04.08.2024

№ 204/5618/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2024 року

м. Київ

справа № 204/5618/21

провадження № 61-8532св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Луспеника Д. Д., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,Гулька Б. І., Лідовця Р. А., учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Трофімов Дмитро Юрійович, на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2022 року у складі судді Черкеза Д. Л. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - АТ «ПУМБ») про визнання іпотеки припиненою, скасування запису про іпотеку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, скасування запису про обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Позовну заяву обґрунтував тим, що 19 жовтня 2007 року між ним та Закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - ЗАТ «ПУМБ») укладено кредитний договір № 5715782, відповідно до умов якого банк надав йому кредит у розмірі 53 500,00 дол. США строком до 19 жовтня 2027 року з процентною ставкою за користування кредитом - 11,9 % на придання нерухомості - квартири, реєстраційний номер 20519090, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (наразі - Дніпро).

Також 19 жовтня 2007 року між ним та ЗАТ «ПУМБ» укладений іпотечний договір № 5715802, яким забезпечувалось виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором № 5715782, предметом іпотеки була вказана квартира.

Зазначав, що він належним чином виконував умови кредитного договору. Однак у зв`язку з настанням світової фінансової кризи з серпня 2013 року він припинив виконувати зобов`язання за вказаним кредитним договором.

У вересні 2014 року правонаступник ЗАТ «ПУМБ» - Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - ПАТ «ПУМБ») звернулося до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до нього про стягнення боргу за кредитним договором.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 04 березня 2015 року у справі № 204/6632/2014-ц вищезазначений позов задоволено. Стягнуто з нього на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором від 19 жовтня 2007 року № 5715782 у загальному розмірі 51 629,70 дол. США, еквівалент 984,82 дол. США та 38 400,00 грн, а також стягнуто судовий збір в сумі 3 654,00 грн.

28 березня 2018 року державним реєстратором Дніпропетровської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Дніпропетровської області Профатіловою М. С. ухвалено рішення про державну реєстрацію прав, індексний номер 40349443, на підставі якого внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію приватної власності на об`єкт нерухомого майна: квартира, об`єкт житлової нерухомості, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: квартира АДРЕСА_2 , номер 20519090, за відповідачем,

23 квітня 2018 року ПАТ «ПУМБ» листом повідомило йому про те, що права грошової вимоги за кредитним договором № 5715782 відступлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтайм Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Фінтайм Капітал») на підставі договору про відступлення права вимоги від 20 березня 2018 року № 691/44.4.

Таким чином, з 20 березня 2018 року ПАТ «ПУМБ» припинило бути кредитором за кредитним договором № 5715782.

Однак Законом України «Про іпотеку» не передбачено існування конструкції «абстрактної» іпотеки, при якій іпотека існує поза зв`язком із забезпеченням основного зобов`язання. Законодавством не допускається такої конструкції, коли суб`єктом права вимоги за основним договором буде один суб`єкт, який набув право вимоги внаслідок відступлення, а іпотекодержателем - інший суб`єкт, адже призначенням іпотеки є забезпечення основного зобов`язання.

З огляду на викладене позивач просив суд:

- припинити іпотеку квартири, реєстраційний номер 20519090, загальною площею 46,0 кв. м, житловою площею 30,0 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за іпотечним договором від 19 жовтня 2007 року № 5715802, укладеним між ОСОБА_1 та ЗАТ «ПУМБ», посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Жуковою Ю. В., зареєстрованим у реєстрі за № 1150;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про іпотеку 25460116, а саме: номер запису про іпотеку - 25460116, дата, час державної реєстрації - 19 жовтня 2007 року 14:31:12, Державний реєстратор - Профатілова М. С. Дніпропетровська обласна філія комунального підприємства (далі - КП) «Центр Державної реєстрації», Дніпропетровська область, підстава виникнення іпотеки - іпотечний договір № 5715802, серія та номер - р1150, виданий 19 жовтня 2007 року, видавник - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Жукова Ю. В., підстава виникнення іпотеки - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 40349443 від 28 березня 2018 року 11:09:46, ОСОБА_2 , Дніпропетровська обласна філія КП «Центр державної реєстрації», Дніпропетровська область, строк виконання основного зобов`язання - 19 жовтня 2027 року, розмір основного зобов`язання - 53 500,00 дол. США, іпотекодержатель - ЗАТ «ПУМБ», боржник - ОСОБА_1 , відомості про реєстрацію до 01 січня 2013 року: Державний реєстр іпотек, реєстраційний номер іпотеки - 5871853, 19 жовтня 2007 року 14:31:12, реєстратор - Дніпропетровський міський нотаріальний округ;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про обтяження 25460078, а саме: дата, час державної реєстрації - 19 жовтня 2007 року 14:20:12, державний реєстратор - Профатілова М. С., Дніпропетровська обласна філія КП «Центр Державної реєстрації», Дніпропетровська області, підстава виникнення обтяження - заява про реєстрацію обтяження об`єкта нерухомого майна, серія та номер: вих. № 33/91/119, виданий 19 жовтня 2007, видавник -ЗАТ «ПУМБ», підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер - 40349443 від 28 березня 2018 року 11:09:46, ОСОБА_2 , Дніпропетровська обласна філія КП «Центр державної реєстрації» Дніпропетровська область, вид обтяження - заборона на нерухоме майно, особа, майно/права якої обтяжуються - ОСОБА_1 , відомості про реєстрації до 01 січня 2013 року - Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження - 5871715, 19 жовтня 2007 року 14:20:12, реєстратор - Дніпропетровській міський нотаріальний округ;

- стягнути з відповідача на його користь судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості, оскільки будь-яких передбачених Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) та Законом України «Про іпотеку» обставин, які б свідчили про припинення іпотеки квартири АДРЕСА_2 за іпотечним договором № 5715802 від 19 жовтня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Жуковою Ю. В., зареєстрованим у реєстрі за № 1150, під час розгляду цієї справи судом не встановлено та позивачем відповідних доказів на підтвердження існування таких обставин суду не надано.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2022 року - без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про те, що таке рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Також апеляційний суд дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У вересні 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Трофімов Д. Ю., через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 серпня 2022 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити вимоги його позову.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування судами правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 07 червня 2022 року та від 01 жовтня 2019 року у справі № 5016/1284/2012, від 02 лютого 2022 року у справі № 210/3429/17, від 06 жовтня 2021 року у справі № 922/3371/19, від 15 вересня 2021 року у справі № 175/1281/17, від 06 жовтня 2019 року у справі № 754/11112/19, від 12 грудня 2018 року у справі № 758/3453/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України). Також заявник посилається на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:

- проігнорували те, що з 20 березня 2018 року АТ «ПУМБ» не може мати право іпотекодержателя та бути стороною в іпотечному договорі, оскільки воно втратило статус сторони в основному зобов`язані;

- не звернули увагу на те, що відповідно до статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека може припинятися і з інших підстав визначених цим законом, зокрема існування різних суб`єкта іпотекодержателя та суб`єкта кредитора;

- не врахували, що безпідставне існування обтяження на майно заявника порушує його права, визначені статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Також у касаційній скарзі заявник вказав на те, що в оскаржуваній постанові апеляційний суд безпідставно зазначив про те, що 20 березня 2018 року ПАТ «ПУМБ» відступило ТОВ «ФК «Фінтайм Капітал» лише частину його боргу за кредитним договором № 5715782.

У жовтні 2022 року від АТ «ПУМБ» до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому заявник, посилаючись на необґрунтованість доводів касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки вони є законними та обґрунтованими.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 01 вересня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 серпня 2022 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 з підстав, визначених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано із Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська матеріали справи № 204/5618/21; надано учасникам справи строк для подання відзиву.

У вересні 2022 року матеріали справи № 204/5618/21 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2023 року зупинено касаційне провадження у справі № 204/5618/21 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 серпня 2022 року до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 754/8750/19 (провадження № 14-202цс21).

Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2024 року поновлено касаційне провадження у справі № 204/5618/21 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 серпня 2022 року.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «ПУМБ» укладено кредитний договір № 5715782, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 53 500,00 дол. США, строком до 19 жовтня 2027 року, з процентною ставкою за користування кредитом 11,9 % річних, для придбання нерухомості - квартири, реєстраційний номер 20519090, загальною площею 46.0 кв. м, житловою площею 30,0 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ).

Також 19 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «ПУМБ» укладено іпотечний договір № 5715802, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Жуковою Ю. В., зареєстрований в реєстрі за № 1150, згідно з яким з метою забезпечення виконання всіх зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором від 19 жовтня 2007 року № 5715782, останній передав в іпотеку банку квартиру, реєстраційний номер РПВН 20519090, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ).

Того ж дня, тобто 19 жовтня 2007 року, приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Жуковою Ю. В. на підставі статті 73 Закону України «Про нотаріат» та у зв`язку з посвідченням вищевказаного іпотечного договору накладено заборону відчуження зазначеної в іпотечному договорі квартири АДРЕСА_2 , та належить ОСОБА_1 , до припинення іпотечного договору.

Із серпня 2013 року ОСОБА_1 припинив виконувати зобов`язання за вищевказаним кредитним договором, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість за кредитним договором, та у вересні 2014 року ПАТ «ПУМБ» (що є правонаступником ЗАТ «ПУМБ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 04 березня 2015 року у справі № 204/6632/2014-ц позовну заяву ПАТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором від 19 жовтня 2007 року № 5715782 в загальному розмірі 51 629,70 дол. США, еквівалент 984,82 дол. США та 38 400,00 грн, з яких: 47 616,69 дол. США - заборгованість за тілом кредиту; 4 013,01 дол. США -заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом; 449,82 дол. США - сума пені за порушення строків виконання зобов`язань за кредитним договором (еквівалент); 535,00 дол. США - сума штрафів за порушення відповідачем обов`язків, передбачених підпунктами 4.3.2-4.3.6 кредитного договору (еквівалент); 38 400,00 грн - сума штрафів за порушення відповідачем обов`язків щодо поновлення дії договорів страхування. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» судовий збір в сумі 3 654,00 грн.

Вказане рішення суду набрало законної сили 08 червня 2015 року.

У вересні 2016 року ОСОБА_1 отримав вимогу (попередження стосовно ухвалення рішення ПАТ «ПУМБ» про прийняття предмета іпотеки у свою власність) від 05 вересня 2016 року № 1725.

Згідно із зазначеною вимогою банк вимагав у ОСОБА_1 погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 62 926,46 дол. США. Також у вимозі від 05 вересня 2016 року № 1725 зазначено, що ціна предмета іпотеки встановлюється на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності, яка здійснюється коштом іпотекодавця.

Згідно з висновком про вартість майна від 20 березня 2018 року, виготовленого суб`єктом оціночної діяльності - Асоціацією «УкрЕксПроБуд» (оцінювач ОСОБА_3 ) на замовлення ПАТ «ПУМБ», ринкова вартість квартири, що є предметом іпотеки, на дату - 20 березня 2018 року, без податку на додану вартість, становила 348 727,00 грн.

20 березня 2018 року між ПАТ «ПУМБ» як первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтайм Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Фінтайм Капітал») як новим кредитором укладено договір про відступлення права вимоги № 691/44.4, відповідно до умов якого ПАТ «ПУМБ» відступило за плату ТОВ «ФК «Фінтайм Капітал», а новий кредитор прийняв право грошової вимоги, що належить первісному кредиторові і став кредитором за кредитним договором від 19 жовтня 2007 року № 5715782, укладеним між ЗАТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 .

Відповідно до підпунктів 1.2, 1.3, 1.6 вищевказаного договору про відступлення права вимоги від 20 березня 2018 року № 691/44.4, в силу цього договору до нового кредитора переходять права первісного кредитора як кредитора в грошових зобов`язаннях, що виникли із основного договору. Сума права вимоги за кредитним договором, що відступається первісним кредитором новому кредитору за цим договором, становить 1 543 876,86 грн, що за офіційним курсом НБУ станом на 20 березня 2018 року становить в еквівалент 58 400,45 дол. США, з яких: заборгованість з повернення основної суми кредиту - 908 404,86 грн, що за офіційним курсом НБУ станом на 20 березня 2018 року становить в еквіваленті 34 362,36 доларів США; заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом - 635 472,00 грн, що за офіційним курсом НБУ станом на 20 березня 2018 року становить в еквіваленті 24 038,09 дол. США. Ця сума є остаточною та не підлягає коригуванню у зв`язку з можливим нарахуванням відсотків, пені, штрафу за кредитним договором. Якщо на рахунок первісного кредитора від боржника надходять кошти на погашення заборгованості, первісний кредитор має перерахувати ці кошти на рахунок Нового кредитора протягом двох місяців з моменту такого зарахування.

28 березня 2018 року державний реєстратор прав на нерухоме майно Дніпропетровської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Дніпропетровської області Профатілова М. С., розглянувши заяву представника ПАТ «ПУМБ» про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняту 21 березня 2018 року за реєстраційним номером 27327763, прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 40349443, а саме про проведення державної реєстрації права власності, форма власності: приватна, на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за ПАТ «ПУМБ». На підставі вказаного рішення державним реєстратором Дніпропетровської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Дніпропетровської області Профатіловою М. С. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про право власності № 25459880, згідно з яким право приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1517593412101) зареєстровано за ПАТ «ПУМБ», що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28 березня 2018 року № 118720241.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 24 квітня 2019 року № 164856157, підставою виникнення у ПАТ «ПУМБ» права власності на зазначену вище квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер РПВН 20519090) є іпотечний договір, серія та номер ВКА № 714936, виданий 19 жовтня 2007 року, видавник - приватний нотаріус Жукова Ю. В.; вимога - серія та номер № 1725, видана 05 вересня 2016 року, видавник - заступник директора Департаменту - начальник Управління Конюшко Д. Б.

Листом від 23 квітня 2018 року вих. № КНО-44.4.2/541 ПАТ «ПУМБ» повідомило ОСОБА_1 про те, що 20 березня 2018 року банк відступив права грошової вимоги за кредитним договором від 19 жовтня 2007 року № 5715782 ТОВ «ФК «Фінтайм Капітал», у розмірі 1 543 876,86 грн, що за офіційним курсом НБУ станом на 20 березня 2018 року становить в еквіваленті 58 400,45 дол. США.

Не погоджуючись з реєстрацією права власності на предмет іпотеки за ПАТ «ПУМБ» та вважаючи таке рішення протиправним, у травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «ПУМБ», державного реєстратора Дніпропетровської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Профатілової М. С. про визнання рішень протиправними, скасування рішень, скасування запису про реєстрацію права власності.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2020 року у справі № 204/3701/19 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 березня 2021 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 08 вересня 2021 року, рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2020 року у справі № 204/3701/19 скасовано. Позов ОСОБА_1 до АТ «ПУМБ» ОСОБА_2 про визнання рішень протиправними, скасування рішень, скасування запису про реєстрацію права власності задоволено частково. Скасовано запис від 21 березня 2018 року № 25459880 у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, вчинений державним реєстратором Дніпропетровської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Дніпропетровської області Профатіловою М. С., про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна: квартиру, об`єкт житлової нерухомості, адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1517593412101, за ПАТ «ПУМБ». У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Отже, право вимоги за кредитним договором від 19 жовтня 2007 року № 5715782, укладеним з ОСОБА_1 , належить ТОВ «ФК «Фінтайм Капітал», а іпотекоержателем за Іпотечним договором від 19 жовтня 2007 року № 5715802, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Жуковою Ю. В., зареєстрованим у реєстрі за № 1150, залишилося АТ «ПУМБ».

