ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 202/3626/17
провадження № 61-13736св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
за первісним позовом:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Верховецька Валерія Едуардівна,
за зустрічним позовом:
позивач - ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_1 ,
третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Верховецька Валерія Едуардівна,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 травня 2023 року в складі судді Кухтіна Г. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року в складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив стягнути з відповідача на його користь борг у розмірі 10 000,00 доларів США.
Позов мотивований тим, що з травня по червень 2016 року він надав у борг ОСОБА_4 грошові кошти на загальну суму 10 000 доларів США, що підтверджується розписками від 31 травня 2016 року, 08 серпня 2016 року та 08 вересня 2016 року.
Ці грошові кошти йому повернуті не були, оскільки позичальниця ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. 10 лютого 2017 року ним була складена та надіслана до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Верховецької В. Е., яка завела спадкову справу після смерті ОСОБА_4 , відповідна заява-претензія.
Правонаступником позичальниці є її онук ОСОБА_2 .
Посилаючись на те, що його претензія залишена без виконання та грошові кошти спадкоємцем позичальниці не повернуті, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , у якому просив визнати недійсним договір позики, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , викладений в розписках від 31 травня 2016 року, 08 серпня 2016 року, 08 вересня 2016 року на суму 10 000,00 доларів США.
В обґрунтування зустрічного позову зазначав, що його бабуся ОСОБА_4 перед смертю тривалий час хворіла.
Він дуже тісно спілкувався з бабусею та для нього стало великою несподіванкою отримання претензії від ОСОБА_1 щодо погашення боргу, оскільки за життя ОСОБА_4 про відповідні обставини його як свого онука не повідомляла.
У розписках вказано про отримання у борг коштів у доларах, однак у відповідних боргових документах не вказано, яку саме валюту треба повернути.
Посилаючись на те, що у розписках також наявний підпис, однак відсутні прізвище, ім`я та по батькові підписанта, існує сумнів, що відповідні розписки складались саме ОСОБА_4 , як і те, що розписки були написані у різні дати, оскільки їх зміст є ідентичним, що свідчить про те, що ОСОБА_4 при здоровій свідомості відповідні розписки не складала.
Короткий зміст судових рішень в справі
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 10 000,00 доларів США згідно з розписками від 31 травня 2016 року, 08 серпня 2016 року та 08 вересня 2016 року в межах вартості майна, одержаного у спадщину після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У задоволенні зустрічного позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з доведеності ОСОБА_1 факту надання ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в борг грошових коштів та невиконання нею обов`язку з їх повернення, та наявності підстав для стягнення боргу згідно розписок з її спадкоємця ОСОБА_2 в межах вартості одержаного у спадщину майна.
Зустрічний позов задоволенню не підлягає з огляду на його недоведеність.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У вересні 2023 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_5 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 травня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року.
На обґрунтування касаційної скарги зазначав про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також оскаржив судові рішення з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Позовна заява про стягнення з нього коштів була подана до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з порушенням правил територіальної юрисдикції.
Враховуючи наявність двох кредиторів спадкодавця його відповідальність за зобов'язаннями ОСОБА_4 не може перевищувати вартість майна, одержаного у спадщину, у розмірі 247 001,00 грн.
Суди не врахували вимоги кредитора ОСОБА_6 на суму 27 000,00 доларів США, що становить 73 % від загальної суми вимог кредиторів.
Суди не встановили справжню природу укладених розписок, не надали оцінку всім доказам. Він не був присутнім при написанні вказаних розписок, йому не було відомо про факт їх написання, крім того, ці розписки були написані бабусею, яка страждала на онкологічну хворобу, незадовго до смерті.
Експерт під час проведення експертизи не встановив, чи приймала ОСОБА_4 на момент складення розписок будь-які ліки.
Витребуваний судом оригінал заповіту ОСОБА_4 до суду не надійшов, тому експерт проводив дослідження на підставі неофіційних документів, тобто з порушенням вимог Інструкції, що викликає сумніви в його правильності.
В матеріалах справи відсутні ухвала, постановлена за результатами розгляду клопотання про призначення додаткової експертизи від 05 квітня 2023 року. Інформація щодо постановлення цієї ухвали протокольно відсутня, так як протокол судового засідання не був складений у ВКЗ, як того вимагає чинне законодавство.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Індустріального районного суду м. Дніпропетровська.
01 грудня 2023 року справа № 202/3626/17 надійшла до Верховного Суду.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 просила розглядати справу з викликом сторін в судове засідання.
Враховуючи положення статті 7, частини першої статті 401 ЦПК України, оскільки попередній розгляд справи в суді касаційної інстанції проводиться без повідомлення учасників справи, немає підстав для задоволення клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом учасників справи.
ОСОБА_1 направив відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що відповідно до боргової розписки від 31 травня 2016 року ОСОБА_4 взяла у борг в ОСОБА_1 5 000,00 доларів США до 01 січня 2017 року.
Згідно розписки від 31 серпня 2016 року ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_1 в борг грошові кошти в сумі 3 000,00 доларів США до 01 січня 2017 року, а згідно розписки від 08 вересня 2016 року - 2 000,00 доларів США до 01 січня 2017 року.
07 жовтня 2016 року ОСОБА_4 склала заповіт, відповідно до якого заповіла ОСОБА_2 все належне їй майно.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.
Після її смерті відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 , квартири АДРЕСА_2 , гаражу АДРЕСА_3 , Біологічний гаражний кооператив. Вказане майно належало на праві власності ОСОБА_7 , після якого ОСОБА_4 в установленому законом порядку прийняла спадщину, але не оформила свої спадкові права.
12 жовтня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 .
10 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Верховецької В. Є. із заявою-претензією (вимогою) про відшкодування (погашення боргу), згідно якої просив довести до відома спадкоємців ОСОБА_4 про необхідність відшкодування йому боргу у розмірі 10 000,00 доларів США.
10 квітня 2017 року приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Верховецька В. Е. видала ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за заповітом, яка складається з: квартири АДРЕСА_1 ; квартири АДРЕСА_2 , гаражу АДРЕСА_3 .
Відповідно до висновку №3686/20-32/3687/3688/20-32 від 16 жовтня 2020 року, складеного за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, підписи, які містяться нижче рукописного тексту у розписках від 31 травня 2016 року, 08 серпня 2016 року та 08 вересня 2016 року виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів. Рукописний текст, що починається: «Днепропетровск 31 мая 2016» і закінчується: «до 01 января 2017 г.», який міститься у борговій розписці від 31 травня 2016 року, рукописний текст, що починається: «Днепропетровск 08 августа 2016» і закінчується: «до 01 января 2017 г.», який міститься у борговій розписці від 8 серпня 2016 року, рукописний текст, що починається з: «Днепропетровськ 08 сентября 2016» і закінчується: «до 01 января 2017 г.», який міститься у борговій розписці від 08 вересня 2016 року, виконані ОСОБА_4 . Досліджувані рукописні тексти (боргові розписки) виконані ОСОБА_4 під впливом якихось збиваючих факторів, що носять відносно стійкий характер. До них, зокрема, можуть відноситись вікові зміни (старечий/похилий вік) або хворобливий стан виконавця. Діагностичних ознак, які свідчили б про вплив на виконавця якихось тимчасових збиваючих факторів (зокрема, надзвичайний стан виконавця) або збиваючих факторів штучного характеру (зокрема, навмисна зміна ознак власного почерку), в досліджуваних рукописних текстах та підписах не виявлено.
20 грудня 2022 року експертами «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров`я України» складено висновок судово-психіатричного експерта № 801, згідно якого під час складання та підписання оспорюваних розписок ОСОБА_4 не виявляла ознак будь-якого психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, і за своїм психічним станом 31 травня 2016 року, 08 серпня 2016 року, 08 вересня 2016 року усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203цього Кодексу.
Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Звертаючись до суду із зустрічними вимогами про визнання недійсним договору позики, ОСОБА_2 зазначав, що у нього існують сумніви, що відповідні розписки складались саме ОСОБА_4 , відтак вона не брала у борг зазначені кошти, тому наявні підстави для визнання недійсним договору позики.
За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У справі, що переглядається, встановлені судами обставини не дають підстав для висновку про наявність підстав для визнання недійсним договору позики, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , викладеного в розписках від 31 травня 2016 року, 08 серпня 2016 року, 08 вересня 2016 року.
Зміст проведених судової почеркознавчої та судово-психіатричної експертиз свідчить про те, що спірні розписки написані ОСОБА_4 , відсутні ознаки, які свідчили б про вплив на неї під час написання розписок тимчасових збиваючих факторів (зокрема, надзвичайний стан виконавця) або збиваючих факторів штучного характеру (зокрема, навмисна зміна ознак власного почерку). Під час складання та підписання оспорюваних розписок ОСОБА_4 не виявляла ознак будь-якого психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, і за своїм психічним станом 31 травня 2016 року, 08 серпня 2016 року, 08 вересня 2016 року усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними.
З урахування наведеного, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору позики, викладеного в розписках від 31 травня 2016 року, 08 серпня 2016 року, 08 вересня 2016 року.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Спадкування як перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України), є підставою для універсального правонаступництва у цивільних правовідносинах.
За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Оскільки зі смертю боржника грошові зобов`язання включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців боржника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.
Частинами першою та третьою статті 1281 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.
Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.
Згідно з частиною першою статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Суди встановили, що ОСОБА_2 є спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 . З вимогою до нього як спадкоємця боржника ОСОБА_1 звернувся з дотриманням передбаченого статтею 1281 ЦК України строку.
Отже, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення вимог первісного позову ОСОБА_1 .
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про порушення правил територіальної юрисдикції, оскільки вказане питання було предметом судового розгляду, ОСОБА_2 оскаржував ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 червня 2017 року про відкриття провадження у цій справі та ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції про відкриття провадження - залишено без змін.
Інші доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, й підстав для їх скасування немає.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишити без змін.
Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 травня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко