Постанова
Іменем України
20 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 205/2016/18
провадження № 61-1118св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2018 року
у складі судді Шавули В. С. та постанову Дніпровського апеляційного суду від
11 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Варенко О. П., Лаченкової О. В., Макарова М. О.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 про визнання договору довічного утримання дійсним.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 15 червня 2007 року між нею та
ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , був укладений усний договір довічного утримання, згідно з яким у власність позивача передавалася квартира ОСОБА_3 взамін чого вона повинна була утримувати та доглядати хвору ОСОБА_3 . Наступні шість з половиною років вона фактично мешкала з нею та доглядала її, однак через незадовільний стан здоров`я ОСОБА_3 оформити нотаріально договір не було можливості.
Зазначає, що між нею та ОСОБА_3 досягнуто усіх істотних умов договору довічного утримання. Даний факт підтверджується копіями квитанцій
з магазину АТБ за 2013 рік, копіями виписних епікризів № 3104-13, 18101 за
2013 рік, копією довідки про причину смерті № 84, копією лікарського свідоцтва про смерть № 84, копією технічного паспорту на квартиру, довідкою з КЖЕП
№ 10110 від 12 грудня 2013 року, відповіддю КП «ДМБТІ» ДОР № 14419 від
09 грудня 2013 року, наданою на запит нотаріуса, копією свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , копією договору замовлення на організацію поховання та копією свідоцтва про поховання, а також звітом про оцінку майна.
Вказувала, що вона позбавлена можливості належним чином оформити свої майнові права після смерті ОСОБА_3 .
За таких обставин просила суд визнати дійсним договір довічного утримання, який укладений 15 червня 2007 року між нею та ОСОБА_3 , з передачею їй належної ОСОБА_3 однокімнатної квартири АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня
2018 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року, в задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що надані позивачем докази у своїй сукупності не дають змоги дійти висновку про наявність викладених у позовній заяві обставин, оскільки самі по собі квитанції з продуктового магазину за 2013 рік, надані медичні документи за 2013 рік та факт того, що позивач займалась організаційними питаннями щодо поховання ОСОБА_3 не можуть бути достатніми доказами факту укладання між позивачем та ОСОБА_1 договору довічного утримання та відповідно факту того, що сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення.
Доводи позивача про те, що вона шість з половиною років доглядала
ОСОБА_3 та виконувала взяті на себе зобов`язання за договором довічного утримання, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки належних та достовірних доказів в розумінні статей 744 220 ЦК України матеріали справи не містять. Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не були допитані сусіди в якості свідків та нотаріус, що викликався до квартири, підлягають відхиленню, оскільки факт укладання договору, щодо якого встановлена письмова форма, показаннями свідків не встановлюється,
а письмових доказів наявності зобов`язальних відносин між ОСОБА_1 та померлою ОСОБА_1 на умовах, зазначених в позові, як і факт того, що померла ухилялась від укладення договору довічного утримання в період
з 2007 року по дату смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачем суду надано не було.
Аргументи учасників справи
У січні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу,
в якій, просить скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясували обставини, що мають значення для справи, висновки судів не відповідають дійсним обставинами справи. Вона надала належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог, на які вона посилалась, однак суди їх не перевірили, належним чином не оцінили та не врахували. В матеріалах справи містяться докази того, що позивач в повному обсязі виконала усі взяті на себе зобов`язання по договору, але договір нотаріально так і не був посвідчений,
в зв`язку з цим вважає, що суди безпідставно не застосували норми частини другої статті 220 ЦК України.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
У вересні 2020 року справа передана судді-доповідачу Краснощокову Є. В.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Суди встановили, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За ОСОБА_3 зареєстрована квартира
АДРЕСА_1 .
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня
2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2017 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин з ОСОБА_3 , оскільки не знайшов свого підтвердження факт родинних відносин зі спадкодавцем ОСОБА_3 , проживання з нею однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини. Цим же рішенням визнано за відповідачем право власності на спірну квартиру в порядку спадкування за законом після смерті сестри ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач надав до матеріалів справи копії квитанцій з магазину АТБ за 2013 рік, виписних епікризів № 3104-13, 18101 за 2013 рік, довідки про причину смерті
№ 84, лікарського свідоцтва про смерть № 84, технічного паспорту на вказану квартиру, довідку з КЖЕП № 10110 від 12.12.2013 р., відповідь КП «ДМБТІ» ДОР № 14419 від 09.12.2013 р., надану на запит нотаріуса, свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , договору замовлення на організацію поховання та свідоцтва про поховання, а також звіт про оцінку майна (а. с. 8-25).
Відповідно до статті 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві)
у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню (стаття 745 ЦК України).
У статті 220 ЦК України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Верховний Суд України в постанові від 30 січня 2013 року № 6-162цс12 зробив висновок про те, що норма частини другої статті 220 ЦК Українине застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню,
і державній реєстрації. Момент вчинення таких правочинів згідно зі статтею 210, частиною третьою статті 640 ЦК України пов`язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними й не створюють прав та обов`язків для сторін.
Встановивши, що відсутні підстави для застосування частини другої статті 220 ЦК України, суди зробили правильний висновок про відмову в задоволенні позовних вимог.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права, і зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржені судові рішення ? без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня
2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня
2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Краснощоков
І. О. Дундар
В. І. Крат