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просив, зокрема, припинити іпотеку квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за іпотечним договором від 19 жовтня 2007 року № 5715802, укладеним між ним та ЗАТ «ПУМБ», посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Жуковою Ю. В., зареєстрованим у реєстрі за № 1150, посилаючись при цьому на те, що законодавство не допускає такої конструкції, коли суб`єктом права вимоги за основним договором буде один суб`єкт, який набув право вимоги внаслідок відступлення, а іпотекодержателем - інший суб`єкт.

Правове обґрунтування

Відповідно до частин першої та другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (стаття 509 ЦК України).

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (частина перша статті 546 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 575 ЦК України іпотека є видом застави.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про іпотеку» (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частин першої, другої, четвертою статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Згідно з частиною п`ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до частин першої, другої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно зі статтями 599-601 604-609 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, поєднанням боржника і кредитора в одній особі, неможливістю його виконання, смертю фізичної особи, ліквідацією юридичної особи.

За загальним правилом, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним у належний спосіб. Так само забезпечувальне зобов`язання припиняється виконанням основного зобов`язання. Інші підстави припинення іпотечного зобов`язання мають бути врегульовані спеціальним законом або певним договором.

Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Оскільки іпотека є обтяженням, яке застосовується задля виконання зобов`язань, що виникли за умовами, зокрема, кредитного договору, то таке обтяження припиняється лише у випадках, установлених спеціальним законом. Припинення іпотеки відрізняється від припинення права іпотекодержателя, яке передбачає не припинення зобов`язань іпотекодавця, а припинення права іпотекодержателя на реалізацію своїх передбачених договором іпотеки прав, зокрема права звернення стягнення на предмет іпотеки, відчуження права вимоги тощо.

У разі відчуження кредитором прав за кредитним договором та договором іпотеки права іпотекодержателя переходять до набувача, лише якщо таке відчуження відбулося у порядку, визначеному законом.

Вочевидь недооформлення у належний спосіб відступлення права вимоги за іпотечним договором не може впливати на саме іпотечне зобов`язання настільки, аби бути підставою для припинення самої іпотеки.

Відповідно, й порушення порядку переходу права іпотеки до його набувача за змістом статті 17 Закону України «Про іпотеку» не припиняє іпотеку і не позбавляє первинного іпотекодержателя (первісного кредитора) права завершити процедуру торгів - дооформити договірні відносини, укласти нотаріально посвідчений договір.

У такому разі новий кредитор набуде право вимоги за іпотечним договором з моменту державної реєстрації відомостей про відступлення права вимоги.

Отже, оцінюючи неможливість виникнення «абстрактної іпотеки», колегія суддів дійшла переконання, що за українським правом таку заборону потрібно розуміти так, що права вимоги за основним зобов`язанням та права вимоги за іпотечним зобов`язанням як забезпечувальним до такого основного не можуть одночасно бути відступлені кредитором на користь різних осіб. Утім виникнення такої аномалії не може тлумачитися як підстава для припинення іпотечного зобов`язання.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 травня 2024 року у справі № 754/8750/19 (провадження № 14-202цс21).

За правилами статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази та давши їм належну оцінку, правильно виходив із їх необґрунтованості, оскільки будь-яких передбачених ЦК України та Законом України «Про іпотеку» обставин, які б свідчили про припинення іпотеки квартири АДРЕСА_2 за іпотечним договором № 5715802 від 19 жовтня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Жуковою Ю. В., зареєстрованим у реєстрі за № 1150, під час розгляду цієї справи не встановлено та позивачем відповідних доказів на підтвердження існування таких обставин не надано.

Доводи касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 07 червня 2022 року та від 01 жовтня 2019 року у справі № 5016/1284/2012, від 02 лютого 2022 року у справі № 210/3429/17, від 06 жовтня 2021 року у справі № 922/3371/19, від 15 вересня 2021 року у справі № 175/1281/17, від 06 жовтня 2019 року у справі № 754/11112/19, є безпідставними з огляду на таке.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19.

У постанові від 01 жовтня 2019 року у справі № 5016/1284/2012 за заявою про банкрутство, Верховний Суд виснував про законність та обґрунтованість судового рішення суду апеляційної інстанції та виходив із того, що оскільки у першої юридичної особи немає права вимоги за кредитним договором, яке вона відступила іншій юридичній особі, ця компанія також не може бути іпотекодержателем за договором іпотеки, укладеним на забезпечення виконання основного зобов`язання. До того ж Верховний Суд, погодившись з висновками апеляційного суду, зазначив, що іпотекодержателем може бути тільки особа, яка є кредитором за основним зобов`язанням. Це пов`язано з тим, що для іпотеки є характерною така властивість, як слідування, оскільки іпотека слідує за основним зобов`язанням з метою його забезпечення; для відступлення прав за іпотечним договором обов`язковим є вчинення правочину в письмовій формі з нотаріальним посвідченням; Закон України «Про іпотеку» не передбачає можливості виникнення та збереження конструкції «абстрактної іпотеки», за якої іпотека існує поза зв`язком із забезпеченням основного зобов`язання. Тобто законодавством не допускається такої конструкції, коли суб`єктом права вимоги за основним договором буде один суб`єкт, який набув право вимоги внаслідок відступлення, а іпотекодержателем - інший суб`єкт, адже призначенням іпотеки є забезпечення основного зобов`язання.

У постанові від 07 червня 2022 рокуу справі № 5016/1284/2012 Верховний Суд погодився із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні заяв юридичної особи (заявника) про включення вимог забезпеченого кредитора та про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута, та виходив зокрема із мотивів наведених у вищевказаній постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 5016/1284/2012 щодо «абстрактної іпотеки».

У постанові від 02 лютого 2022 року у справі № 210/3429/17 за позовом іпотекодавця про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки, Верховний Суд, скасовуючи судове рішення суду апеляційної інстанції та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову зі зміною його мотивувальної частини, виснував, що іпотекодержателем може бути тільки особа, яка є кредитором за основним зобов`язанням. Це пов`язано з тим, що для іпотеки є характерною така властивість як слідування, оскільки іпотека слідує за основним зобов`язанням з метою його забезпечення; для відступлення прав за іпотечним договором необхідним є вчинення правочину в письмовій формі з нотаріальним посвідченням. Закон України «Про іпотеку» не передбачає існування конструкції «абстрактної» іпотеки, при якій іпотека існує поза зв`язком із забезпеченням основного зобов`язання. Тобто, законодавством не допускається такої конструкції, коли суб`єктом права вимоги за основним договором буде один суб`єкт, який набув право вимоги внаслідок відступлення, а іпотекодержателем - інший суб`єкт, адже призначенням іпотеки є забезпечення основного зобов`язання.

У постанові від 06 жовтня 2021 року у справі № 922/3371/19 за позовом первинного іпотекодавця до нового іпотекодержателя про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно (приватного нотаріуса), яким змінено іпотекодержателя в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з банку на нового іпотекодержателя та зареєстровано за останнім право іпотеки, Верховний Суд, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій і передаючи справу на новий розгляд, дійшов висновку про те, що відступлення прав за основним зобов`язанням без укладення нотаріально посвідченого договору про відступлення прав за іпотечним договором призводить до «абстрактної іпотеки», що законодавством не допускається.

У постанові від 15 вересня 2021 року у справі № 175/1281/17 за позовом іпотекодавця про визнання незаконними дій державного реєстратора та скасування рішення щодо державної реєстрації права власності, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та визнання права власності, Верховний Суд, змінюючи оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, шляхом доповнення їх мотивувальних частин новими мотивами задоволення позову, виходив із того, що встановлені судом у справі № 175/1785/17 обставин недійсності договорів відступлення права вимоги за кредитним договором та за договором іпотеки на користь відповідачки спростовує наявність у неї будь-яких майнових прав щодо іпотечного майна та, відповідно, унеможливлює реєстрацію права власності за нею на спірне майно. Зазначене вказує на порушення державним реєстратором вимог частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Натомість у справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій вирішували спір за позовом іпотекодавця до банку про визнання іпотеки припиненою, скасування запису про іпотеку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, скасування запису про обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Отже, у наведених заявником постановах суду касаційної інстанції та оскаржуваних судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій встановлено різні фактичні обставини справ та відсутні достатньо спільні риси між спірними правовідносинами, а тому доводи заявника про неврахування висновків судів касаційної інстанції щодо застосування норм права у подібних правовідносинах є безпідставними.

Також безпідставними є аргументи касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 758/3453/16-ц за позовом іпотекодавця про визнання договору іпотеки припиненим, зобов`язання вчинити дії, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 травня 2024 року у справі № 754/8750/19 (провадження № 14-202цс21) відступила від наведених у цій постанові висновків про те, що за умов, коли суб`єктом права вимоги за основним договором буде один суб`єкт, який набув право вимоги внаслідок відступлення, а іпотекодержателем - інший суб`єкт («абстрактна іпотека»), то є підстави для припинення іпотеки та відповідного договору, та виснувала, що такі висновки суперечить приписам статті 17 Закону України «Про іпотеку», врахованої у системному зв`язку з правилами частини першої статті 24 цього Закону, а законодавство України хоча й не передбачає «абстрактну іпотеку», проте її наявність не тягне припинення іпотеки.

Посилання у касаційній скарзі на те, що відповідно до статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека може припинятися і з інших підстав, визначених цим законом, зокрема і існування різних суб`єкта іпотекодержателя та суб`єкта кредитора, Верховний Суд відхиляє оскільки вони зводяться до суб`єктивного тлумачення заявником положень Закону України «Про іпотеку» та суперечать дійсній судовій практиці Верховного Суду.

Аргументи касаційної скарги про те, що через безпідставне існування обтяження на майно заявника порушуються його майнові права, визначені статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, є необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол до Конвенції) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) поняття «майно» (possessions) у частині першій статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права й інтереси, що становлять активи, теж можуть розглядатися як «майнові права», а отже, як «майно» (рішення ЄСПЛ від 05 січня 2000 року у справі «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 33202, § 100).

За певних обставин захистом статті 1 Першого протоколу до Конвенції може користуватися легітимне очікування (legitimate expectation) успішної реалізації майнових прав (право вимоги). Для того щоб «очікування» було «легітимним», воно має бути заснованим на нормі закону або іншому правовому акті, такому як судове рішення, пов`язаному з майновим інтересом (рішення ЄСПЛ від 28 вересня 2004 року у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia), заява № 44912/98, § 49, 50).

З метою захисту законних прав та інтересів учасників цивільного обороту, насамперед інтересів кредитора, глава 49 ЦК України регламентує забезпечення виконання зобов`язання, зокрема, шляхом застави майна (іпотеки).

Вказаний інститут цивільного права спрямований, зокрема, на покращення гарантування майнових інтересів сторін договору.

Звідси іпотека як окремий вид застави гарантує саме майнові інтереси кредитора за основним зобов`язанням, забезпеченим іпотекою.

Отже, з огляду на забезпечувальний (акцесорний) характер іпотечного договору та відсутність у матеріалах справи доказів повного виконання позивачем зобов`язань за кредитним договором (основним зобов`язанням), існування у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна обтяжень на іпотечне майно заявника є легітимним та не суперечить положенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Доводи касаційної скарги про те, що в оскаржуваній постанові апеляційний суд безпідставно зазначив про те, що 20 березня 2018 року ПАТ «ПУМБ» відступило ТОВ «ФК «Фінтайм Капітал» лише частину його боргу за кредитним договором № 5715782, Верховний Суд відхиляє, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, та зводяться до незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.

Водночас Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99).

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду - без змін із підстав, передбачених частиною першою статті 410 ЦПК України.

Щодо розподілу судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із розподілу судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Трофімов Дмитро Юрійович, залишити без задоволення.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 серпня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийД. Д. Луспеник Судді:І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець