Постанова
Іменем України
04 березня 2020 року
м. Київ
справа № 202/3372/17
провадження № 61-35484св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Чіп Ярослав Миколайович, на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі колегії суддів: Пономарь З. М., Баранніка О. П., Посунся Н. Є.,
від 27 листопада 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (далі - ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», страхова компанія) про захист порушеного права споживача страхових послуг.
Позовна заява мотивована тим, що 18 листопада 2016 року між ним та
ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим транспортним засобом «Деу Сенс». Страхова сума за договором складає 96 420, 16 грн. 25 листопада 2016 року за участю застрахованого транспортного засобу, під його керуванням, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), про настання якої одразу було повідомлено представників поліції та відповідача. Для проведення оцінки вартості матеріального збитку ним було ініційоване проведення автотоварознавчого дослідження, яким встановлена сума матеріального збитку - 100 151, 71 грн та визначено залишкову вартість пошкодженого автомобілю 31 200 грн. Разом з цим, відповідач, всупереч положень укладеного договору страхування та чинного законодавства, безпідставно посилаючись на те, що застрахований транспортний засіб під час ДТП використовувався ним в якості таксі, відмовився здійснювати страхову виплату.
Посилаючись на вищевикладене, позивач просив суд стягнути із відповідача страхове відшкодування у розмірі 64 738,06 грн (96 420,16 грн - 31 200 грн - 482,10 грн), вартість проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 1 000 грн, витрати на евакуацію транспортного засобу у розмірі 1 340 грн та здійснити розподіл судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська у складі судді Слюсар Л. П. від 20 листопада 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у розмірі 64 738,06 грн, вартість автотоварознавчого дослідження у розмірі 1 000 грн, витрати на евакуацію транспортного засобу у розмірі 1 340 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач не надав належних та допустимих доказів використання застрахованого транспортного засобу в якості таксі, а тому відмова у виплаті страхового відшкодування не може бути визнана правомірною, у зв`язку із чим позов підлягає до задоволення у повному обсязі.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2018 року апеляційну скаргу ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» задоволено. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2017 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . Стягнуто з позивача на користь відповідача судовий збір у розмірі 742 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що використання застрахованого автомобіля у режимі таксі підтверджується належними та допустимими доказами, зокрема, фотографіями з місця ДТП, публікаціями на інтернет-ресурсах, а тому висновок суду про неправомірність відмови у виплаті страхового відшкодування є помилковим.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що наявні в матеріалах справи фотографії не підтверджують факту використання застрахованого автомобіля в якості таксі, оскільки з них не вбачається, що транспортний засіб оснащений розпізнавальним ліхтарем помаранчевого, зеленого чи білого кольору, що встановлюється на даху, як цього вимагає
пункт 22.1.8 договору страхування. Суд апеляційної інстанції, стягуючи з нього судовий збір, не звернув уваги на те, що він звільнений від його сплати у силу вимог статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Відзив на касаційну скаргу
У серпні 2018 року від страхової компанії надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вона посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність ухваленого судом апеляційної інстанції рішення.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 липня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 25 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є власником автомобіля «Daewoo Sens», державний номерний знак НОМЕР_1 (а. с. 9).
18 листопада 2016 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» укладено договір добровільного страхування транспортного засобу, предметом якого є майнові інтереси страхувальника ОСОБА_1 , що пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням легкового автомобіля «Daewoo Sens», державний номерний знак НОМЕР_1 , зокрема, за страховим випадком ДТП як подією, що сталася під час руху застрахованого транспортного засобу або іншого транспортного засобу, внаслідок якої завдані матеріальні збитки. Страхова сума за договором складає 96 420, 16 грн(а. с. 5-8).
25 листопада 2016 року у м. Дніпропетровську сталася ДТП за участю автомобіля «Daewoo Sens», під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля «Toyota Prius», під керуванням ОСОБА_2 .
Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська
від 29 червня 2017 року за фактом ДТП визнано винним ОСОБА_1 .
Згідно з висновком автотоварознавчого дослідження від 17 січня 2017 року розмір спричиненої власнику автомобіля «Daewoo Sens» шкоди складає 100 151, 71 грн (а. с. 15-27).
20 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» із заявою про виплату страхового відшкодування, однак
29 вересня 2017 року страхова копмпанія направила позивачу письмову відповідь з відмовою у виплаті страхового відшкодування у зв`язку з використанням пошкодженого автомобіля в режимі таксі (а. с. 10, 11, 13).
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого
2020 року.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно зі статтею 982 ЦК України, істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.
У статті 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхуванням є вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (стаття 16 Закону України «Про страхування»).
Статтею 26 Закону України «Про страхування» наведено перелік підстав для відмови страховика у здійсненні страхового відшкодування. Частинами другою, четвертою цієї статті передбачено, що Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону. Відмову страховика у страховій виплаті може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку.
Розділом 22 укладеного між сторонами договору страхування
від 18 листопада 2016 року передбачені причини відмови у виплаті страхового відшкодування, серед яких є використання застрахованого транспортного засобу в режимі таксі.
Пунктом 22.1.8 договору визначено, що на умовах цього договору транспортний засіб вважається таким, що використовується в якості таксі, якщо відповідно до фотографій, показань свідків чи результатів огляду транспортний засіб, проведеного представником страховика, йому притаманна хоча б одна з характерних ознак таксі, зокрема, транспортний засіб оснащений розпізнавальним ліхтарем помаранчевого, зеленого чи білого кольору, що встановлюється на даху транспортного засобу (такий ліхтар знаходиться в автомобілі).
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом положень статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Крім того, відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Суд апеляційної інстанції, надавши належну правову оцінку наявним в матеріалах справи доказам (стаття 89 ЦПК України), з урахуванням встановлених обставин і вимог (статей 12 81 ЦПК України), правильно виходив із правомірності відмови ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» у виплаті позивачу страхового відшкодування. При цьому суд вірно виходив із того, що застрахований транспортний засіб на час ДТП використовувався ОСОБА_1 в якості таксі, що підтверджується належними та допустимими доказами, зокрема, наявними в матеріалах справи фотографіями із зображенням залишків розпізнавального ліхтаря на даху пошкодженого автомобіля, які, відповідно до пункту 22.1.8 укладеного між сторонами договору страхування, свідчать про зазначену вище обставину.
Доводи касаційної скарги про те, щоз наявних в матеріалах справи фотографіях не вбачається, що транспортний засіб використовувався в якості таксі, висновків суду не спростовують, на законність рішення не впливають, оскільки зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України на стадії перегляду справи у касаційному порядку не допускаються.
Разом з тим, стягуючи з позивача на користь позивача судовий збір у розмірі 742 грн, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на таке.
Відповідно до положень преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Відповідно до пункту 22 статті 1 вказаного Закону споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
Виходячи з вище викладеного, оскільки спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу надання відповідачем позивачу послуг страхування, то на них розповсюджуються положення Закону України «Про захист прав споживачів». Такі висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 522/26377/15-ц (провадження № 61-36416св18).
Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.
За змістом частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки у силу частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення з нього судового збору.
За таких обставин, постанова апеляційного суду в частині вирішення питання про стягнення з ОСОБА_1 на користь відповідача судового збору у розмірі 742 грн підлягає скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись статтями 400 409 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Чіп Ярослав Миколайович, задовольнити частково.
Постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 квітня
2018 року в частині вирішення питання про розподіл судових витрат скасувати, судовий збір у розмірі 742 грн компенсувати приватному акціонерному товариству «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
В іншій частині постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області
від 05 квітня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович