Постанова
Іменем України
18 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 204/5431/19
провадження № 61-8792св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
заявник - Дніпровська міська рада в особі Комунального підприємства «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпропетровської міської ради,
заінтересовані особи: Чечелівська районна у місті Дніпрі рада, Третя дніпровська державна нотаріальна контора,
особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги, - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за заявою Дніпровської міської ради в особі Комунального підприємства «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпропетровської міської ради, заінтересовані особи: Чечелівська районна у місті Дніпрі рада, Третя дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання спадщини відумерлою та передання її територіальній громаді
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року у складі судді Демченко Е. Л.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст вимог заяви
У серпні 2019 року Дніпровська міська рада в особі Комунального підприємства «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпропетровської міської ради (далі - Дніпровська міська рада) звернулася до суду із заявою, в якій просила визнати відумерлою спадщину після ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , що складається із домоволодіння АДРЕСА_1 та передати її у власність територіальної громади міста в особі Дніпровської міської ради.
Обґрунтовуючи вимоги заяви, Дніпровська міська рада посилалася на те, що на адресу Комунального підприємства «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпропетровської міської ради (далі - КП «Бюро обліку майнових прав») надійшла інформація про те, що власник домоволодіння АДРЕСА_1 ОСОБА_2 помер у 2015 році, і з цього часу в зазначеному домоволодінні ніхто не проживає. Після його смерті відкрилась спадщина на належне ОСОБА_2 домоволодіння за вказаною адресою. Оскільки з часу відкриття спадщини минуло більше одного року, а спадкоємців немає, виникла необхідність визнати спадщину відумерлою та передати у власність територіальної громади міста в особі Дніпровської міської ради. У зв`язку з цим просила заяву задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Красногвардійський районний суд міста Дніпропетровська рішенням від 05 березня 2020 року заяву задовольнив. Визнав відумерлою спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що складається із домоволодіння АДРЕСА_1 . Передав домоволодіння АДРЕСА_1 у комунальну власність територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що після смерті ОСОБА_2 спадкова справа не заводилася і немає спадкоємців, які в установленому законом порядку прийняли спадщину, а тому наявні правові підстави для визнання спадщини відумерлою.
У квітні 2021 року ОСОБА_1 як особа, яка не брала участі у справі, звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 05 березня 2020 року.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 14 квітня 2021 року відмовив ОСОБА_1 у прийнятті апеляційної скарги на рішення Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 05 березня 2020 року та повернув її заявнику.
Апеляційний суд мотивував ухвалу тим, що рішенням Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 05 березня 2020 року не вирішувались питання про права та обов`язки ОСОБА_1 , та його права оскаржуваним рішенням не порушено.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У травні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що в апеляційній скарзі та доданими до неї документами, зокрема розпискою від 25 жовтня 2014 року про отримання ОСОБА_2 від нього в борг грошових коштів, він довів наявність у нього правового зв`язку як з ОСОБА_2 , так і з територіальною громадою міста Дніпра, якій у березні 2020 року перейшло майно померлого. Рішенням Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 05 березня 2020 року порушено його право на спадщину ОСОБА_2 , забезпечене борговою розпискою. Водночас Дніпровській міській раді не було відомо про існування у померлого ОСОБА_2 боргового зобов`язання перед ним, а тому він не був залучений до розгляду цієї справи і не мав можливості захистити свої права та законні інтереси.
Також скарга містить доводи про те, що при вирішенні питання про прийняття апеляційної скарги суддя-доповідач не має права вирішувати питання про обґрунтованість чи необґрунтованість скарги, у прийнятті апеляційної скарги не може бути відмовлено у зв`язку з тим, що судове рішення не порушує прав та інтересів особи, яка не брала участі у справі, але подала скаргу. Встановлення судом обставин, які свідчать про те, що оскаржуваним рішенням порушено права особи, яка не була залучена до участі у розгляді справи, є процесуально можливим лише після відкриття провадження за апеляційної скаргою такої особи і розгляду її по суті. Тобто суд апеляційної інстанції до вирішення питання про відкриття апеляційного провадження не мав процесуальних повноважень встановлювати наявність/відсутність порушеного права заявника оскаржуваним рішенням суду першої інстанції.
У липні 2021 року Дніпровська міська рада подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, оскільки це судове рішення є законним і обґрунтованим. Суд правильно виходив з того, що у справі, яка переглядається, спірні правовідносини виникли щодо визнання відумерлою спадщини після померлого ОСОБА_2 ОСОБА_1 не є спадкоємцем спірного домоволодіння в порядку, передбаченому статтею 1277 ЦК України, а тому не є учасником спірних правовідносин. Звертаючись з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 не вказав, у чому полягає порушення його права ухваленим судовим рішення про визнання спадщини відумерлою.
У липні 2021 року ОСОБА_1 подав відповідь на відзив Дніпровської міської ради, в якому зазначив, що представник, яка підписала відзив не підтвердила повноважень на представництво ради, а тому відзив не може бути прийняти судом до розгляду.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
06 липня 2021 року справа № 204/5431/19 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Відмовляючи у прийнятті апеляційної скарги ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції встановив такі обставини.
У квітні 2021 року ОСОБА_1 як особа, яка не брала участі у справі, звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 05 березня 2020 року.
Із матеріалів справи відомо, що оскаржуваним рішенням від 05 березня 2020 року спадщину, яка відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , що складається з домоволодіння АДРЕСА_1 , передано у комунальну власність територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради.
У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що рішенням Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 05 березня 2020 року не вирішувались питання про права та обов`язки ОСОБА_1 , і його права оскаржуваним рішенням не порушено.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши аргументи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).
При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і ґрунтуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
Згідно зі статтею 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
Суд апеляційної інстанції має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питання про права та інтереси особи, яка не брала участі у справі, лише в межах відкритого апеляційного провадження. Якщо такі обставини не підтвердяться, апеляційне провадження підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Апеляційний суд зазначеного не врахував та дійшов передчасного висновку про те, що рішенням Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 05 березня 2020 року не вирішувались питання про права та обов`язки ОСОБА_1 , і його права оскаржуваним рішенням не порушушено.
Крім того, повертаючи апеляційну скаргу, апеляційний суд не звернув уваги на таке.
Відповідно до частини шостої статті 357 ЦПК України на стадії відкриття апеляційного провадження суддя-доповідач одноособово може вирішити лише питання залишення апеляційної скарги без руху. Питання щодо повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті та відкриття апеляційного провадження вирішує суд апеляційної інстанції. Його склад визначений у частині третій статті 34 ЦПК України. Згідно з цією нормою перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції здійснює колегія суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів.
У пунктах 15, 16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого 2021 року у справі № 263/4637/18 (провадження № 14-126цс20) зазначено, що регламентуючи порядок вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі, закон невипадково розмежував процесуальні питання, які під час перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції вирішує суддя-доповідач, і ті, які вирішує суд апеляційної інстанції. Ухвала про залишення апеляційної скарги без руху спрямована на усунення її недоліків щодо форми та змісту. Ця ухвала не перешкоджає доступу особі до суду, адже після виправлення у встановлений судом строк недоліків апеляційної скарги особа може розраховувати на те, що суд відкриє апеляційне провадження. Натомість, ухвали про повернення апеляційної скарги та про відмову у відкритті апеляційного провадження створюють таку перешкоду і зумовлюють необхідність докласти додаткові зусилля для оскарження судового рішення суду першої інстанції. Тому постановлення таких ухвал вимагає від суду апеляційної інстанції особливої ретельності, що досягається, зокрема, шляхом розгляду означених питань не одноособово суддею-доповідачем, а колегією апеляційного суду у складі трьох суддів. Особа, яка подала апеляційну скаргу, вправі розраховувати на те, що вказані питання розгляне колегіальний склад апеляційного суду, який передбачений частиною третьою статті 34 ЦПК України для перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції. А такий перегляд регламентований у главі І «Апеляційне провадження» розділу V «Перегляд судових рішень» ЦПК України. Велика Палата Верховного Суду вважає, що слова «суд апеляційної інстанції», вжиті у частинах першій і другій статті 358 ЦПК України, треба розуміти як колегію суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів у світлі загальних положень ЦПК України щодо складу суду, який здійснює перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції (частина третя статті 34 ЦПК України).
Усупереч наведеним нормам процесуального права суд апеляційної інстанції неповноважним складом суду (суддя-доповідач одноособово) постановив ухвалу, якою відмовив у прийнятті апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 05 березня 2020 року та повернув її заявнику, хоча підстави повернення апеляційної скарги мав би оцінити суд апеляційної інстанції у складі колегії з трьох суддів.
При цьому не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_1 наведені у відповіді на відзив Дніпровської міської ради, про непідтвердження повноважень представника, яка підписала відзив, оскільки до відзиву на касаційну скаргу додано копію довіреності від 24 грудня 2020 року № 7/10-3411, якою Дніпровська міська рада уповноважила представляти її інтереси головного спеціаліста управління захисту інтересів територіальної громади міста в судах загальної юрисдикції департаменту правового забезпечення Ревякіну Н. М. Тобто представник надала документи на підтвердження представництва, передбачені статтями 58 62 ЦПК України.
Згідно з частинами першою, третьою - четвертою статті 406 ЦПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
Відповідно до пункту 1 частини першої, частини шостої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
З огляду на викладене є підстави для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали з направленням справи для продовження розгляду до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Керуючись статтями 400 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун