Постанова
Іменем України
08 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 202/2817/19
провадження № 61-6218св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Металургійний завод «Дніпросталь»,
третя особа - Первинна профспілкова організація всеукраїнської професійної спілки «Свобода праці» Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургійний завод «Дніпросталь»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2019 року у складі судді Мачуського О. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Каратаєвої Л. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургійний завод «Дніпросталь» (далі - ТОВ «МЗ «Дніпросталь»), третя особа - Первинна профспілкова організація всеукраїнської професійної спілки «Свобода праці» ТОВ «МЗ «Дніпросталь», про скасування догани.
На обгрунтування позовних вимог зазначив, що він, ковшовий дільниці підготовки ковшів 5 розряду ТОВ «МЗ «Дніпросталь», наказом від 10 квітня 2019 року № 10-у за порушення пункту 9.1. Правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства був притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.
Позивач вважає, що притягнення його до дисциплінарної відповідальності є незаконним, оскільки було здійснено всупереч статті 252 КЗпП України, без згоди профспілкового органу, членом виконкому якого він був.
Крім того, позивач вказав, що догану йому було винесено за порушення «Правил внутрішнього трудового розпорядку» ТОВ «МЗ «Дніпросталь», з якими його ніхто не ознайомлював. Також, жодних пояснень від нього по суті конфлікту ніхто не відбирав.
З урахуванням викладених обставин ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним оголошення йому догани та скасувати наказ від 10 квітня 2019 року № 10-у директора ТОВ «МЗ «Дніпросталь».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «МЗ «Дніпросталь», третя особа - Первинна профспілкова організація всеукраїнської професійної спілки «Свобода праці» ТОВ «МЗ «Дніпросталь», про скасування догани відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є недоведеними та необґрунтованими.
Не погодившись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У квітні 2020 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надійшла касаційна скарга на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, з урахуванням уточних вимог, просив суд оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій ухвалені судові рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
11 червня 2020 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від ТОВ «МЗ «Дніпросталь» надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому відповідач просить суд вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2020 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
14 липня 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «МЗ «Дніпросталь», працюючи на посаді ковшового дільниці підготовки ковшів, та був членом виборного профспілкового органу підприємства - виконкому ППО ВПС «Свобода Праці» ТОВ «МЗ «Дніпросталь».
Відповідно до наказу від 10 квітня 2019 року № 10-у ОСОБА_1 було винесено догану за порушення пункту 9.1. «Правил внутрішнього трудового розпорядку» ТОВ «МЗ «Дніпросталь».
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно зі статтею 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил (частина перша статті 142 КЗпП України).
Відповідно до статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки одне з таких заходів стягнення: догана та звільнення.
Статтею 148 КЗпП України встановлено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Порядок застосування дисциплінарних стягнень передбачений статтею 149 КЗпП України, згідно з якою, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
Відповідно до частини другої статті 149 КЗпП України, за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.
При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника (частина третя статті 149 КЗпП України).
Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (частина четверта статті 149 КЗпП України).
За змістом статей 147-1 149 КЗпП України, статті 60 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень (далі - ЦПК України 2004 року), у справах щодо притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності обов`язок доказування правомірності застосування дисциплінарного стягнення покладається на роботодавця.
Підставою застосування догани є вчинення працівником протиправного винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов`язків, закріплених нормами трудового права: КЗпП України, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця.
Дисциплінарним проступком визнаються діяння, що пов`язуються з невиконанням чи неналежним виконанням працівником своїх обов`язків без поважних причин. Тобто наявність поважних причин у такому разі свідчить про відсутність вини працівника.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «МЗ «Дніпросталь», працюючи на посаді ковшового дільниці підготовки ковшів, та був членом виборного профспілкового органу підприємства - виконкому ППО ВПС «Свобода Праці» ТОВ «МЗ «Дніпросталь».
Пунктом 9.1. Правил внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «МЗ «Дніпросталь»(далі - Правила) передбачено, що робітники, незалежно від посадового становища, зобов`язані взаємну ввічливість, коректне відношення при вирішенні службових ситуацій, повагу, терпимість, додержуватись трудової та службової дисципліни.
Відповідно до наказу від 10 квітня 2019 року № 10-у ОСОБА_1 було винесено догану за порушення пункту 9.1. «Правил внутрішнього трудового розпорядку» ТОВ «МЗ «Дніпросталь». Із змісту наказу убачається, що у нічну зміну з 15 на 16 березня 2019 року ковшовий дільниці підготовки ковшів ОСОБА_1 накинувся з погрозами на машиніста крану металургійного виробництва відділу головного механіка ОСОБА_2 : погрожував, нецензурно лаявся та намагався затіяти бійку.
Судами встановлено, що вказані обставини підтверджені належними та допустимими доказами.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що притягнення його до дисциплінарної відповідальності є незаконним, оскільки було здійснено, всупереч статті 252 КЗпП України, без погодження з профспілковим органом, членом виконкому якого він був.
Відповідно до частини другої статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» і частини другої статті 252 КЗпП України однією з гарантій можливості здійснення працівниками, обраними до складу виборної профспілкової організації, своїх повноважень є заборона притягнення їх до дисциплінарної відповідальності без попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є.
Порядок надання згоди профспілкового органу на притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами його виборних органів, законодавство не містить.
Відповідно до положень частини дев`ятої статті 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону).
Статтею 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» визначено порядок надання згоди виборного профспілкового органу на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.
Відповідно до зазначеного порядку, у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний термін обґрунтоване письмове подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником.
Орган первинної профспілкової організації повідомляє роботодавця про прийняте рішення у письмовій формі у триденний термін після його прийняття. У разі пропуску цього терміну вважається, що профспілковий орган дав згоду на розірвання трудового договору.
Рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.
Аналогічні приписи містяться також в статті 43 КЗпП України.
За змістом вищезазначених норм права суд, розглядаючи трудовий спір, повинен з`ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне обґрунтування такої відмови. І лише у разі відсутності у рішенні належного обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення.
Тобто, суд зобов`язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості, оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права.
Обґрунтованість рішення профспілкового органу повинна оцінюватись судом виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (стаття 8 Конституції України, стаття 3 ЦК України).
Рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути достатньо добре аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.
Висновок про обґрунтованість чи необґрунтованість рішення профспілкового комітету про відмову у наданні згоди на звільнення працівника може бути зроблений судом лише після перевірки відповідності такого рішення нормам трудового законодавства, фактичних обставин і підстав звільнення працівника, його ділових і професійних якостей.
Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним в постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-703цс15.
При таких обставинах положення статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», статті 43 КЗпП України за аналогією закону у відповідності до положень частини дев`ятої статті 10 ЦПК України підлягають застосуванню до спірних відносин.
Відповідно до листа від 22 березня 2019 року № 181 ТОВ «МЗ «Дніпросталь» звернулось до ППО ВПС «Свобода Праці» ТОВ «МЗ «Дніпросталь» для надання згоди згідно статті 252 КЗпП України на винесення догани ОСОБА_1 . Вказаний лист було отримано профспілковою організацією 25 березня 2019 року.
Враховуючи відсутність відповіді у встановлений законом термін, відповідач прийняв рішення стосовно оголошення догани ОСОБА_1 .
Лише 11 квітня 2019 року ППО ВПС «Свобода Праці» ТОВ « МЗ «Дніпросталь» направила лист від 09 квітня 2019 року № 11 щодо відмови ТОВ «МЗ «Дніпросталь» у наданні згоди у винесенні догани ОСОБА_1 . Цей лист отримано ТОВ «МЗ «Дніпросталь» 13 квітня 2019 року.
Судами встановлено, що належного обґрунтування відмова ППО ВПС «Свобода Праці» ТОВ «МЗ «Дніпросталь» у наданні згоди на притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності не містить.
Ураховуючи викладене, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що у відповідача були підстави для застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення.
Посилання позивача на те, що він не був належним чином ознайомлений з Правилами внутрішнього трудового розпорядку є безпідставними, оскільки із зазначеними Правилами позивач був ознайомлений у відповідності до приписів пункту 5.12. Робочої інструкції ковшового 5 розряду дільниці підготовки ковшів РИ-УПК-02-2018 від 01.03.2018 року. Крім того, судами встановлено, що вказані Правила перебували у вільному доступі на інформаційних стендах підприємства та у відділі кадрів.
Безпідставними також є доводи позивача стосовно того, що роботодавцем в порушення частини першої статті 149 КЗпП України від нього не були відібрані письмові пояснення. Вказане спростовується актом від 18 березня 2019 року, згідно якого ОСОБА_1 відмовився надавати пояснення стосовно подій, що мали місце у нічну зміну з 15 на 16 березня 2019 року.
Крім того, невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.
Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Коротенко
С. Ю. Бурлаков
А. Ю. Зайцев