ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 203/929/21
провадження № 51-379 км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 серпня 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040000000682, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Котовка Дніпропетровської області, жителя АДРЕСА_1 ,
та
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця с. Кузікянд Амасійського району Республіки Вірменія, жителя АДРЕСА_1 ,
які обвинувачувались у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.149 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 серпня 2022 року кримінальне провадження № 12020040000000682 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09 вересня 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України, закрито на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку з тим, що після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК України.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року ухвалу суду першої інстанції залишено без зміни, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Місцевий суд встановив, що у кримінальному провадженні № 12020040000000682 за обвинуваченням ОСОБА_7 та ОСОБА_8 05 жовтня 2020 року повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України.
Ухвалою суду від 02 грудня 2020 року строк досудового розслідування був продовжений до 05 лютого 2021 року.
02 лютого 2021 року сторонам в порядку, передбаченому ст.290 КПК України, відкрито матеріали досудового розслідування та 05 березня 2021 року закінчено ознайомлення.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні затверджений 05 березня 2021 року та, цього ж дня, до ЄРДР внесено відомості про направлення обвинувального акту до суду.
10 березня 2021 року прокурор направив до суду обвинувальний акт, який отриманий судом 11 березня 2021 року.
Ураховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт був направлений до суду поза межами строків досудового розслідування, визначених ст. 219 КПК України.
Відповідно до обвинувального акту, органом досудового розслідування ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обвинувачувались у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.149 КК України - у торгівлі людьми, а так само вербуванні, переміщенні, одержанні людини, вчинені з метою експлуатації у сільськогосподарському підприємстві, розташованому по вул. Шосейна в с.Ковпаківка Магдалинівського району Дніпропетровської області, з використанням обману, вчиненим, за попередньою змовою групою осіб, поєднані з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого ОСОБА_9 .
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Зазначає, що суди незаконно закрили кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, тому, що останні обвинувачувались у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.149 КК України, додатковим об'єктом посягання у якому є життя та здоров`я особи.
Крім того, вважає, що обвинувальний акт направлено до суду в межах строків досудового розслідування, а саме 05 березня 2021 року, оскільки цього дня до ЄРДР було внесено відомості про направлення обвинувального акту до суду.
Посилається на невідповідність судових рішень вимогам ст. 370 КПК України, через їх незаконність та необґрунтованість.
Позиції інших учасників судового провадження
Від захисника ОСОБА_6 на касаційну скаргу сторони обвинувачення надійшли заперечення у яких адвокат, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів, просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни. Аналогічну позицію захисник висловила в суді касаційної інстанції.
Прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні вимоги касаційної скарги підтримала та просила задовольнити.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Згідно із ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).
Мотиви суду
Доводи сторони обвинувачення зводяться до того, що суди незаконно закрили кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.
Висновок щодо правозастосування вказаних нормативних положень зроблено Об`єднаною палатою ККС у провадженні № 51-5954 кмо 21, де з`ясовано зміст поняття «злочину проти життя та здоров`я особи», яке вжито законодавцем у п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Даний висновок ґрунтується на доктринальних положеннях кримінального права, позитивних зобов`язаннях нашої держави відповідно до Конституції України й Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, доктрина кримінального права виходить із того, що всі склади кримінальних правопорушень за характером їх структури поділяються на дві категорії: прості та складні (ускладнені).
До простих складів зазвичай відносять ті, які містять ознаки одного суспільно небезпечного діяння, що посягає на один об`єкт.
Одним із видів складного (ускладненого) кримінального правопорушення, є склад, законодавча конструкція якого передбачає наявність двох і більше (обов`язкових чи факультативних) об`єктів посягання, один із яких є основним, а інший(і)- додатковим(и) в складі поліоб`єктного кримінального правопорушення.
Наявність у складі кримінального правопорушення додаткового об`єкта свідчить про те, що в такому складі кримінального правопорушення цим суспільним відносинам поряд з основним об`єктом заподіюється (може заподіюватись), чи створюється (може створюватися) реальна загроза заподіяння шкоди.
Додатковим об`єктом є цінності, які підлягають одночасному захисту разом з основним об`єктом кримінально-правової охорони. Це такі цінності, яким завдається (може завдаватися) шкода від кримінального правопорушення одночасно з основним об`єктом посягання, що через типове поєднання із характером кримінально-караного діяння та з огляду на передбачені законом спосіб його вчинення, застосовані знаряддя, обстановку й інші ознаки, зумовлює застосування законодавцем особливого підходу до побудови відповідного складу кримінального правопорушення.
Такі цінності як життя і здоров`я можуть бути основним об`єктом для ряду кримінальних правопорушень, передбачених розділом ІІ «Кримінальні правопорушення проти життя та здоров`я особи» Особливої частини КК України, але водночас утворювати додатковий об`єкт кримінальних правопорушень з інших розділів КК України.
Конституція України у розд. ІІ закріпила достатньо широкий та різноманітний за своїм змістом перелік природних та невідчужуваних прав людини і громадянина. До їх числа, зокрема, належать право кожної особи на повагу до її гідності (ч. 1 ст. 28) й право на свободу та особисту недоторканність (ч. 1 ст. 29). Норми розд. ІІІ Особливої частини КК України спрямовані на охорону цих прав. Родовим об`єктом злочинів, відповідальність за які встановлена цим розділом, є суспільні відносини, що забезпечують особисту волю, честь та гідність особи.
Стаття 149 КК України міститься у розділі ІІІ , честь і гідність, а також воля людини є родовим об`єктом, а його факультативним об`єктом можуть виступати життя та здоров`я особи.
При вирішенні питання про закриття кримінального провадженняна підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України необхідно виходити з інкримінованих фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення та враховувати, з огляду на положення ст. 12 КК України, тяжкість відповідного злочину, об`єктом посягання (основним або додатковим)якого є життя та здоров`я особи.
Якщо з огляду на приписи ст. 12 КК України та санкцію відповідної кримінально-правової норми злочин із додатковим об`єктом посягання у виді життя та здоров`я особи є тяжким чи особливо тяжким, то він для застосування положень п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України охоплюється поняттям «тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.
Відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обвинувачувались у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 149 КК України - у торгівлі людьми, а так само вербуванні, переміщенні, одержанні людини, вчинені з метою експлуатації у сільськогосподарському підприємстві, розташованому по вул. Шосейна в с. Ковпаківка Магдалинівського району Дніпропетровської області, з використанням обману, вчиненим, за попередньою змовою групою осіб, поєднані з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого ОСОБА_9 .
З урахуванням фактичних обставин обвинувачення, кваліфікуюча ознака - «поєднані з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого» свідчить про наявність у складі злочину за ч.2 ст.149 КК України, інкримінованого ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , додаткового факультативного об`єкта посягання, яким є життя та здоров`я особи.
Відповідно до положень ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 149 КК України , є особливо тяжким злочином.
Таким чином, місцевий суд, з огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, дійшов хибного висновку, що інкримінований ОСОБА_7 та ОСОБА_8 злочин за ч. 2 ст. 149 КК Українине відноситься до особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи, не дотримався визначених у п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України умов, як наслідок прийняв незаконне рішення про закриття кримінального провадження.
Наведене порушення, виходячи з норм ст.412 КПК України, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону тому, що перешкодило суду ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.
Апеляційний суд допущене місцевим судом порушення не виправив, тому касаційні доводи прокурора в частині невідповідності ухвали вимогам ст. 370 КПК України, теж прийнятні.
За таких обставин, ухвала Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 серпня 2022 року та ухвала Дніпровського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року підлягають скасуванню, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України, з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.
Оскільки судові рішення, з наведених вище мотивів скасовуються, доводи прокурора про дотримання строків направлення обвинувального акту до суду у даній ситуації не мають значення.
У зв`язку з цим та, керуючись статтями 434, 436, 438, 441 442 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення.
З цих підстав Суд ухвалив:
Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
Ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 серпня 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_10 ОСОБА_3