№ 2040/6315/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 2040/6315/18

адміністративне провадження № К/9901/8654/19; К/9901/12195/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув в попередньому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротоп» та Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2018 року (суддя Бабаєв А.І.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року (судді: Кононенко З.О. (головуючий), Калиновський В.А., Спаскін О.А.) у справі №2040/6315/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротоп» до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротоп» (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.07.2018:

- №00002691402, яким збільшено суму грошового податок на додану вартість (ПДВ) за податковими зобов`язаннями у розмірі 124 322 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 194 583 грн;

- №00002701402, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 40907 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки контролюючого органу про порушення Товариством вимог податкового законодавства є не обґрунтованими та базуються на неправильному розумінні контролюючим органом фактичних обставин справи.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2018 року у задоволенні позову Товариства відмовлено в повному обсязі.

Рішення суду обґрунтовано висновком про те, що позивачем не було доведено факту власного виробництва (вирощування) сої та соняшнику, які за результатами інвентаризації було виявлено як надлишок, а відтак Товариством безпідставно відображено в складі податкових зобов`язань спеціальної декларації з ПДВ за червень та липень 2015 року суми податку від реалізації таких сої та соняшнику контрагентам на суму ПДВ 79458,84 грн та 85253,33 грн відповідно, та занижено податкові зобов`язань по «загальній» декларації з ПДВ.

Також суд дійшов висновку, що оскільки позивачем не доведено реалізацію саме самостійно вирощеної сільськогосподарської продукції, то контролюючий орган правомірно керувався приписами п.123.2 ст. 123 Податкового кодексу України, при застосуванні штрафних санкцій до позивача.

4. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови в задоволенні позову щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 12.07.2018 № 00002691402 про застосування штрафних санкцій у розмірі 163503 грн та в цій частині позов задоволено.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2018 року залишено без змін.

Рішення суду в частині задоволених вимог обґрунтовано тим, що матеріалами перевірки не встановлено використання позивачем коштів не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям отримання (застосування) податкової пільги, а отже застосування контролюючим органом штрафу у розмірі 100 % згідно п.123.2 ст.123 Податкового кодексу України є неправомірним.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції, погодився з висновками суду першої інстанції про порушення ТОВ «Агротоп» вимог п.209.2, п.209.7 ст.209 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов`язань по «загальній» декларації з ПДВ (від реалізації сої та соняшника).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2018 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року в частині відмови в задоволенні позову та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог Товариства в повному обсязі.

Контролюючий орган також не погодився з рішенням суду апеляційної інстанції в частині задоволених вимог та подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року в частині задоволених вимог та в цій частині залишити в силі рішення суду першої інстанції.

6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваних у цій справі податкових повідомлень - рішень стали висновки контролюючого органу викладені в акті перевірки №1180/20-40-14-02-08/34473812 від 02.04.2018, оформленого за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки Товариства з питань контролю за дотриманням вимог податкового, валютного, іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог, зокрема, п.198.2 ст.198, п.198.6 ст.198, п.200.2 ст.200, п.201.1 ст.201, п.209.2, п.209.7, пп.209.15.1 п. 209 ст.209 Податкового кодексу України та п.3, п.4 постанови КМУ від 12.01.11 №11 внаслідок чого безпідставно застосовано пільгу за сплати ПДВ на суму 163503 грн.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення - рішення від 19.04.2018 №00001241402, №00001251402, №00001261402 та №00003101410.

Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, Товариством до Державної фіскальної служби України було подано адміністративну скаргу.

Рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги №22161/6/99-99-11-01-01-25 від 02.07.2018 адміністративну скаргу позивача було задоволено частково, а саме скасовано податкові повідомлення-рішення від 19.04.2018 №00001241402, №00001261402, в решта податкових повідомлень-рішень, було залишено без змін.

З урахуванням рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги №22161/6/99-99-11-01-01-25 від 02.07.2018 контролюючим органом 12.07.2018 прийнято оскаржувані у цій справі податкові повідомлення-рішення №00002691402, №00002701402.

Оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийнято контролюючим органом за результатом аналізу правомірності відображення податкових зобов`язань від реалізації сільськогосподарської продукції оприбуткованої, як безповоротно отриманий актив (виявлено надлишок сої та соняшнику за результатами проведених інвентаризацій), у складі спеціальної декларації та застосування пільги зі сплати ПДВ, зокрема Товариством відображено в складі податкових зобов`язань спеціальної декларації з ПДВ за червень 2015 року суму від реалізації сої Товариству з обмеженою відповідальністю «КАХОВКА ПРОТЕЇН АГРО» на суму ПДВ 79458,84 грн та від реалізації соняшника Товариству з обмеженою відповідальністю «КЕРНЕЛ ПРОТЕЇН АГРО» на суму ПДВ 85253,33 грн. При цьому доказів походження оприбуткованої сої та соняшнику Товариством надано не було.

Судами встановлено, що на підставі наказу ТОВ «АГРОТОП» №43/В від 09.04.2015 «Про проведення позапланової інвентаризації» проведено інвентаризацію запасів.

Протоколом інвентаризаційної комісії від 09.04.2015 встановлено, що за даними бухгалтерського обліку залишок сої становить 113100 кг. та фактично встановлено 161080 кг., надлишок становить 47980 кг. Протокол інвентаризаційної комісії від 09.04.2015 року не містить причин виникнення надлишків.

Відповідно до Книги складського обліку по рахунку 208 «матеріали с/г призначення» та рухунку 271 «продукція рослинництва» за 2015 рік, встановлено залишок на 01.01.2015 року та на день проведення інвентаризації 09.04.2015 в кількості 113100 кг. складається з Соя Ківін (насіння власне) - 70100 кг. та соя Хуторянка (насіння власне) - 43000 кг.

На підставі наказу ТОВ «АГРОТОП» №44/В від 09.04.2015 та бухгалтерської довідки №1 від 09.04.2015 оприбутковано виявлений надлишок сої в кількості 47980 кг.

У бухгалтерському обліку Товариством вищевказана операція відображена наступним чином Дт 271 «продукція рослинництва» Кт 718 «дохід від безповоротно отриманий актив».

Відповідно до Книги складського обліку по рахунку 208 «матеріали с/г призначення» та рахунку 271 «продукція рослинництва» за 2015 рік, встановлено записи 09.04.2015 про оприбуткування сої некласної в кількості 47980 кг. з подальшим відвантаженням (21.05.2015) на ТОВ «Власівський мірошник» (елеватор).

Згідно з актом - розрахунку №ВМ14ФК00040 від 22.05.2015 ТОВ «Власівський мірошник» проведено підробіток сої в кількості 47980 кг. та в вазі 47491 кг. передано ТОВ «АГРОТОП», в т.ч. 46891 кг. залікової ваги (в результаті підробіток сої в кількості 47980 кг.) та 600 кг. оприбутковано безоплатно від ТОВ «Власівський мірошник» Дт 271 «продукція рослинництва» Кт 718 «дохід від безповоротно отриманий актив».

Також, на підставі наказу ТОВ «АГРОТОП» №89/В від 05.06.2015 «Про проведення позапланової інвентаризації» проведено інвентаризацію запасів.

Протоколом інвентаризаційної комісії від 05.06.2015 встановлено, що за даними бухгалтерського обліку залишок сої становить 49031 кг. та фактично встановлено 52280 кг., надлишок становить 3249 кг. Протоколом інвентаризаційної комісії від 05.06.2015 року не містить причин виникнення надлишків.

Оприбуткування сої в кількості 3249 кг. у бухгалтерському обліку Товариством відображено наступним чином Дт 271 «продукція рослинництва» Кт 718 «дохід від безповоротно отриманий актив».

Книга складського обліку по рахунку 208 «матеріали с/г призначення» та рухунку 271 «продукція рослинництва» за 2015 рік містить записи 05.06.2015 про оприбуткування сої в кількості 3249 кг. з подальшим відвантаженням (05.06.2015) на ТОВ «Власівський мірошник» (елеватор). Відповідно до реєстру прийнятого зерна від 05.06.2015 ТОВ «Власівський мірошник» проведено в залік прийняту сою без підробки.

Оприбутковану сою, як дохід від безповоротно отриманий актив, в кількості 50740 кг., в червні 2015 року було реалізовано позивачем на адресу ТОВ «КАХОВКА ПРОТЕЇН АГРО». Вартість реалізованої сої становить 397294,2 грн. (7,83 грн/кг). Податкові зобов`язання по ПДВ склали 79458,84 грн.

На підставі наказу ТОВ «АГРОТОП» №118/В від 13.07.2015 «Про проведення позапланової інвентаризації» проведено інвентаризацію зернових запасів.

Протоколом інвентаризаційної комісії від 13.07.2015 встановлено, що за даними бухгалтерського обліку залишок соняшника некласного становить « 0» (відсутній) та фактично встановлено 55960 кг. соняшника некласного.

На підставі наказу ТОВ «АГРОТОП» №119/В від 13.07.2015 та бухгалтерської довідки №1 від 13.07.2015 оприбутковано виявлений надлишок соняшника в кількості 55960 кг.

У бухгалтерському обліку ТОВ «АГРОТОП» вищевказана операція відображена наступним чином Дт 271 «продукція рослинництва» Кт 718 «дохід від безповоротно отриманий актив».

Книга складського обліку по рахунку 208 «матеріали с/г призначення» та рахунку 271 «продукція рослинництва» за 2015 рік містить записи 13.07.2015 про оприбуткування соняшника в кількості 55960 кг. з подальшим відвантаженням (13.07.2015) на ТОВ «Власівський мірошник» (елеватор).

Відповідно до акту - розрахунку №ВМ15ФК00003 від 21.07.2015 ТОВ «Власівський мірошник» проведено підробіток соняшника в кількості 55960 кг. та в заліковій вазі 55600 кг. переоформлено на ТОВ «КЕРНЕЛ-ТРЕЙД», що підтверджено актом-приймання передачі №ВМ100000002 від 21.07.2015. Товариством виписано податкову накладна №2/2 від 21.07.2015 на суму ПДВ 85253,33 грн. по реалізації соняшника 55600 кг ТОВ«КЕРНЕЛ-ТРЕЙД».

Також судами було встановлено, що контролюючим органом до позивача було направлено лист від 26.03.2018 «Про надання інформації та документального підтвердження», в якому було зазначено про необхідність надання Книгу вагаря (вісової) за 2015 рік. У зв`язку з ненадання запитуваного документа складено акт №2122/20-40-14-02-16 від 26.03.2018.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги позивач вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно дійшли висновку щодо порушення Товариством вимог податкового законодавства, оскільки не врахували при прийнятті рішень, що Товариство є виробником сільськогосподарської продукції, зокрема сої та соняшнику, а тому має право відносити податкові зобов`язання від реалізації сої та соняшнику до складу спеціальної декларації з ПДВ, також вказує, що надлишки виникли у зв`язку з некоректною роботою ваг, адже сторонньої продукції Товариством не завозилось.

У доводах касаційної скарги відповідач вказує, що враховуючи встановлені обставини справи щодо порушення позивачем вимог статтей 198, 201 та 209 Податкового кодексу України та те, що позивачем не доведено реалізацію самостійно вирощеної сільськогосподарської продукції, контролюючий орган правомірно застосував до Товариства штрафні санкції передбачені п. 123.2 ст. 123 Податкового кодексу України.

9. Товариством надано відзив на касаційну скаргу контролюючого органу, в якому позивач вказує на правильність висновку суду апеляційної інстанції про безпідставність застосування до позивача штрафних санкцій на підставі п. 123.2 ст.123 Податкового кодексу України та просить залишити касаційну скаргу контролюючого органу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог просить залишити без змін.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

10.2. Пункт 123.2 статті 123.

Використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору, платежу додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів, платежів, що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування.

10.3. Пункт 209.1 статті 209.

Резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

10.4. Пункт 209.2 статті 209.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Для перерахування суми податку із рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість на спеціальний рахунок платника в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення граничного строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку на спеціальний рахунок платника в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

10.5. Пункт 209.7 статті 209.

Сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1-24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб`єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

11. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Стаття 10.

Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов`язані проводити інвентаризацію активів і зобов`язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

Об`єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов`язковим згідно з законодавством.

12. Положення «Про інвентаризацію активів та зобов`язань» затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 879 від 02.09.2014 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

12.1. Пункт 7 розділу I.

Проведення інвентаризації є обов`язковим, зокрема, перед складанням річної фінансової звітності в обсязі, визначеному пунктом 6 цього розділу, з урахуванням особливостей проведення інвентаризації і в строки, визначені пунктом 10 цього розділу.

12.2. Пункт 7 розділу IІ.

Наявність активів при інвентаризації встановлюється шляхом обов`язкового підрахунку, зважування, обміру. Переважування, обмір, підрахунок проводяться у порядку розміщення активів у приміщенні, де вони зберігаються. Визначення ваги (обсягу) навалочних матеріалів може проводитися на основі обмірів і технічних розрахунків. Акти обмірів і розрахунки додаються до інвентаризаційних описів.

12.3. Пункт 4.1 розділу III.

Інвентаризація запасів проводиться за місцями зберігання та окремо за матеріально відповідальними особами. Матеріальні запаси при інвентаризації записуються в інвентаризаційні описи за найменуванням із зазначенням номенклатурного номера (за його наявності), виду, групи, сорту, одиниці виміру, ціни, суми та кількості (рахунок, вага або міра), фактично встановлених на дату інвентаризації, та за даними бухгалтерського обліку.

