№ 203/4189/22

Постанова

Іменем України

11 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 203/4189/22

провадження № 61-6876св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - державний виконавець Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Черниш К. В.,

заінтересовані особи: Перший правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» (стягувач),

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2023 року під головуванням судді Католікян М. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2023 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А., Свистунової О. В. у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Черниш К. В.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст вимог скарги

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою в якій просив:

- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Першого правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Черниш К. В. щодо незняття арешту з рахунку НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_3;

- скасувати постанову державного виконавця Першого правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Черниш К. В. про арешт коштів боржника від 19 жовтня 2022 року № НОМЕР_3 у частині зняття арешту з рахунку НОМЕР_1 , відкритого в АТ КБ «ПриватБанк»;

- визнати неправомірними дії державного виконавця Першого правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Черниш К. В. по направленню платіжної вимоги в АТ КБ «ПриватБанк» на примусове списання грошових коштів у розмірі 59 945,91 грн, що містяться як заробітна плата на рахунку НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Перший правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) повернути грошові кошти заробітної плати у розмірі 59 945,91 грн на рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 ;

- заборонити державному виконавцю, на виконанні якого перебуває виконавче провадження № НОМЕР_3, примусове списання грошових коштів, що перебувають на рахунку НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ «ПриватБанк», а також тих, що надходять на рахунок НОМЕР_1 , як заробітна плата.

В обґрунтування скарги посилався на те, що у провадженні Першого правобережного відділу ДВС у Шевченківському та Центральному районах м. Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) перебуває виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська про стягнення з боржника на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» (стягувач) заборгованості за кредитним договором у сумі 1 988 438,58 грн.

У рамках виконавчого провадження державним виконавцем було ухвалено постанову про накладення арешту на майно боржника (у тому числі, на картковий рахунок, призначений для одержання ним заробітної плати).

Боржник звернувся до суду із скаргою, за результатами розгляду якої бездіяльність із незняття такого арешту була визнана неправомірною, а відповідна постанова скасована.

Згодом, 19 жовтня 2022 року державний виконавець повторно наклав арешт на вказаний рахунок і в подальшому стягнув з нього 59 945,91 грн. ОСОБА_1 звернувся до державного виконавця із заявою про зняття накладеного арешту, проте останній проігнорував подану заяву.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Кіровський районний суд м. Дніпропетровська ухвалою від 18 січня 2023 року скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.

Визнав неправомірною бездіяльність державного виконавця Першого правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Черниш К. В. в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_3 щодо незняття арешту з грошових коштів, що містяться як заробітна плата на рахунку НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 .

Скасував постанову державного виконавця Першого правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Черниш К. В. про арешт коштів боржника від 19 жовтня 2022 року (виконавче провадження № НОМЕР_3) у частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться як заробітна плата на рахунку НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 .

В задоволенні решти вимог скарги відмовив.

Постановляючи ухвалу про часткове задоволення скарги місцевий суд виходив з того, що боржник надав державному виконавцю підтверджуючі документи про те, що арешт було накладено на кошти, які є його заробітною платою, що розміщена на рахунку призначеному для зарахування заробітної плати, однак останній у порушення пункту 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» арешту з грошових коштів не зняв, що свідчить про обґрунтованість заявленої у справі скарги у частині визнання бездіяльності державного виконавця неправомірною та скасування його постанови про накладення арешту на майно боржника (у частині накладення арешту на кошти боржника).

Місцевий суд також вказував, що вимога боржника про заборону державному виконавцю примусово списувати кошти з його рахунку задоволенню не підлягає, оскільки скасування постанови державного виконавця в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться як заробітна плата на рахунку, та зобов`язання державного виконавця зняти арешт із вказаних грошових коштів, є достатнім та належним способом захисту порушеного права боржника .

Також суд першої інстанції вважав, що додаткові вимоги боржника, викладені в уточненій скарзі, також не підлягають задоволенню, оскільки боржник пред`явив їх з порушенням строку, встановленого статтею 449 ЦПК України. При цьому жодних поважних причин, які б обумовили невключення таких вимог до скарги у первинній редакції, боржник не навів.

Дніпровський апеляційний суд постановою від 14 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.

Ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2023 року в частині відмови у забороні державному виконавцю, на виконанні якого перебуває виконавче провадження № НОМЕР_3, примусового списання грошових коштів, що перебувають на рахунку НОМЕР_1 , відкритому в Акціонерному товаристві комерційний банк «ПриватБанк», а також тих, що надходять на рахунок НОМЕР_1 , як заробітна плата залишив без змін.

Ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2023 року в частині відмови у визнанні неправомірними дій державного виконавця Першого правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) по направленню платіжної вимоги в АТ КБ «ПриватБанк» на примусове списання грошових коштів у розмірі 59 945,91 грн, що містяться як заробітна плата на рахунку НОМЕР_1 та в частині відмови у зобов`язанні Першого правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Дніпро) повернути грошові кошти заробітної плати у розмірі 59 945,91 грн на рахунок НОМЕР_1 , відкритий у АТ КБ «ПриватБанк» змінив в частині правового обґрунтування.

Приймаючи постанову суд апеляційної інстанції виходив з того, що вимога заявника про заборону державному виконавцю примусово списувати кошти, що перебувають на рахунку НОМЕР_1 задоволенню не підлягає, оскільки скасування постанови державного виконавця в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться як заробітна плата на рахунку, та зобов`язання державного виконавця зняти арешт із вказаних грошових коштів, є достатнім та належним способом захисту порушеного права боржника. Також апеляційний суд звернув увагу, що згідно з довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 01 листопада 2022 року, на картку (рахунок) № НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ) може бути зарахована будь-яка виплата (переказ), тобто не лише заробітна плата.

Вимога скарги про заборону на майбутнє державному виконавцю примусово списувати кошти, що перебувають на рахунку заявника НОМЕР_1 на думку апеляційного суду, є втручанням у здійснення примусового виконання рішення, що покладено на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених законом випадках на приватних виконавців.

Отже суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вказаної вище вимоги щодо заборони державному виконавцю на майбутнє, на виконанні якого перебуває виконавче провадження № НОМЕР_3 шляхом примусового списання грошових коштів, що перебувають на рахунку НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» підлягає залишенню без змін.

Разом з тим апеляційний суд не погодився з обґрунтуванням суду першої інстанції в частині відсутності підстав для задоволення вимог скарги, у зв`язку з пропуском строку, встановленого статтею 449 ЦПК України, до вимог уточненої скарги про визнання неправомірними дій державного виконавця по направленню платіжної вимоги в АТ КБ «ПриватБанк» на примусове списання грошових коштів у розмірі 59 945,91 грн, що містяться як заробітна плата на рахунку НОМЕР_1 та в частині відмови у зобов`язанні ВДВС повернути грошові кошти заробітної плати у розмірі 59 945,91 грн на вказаний рахунок.

Апеляційний суд вказував, що згідно копії виписки з рахунку, відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 28 листопада 2022 року було списано грошові кошти у розмірі 59 945,91 грн з призначенням платежу - списання згідно виконавчого документа № 2-2024/11 від 10 травня 2012 року.

Таким чином, про направлення державним виконавцем платіжної вимоги на примусове списання цих коштів та сам факт списання заявник дізнався 28 листопада 2022 року, а уточнену скаргу подав 30 листопада 2022 року, отже ОСОБА_1 не пропустив десятиденний термін, встановлений пунктом «а» частини першої статті 449 ЦПК України

Суд апеляційної інстанції вважав, що заявник був обізнаний про наявність відкритого виконавчого провадження, з квітня 2022 року по жовтень 2022 року на рахунок було перераховано заробітної плати на загальну суму 231 447,44 грн, а тому врахувавши, що на час списання грошових коштів боржник не надав доказів відрахування з його заробітної плати, отриманої в КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпровської міської ради, частини доходу на погашення заборгованості у виконавчому провадженні та врахувавши, що кошти, після зарахування на рахунок отримувача є його власністю та втратили свій цільовий статус і набули статус вкладу дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги в частині визнання неправомірними дій державного виконавця по направленню платіжної вимоги в АТ КБ «ПриватБанк» на примусове списання грошових коштів у розмірі 59 945,91 грн та в частині зобов`язання повернути грошові кошти.

Виходячи з наведеного апеляційний суд вважав, що оскільки висновок суду першої інстанції в частині вирішення вимог скарги щодо відмови у визнанні неправомірними дій державного виконавця по направленню платіжної вимоги в АТ КБ «ПриватБанк» на примусове списання грошових коштів у розмірі 59 945,91 грн та в частині відмови у зобов`язанні ВДВС повернути грошові кошти заробітної плати у розмірі 59 945,91 грн є правильним по суті, то оскаржена ухвала підлягає зміні в частині правового обґрунтування вирішення вказаних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2023 року в якій просить:

- скасувати ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2023 року в частині відмовлених вимог скарги;

- скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2023 року повністю.

Ухвалити у справі нове судове рішення у відповідній частині, яким:

- визнати дії державного виконавця Першого правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Черниш К. В. по направленню платіжної вимоги в АТ КБ «ПриватБанк» на примусове списання грошових коштів у розмірі 59 945,91 грн, що містяться як заробітна плата на рахунку НОМЕР_1 - неправомірними;

- зобов`язати Перший правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) повернути грошові кошти заробітної плати в розмірі 59 945,91 грн на рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 ;

- заборонити державному виконавцю, на виконанні у якого перебуває виконавче провадження ВП № НОМЕР_3, примусове списання грошових коштів, що перебувають на рахунку НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ «ПриватБанк», а також тих, що надходять на рахунок IBAN: НОМЕР_1 , як заробітна плата.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження.

У поданій касаційній скарзі заявник вказує, що суди попередніх інстанцій не звернули належної уваги на ту обставину, що порядок звернення стягнення на заробітну плату, визначений розділом ІХ Закону України «Про виконавче провадження» не містить жодного випадку щодо списання коштів державним виконавцем, тому звернення стягнення на заробітну плату підлягає виключно у відрахуванні розміру заробітної плати із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Вказані відрахування здійснюються до зарахування заробітної плати на рахунок боржника, а не після.

Аргументом касаційної скарги також є те, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20.

Заявник також вказує, що судом не було взято до уваги ту обставину, що у відповідності до пункту 10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни рф), а тому відрахування із заробітної плати в рамках виконавчого провадження з 15 березня 2022 року є незаконними.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 25 травня 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу № 203/4189/22 з місцевого суду.

13 червня 2023 року справа № 203/4189/22 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

21 жовтня 2021 головний державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Добриднік С. А. відкрив виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2024/11, виданого 10 травня 2012 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська про солідарне стягнення з ОСОБА_1 на користь АБ «Укргазбанк» заборгованості у сумі 1 206 441,54 грн (а. с. 7).

Того ж дня державний виконавець прийняв постанову про арешт коштів боржника.

Згідно з довідкою від 01 листопада 2022 року АТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_1 станом на 01 листопада 2022 року має картку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ) на яку отримує зарплатні виплати; також, на вказану картку (рахунок) може бути зарахована будь-яка виплата (переказ) (а. с. 11).

Відповідно до виписок з банківського рахунку ( НОМЕР_1 ) за договором від 06 червня 2013 року № SAMDNFF000091225497 за період з 03 травня 2021 року по 02 серпня 2021 року, з 02 серпня 2021 року по 23 жовтня 2021 року на вказаний вище рахунок ОСОБА_1 отримував заробітну плату.

За змістом довідки КП «Транспортна інфраструктура міста» Дніпровської міської ради від 25 жовтня 2021 року № 0_00-000061 боржник працює з 05 травня 2021 року, усі виплати по заробітній платі отримує на зарплатну карту в АТ КБ «ПриватБанк».

25 жовтня 2021 року боржник звернувся до державного виконавця із заявою про скасування постанови про арешт коштів боржника в частині арешту рахунку НОМЕР_1 , у якій зазначив, що заробітна плата та вихідна допомога, кошти за якими перебувають на вказаному рахунку, що арештований, є коштами, на які не може бути звернено стягнення.

28 жовтня 2021 року державний виконавець повідомив боржника про те, що надана виписка не свідчить про віднесення зазначеного рахунку до рахунків зі спеціальним режимом використання та/або про те, що звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у цивільній справі № 203/4803/21, яка набрала законної сили, визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо незняття арешту, накладеного на вказаний вище рахунок боржника, скасовано постанову про накладення арешту від 21 жовтня 2021 року в частині обтяження цього рахунку і зобов`язано державного виконавця зняти з рахунку арешт (а. с. 35-42).

19 жовтня 2022 року державний виконавець Першого правобережного відділу ДВС у Шевченківському та Центральному районах м. Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Черниш К. В. у рамках виконавчого провадження № НОМЕР_3 винесла постанову про арешт коштів боржника, згідно з якою на все майно боржника накладено арешт (а. с. 30, 31).

20 жовтня 2022 року боржник звернувся до державного виконавця із заявою про скасування постанови про зняття арешту з рахунку НОМЕР_1 , у якій зазначив, що заробітна плата та вихідна допомога, кошти за якими перебувають на вказаному рахунку, що арештований, є коштами, на які не може бути звернено стягнення (а. с. 8).

Відповідно до листа Першого правобережного відділу ДВС у Шевченківському та Центральному районах м. Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 31 жовтня 2022 року № 175-34/45845/14, ОСОБА_1 повідомлено, зокрема, про те, що банк, який виконує відповідну постанову про арешт коштів боржника, повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів (а. с. 9, 10).

ОСОБА_1 працює у КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпровської міської ради на посаді старшого юрисконсульта з 04 квітня 2022 року, що підтверджується копією довідки від 31 жовтня 2022 року № 01 (а. с. 12).

Згідно копії виписки з рахунку НОМЕР_1 , відкритого в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 , 28 листопада 2022 року було списано грошові кошти у розмірі 59 945,91 грн з призначенням платежу - списання згідно виконавчого документу № 2-2024/11 від 10 травня 2012 року (а. с. 70).

Згідно виписки з особового рахунку НОМЕР_1 , відкритого в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 , зокрема, за період з квітня 2022 року по жовтень 2022 року на цей рахунок було перераховано заробітної плати на загальну суму 231 447,44 грн (а. с. 13).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

За положеннями частини другої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частина третя статті 451 ЦПК України).

Відповідно до статті 129-1 Конституції України cуд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

За змістом статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Не підлягають арешту кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку.

Відповідно до частин першої-третьої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Зняття арешту з коштів здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

В абзаці другому частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення, до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», її дочірня компанія «Газ України», публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз», постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Таким чином, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. Банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» може та повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладати арешт, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі у разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Враховуючи вищенаведене колегія суддів погоджується із висновками апеляційного суду, який встановив, що на картку (рахунок) № НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ) може бути зарахована будь-яка виплата (переказ), тобто не лише заробітна плата, а тому дійшов правильного висновку, що вимога заявника про заборону державному виконавцю примусово списувати кошти, що перебувають на рахунку НОМЕР_1 , задоволенню не підлягає, оскільки скасування постанови державного виконавця в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться як заробітна плата на рахунку та зобов`язання державного виконавця зняти арешт із вказаних грошових коштів, є достатнім та належним способом захисту порушеного права боржника.

Разом із тим, враховуючи, що місцевий суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для визнання бездіяльності державного виконавця неправомірною та скасування постанови про арешт коштів боржника від 19 жовтня 2022 року у частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться як заробітна плата на рахунку, а матеріалами справи не доведено, що сума коштів в розмірі 59 945,91 грн складається виключно із заробітної плати заявника, встановивши, що на час списання (28 листопада 2022 року) цих коштів виконавче провадження було відкрите, а постанова про арешт коштів боржника від 19 жовтня 2022 року була чинною; приймаючи також до уваги, що заявник не надав доказів відрахування з його заробітної плати, отриманої в КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпровської міської ради, частини доходу на погашення заборгованості у виконавчому провадженні Верховний Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, який правильно вважав, що відсутні підстави для задоволення скарги в частині визнання неправомірними дій державного виконавця по направленню платіжної вимоги в АТ КБ «ПриватБанк» на примусове списання грошових коштів у розмірі 59 945,91 грн та в частині зобов`язання органу ДВС повернути ці кошти.

Аргументи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не звернули належної уваги на ту обставину, що порядок звернення стягнення на заробітну плату, визначений розділом ІХ Закону України «Про виконавче провадження» не містить жодного випадку щодо списання коштів державним виконавцем, тому звернення стягнення на заробітну плату підлягає виключно у відрахуванні розміру заробітної плати із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, вказані відрахування здійснюються до зарахування заробітної плати на рахунок боржника, а не після колегія суддів відхиляє, оскільки під час виконання судового рішення державним виконавцем може бути звернене стягнення не лише на частку від заробітної плати, а і на інше майно боржника, включаючи грошові кошти, розміщені на банківських рахунках.

Довід касаційної скарги відносно того, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Велика Палати Верховного Суду у наведеній постанові вказала, що виконавець має повноваження звернути стягнення на заробітну плату боржника лише за відсутності іншого майна, на яке можливо звернення стягнення та для виконання рішення про стягнення періодичних платежів, однак у розмірі не більше 20 відсотків за наявності одного виконавчого документа та 50 відсотків заробітної плати за наявності декількох виконавчих документів (зведене виконавче провадження). Таке стягнення здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

У випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.

З обставин цієї справи вбачається, що згідно з довідкою від 01 листопада 2022 року АТ КБ «ПриватБанк» Власенко О. В. станом на 01 листопада 2022 року має картку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ) на яку отримує зарплатні виплати, також на вказану картку (рахунок) може бути зарахована будь-яка виплата (переказ). Разом із тим апеляційний суд зазначав, що ОСОБА_1 не надав доказів відрахування з його заробітної плати, отриманої в КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпровської міської ради, частини доходу на погашення заборгованості у виконавчому провадженні.

Таким чином колегія суддів зазначає, що висновки судів у цій справі правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду у наведеній постанові не суперечать, адже за обставинними справи № 756/8815/20 постановою приватного виконавця звернуто стягнення на доходи ОСОБА_1, які він отримує у ПАТ «Донецькоблгаз», шляхом здійснення відрахувань із доходів боржника у розмірі 20 % до повного погашення загальної суми боргу, а у АТ «Державний ощадний банк України» за заявою від 22 червня 2020 року № 104.14-21/1/1569 ОСОБА_1 відкрито картковий рахунок фізичної особи № НОМЕР_1 в гривні для зарахування заробітної плати. На цей рахунок клієнту надходить виключно заробітна плата.

Разом із тим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року в справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21) вказано, що не може бути накладений арешт на кошти що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. При цьому на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується.

Аргументи касаційної скарги про неврахування судами пункту 10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» де зазначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни рф), а тому відрахування із заробітної плати в рамках виконавчого провадження з 15 березня 2022 року є незаконними колегія суддів відхиляє, адже ОСОБА_1 не надав належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, що станом на 19 жовтня 2022 року на кошти, які знаходяться на рахунку боржника A563052990000026207672128729 (окрім заробітної плати), заборонено звертати стягнення згідно із Законом України «Про виконавче провадження».

Інші доводи касаційної скарги спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій фактами і обставинами, а також змістом правильно застосованих до спірних правовідносин норм матеріального закону.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, нема.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко А. І. Грушицький Є. В. Петров