ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2023 року
м. Київ
справа № 2040/7370/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів - Берназюка Я.О., Чиркіна С.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Основ`янського району Харківської міської ради (далі - Управління) на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 8 жовтня 2018 року у складі судді Біленського О.О. та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Бенедик А.П. (головуючий), суддів: Мельникової Л.В., Присяжнюк О.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління про стягнення допомоги, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. Позивач звернулася до суду з позовом, у якому просила:
- стягнути на її користь з Управління заборгованість з виплати допомоги при народженні дитини у сумі 69 795 грн (шістдесят дев`ять тисяч сімсот дев`яносто п`ять гривень).
2. Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 8 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року, позов задовольнив.
Стягнув з Управління заборгованість з виплати допомоги при народженні дитини на користь позивача у сумі 69 795 грн.
2.1 Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив із того, що відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих соціальних виплат не звільняє державу в особі уповноваженого органу Управління праці та соціального захисту населення від обов`язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум соціальних виплат. Тому, відмовляючи позивачу у виплаті допомоги при народженні дитини за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання цієї соціальної допомоги.
3. Судами попередніх інстанцій встановлено:
3.1 Позивач проживала за адресою: АДРЕСА_1 ; перебувала на обліку в Ровеньківському Управлінні праці та соціального захисту населення та отримувала державну допомогу при народженні дитини.
3.2 З 1 серпня 2014 року позивачу припинено виплату допомоги при народженні дитини.
3.3. 3 липня 2018 року позивач стала на облік в Управління як внутрішньо переміщена особа разом із своєю дочкою, відповідно до довідок про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб від 3 липня 2018 року №0000570557 та №0000570457.
3.4 Цього ж дня, позивач звернулась до відповідача із заявою про поновлення виплати при народженні дитини та здійснення виплати за минулий період, а саме з моменту припинення виплати цієї допомоги.
3.5 Відповідач поновив виплату допомоги при народженні дитини з моменту звернення, проте відмовив у здійсненні виплати за минулий період.
3.6 У якості підстави для відмови у здійсненні виплати за минулий період відповідач послався на відсутність нормативно-правового акта, який би визначав порядок виплати внутрішньо переміщеним особам соціальних виплат за минулий період, оскільки такий Кабінетом Міністрів України не прийнятий.
3.7 Уважаючи відмову у виплаті зазначеної допомоги протиправною, позивач звернулася до суду із цим позовом.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
4. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Управління звернулося із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
4.1 На її обґрунтування відповідач зазначив, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Зазначає, що діючим законодавством не передбачено повернення сум недоотриманих соціальних виплат за минулий період у зв`язку з зупиненням діяльності державних органів, зокрема, частини структурних підрозділів з питань соціального захисту населення, на території Луганської та Донецької областей.
Крім того, зазначає, що у відповідача відсутні повноваження не лише щодо виплати допомоги за минулі періоди, а й повноваження щодо здійснення розрахунку сум допомоги.
5. Позивач відзив на касаційну скаргу не подав.
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
6. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин першої-другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції до 8 лютого 2020 року), у відповідності до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
7. Норми матеріального права під час перевірки судом касаційної інстанції правильності їх застосування судами попередніх інстанцій застосовуються у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин. Норми процесуального права під час касаційного перегляду судом касаційної інстанції застосовуються у редакції КАС України станом до 8 лютого 2020 року.
8. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
9. Згідно частини першої статті 13 Закону України від 26 квітня 2001 року №2402-ІІІ «Про охорону дитинства» з метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім`ях держава надає батькам або особам, які їх замінюють, соціальну допомогу, передбачену Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» та іншими законами України.
10. Статтею 3 Закону України від 21 листопада 1992 року №2811-ХІІ «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» передбачено, що відповідно до цього Закону призначається такий вид державної допомоги сім`ям з дітьми як допомога при народженні дитини.
11. Згідно зі статтею 10 допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом із дитиною.
12. Частиною сьомою статті 11вищезазначеного Закону встановлено, що допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.
13. Пунктом 12 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1751 (далі - Порядок) передбачено, що допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.
14. У разі зміни місця проживання одержувача державної допомоги сім`ям з дітьми виплата її продовжується органом соціального захисту населення за новим місцем проживання або відбування покарання з місяця звернення (пункт 54 Порядку).
15. Допомога, яка не отримана вчасно внаслідок невиконання її отримувачами умов, визначених цим Порядком, виплачується за минулий з моменту призначення час, але не більш як за шість місяців з місяця звернення за її одержанням, крім випадків, визначених у абзаці десятому пункту 35 цього Порядку.
Призначені, але своєчасно не одержані суми державної допомоги сім`ям з дітьми з вини органу, що призначає або виплачує зазначену допомогу, виплачуються протягом будь-якого часу без обмежень. При цьому виплата здійснюється виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого на день її призначення (пункт 55 Порядку).
16. Пунктом 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької і Луганської областей, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 595 передбачено, що у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади.
17. Особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (пункт 8 Тимчасового порядку).
18. Механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг (далі - соціальні виплати) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування визначений Порядком призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року №365 (далі - Порядок №365).
19. Відповідно до пункту 4 Порядку №365 (у редакції, яка діяла на час спірних відносин), соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, територіальними органами Пенсійного фонду України, робочими органами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, центрами зайнятості (далі - органи, що здійснюють соціальні виплати) за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.
20. Згідно з пунктом 15 Порядку №365 орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
21. Згідно з частиною сьомою статті 7 Сімейного Кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
22. Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (у редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
23. Допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. Неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.
24. Відмовляючи у здійсненні виплати за минулий період відповідач керуючись пунктом 15 Порядку №365 послався на відсутність нормативно-правового акта, який би визначав порядок виплати внутрішньо переміщеним особам соціальних виплат за минулий період, оскільки такий Кабінетом Міністрів України не прийнятий.
25. Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що відсутність окремого порядку не може бути визнано в якості належної підстави для відмови у виплаті позивачу допомоги за минулий період.
26. Також колегія суддів звертає увагу, що чинним законодавством не передбачені обмеження щодо поновлення виплати допомоги при народженні дитини за минулий час, яка була припинена не з вини одержувача.
27. Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права у правовідносинах, щодо яких виник спір, викладена у постанові Верховного Суду 31 жовтня 2019 року (справа №226/2082/16-а) і колегія суддів не вбачає підстав для її відступу.
28. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.
29. Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків суду апеляційної інстанції та обставин справи не спростовують.
30. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів попередніх інстанцій у справі про задоволення позову.
31. У зв`язку з наведеним, суд касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржених судових рішень, що згідно статті 350 КАС України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.
Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 341 343 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Основ`янського району Харківської міської ради залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 8 жовтня 2018 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач В.М. Шарапа
Судді: Я.О. Берназюк С.М. Чиркін