12.4. Пункт 4.2 розділу III.

Інвентаризаційна комісія у присутності матеріально відповідальних осіб перевіряє фактичну наявність запасів шляхом їх перерахунку, переважування чи перемірювання. Не допускається вносити до інвентаризаційних описів дані про залишки активів зі слів матеріально відповідальних осіб або за даними обліку без перевірки їх фактичної наявності.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства.

Такі суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Сільськогосподарські підприємства суми податку на додану вартість, які акумулюються на спеціальних рахунках, мають використовуватись для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

14. Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов`язані проводити інвентаризацію активів і зобов`язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

Об`єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов`язковим згідно з законодавством.

Проведення інвентаризації є обов`язковим, зокрема, перед складанням річної фінансової звітності.

Наявність активів при інвентаризації встановлюється шляхом обов`язкового підрахунку, зважування, обміру.

Інвентаризаційна комісія у присутності матеріально відповідальних осіб перевіряє фактичну наявність запасів шляхом їх перерахунку, переважування чи перемірювання.

15. У разі використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів, платежів, що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги

16. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час розгляду справи судами) обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

17. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ).

18. Доводи касаційної скарги Товариства не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені в позовній заяві, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи щодо безпідставного відображення в складі податкових зобов`язань спеціальної декларації з ПДВ за червень та липень 2015 року суми податку від реалізації сої та соняшнику, які під час інвентаризації були виявлені як надлишок, та заниження податкових зобов`язань по загальній декларації з ПДВ.

21. Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій, враховуючи в сукупності встановлені як контролюючим органом під час проведення перевірки так і судом під час розгляду справи обставини щодо не підтвердження позивачем факту самостійного виробництва (вирощування) продукції, яка була реалізована, та враховуючи результати попередніх проведених інвентаризацій щодо відсутності залишків та руху власної сої та соняшнику протягом січня - червня 2015 року, а відповідно і неправомірність відображення в складі податкових зобов`язань спеціальної декларації з ПДВ за червень та липень 2015 року суми ПДВ від реалізації таких сої та соняшнику, надали належну оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності з дотриманням норм статей 72-78 90 Кодексу адміністративного судочинства України та дійшли обґрунтованого висновку про недостовірність задекларованих позивачем даних податкового обліку по спеціальній декларації з ПДВ, що, відповідно, призвело до заниження податкових зобов`язань по загальній декларації.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів, оскільки позивачем не спростовано та не надано належних, достовірних та достатніх доказів, які б свідчили про те, що соя та соняшник, які були виявлені як надлишкові під час неодноразових інвентаризацій, були вирощені безпосередньо Товариством.

Посилання Товариства на те, що виявлені надлишки виникли у зв`язку з некоректною роботою ваг також не приймаються до уваги, з огляду на не підтвердження таких доказами.

Також судами встановлено, що контролюючим органом випробовувалась у позивача до проведення перевірки Книга вагаря (вагова) за 2015 рік, проте такої надано не було, у зв`язку з чим відповідачем було складено Акт № 2122/20-40-14-02-16 від 26.03.2018. Вказаних обставин позивач не спростовує.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність прийняття контролюючим органом податкових повідомлення - рішення від №00002701402 та №00002691402 в частині збільшення суми грошового податок на додану вартість (ПДВ) за податковими зобов`язаннями у розмірі 123322 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 31080,50 грн.

22. Також колегія погоджується з висновком суду апеляційної інстанції в частині безпідставності застосування до позивача штрафних санкцій на підставі п.123.2 ст.123 Податкового кодексу України у розмірі 163503 грн.

Згідно приписів п. 123.2. ст.123 Податкового кодексу України стягнення до бюджету суми податків, зборів, платежів застосовується у випадку за використання платником податків сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з акту перевірки від 02.04.2018 №1180/20-40-14-02-08/34473812, в ньому не встановлено та не зафіксовано порушень, які стосувалась порядку використання податкової пільги, зокрема використання позивачем сум податків, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги з ПДВ, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілями її надання.

Вказаним актом перевірки зафіксовано порушення, яке полягало виключно у неправильному відображенні у складі податкових зобов`язань податкової декларації (скороченої) позивача господарської операції, яка не пов`язана із сільськогосподарським виробництвом.

Отже, суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що застосування контролюючим органом штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 100 % на підставі п.123.2 ст.123 Податкового кодексу України є неправомірними.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

23. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої інстанції в частині та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротоп» та Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2018 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року слід залишити без задоволення.

24. Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

25. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша стаття 350 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ).

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротоп» та Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року у справі № 2040/6315/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова