№ 2034/12647/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 2034/12647/2012

провадження № 61-678св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Кузнєцова В. О.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 11 березня 2013 року, ухвалене у складі судді Пілюгіної О. М., та постанову Харківського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Сащенко І. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «ОТП Факторинг Україна» звернулось з позовом до ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування позову зазначало, що 11 квітня 2008 року Закритим акціонерним товариством (далі - ЗАТ) «ОТП Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) «ОТП Банк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № CM-SME 700/131/2008 від 11 квітня 2008 року, відповідно до умов якого ЗАТ «ОТП Банк» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 200 000 Євро строком до 10 квітня 2018 року зі сплатою за його користування 5,5% річних + FIDR (процентна ставка за строковими депозитами фізичних осіб у валюті тотожній валюті кредиту, що розміщенні в банку на строк 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору). Відповідач зобов`язався погашати кредит та сплачувати проценти за його користування шляхом внесення щомісячних платежів згідно із графіком повернення кредиту та сплати процентів. За невиконання або неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 зобов`язалася сплачувати пеню.

У забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», і

ОСОБА_2 укладено договір поруки № SR-SME 700/131/2008 від 11 квітня 2008 року за умовами якого останній зобов`язався у разі невиконання

ОСОБА_1 зобов`язань з повернення кредиту, нарахованих процентів та пені, відповідати перед позивачем як солідарний боржник.

Крім того, 11 квітня 2008 року на забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є

ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір

№ PM-SME 700/131/2008, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Костіною І. Г. і зареєстрований у реєстрі за номером № 609, відповідно до умов якого передано в іпотеку житловий будинок

АДРЕСА_1 .

Відповідно до укладеного з ПАТ «ОТП Банк» договору купівлі-продажу кредитного портфеля від 12 листопада 2010 року ТОВ «ОТП Фактиринг Україна» набуло право вимоги за кредитним договором № SR-SME 700/131/2008

від 11 квітня 2008 року.

Вказував, що ОСОБА_1 зобов`язання щодо погашення кредиту не виконував, в результаті чого на 5 жовтня 2012 року утворилась заборгованість у розмірі 832 046,08 Євро, що за курсом Національного банку України (далі - НБУ) еквівалентно 8 613 119,70 грн.

За таких обставин просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором

№ CM-SME 700/131/2008 від 11 квітня 2008 року у розмірі 832 046,08 Євро, що за курсом НБУ еквівалентно 8 613 119,70 грн; звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок загальною площею 304 кв.м та земельну ділянку загальною площею 1,2214 га, що розташовані на АДРЕСА_1 та належать на праві приватної власності ОСОБА_3 , шляхом продажу з прилюдних торгів у межах суми заборгованості за кредитним договором № CM-SME 700/131/2008 від 11 квітня 2008 року у розмірі 832 046,08 Євро, за ціною, визначеною суб`єктом оціночної діяльності.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області

від 11 березня 2013 року позов задоволено.

Стягнено солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг України» заборгованість за кредитним договором

№ CM-SME 700/131/2008 від 11 квітня 2008 року у розмірі 8 613 119,70 грн.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № CM-SME 700/131/2008 від 11 квітня 2008 року:

- звернено стягнення на житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 304 кв.м, житловою площею 147,50 кв.м, який належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 3 липня 2003 року виконавчим комітетом Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області на виконання рішення цієї ж ради від 10 червня 2003 року за № 136, що зареєстроване Комунальним підприємством «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» в Реєстрі прав власності на нерухоме майно

3 липня 2003 року за № 918391, шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій;

- звернено стягнення на земельну ділянку, розташовану на

АДРЕСА_1 площею 0,2214 га, що належить на праві приватної власності

ОСОБА_3 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 № 681288, виданого виконавчим комітетом Кулиничівської селищної ради на підставі рішення цієї ж ради від 14 травня 2002 року № 153, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 20 червня 2002 року за № 2829, шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Визначено, що за рахунок продажу житлового будинку, розташованого на АДРЕСА_1 та земельної ділянки за вказаною адресою, задовольнити вимоги за кредитним договором № CM-SME 700/131/2008 від 11 квітня 2008 року у розмірі 8 613 119,70 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 1 949 576,33 грн; заборгованість за процентами за користування кредитом - 236 494,68 грн; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом і процентами - 6 427 048,69 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із доведення його вимог належними і допустимими доказами.

Постановою Харківського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 та заяву представника ОСОБА_3 -адвоката Гладченко І. С., який приєднався до апеляційної скарги, - задоволено частково.

Заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 11 березня 2013 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_2 на користь

ТОВ «ОТП Факторинг України» заборгованості за кредитним договором

№ CM-SME 700/131/2008 від 11 квітня 2008 року у розмірі 8 613 119,70 грн та судового збору розмірі 1 073 грн скасовано і відмовлено у задоволені позову у цій частині.

У іншій частині заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 11 березня 2013 року залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині солідарного стягнення заборгованості з поручителя, апеляційний суд виходив із припинення поруки, зазначивши, що банк пропустив передбачений частиною четвертою

статті 559 ЦК України строк для пред`явлення вимоги до поручителя.

Також апеляційний суд зазначив, що рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки не оскаржується, тому судом апеляційної інстанції не переглядається.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У січні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуального права, просить заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 11 березня

2013 року та постанову Харківського апеляційного суду від 22 листопада

2018 року в частині вирішення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки скасувати і ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанцій про існування правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не надало доказів переходу до нього права вимоги від ЗАТ «ОТП Факторинг» за укладеним з ОСОБА_3 іпотечним договором від 11 квітня 2008 року.

Також заявник вказує на неврахування судами попередніх інстанцій того, що позивач пропустив строк пред`явлення вимоги до нього, як поручителя.

Позиція інших учасників справи

У лютому 2020 року представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» - адвокат Жила П. С.подав відзив на касаційну скаргу, у якому послався на безпідставність її доводів та відповідність висновків судів попередніх інстанцій в оскарженій частині нормам матеріального та процесуального права.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі і ухвалою цього ж суду від 11 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 11 квітня 2008 року ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір

№ CM-SME 700/131/2008, відповідно до умов якого ЗАТ «ОТП Банк» надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 200 000 Євро на строк до 10 квітня 2018 року зі сплатою за користування кредитом 5,5% річних + FIDR (процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті тотожній валюті кредиту, що розміщенні в банку на строк 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору). Відповідач зобов`язався погашати кредит та сплачувати проценти за його користування шляхом внесення щомісячних платежів згідно з графіком повернення кредиту та сплати процентів. Крім того, за порушення зобов`язань щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом у визначені договором строки ОСОБА_1 зобов`язалася сплачувати банку пеню у розмірі 1% від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення.

У забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», і

ОСОБА_2 укладено договір поруки № SR-SME 700/131/2008 від 11 квітня 2008 року за умовами якого останній зобов`язався в разі невиконання

ОСОБА_1 зобов`язань з повернення кредиту, нарахованих процентів, пені, відповідати перед позивачем як солідарний боржник.

Крім того, 11 квітня 2008 року на забезпечення виконання зобов`язань позичальника за вказаним кредитним договором ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір № PM-SME 700/131/2008 посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Костіною І. Г. та зареєстрований у реєстрі за номером № 609, відповідно до умов якого передано в іпотеку житловий будинок АДРЕСА_1 .

Суди установили, що ОСОБА_1 свої зобов`язання належим чином не виконувала, тому на 5 жовтня 2012 року утворилась заборгованість у розмірі 832 046,08 Євро з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 188 333,31 Євро; заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі

22 845,90 Євро; заборгованість за пенею у розмірі 620 866,87 Євро.

Апеляційним судом установлено, що ТОВ «ОТП Факторинг України» набуло право вимоги за кредитним договором № CM-SME 700/131/2008 від 11 квітня 2008 року на підставі договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 12 листопада

2010 року.

Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_3 на заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 11 березня 2013 року та постанову Харківського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року, здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 8 лютого

2020 року.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України у цій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша

статті 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини шостої статті 3 Закону України «Про іпотеку» в силу іпотеки іпотекодержатель у разі порушення боржником основного зобов`язання має право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Згідно з частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, апеляційний суд зазначив, що рішення суду в цій частині не оскаржується, тому в апеляційному порядку не переглядається.

З вказаним висновком погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З апеляційної скарги ОСОБА_2 від 4 квітня 2018 року вбачається, що заявник просив скасувати заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 11 березня 2013 року у справі за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки у повному обсязі.

Крім того, у липні 2018 року адвокат Гладченко І. С., діючи в інтересах

ОСОБА_3 , до якого позивач пред`явив вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки, подала заяву про приєднання до апеляційної скарги

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 20 липня 2018 року прийнято вказану заяву до розгляду разом з апеляційною скаргою ОСОБА_2 .

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що рішення суду першої інстанції не оскаржується у вказаній частині, у порушення вимог частини першої статті 367 ЦПК України не перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дійшовши такого висновку, суд апеляційної інстанції не перевірив чи набуло

ТОВ «ОТП Факторинг України» в установленому законом порядку право вимоги за іпотечним договором, на підставі якого останнє просило звернути стягнення на предмет іпотеки у цій справі.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з статтею 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У частині першій статті 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (стаття 517 ЦК України).

Апеляційним судом встановлено, що 12 листопада 2010 року ПАТ «ОТП Банк» та

ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до умов якого позивач набув право вимоги за кредитним договором № CM-SME 700/131/2008 від 11 квітня 2008 року.

Відповідно до пункту 3.4 вказаного договору продавець зобов`язаний відступити (передати) права за окремими договорами застави та/або договорами іпотеки, укладеними між продавцем та боржниками для забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами. Передача таких договорів має бути оформлена відповідним договором про передачу прав на заставлене майно.

Суд апеляційної інстанції у порушення норм процесуального права не встановив та не перевірив обставин щодо переходу права вимоги за іпотечним договором № PM-SME 700/131/2008 від 11 квітня 2008 року від ПАТ «ОТП Банк» до

ТОВ «ОТП Факторинг Україна», які мають значення для правильного вирішення справи.

Встановлення чи спростування обставин щодо переходу прав вимоги від

ПАТ «ОТП Банк» до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за вказаним іпотечним договором мають значення для з`ясування того, чи були порушені права позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Касаційний суд, з урахуванням встановлених статтею 400 ЦПК України меж розгляду справи у суді касаційної інстанції, процесуальної можливості усунути допущені апеляційним судом недоліки не має, так як не може переоцінювати докази, встановлювати та вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, або необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, або встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

За таких обставин прийнята судом апеляційної інстанції постанова не може вважатися законною і обґрунтованою, тому відповідно до статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи належить врахувати викладене, надати належну оцінку доказам і запереченням, поданим сторонами, надати оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції з урахуванням статті 367 ЦПК України, встановити, чи набув позивач право вимоги за іпотечним договором і у разі доведення порушення прав позивача, належним способом захистити такі порушені права, ухваливши судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, суд не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись статтею 411 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, статтями 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного суду 22 листопада 2018 року в частині вирішення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: В. О. Кузнєцов В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов