ПОСТАНОВА
Іменем України
19 лютого 2020 року
Київ
справа №204/2130/16-а
адміністративне провадження №К/9901/23673/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Бевзенка В. М.,
Шевцової Н.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Управління патрульної поліції в м. Дніпрі Департаменту патрульної поліції на додаткову постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року (головуючий суддя - Чепурнов Д.В., судді - Сафронова С.В., Мельник В.В.) у справі
за позовом ОСОБА_1
до Інспектора роти №2 батальйону №1 Управління патрульної поліції м. Дніпропетровськ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області старшого сержанта поліції Яворського І.К.
про визнання дій протиправними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
в с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати дії інспектора роти №2 батальйону №1 Управління патрульної поліції у м. Дніпропетровськ старшого сержанта поліції Яворського І.К. протиправними;
- визнати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ПС3 №071086 від 21.02.2016 року нечинною;
- постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ПС3 №071086 від 21.02.2016 року скасувати, а справу про адміністративне правопорушення передбаченого ч.2 ст.122 і ч.1 ст.126 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити за відсутністю у його діях складу вказаного правопорушення.
Позов обґрунтовано тим, що дії відповідача при винесенні постанови від 21.02.2016 року є протиправними, тому оскаржувана постанова є протиправною, складена за відсутності належних доказів та з грубим порушенням законодавства.
Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 травня 2016 року по справі №204/2130/16-а/16 позов було задоволено.
Визнано дії інспектора роти №2 батальйону №1 Управління патрульної поліції м. Дніпропетровськ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області старшого сержанта поліції Яворського І.К. щодо винесення постанови серії ПС3 №071086 від 21.02.2016 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 та ч.1 ст. 126 КУпАП протиправними.
Скасовано постанову серії ПС3 №071086 від 21.02.2016 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 та ч.1 ст.126 КУпАП. Провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 за ч.2 ст. 122 та ч.1 ст. 126 КУпАП закрито, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року по справі №204/2130/16-а/16 постанову Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 травня 2016 року було скасовано та прийнято нову постанову.
Адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано дії інспектора роти №2 батальйону №1 Управління патрульної поліції м. Дніпропетровськ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області старшого сержанта поліції Яворського І.К. щодо винесення постанови серії ПС3 №071086 від 21 лютого 2016 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 та ч.1 ст.126 КУаАП протиправними.
Скасовано постанову серії ПС3 №071086 від 21 лютого 2016 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 та ч.1 ст. 126 КУпАП.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
23 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про прийняття додаткового рішення про стягнення на його користь з відповідача судовий збір у розмірі 551,20 грн. сплачений за подання адміністративного позову.
Додатковою постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року було доповнено резолютивну частину постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року абзацом наступного змісту: " Стягнути з Управління патрульної поліції м. Дніпропетровськ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений за подання адміністративного позову у розмірі 551 грн. (п`ятсот п`ятдесят одна) гривень 20 копійок."
Додаткову постанову обґрунтовано тим, що заявником під час подання адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 551,20 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.519470155.1 від 14 березня 2016 року. Однак, при прийнятті судового рішення про частково задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , судом апеляційної інстанції не було вирішено питання щодо стягнення на користь позивача суми судового збору, сплаченого за подання адміністративного позову у розмірі 551,20 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
22 лютого 2017 року Управління патрульної поліції в м. Дніпрі Департаменту патрульної поліції звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на додаткову постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року, в якій просило її скасувати.
На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник указав на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме на те, що судом не враховано, що позивач був звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення згідно статті 288 КУпАП, отже з відповідача, як суб`єкта владних повноважень не повинні стягуватись кошти, що були сплачені позивачем. Вказував, що аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України в своїй постанові від 13.12.2016 по справі №306/17/16-а.
Позивачем були надані Суду заперечення на касаційну скаргу, в яких він вказав, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита, а звільнення позивача від сплати судового збору за подання вказаного позову, положення статті 288 КУпАП не містять. Крім того, зазначає, що його не було звільнено від сплати судового збору та ухвалою від 03.03.2016 року суддею Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська Токар Н.В. було залишено його позов без руху у зв`язку із необхідністю сплатити судовий збір в розмірі 551,20грн.
Клопотань щодо розгляду справи за обов`язкової участі сторін від учасників справи не надходило до суду касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2020 року зазначену касаційну скаргу призначено до розгляду.
ІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ
Частиною четвертою статті 288 КУпАП передбачено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
У відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
У відповідності до ч. 1 ст. 98 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.
Положеннями частини першої статті 286 КАС України передбачено, що предметом спору у справах про притягнення до адміністративної відповідальності можуть бути рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою.
Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. (частина друга статті 21 КАС України).
Згідно з ч.1 ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Статтею 171-2 КАС України визначені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Згідно з п.1 ч.1, 3 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
У відповідності до ст. 168 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 341 КАС України).
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).
Колегія суддів зазначає, що розподіл судових витрат здійснюється шляхом ухвалення постанови суду або ухвали з урахуванням приписів ст.94 КАС України. Також, у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
Суд критично оцінює доводи скаржника про те, що судовий збір за подання позовної заяви про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення не стягується, незалежно від того, скільки похідних позовних вимог заявлено.
Законодавцем встановлено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
Проте, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, наведений висновок стосується лише спору, предметом якого є постанова у справі про адміністративне правопорушення.
Водночас предметом цього спору, крім скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, є дії відповідача, що передували, а також були вчинені під час притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Отже, оскаржені позивачем дії не пов`язані із притягненням його до адміністративної відповідальності, оскільки вони виходять за межі процедурних рішень, які вчиняє орган чи посадова особа, уповноважені на розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Тому визначені позивачем у касаційній скарзі «похідні позовні вимоги» не охоплюються процедурними рішеннями під час розгляду справи та, відповідно, можуть бути самостійним предметом спору за правилами КАС України.
Закріплений у КАС України принцип диспозитивності передбачає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Отже, обсяг позовних вимог та їх формулювання належить виключно позивачу.
Таким чином, вимоги про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень є самостійним способом судового захисту, про який просив позивач, та можуть розглядатися адміністративним судом окремо від вимоги про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Тому, позивача правомірно не було звільнено від сплати судового збору в частині вимог про визнання протиправними дій відповідача.
Аналогічний правовий висновок містить постанова Верховного Суду від 18.10.2019 по справі №405/8768/18 (К/9901/23298/19).
Отже, сума судового збору в розмірі 551,20 грн, сплачена позивачем квитанцією № 0.0.519470155.1 від 14 березня 2016 року, не є надмірно сплаченим судовим збором в розумінні ст.7 Закону України «Про судовий збір», отже підлягає розподіленню згідно вимог ст.94 КАС України.
Тому, оскільки, при прийнятті судового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , судом апеляційної інстанції не було вирішено питання щодо стягнення на користь позивача суми судового збору, сплаченого за подання адміністративного позову у розмірі 551,20 грн., колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо необхідності стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 551, 20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, як того вимагають приписи ст.94 КАС України.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає викладені в касаційній скарзі доводи Управління патрульної поліції в м. Дніпрі Департаменту патрульної поліції безпідставними, а висновки суду апеляційної інстанції- правильними, обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що і підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
Керуючись статтями 341 343-345 349-356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
п о с т а н о в и в :
Касаційну скаргу Управління патрульної поліції в м. Дніпрі Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення.
Додаткову постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.А. Данилевич
Судді В. М. Бевзенко
Н.В. Шевцова