником - адвокатом Лукашенком Олександром Вікторовичем, залишити без задоволення.
Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25 лютого
2019 року про закриття провадження у цивільній справі та постанову Харківського апеляційного суду від 04 липня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта