ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 204/3578/23
провадження № 61-5699св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач -- Державне підприємство «Вугільна Компанія «Краснолиманська»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - Жуковською Мариною Володимирівною , на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 вересня 2023 року у складі судді Чудопалової С. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Космачевської Т. В., Канурної О. Д., Халаджи О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Вугільна Компанія «Краснолиманська» (далі - ДП «ВК «Краснолиманська») про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Позовна заява мотивована тим, що у період з 10 січня 2007 року до 04 травня 2020 року включно він працював у ДП «ВК «Краснолиманська». 04 травня 2020 року наказом підприємства № 570/к його було звільнено за власним бажанням.
Судовим наказом Красноармійського міськрайонного суду від 07 квітня 2021 року у справі № 235/2314/21 стягнуто з підприємства на його користь заборгованість із заробітної плати з грудня 2019 року до травня 2020 року у сумі 81 241,44 грн. Добровільно відповідач рішення суду не виконував, тому за його заявою було відкрито виконавче провадження від 23 квітня 2021 року № НОМЕР_1.
23 листопада 2022 року через орган виконавчої служби відповідач виплатив заборгованість із заробітної плати у розмірі 81 241,44 грн.
Таким чином, відповідач здійснив розрахунок 23 листопада 2022 року, тобто допустив затримку розрахунку при звільненні, яка тривала з 05 травня 2020 року до 22 листопада 2022 року включно. Загальний розмір середнього заробітку за затримку розрахунку складає 235 576,82 грн, однак з урахуванням вимог розумності та співмірності, вважав за можливе зменшити вимоги до 100 000 грн. Просив поновити строки звернення до суду, враховуючи активні військові дії в Донецькій області, де він проживає, та карантинні заходи, тому вважав, що був суттєво обмежений в реалізації своїх прав.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд стягнути на його користь з ДП «ВК «Краснолиманська» середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 05 травня 2020 року до 22 листопада 2022 року включно у розмірі 100 000 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення мотивовано тим, що відповідач порушив права позивача, несвоєчасно виконавши судове рішення, проте позивач без поважних причин пропустив тримісячний строк звернення до суду, визначений статтею 233 КЗпП України, оскільки ДП «ВК «Краснолиманська» сплатило йому кошти, визначені судовим наказом 23 листопада 2022 року, а з позовною заявою у цій справі він звернувся у березні 2023 року. Підстав для поновлення цього строку немає.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, представник ОСОБА_1 - адвокат Жуковьска М. В., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 вересня 2023 року, постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили у задоволенні позову через пропуск строків, визначених статтею 233 КЗпП України, оскільки пунктом 1 Прикінцевих положень КЗпП України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
При цьому, початок перебігу строку та подання ним позову відбулося в межах дії карантину.
Відзив на касаційну скаргу відповідач до суду не подав.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Касаційна скарга надійшла до Верховного Суду у квітні 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2024 року, після усунення недоліків касаційної скарги відповідно до ухвали Верховного Суду від 25 квітня 2024 року, відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
05 червня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 з 10 січня 2007 року до 04 травня 2020 року працював у ДП «ВК «Краснолиманська».
Наказом ДП «ВК «Краснолиманська» від 04 травня 2020 року № 570/к ОСОБА_1 звільнено за заявою про звільнення за власним бажанням.
Судовим наказом Красноармійського міськрайонного суду від 07 квітня 2021 року у справі № 235/2314/21 стягнуто з ДП «ВК «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за грудень 2019 року - травень 2020 року у сумі 81 241,44 грн.
23 квітня 2021 року за заявою позивача було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1.
23 листопада 2022 року через орган виконавчої служби ДП «ВК «Краснолиманська» виплатило ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати у розмірі 81 241,44 грн, з огляду на виписку з банківського рахунку про зарахування коштів у справі № 235/2314/21.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22 та від 11 грудня 2023 року у справі № 947/8885/21, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.
Згідно із частиною першою статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Пунктом 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Такий самий правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 грудня 2023 року у справі № 947/8885/21 (провадження № 61-7480сво22).
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2022 року № 1423 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236» дію карантину через COVID-19 було продовжено до 30 квітня 2023 року.
З огляду на вказане, висновки судів попередніх інстанцій щодо застосування до спірних правовідносин частини першої статті 233 КЗпП України та пропуск позивачем строку звернення до суду є помилковими, оскільки його право на звернення до суду із цим позовом відповідно до наведених вище норм КЗпП України не було обмежене будь-яким строком, оскільки як станом на час повного розрахунку з ним (23 листопада 2022 року), так і станом на час звернення позивача до суду з цим позовом (березень 2023 року) діяв карантин, установлений Кабінетом Міністрів України, тому строк визначений частиною другою статті 233 КЗпП України не підлягає застосуванню, так як такий продовжено на строк дії карантину.
Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості під час розгляду справи в касаційному порядку встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, які не забезпечили повного та всебічного розгляду справи, то усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду неможливо, тому справу необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Незважаючи на часткове задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень, судові витрати за сплату судового збору за подання касаційної скарги Верховний Суд з відповідача не стягує, оскільки направляє справу на новий розгляд, а розподіл судових витрат повинен бути здійснений при ухваленні судового рішення по суті спору.
Керуючись статтями 400 402 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - Жуковською Мариною Володимирівною , задовольнити частково.
Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 вересня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець