Постанова
Іменем України
29 січня 2020 року
м. Київ
справа № 203/671/17
провадження № 61-36734св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - комунальне підприємство «Дніпровський електротранспорт» Дніпропетровської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська, у складі судді Єдаменка С. В., від 17 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області, у складі колегії суддів: Пищиди М. М., Макарова М. О., Ткаченко І. Ю., від 19 квітня 2018 року.
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до комунального підприємства «Дніпровський електротранспорт» Дніпропетровської міської ради (далі - КП «Дніпровський електротранспорт») про визнання недійсним та скасування наказів.
Свої вимоги позивач мотивував тим,що він проходив стажування у відповідача та був направлений до підрозділу автомобільного транспортного парку. В подальшому він був звільнений, а потім наказом № 11 від 14 березня 2016 року прийнятий на випробувальний термін один місяць всупереч нормам КЗпП України. Через три дні наказом № 14-к позивач був звільнений за формулюванням - не витримав випробувального строку.
Позивач вважає, що його звільнення відбулось з порушенням, випробувальний термін, на який він був прийнятий, не закінчився.
Збільшивши позовні вимоги, позивач просив суд поновити його на роботі з 29 лютого 2016 року по 14 березня 2016 року та з 18 березня 2016 року, визнати накази відповідача № 03-К від 29 лютого 2016 року, від 14 березня 2016 року і наказ № 14-к від 18 березня 2016 року незаконними. Визнати наказ від 14 березня 2016 року № 11-к недійсним та таким, що не відповідає вимогам КЗпП України, визнати, що термін формулювання звільнення «не выдержал испытательного срока» не відповідає вимогам КЗпП України, визнати, що у відповідача не було законних підстав на прийняття позивача на роботу на випробувальний термін, стягнути з відповідача на користь позивача 78 000, 00 грн, зарахувати прогул у відпускний стаж, відшкодувати моральний та матеріальний стан в розмірі 50 000, 00 грн, замінити трудову книжку дублікатом без запису про звільнення, стягнути судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивача було звільнено за власним бажання, вимоги в частині визнання наказу № 03-к від 29 лютого 2016 року незаконним визнані необґрунтовані та таким, що до задоволення не підлягають. Враховуючи, що чинним законодавством передбачена можливість укладення трудових договорів з випробувальним терміном, сам позивач погодився з прийняттям його на роботу з випробувальним терміном, вимоги позивача про визнання наказу № 11-к від 14 березня 2016 року є такими, що задоволенню також не підлягають.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2018 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки такі правові підстави відсутні, позивач не довів, що його було звільнено у порушення вимог трудового законодавства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2018 року і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог про поновлення на робті, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що при вирішенні справи судами не було враховано, що його було звільнено з порушенням вимог трудового законодавства. Позивач вказав, що його було прийнято на роботу 14 березня 2016 року із випробувальним терміном в один місяць, до роботи він приступив 15 березня 2016 року та вже за три дні, без попередження у визначний законом строк, його було звільнено, чим порушено вимоги статті 28 КЗпП України. Формулювання звільнення не відповідає вимогам трудового законодавства.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
04 липня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до КП «Дніпровський електротранспорт» Дніпропетровської міської ради про визнання недійсним та скасування наказів призначено до судового розгляду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У поданому відзиві на касаційну скаргу КП «Дніпровський електротранспорт» Дніпропетровської міської радипосилається на те, що суди попередніх інстанцій об`єктивно та всебічно дослідили усі матеріали справи та надали їм правову оцінку, дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Позивач працював у відповідача на посаді машиніста екскаватору 5 розряду, що підтверджується наказом № 40 від 22 жовтня 2015 року про прийняття на роботу (а. с. 27).
26 лютого 2016 року ОСОБА_1 подав відповідачу письмову заяву, в якій просив звільнити його з 29 лютого 2016 року за власним бажанням (а. с. 33).
29 лютого 2016 року АТП МКП «Дніпропетровський електротранспорт» був виданий наказ № 03-к про припинення трудового договору, яким ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади за власним бажанням (а. с. 28).
02 березня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із письмовою заявою, в якій просив прийняти його в РБУ МКП «Дніпропетровський електротранспорт» на посаду машиніста екскаватора з випробувальним терміном один місяць (а. с. 139).
14 березня 2016 року був винесений наказ № 11-к про прийняття з 14 березня 2016 року на роботу ОСОБА_1 до РСУ МКП «Дніпропетровський електротранспорт» машиністом погрузчика 5 розряду, зі строком випробування 1 (один) місяць (а. с. 140).
18 березня 2016 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи (наказ РБУ МКП «Дніпропетровський електротранспорт» № 14-к від 18 березня 2016 року).
Позиція Верховного Суду
Частинами першою та другою статті 400 Цивільного процесуального України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до статті 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, враховуючи вказані норми матеріального права, обґрунтовано виходив із того, що підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання наказу № 03-к від 29 лютого 2016 року незаконним є необґрунтованим задоволенню не підлягають, оскільки ОСОБА_1 було звільнено за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України.
Як встановлено, 14 березня 2016 року був винесений наказ № 11-к про прийняття з 14 березня 2016 року на роботу ОСОБА_1 до РСУ МКП «Дніпропетровський електротранспорт» машиністом погрузчика 5 розряду, зі строком випробування 1 (один) місяць.
Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з порядкуванням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Статтею 26 КЗпП України визначено, що при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю. Випробування не встановлюється при прийнятті на роботу: осіб, які не досягли вісімнадцяти років; молодих робітників після закінчення професійних навчально-виховних закладів; молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів; осіб, звільнених у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби; інвалідів, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи; осіб, обраних на посаду; переможців конкурсного відбору на заміщення вакантної посади; осіб, які пройшли стажування при прийнятті на роботу з відривом від основної роботи; вагітних жінок; одиноких матерів, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; осіб, з якими укладається строковий трудовий договір строком до 12 місяців; осіб на тимчасові та сезонні роботи; внутрішньо переміщених осіб. Випробування не встановлюється також при прийнятті на роботу в іншу місцевість і при переведенні на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, а також в інших випадках, якщо це передбачено законодавством.
Відповідно до статті 27 КЗпП України строк випробування при прийнятті на роботу, якщо інше не встановлено законодавством України, не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням з відповідним виборним органом первинної профспілкової організації, - шести місяців. Строк випробування при прийнятті на роботу робітників не може перевищувати одного місяця. До строку випробування не зараховуються дні, коли працівник фактично не працював, незалежно від причини.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині оскарження позивачем наказу № 11-к від 14 березня 2016 року про прийняття його на роботу із випробувальним терміном, суди дійшли правильного висновку про відмову у їх задоволенні, оскільки чинним законодавством передбачена можливість укладення трудових договорів з випробувальним терміном. Окрім того, сам позивач погодився на такі умови.
Щодо доводів касаційної скарги в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивача про визнання наказу № 14-к від 18 березня 2016 року неправомірним, оскільки після прийняття на роботу із випробувальним терміном в один місяць його без попередження, всупереч вимог статті 28 КЗпП України, було звільнено вже за три дні після прийняття на роботу, слід зазначити наступне.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2017 року провадження у цій справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до КП «Дніпровський електротранспорт» про визнання недійсним та скасування наказу № 14-к від 18 березня 2016 року, поновлення на роботі з 18 березня 2016 року закрито з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 205 ЦПК України 2004 року, оскільки рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2016 року у справі № 204/2730/16ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ремонтно-будівельного управління МКП «Дніпропетровський електротранспорт» МКП «Дніпропетровський електротранспорт» про визнання незаконним наказу № 14-к від 18 березня 2016 року та внесення змін в трудову книжкувідмовлено.
Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги в цій частині є безпідставними та такими, що не спростовують правильних по суті оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки суди правильно застосували до правовідносин сторін норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, об`єктивно встановивши обставини справи, дійшли цілком обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Ці та інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції винесені без додержання норм матеріального і процесуального права.
Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 400 402 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2018 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович