23.03.2023

№ 203/1511/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2023 року

м. Київ

справа № 203/1511/17

касаційне провадження № К/9901/2126/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі у тексті - Офіс) на постанову Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 20.06.2017 (суддя - Казак С.Ю.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017 (головуючий суддя - Божко Л.А., судді - Дурасова Ю.В., Лукманова О.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконуючої обов`язки заступника начальника - начальника Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби Дебелої Катерини Петрівни про визнання дій незаконними, визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, закриття провадження у справі,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року ОСОБА_1 (далі у тексті - позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову в.о. заступника начальника - начальника Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС Дебелої Катерини Петрівни (далі у тексті - відповідач) від 18.04.2017 №11/28-10-46-12-16 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі у тексті - КупАП, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 1 700, 00 грн; визнати дії в.о. заступника начальника - начальника Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС Дебелої Катерини Петрівни щодо накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 1 700, 00 грн незаконними.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив про незаконність і необґрунтованість дій посадової особи Офісу та прийнятої постанови про адміністративне стягнення у вигляді штрафу, оскільки позивачем своєчасно та у повному обсязі було перераховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за січень 2017 року на розрахунковий рахунок, відкритий для платників податків Офісу, який до 2017 року був єдиним по Україні. Водночас, після сплати єдиного внеску позивач з`ясував з мережі Інтернет про зміну розрахункового рахунку з 2017 року, у зв`язку з чим 10.02.2017 підприємством позивача була направлена заява до Офісу з проханням перерахувати з помилкового рахунку сплачений 07.02.2017 єдиний внесок на вірний рахунок відповідача, яка отримана Офісом 13.02.2017, а перерахунок коштів відбувся лише 03.03. 2017. Однак, не враховуючи дану обставину, відповідач прийняв відносно позивача спірну постанову, притягнувши до адміністративної відповідальності.

Кіровський районний суд міста Дніпропетровська постановою від 20.06.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017, адміністративний позов задовольнив частково, визнав протиправною та скасував постанову в.о. заступника начальника - начальника Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС Дебелої Катерини Петрівни від 18.04.2017 №11/28-10-46-12-16 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 165-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 1 700, 00 грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовив.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод» (далі - підприємство), керівником якого є позивач, фактично сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за січень 2017 року у встановлений законодавством строк, а тому в діях позивача відсутній склад правопорушення, передбачений частиною третьою статті 165-1 КУпАП.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків судів фактичним обставинам у справі, Офіс оскаржив їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову судові рішення попередніх інстанцій у даній справі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що підприємством помилково перераховано на рахунок Офісу великих платників податків ДФС замість Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що, на думку податкового органу, призвело до затримки сплати цих внесків, у зв`язку з чим керівника підприємства обґрунтовано притягнуто до адміністративної відповідальності відповідно до частини третьої статті 165-1 КУпАП.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просив залишити касаційну скаргу без задоволення.

Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 02.01.2018 відкрив касаційне провадження за скаргою відповідача та витребував матеріали даної справи із суду першої інстанції.

Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 20.03.2023 визнав за можливе розглянути справу у попередньому судовому засіданні 21.03.2023.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 07.02.2017 підприємство, генеральним директором якого є позивач, перерахувало на розрахунковий рахунок Офісу єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за січень 2017 року в повному обсязі.

Водночас, 11.01.2017 на офіційному веб-порталі Державної фіскальної служби України розміщено повідомлення про зміну реквізитів рахунків зі сплати у 2017 році єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які стали окремими для кожного з територіальних органів Офісу, зокрема для відповідача.

Дізнавшись про зміну рахунків вже після сплати на попередній рахунок органу доходів та зборів єдиний внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за січень 2017 року, підприємство 10.02.2017 направило на адресу Офісу заяву із проханням перерахувати помилково сплачені на розрахунковий рахунок Офісу кошти єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за січень 2017 року на розрахунковий рахунок відповідача, на обліку якого перебуває підприємство. Дана заява була отримана Офісом 13.02.2017, перерахунок коштів відбувся лише 03.03.2017.

Відповідачем 23.03.2017 прийнято рішення №0001904612 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Підставою для прийняття такого рішення і застосування штрафних санкцій стало надходження 03.03.2017 на розрахунковий рахунок відповідача єдиного внеску, який сплачено підприємством за січень 2017 року.

18.04.2017 відповідачем прийнято у відношенні позивача оскаржувану ним постанову №11/28-10-46-12-16 про накладення адміністративного стягнення, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 165-1 частиною 4 КУпАП, із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1 700, 00 грн. Підставою для накладення штрафу слугували висновки відповідача, що позивач, будучи генеральним директором підприємства, несвоєчасно сплатив нарахований єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за січень 2017 року у сумі 1 308 809, 35 грн, який сплачено в повному обсязі 03.03.2017, в той час як граничний термін сплати такого єдиного внеску встановлено законом на 20.02.2017.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваної постанови, Верховний Суд виходить із такого.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі у тексті - Закон № 2464-VI).

Відповідно до частини п`ятої статті 9 Закону № 2464-VI сплата єдиного внеску за загальним правилом здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування.

Частиною восьмою статті 9 Закону № 2464-VI визначено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Згідно з частиною третьою статті 165-1 КУпАП несплата або несвоєчасна сплата єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у тому числі авансових платежів, у сумі, що не перевищує трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу - підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від сорока до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судами встановлено, що кошти на сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за січень 2017 року підприємство своєчасно та в повному обсязі перерахувало до закінчення граничного терміну, встановленого законом, тобто до 20.03.2017, водночас на помилковий, але на дійсний казначейський рахунок органу доходів і зборів. Після з`ясування його помилковості підприємством вжито всіх залежних від нього заходів з метою виправлення виниклої ситуації, внаслідок чого, сплачені кошти перераховано на відповідний рахунок.

Єдина обставина, яку наводить податковий орган в спростування цього висновку, це те, що сплата єдиного внеску здійснена шляхом переказу коштів на казначейський рахунок, закріплений за головним управлінням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, а не на казначейський рахунок, закріплений за відповідачем як за територіальним органом Офісу, у якому обліковується позивач.

Колегія суддів вважає, що у межах спірних відносин особу притягнуто до відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску у той час, коли кошти зараховані на казначейський рахунок. Зазначена обставина не може бути кваліфікована як несвоєчасна сплата, оскільки кошти перераховано своєчасно хоча і на помилковий, але на дійсний казначейський рахунок органу доходів і зборів. Крім того, вина керівника підприємства у складі цього адміністративного правопорушення не встановлена і не доведена, сам факт своєчасного помилкового перерахування коштів не доводить наявність вини позивача у несвоєчасній сплаті єдиного соціального внеску.

Ураховуючи викладене, судові рішення першої та апеляційної інстанцій підлягають залишенню без змін.

У частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів попередніх інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у межах даного касаційного провадження.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 20.06.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова