№ 203/2095/18

Постанова

Іменем України

26 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 203/2095/18

провадження № 61-13871 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

представники позивача: адвокат Петренко Марія Геннадіївна, ОСОБА_3, ОСОБА_2 ;

відповідач - публічне акціонерне товариство «Українська залізниця»;

представник відповідача - Деянков Станіслав Анатолійович;

третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2018 року у складі судді Католікяна М. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2019 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Єлізаренко І. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - ПАТ «Українська залізниця»), яке змінило найменування на акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця»), третя особа - Першотравенське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Під час розгляду справи третю особу - Першотравенське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області замінено правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області.

Позовна заява мотивована тим, що з 03 травня 1990 року по 17 червня 2013 року він працював на Павлоградській дистанції колії Придніпровської залізниці. У період від 22 лютого 1993 року по 17 червня 2013 року він працював монтером колії 3 розряду 8 околодку. Стаж роботи склав 20 років і три місяці.

Зазначав, що фактично виконував трудові обов`язки на дільниці магістральної залізничної колії «Павлоград-1 - Красноармійськ» з інтенсивним рухом поїздів і був постійно зайнятим на поточному утриманні, ремонті колій штучних споруд на цій дільниці. Між тим, трудова книжка не містить інформації про виконання ним робіт на дільниці з інтенсивним рухом поїздів, що позбавляє його права на пільгову пенсію, передбачену пунктом «а» статті 55 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення».

Вказував, що 13 серпня 2013 року він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років як робітнику локомотивних бригад і окремих категорій робітників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті, але йому було відмовлено через ненадання відповідачем уточнюючої довідки з відображенням інтенсивності руху на дільниці, де він працював. Відмова відповідача видати таку довідку була пов`язана з тим, що вказана дільниця, на думку останнього, не є дільницею з інтенсивним рухом. Вказані дії відповідача були оскаржені до ГУ Держпраці у Дніпропетровській області, яке за результатами перевірки, проведеної у період з 02 квітня 2018 року по 13 квітня 2018 року, склало акт, в якому встановило допущені відповідачем порушення.

Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив встановити факт відповідності займаної ним посади монтера колії постійно зайнятому на поточному утриманні колій та штучних споруд на дільниці із інтенсивним рухом поїздів за період з 22 лютого 1993 року по 17 червня 2013 року вимогам пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та на підставі Списку професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 583; визнати протиправними дії структурного підрозділу «Павлоградська дистанція колії» регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» щодо відмови у видачі уточнюючої довідки ОСОБА_1 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній згідно додатку № 5 до «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2006 року № 920 на посаді монтера колії магістральних залізниць 2Павлоградська дистанція колії» регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця», постійно зайнятому на поточному утриманні колій та штучних споруд на дільниці із інтенсивним рухом поїздів за період з 22 лютого 1993 року по 17 червня 2013 року, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на підставі Списку професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 583; зобов`язати структурний підрозділ «Павлоградська дистанція колії» регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» видати ОСОБА_1 уточнюючу довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній згідно додатку № 5 до «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2006 року № 920 на посаді монтера колії магістральних залізниць «Павлоградська дистанція колії» регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця», постійно зайнятому на поточному утриманні колій та штучних споруд на дільниці із інтенсивним рухом поїздів за період з 22 лютого 1993 року по 17 червня 2013 року, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на підставі Списку професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затвердженого Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 583.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії ПАТ «Українська залізниця» в особі структурного підрозділу «Павлоградська дистанція колії» регіональної філії «Придніпровська залізниця» з відмови у видачі ОСОБА_1 уточнюючої довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній згідно з додатком № 5 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2006 року № 920, на посаді монтера колії магістральних залізниць Павлоградської дистанції колії регіональної філії «Придніпровська залізниця», постійно зайнятого на поточному утриманні колій та штучних споруд на дільниці із інтенсивним рухом поїздів, за період з 22 лютого 1993 року по 17 червня 2013 року, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на підставі Списку професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 583.

Зобов`язано ПАТ «Українська залізниця» в особі структурного підрозділу «Павлоградська дистанція колії» регіональної філії «Придніпровська залізниця» видати ОСОБА_1 уточнюючу довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній згідно з додатком № 5 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2006 року № 920, на посаді монтера колії магістральних залізниць Павлоградської дистанції колії регіональної філії «Придніпровська залізниця», постійно зайнятого на поточному утриманні колій та штучних споруд на дільниці із інтенсивним рухом поїздів, за період з 22 лютого 1993 року по 17 червня 2013 року, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на підставі Списку професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року №583.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції, на підставі досліджених доказів та встановлених обставин справи, дійшов висновку про відповідність посади, яку займав позивач у період роботи з 22 лютого 1993 року по 17 червня 2013 року (монтер колії, постійно зайнятий на поточному утриманні, ремонті колій та штучних споруд на дільниці з інтенсивним рухом поїздів), вимогам пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Ураховуючи те, що у трудовій книжці позивача відсутні відомості, які визначають його право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині визнання дій відповідача протиправними та зобов`язання видати уточнюючу довідку ОСОБА_1 . Разом з тим, позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту відповідності посади вимогам закону суд вважав такими, що суперечить приписам статті 16 ЦК України у взаємозв`язку з диспозицією статті 4 ЦПК України, тому відмовив у їх задоволенні. Аналізуючи питання дотримання позивачем позовної давності, суд виходив з того, що позивач протягом 2014-2016 років неодноразово звертався до судів з низкою позовів на захист порушених прав, пов`язаних з правом на пільгову пенсію, що свідчить про переривання позовної давності у відповідності до вимог статті 264 ЦК України та відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про її застосування. Також судом враховано, що Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у постанові від 25 липня 2017 року у справі № 181/369/17 дійшов висновку про те, що у позивача зберіглася можливість висунути відповідачеві вимогу про спонукання видати уточнюючу довідку, що також свідчить про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин позовної давності.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ «Українська залізниця» залишено без задоволення. Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2018 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову, зазначивши, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дії відповідача з відмови у видачі позивачу уточнюючої довідки та зобов`язання відповідача видати позивачу довідку про підтвердження наявного трудового стажу на посаді монтера колії магістральних залізниць Павлоградської дистанції колії регіональної філії «Придніпровська залізниця», постійно зайнятого на поточному утриманні колій та штучних споруд на дільниці із інтенсивним рухом поїздів, за період з 22 лютого 1993 року по 17 червня 2013 року, є доведеними та обґрунтованими. Судом враховано висновки додаткової залізнично-транспортної експертизи від 31 березня 2016 року № 4288, які відповідачем не спростовано належними та достовірними доказами, клопотань про витребування судом відповідних доказів та про призначення судової експертизи відповідачем не заявлено. Вирішуючи питання щодо дотримання/порушення позивачем строку звернення до суду з даним позовом, апеляційний суд виходив з того, що про порушення свого права позивач вперше дізнався з довідки відповідача від 11 червня 2013 року №547, у якій вказано на неможливість звільнення позивача на пенсію за вислугу років із посиланням на неінтенсивність дільниці залізничного сполучення «Павлоград-1 - Красноармійськ» Придніпровської залізниці протягом роботи на ній позивача, отже перебіг тримісячного строку для звернення до суду, передбачений частиною першою статті 233 КЗпП України, розпочався 12 червня 2013 року. Разом з тим, судом апеляційної інстанції враховано, що протягом часу з 12 червня 2013 року по 15 червня 2018 року позивач вживав усіх можливих заходів для відстоювання свого права на отримання пенсії за вислугу років, мав обґрунтовані сподівання на отримання позитивного результату за його зверненнями; тривалість вказаного періоду пов`язана, зокрема, з суттєвими строками розгляду судових справ за позовами ОСОБА_1 . Викладене свідчить про порушення позивачем тримісячного строку звернення до суду із позовною заявою, що розглядається, з поважних причин, тому, відповідно до вимог статті 234 КЗпП України, зазначений строк підлягає поновленню. Посилання суду першої інстанції на непорушення позивачем трирічного строку позовної давності, передбаченого статтею 257 ЦК України, є помилковим, оскільки спірні правовідносини не регламентуються положеннями ЦК України, разом з тим, така помилка не призвела до неправильного вирішення справи по суті, тому не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2019 року АТ «Українська залізниця» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 серпня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 203/2095/18 із Кіровського районного суду м. Дніпропетровська.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли помилкового висновку про часткове задоволення позову, оскільки виконання позивачем трудових обов`язків не було пов`язано з інтенсивним рухом поїздів, тому підстави для видачі йому уточнюючої довідки відсутні. Зазначає, що єдиним нормативним документом, який надає визначення інтенсивності руху поїздів та із якого визначається механізм розрахунку інтенсивності такого руху, є Правила технічної експлуатації залізниць України, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 20 грудня 1996 року № 411 (далі - ПТЕ), разом з тим, висновки судів зроблені на підставі

залізнично-транспортної експертизи від 31 березня 2016 року № 4288, з якою відповідач не погоджується, зокрема, з тих підстав, що у розрахунках, наведених у експертизі, сума парних і непарних поїздів не поділена на 2, як це вимагає термін інтенсивності руху в ПТЕ, тому загальні розміри визначені помилково та значно завищені. Якщо поділити вказану суму поїздів, то парність розмірів руху понизиться, з чого випливає, що інтенсивність руху на ділянці «Павлоград-1 - Красноармійськ» Придніпровської залізниці не перевищує 24 пар поїздів у середньому за добу, тобто рух не є інтенсивним. Крім того, судами не наведено жодних обґрунтувань того, що інтенсивність руху поїздів є саме тим гарантованим правом на отримання пільги за вислугу років, яке, на думку, судів, мало застосовуватись на весь час трудових відносин. Також зазначає, що у справі № 203/3850/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ДП «Придніпровська залізниця», третя особа - Управління Пенсійного фонду України в Межівському районі Дніпропетровської області, за участю прокурора Дніпропетровської області, про визнання недійсними розпорядчих документів та зобов`язання вчинити певні дії, судом зроблено висновок щодо пропуску позивачем строку позовної давності, встановленого частиною першою статті 233 КЗпП України, для звернення з вимогою про зобов`язання видати ОСОБА_1 довідку про підтвердження наявності трудового стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах, разом з тим, вказані обставини не були враховані судами попередніх інстанції у справі, що переглядається. Вважає, що вказані обставини свідчать про необхідність розгляду цієї справи Великою Палатою Верховного Суду.

Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позову не оскаржуються, а тому в силу частини першої статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

У вересні 2019 року адвокат Петренко М. Г. в інтересах ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, у зв`язку з тим, що доводи скарги є безпідставними, а оскаржувані судові рішення є мотивованими, законними й ґрунтуються на належних та допустимих доказах, судами першої та апеляційної інстанцій вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин.

У відзиві, поданому до Верховного Суду Головним управлінням Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області у вересні 2019 року, зазначено, що підставою для призначення пенсії за вислугою років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», є довідка про підтвердження роботи, яка дає право на призначення пенсії за вислугою років, та яка видається безпосередньо на підставі первинних документів за час виконання робіт, які наявні на підприємстві, де заявник працював.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 03 травня 1990 року працював на Павлоградській дистанції колії Придніпровської залізниці на різних посадах, зокрема, з 22 лютого 1993 року по 17 червня 2013 року позивач працював на посаді монтера колії 3 розряду 8 околодку на підставі наказу від 22 лютого 1993 року № 90, що підтверджується копією трудової книжки позивача НОМЕР_1 (а. с. 7-8, т. 1).

Згідно наказу (розпорядження) від 22 лютого 1993 року № 90 про переведення позивача на посаду монтера колії така посада передбачала шкідливі умови праці (а.с. 65, 66, т. 1).

У червні 2013 року позивач звернувся до відповідача із заявою про звільнення на пенсію за вислугу років на підставі статті 55 Закону № 1788-ХІІ.

11 червня 2013 року відповідач видав довідку № 547, у якій вказано на неможливість звільнення позивача на пенсію за вислугу років із посиланням на неінтенсивність дільниці залізничного сполучення «Павлоград-1 - Красноармійськ» Придніпровської залізниці протягом роботи на ній позивача (а. с. 39-47, 64, т. 1).

17 червня 2013 року наказом начальника дистанції № 218/ОС ОСОБА_1 було звільнено за згодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України (а. с. 7, 8, 67, т. 1).

12 липня 2013 року відповідач листом № Н-21/303 повідомив про неможливість видання відділом кадрів Павлоградської дистанції колії уточнюючої довідки позивачеві про підтвердження наявності у нього трудового стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах, оскільки дільниця, на якій працював позивач, не була інтенсивною протягом часу роботи на ній позивача; лист аналогічного змісту було надіслано 14 жовтня 2013 року на адресу Управління Пенсійного фонду України в Межівському районі Дніпропетровської області, до якого в жовтні звертався позивач із питанням про призначення і виплату йому пенсії на пільгових умовах за вислугою років (а. с. 39-47, т. 1).

02 жовтня 2013 року позивача було викликано до Управління Пенсійного фонду України в Межівському районі Дніпропетровської області для встановлення права на пільгову пенсію, де згідно із записами трудової книжки позивача було встановлено, що він працював монтером колії 3 розряду 8 околодку від 22 лютого 1993 року по 17 червня 2013 року; в трудовій книжці відсутні уточнюючи записи про характер праці.

03 жовтня 2013 року Управлінням Пенсійного фонду України в Межівському районі Дніпропетровської області на адресу відповідача було направлено запит про надіслання уточнюючої довідки щодо підтвердження стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років.

Згідно листа від 14 жовтня 2013 року № 1028 відокремленого структурного підрозділу «Павлоградська дистанція колії» ДП «Придніпровська залізниця», позивач працював монтером колії на дільниці «Красноармійськ - Павлоград-1»; згідно з таблицями з визначення інтенсивності руху поїздів по дільницях Придніпровської залізниці за діючим графіком руху, вказана дільниця не є інтенсивною.

17 жовтня 2013 року Управління Пенсійного фонду України в Межівському районі Дніпропетровської області листом № 2564/05/15 відмовило позивачеві в призначенні пенсії за вислугу років на підставі статті 55 Закону № 1788-ХІІ у зв`язку з відсутністю довідки про наявність стажу, який дає право на таку пенсію. Викладені обставини встановлені постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2017 року в адміністративній справі № 181/906/16-а (а. с. 51-54, т. 1).

19 квітня 2017 року позивач повторно звернувся до Першотравенського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (яке на час звернення було правонаступником Управління Пенсійного фонду України в Межівському районі Дніпропетровської області) із заявою, у якій просив призначити йому пенсію за вислугу років на підставі статті 55 Закону № 1788-ХІІ, додавши копії паспорту, трудової книжки, рішень судів.

21 квітня 2017 року Першотравенським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області була надана відповідь, в якій зазначено про відсутність документів, що підтверджують стаж роботи, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону № 1788-ХІІ. Зазначені обставини встановлені постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2017 року в адміністративній справі № 181/369/17 (а. с. 60-63, т. 1).

13 квітня 2018 року ГУ Держпраці у Дніпропетровській області за результатами інспекційного відвідування було складено акт № ДН364/253АВ, згідно з яким відповідачем у правовідносинах, пов`язаних з ненаданням позивачеві уточнюючої довідки про характер його роботи, було допущено низку порушень, зокрема, приписів статті 55 Закону № 1788-ХІІ, а також статті 32 КЗпП України (а. с. 76-83, т. 1). Зазначеним актом також було встановлено, що у період з 1992 рік по 1993 рік на дільниці «Павлоград-1 - Красноармійськ» рух поїздів був інтенсивним (по 25,3 та 24,1 пар поїздів на добу відповідно).

Висновком додаткової залізнично-транспортної експертизи від 31 березня 2016 року № 4288, проведеної Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз, встановлено, що рух поїздів по одноколійній дільниці «Павлоград-1 - Красноармійськ» Придніпровської залізниці у період часу з 1993 року по 2013 рік є інтенсивним протягом усього періоду (а. с. 36-38, т. 1).

У поясненнях відповідач просив застосувати до спірних правовідносин позовну давність (а. с. 142-146, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ПАТ «Українська залізниця» задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 49 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

За положеннями статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістом пункту 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи.

Згідно з пунктом «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (у редакції, чинній станом на червень 2013 року) право на пенсію за вислугу років мають: а) робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих в технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар`єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи: чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі; жінки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.

Згідно пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зі змінами, внесеними Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-УШ, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-УШ, право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі; для жінок - не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.

Рішенням Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року зі змінами № 1788-ХП зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-УШ, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-УШ. Положення вказаних вище пунктів закону, що визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України зазначеного рішення, тобто з 04 червня 2019 року.

Список професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення». Вказаною постановою до таких посад, зокрема, віднесено монтерів колій магістральних залізниць, зайнятих на поточному утриманні, ремонті колій і штучних споруд на дільницях з інтенсивним рухом поїздів.

Поняття «інтенсивний рух поїздів» розтлумачується у Правилах технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20 грудня 1996 року № 411 (далі - Правила), згідно з якими інтенсивний рух поїздів передбачає рух пасажирських та вантажних поїздів (у сумі) за графіком на двоколійних дільницях більше 50 пар і одноколійних - більше 24 пар на добу.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, на підставі досліджених доказів та встановлених обставин справи, дійшов висновку про відповідність посади, яку займав позивач у період роботи з 22 лютого 1993 року по 17 червня 2013 року (монтер колії, постійно зайнятий на поточному утриманні, ремонті колій та штучних споруд на дільниці з інтенсивним рухом поїздів), вимогам пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Судами враховано висновки додаткової залізнично-транспортної експертизи від 31 березня 2016 року № 4288, проведеної Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз, оригінал якої досліджено судом апеляційної інстанції, якою встановлено, що рух поїздів по одноколійній дільниці «Павлоград-1 - Красноармійськ» Придніпровської залізниці у період часу з 1993 року по 2013 рік є інтенсивним протягом усього періоду. Вказані висновки відповідачем не спростовано належними та достовірними доказами, клопотань про витребування судом відповідних доказів та про призначення судової експертизи відповідачем не заявлено.

Також судами враховано акт № ДН364/253АВ, складений 13 квітня 2018 року ГУ Держпраці у Дніпропетровській області за результатами інспекційного відвідування, згідно з яким відповідачем у правовідносинах, пов`язаних з ненаданням позивачеві уточнюючої довідки про характер його роботи, було допущено низку порушень, зокрема, приписів статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також статті 32 КЗпП України. Зазначеним актом також було встановлено, що у період з 1992 рік по 1993 рік на дільниці «Павлоград-1 - Красноармійськ» рух поїздів був інтенсивним (по 25,3 та 24,1 пар поїздів на добу відповідно).

Отже, ураховуючи надані докази та дослідивши обставини справи, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дії ПАТ «Українська залізниця» в особі структурного підрозділу «Павлоградська дистанція колії» регіональної філії «Придніпровська залізниця» з відмови у видачі ОСОБА_1 уточнюючої довідки та зобов`язання відповідача видати позивачу уточнюючу довідку про підтвердження наявного трудового стажу на посаді монтера колії магістральних залізниць Павлоградської дистанції колії регіональної філії «Придніпровська залізниця», постійно зайнятого на поточному утриманні колій та штучних споруд на дільниці із інтенсивним рухом поїздів, за період з 22 лютого 1993 року по 17 червня 2013 року, є доведеними та обґрунтованими.

Частиною першої статті 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутись із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатись про порушення свого права.

Приймаючи до уваги, що про порушення свого права позивач вперше дізнався з довідки відповідача від 11 червня 2013 року № 547, у якій вказано на неможливість звільнення позивача на пенсію за вислугу років із посиланням на неінтенсивність дільниці залізничного сполучення «Павлоград-1 - Красноармійськ» Придніпровської залізниці протягом роботи на ній позивача суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що перебіг передбаченого частиною першою статті 233 КЗпП України тримісячного строку для звернення до суду розпочався 12 червня 2013 року.

Разом з тим, ураховуючи те, що протягом часу з 12 червня 2013 року по 15 червня 2018 року позивач вживав усіх можливих заходів для відстоювання свого права на отримання пенсії за вислугу років, мав обґрунтовані сподівання на отримання позитивного результату за його зверненнями; тривалість вказаного періоду пов`язана, зокрема, з суттєвими строками розгляду судових справ за позовами ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що тримісячний строк звернення до суду із позовною заявою, що розглядається, пропущено позивачем з поважних причин, що є підставою для його поновлення у відповідності до вимог статті 234 КЗпП України.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної ї скарги про неінтенсивність руху на ділянці «Павлоград-1 - Красноармійськ» Придніпровської залізниці та непогодження з висновком додаткової залізнично-транспортної експертизи від 31 травня 2016 року № 4288, висновків судів попередніх інстанційне спростовують. Належних та допустимих доказів на підтвердження своєї позиції відповідачем не надано.

Посилання в касаційній скарзі на те, що судами попередніх інстанцій не враховано, що у справі № 203/3850/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ДП «Придніпровська залізниця», третя особа - Управління Пенсійного фонду України в Межівському районі Дніпропетровської області, за участю прокурора Дніпропетровської області, про визнання недійсними розпорядчих документів та зобов`язання вчинити певні дії, судом зроблено висновок щодо пропуску позивачем строку позовної давності, встановленого частиною першою статті 233 КЗпП України, для звернення з вимогою про зобов`язання видати ОСОБА_1 довідку про підтвердження наявності трудового стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах, - є безпідставними. Оглянувши матеріали вказаної цивільної справи апеляційний суд дійшов висновку що предмет і підстави позовів у цій справі та у справі, що переглядається, не є тотожними, тому висновки суду № 203/3850/14-ц не мають враховуватись при розгляді даної справи.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищезгаданої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо клопотання про передачу справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду

Клопотання про направлення справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною п`ятою статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиною правозастосовної практики.

Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу, зокрема, із обґрунтуванням підстав, визначених у частині п`ятій статті 403 цього Кодексу.

Виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.

Заявником у касаційній скарзі не наведено, у чому саме полягає виключна правова проблема у цій справі, аналіз судової практики не свідчить про наявність протилежних і суперечливих судових рішень та глибоких і довгострокових розбіжностей у судовій практиці у справах із аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами.

Зважаючи на наведене, колегія суддів не встановила достатніх та обґрунтованих підстав для направлення справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання акціонерного товариства «Українська залізниця» про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович