№ 205/3332/14-ц

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2024 року

м. Київ

справа № 205/3332/14-ц

провадження № 61-4149св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

заявник (стягувач) -Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс»,

заінтересовані особи (боржники): ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс»на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 січня 2024 року у складі судді Басової Н. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 березня 2024 року у складі колегії суддів: Канурної О. Д., Космачевської Т. В., Халаджи О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

У січні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» (далі - ТОВ «Спектрум Ессетс») звернулось до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого документа у справі.

В обґрунтування заяви посилалось на те, що рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 червня 2014 року у справі № 205/3332/14-ц позов Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Надра» (далі - ПАТ КБ «Надра») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором № 852844/ФЛ від 15 липня 2008 року у розмірі 1 006 053,17 грн, яка складається з: основного боргу в розмірі 66 431,43 доларів США, що за курсом НБУ становить 530 986,42 грн; відсотків у розмірі 45 611,67 доларів США, що за курсом НБУ становить 364 574,08 грн; пені в розмірі 7 102,68 доларів США, що за курсом НБУ становить 56 771,72 грн; штрафів у розмірі 6 721,00 доларів США, що за курсом НБУ становить 53 720,95 грн. Стягнуто рівними частками з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра»» судовий збір у розмірі 3 654 грн.

З метою виконання цього рішення, 11 липня 2014 року ПАТ КБ «Надра» було отримано в суді виконавчі листи.

Постановою старшого державного виконавця Ленінського відділу ДВС ДМУЮ Єремєєвої О. О. від 01 вересня 2014 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2/205/2756/14, виданого 11 липня 2014 року.

Однак, 16 лютого 2015 року державним виконавцем Ленінського відділу ДВС ДМУЮ винесено постанову про повернення виконавчого листа на підставі пункту 9 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», тобто у зв`язку з наявною встановленою забороною щодо звернення стягнення на майно боржників.

Виконавчі листи були повернуті стягувачу без виконання на підставі Закону України «Про мораторій на стягнення майна України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

У подальшому ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 серпня 2020 року замінено стягувача ПАТ КБ «Надра» на ТОВ «Спектрум Ессетс» у виконавчих листах у справі № 205/3332/14-ц.

Заявник вважає, що оскільки Закон України «Про мораторій на стягнення майна України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» втратив чинність 21 квітня 2021 року, то трирічний строк на пред`явлення виконавчих документів, виданих Ленінським районним судом м. Дніпропетровська, почав свій відлік саме з 21 квітня 2021 року, а не з дати винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого листа без виконання.

Тому заява про видачу дубліката виконавчого документа у справі подана із дотриманням встановлених строків.

Рішення суду у справі № 205/3332/14-ц станом на цей час не виконано, боржник не погашає заборгованість та ухиляється від добровільного виконання судового рішення.

Крім цього, видані судом виконавчі документи ні у стягувача, ні в органі виконавчої служби на виконанні не перебувають, що свідчить про їх втрату.

Посилаючись на викладені обставини, ТОВ «Спектрум Ессетс» просило суд видати дублікат виконавчого листа Ленінського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 205/3332/14-ц про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 січня 2024 року у задоволенні заяви відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що первісний кредитор ПАТ КБ «Надра» мав можливість пред`явити виконавчий лист до виконання повторно протягом року після його повернення, тобто починаючи з 16 лютого 2015 року, однак протягом тривалого часу стягувач не сприяв належному виконанню судового документу, не контролював його виконання та не виявляв зацікавленості у реалізації своїх прав щодо примусового виконання судового рішення.

Ураховуючи, що заявник звернувся до суду із заявою після закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого листа до виконання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ТОВ «Спектрум Ессетс» про видачу дубліката виконавчого листа.

Не погодившись з указаним судовим рішенням, ТОВ «Спектрум Ессетс» звернулось до суду запеляційною скаргою.

Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 березня 2024 року апеляційну скаргу ТОВ «Спектрум Ессетс» залишено без задоволення, а ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 січня 2024 року- без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а передбачених законом підстав для скасування ухвали місцевого суду при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

22 березня 2024 року ТОВ «Спектрум Ессетс»через систему «Електронний суд» звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 січня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 березня 2024 року.

В касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення у справі, яким заяву про видачу дублікату виконавчого листа задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2024 року відкрито провадження у справі та витребувано матеріали справи.

17 травня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини

Встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 червня 2014 року позовні вимоги ПАТ «КБ «Надра»» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра»» заборгованість за кредитним договором № 852844/ФЛ від 15 липня 2008 року у розмірі 1 006 053,17 грн, яка складається з: основного боргу в розмірі 66 431,43 доларів США, що за курсом НБУ становить 530 986,42 грн; відсотків у розмірі 45 611,67 доларів США, що за курсом НБУ становить 364 574,08 грн; пені в розмірі 7 102,68 доларів США, що за курсом НБУ становить 56 771,72 грн; штрафів у розмірі 6 721,00 доларів США, що за курсом НБУ становить 53 720,95 грн. Стягнуто рівними частками з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра»» судовий збір у розмірі 3 654 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 липня 2014 року ПАТ «КБ «Надра» були отримані 4 виконавчі листи по даній справі.

Постановою старшого державного виконавця Ленінського ВДВС ДМУЮ Єремєєвою О. О. від 01 вересня 2014 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчих листів № 2/205/2756/14.

Встановлено, що на виконанні у Новокодацькому відділі ДВС у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) з 01 вересня 2014 року по 16 лютого 2015 року перебували виконавчі провадження № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа № 2/205/2756/14 від 11 липня 2014 року, виданого Ленінським районним судом м. Дніпропетровська, про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» боргу у розмірі 1 006 053,17 грн та про стягнення рівними частками судового збору в сумі 3 654,00 грн.

Державним виконавцем, відповідно до пункту 9 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», 16 лютого 2015 року винесені постанови про поверненнявказаних виконавчих документів стягувачу.

Повторно виконавчі документи на виконання до відділів державної виконавчої служби Дніпропетровської області не надходили.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 серпня 2020 року замінено стягувача ПАТ «КБ «Надра»» на ТОВ «Спектрум Ессетс» у виконавчих листах по справі № 205/3332/14-ц (2/205/2756/14) за позовом ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).

Із наведеними конституційними положеннями кореспондується частина перша статті 18 ЦПК України, згідно якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року в справі № 1-7/2013 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Конституційний Суд України в рішенні від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010 у справі № 1-7/2010 вказав, що необґрунтована відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі- ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року (заява № 40450/04) право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV) в редакції, чинній на момент повернення виконавчого документу стягувачу постановою від 16 лютого 2015 року, було визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в

межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими

нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону

та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону

підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Пунктом 17.4 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, надавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.

У постанові від 21 серпня 2019 року у справі №2-836/11 (провадження № 14-308цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що виходячи з положень частини шостої статті 12 Закону № 1404-VIII, частини першої статті 433 ЦПК України та підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у разі, якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Згідно з пунктом 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 606-XIV виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

У пункті 1 частини другої статті 22 Закону № 606-XIV передбачалось, що строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Виконавчі листи у справі № 2/205/2756/14 видані судом 11 липня 2014 року та вперше пред`явлені до виконання 01 вересня 2014 року, тобто в межах строку, передбаченого частиною першою статті 22 Закону України «Про виконавче провадження».

З довідки Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області № 02/64/3011 від 11 листопада 2020 року вбачається, що на виконанні у Новокодацькому відділі ДВС у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) з 01 вересня 2014 року по 16 лютого 2015 року перебували виконавчі провадження № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчих листів № 2/205/2756/14 від 11 липня 2014 року, виданих Ленінським районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» боргу у розмірі 1 006 053,17 грн та судового збору 3 654,00 грн.

Державним виконавцем, відповідно до пункту 9 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV, 16 лютого 2015 року винесені постанови про повернення виконавчого документу стягувачу.

Повторно виконавчі документи на виконання до відділів державної виконавчої служби Дніпропетровської області не надходили.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Частиною третьою статті 23 Закону № 606-XIV встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Аналогічна по суті норма щодо переривання строку пред`явлення виконавчого листа до виконання викладена у частині п`ятій статті 12 Закону № 1404-VIII.

Неможливість виконання рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 червня 2014 року державний виконавець пов`язував саме із забороною, встановленою Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Відповідно до пункту 1 України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону: не може бути примусово звернено стягнення (відчужене без згоди власника) на майно, що віднесене до об`єктів житлового фонду (далі - нерухоме житлове майно), об`єкт незавершеного житлового будівництва, майнові права на нього, що є предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно/об`єкт незавершеного житлового будівництва/майнові права виступають як забезпечення виконання зобов`язань фізичної особи (позичальника або майнового поручителя) за кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного житлового будівництва, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна.

Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» № 1381-IX від 13 квітня 2021 року (далі - Закон № 1381-IX) Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 28, ст. 940; 2015 р., № 43, ст. 386; 2020 р., № 38, ст. 279; із змінами, внесеними Законом України від 16 вересня 2020 року № 895-IX) втрачає чинність через п`ять місяців з дня набрання чинності цим Законом.

Закон № 1381-IX набрав чинності 23 квітня 2021 року.

Таким чином, Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» втратив чинність 23 вересня 2021 року.

З урахуванням наведених положень закону, оскільки постановою державного виконавця від 16 лютого 2015 року виконавчий документ стягувачу повернуто у зв`язку із наявною встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно (мораторію на звернення стягнення на об`єкти житлового фонду), що виключало можливість виконання рішення, тому відлік строку на його пред`явлення повинен обраховуватись за правилами частини п`ятої статті 12 Закону № 1404-VIII, яка є аналогічною частині третій статті 23 Закону № 606-XIV.

Разом із тим, частиною першою статті 12 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Повернення виконавчого листа є підставою для переривання строку на його пред`явлення, строк пред`явлення виконавчого документа після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

На час звернення банку до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа (січень 2024 року) строк дії встановленої Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» заборони, з якою державний виконавець пов`язував неможливість виконання рішення суду закінчився (23 вересня 2021 року), тому заява про видачу дубліката виконавчого листа вважається такою, що подана у межах трирічного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, що не було враховано судами попередніх інстанцій під час прийняття оскаржуваних судових рішень.

Стягувач стверджував що оригінал виконавчого листа у нього відсутній, а згідно з довідкою Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області № 02/64/3011 від 11 листопада 2020 року, виконавчі документи у справі № 2/205/2756/14 повторно на виконання до відділів державної виконавчої служби Дніпропетровської області не надходили.

Верховний Суд у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі № 2-6471/06 (провадження № 61-11034св19) вказав, що факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби може свідчити про те, що оригінал виконавчого документу втрачено.

Отже, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви ТОВ «Спектрум Ессетс», який є правонаступником ПАТ КБ «Надра», про видачу дубліката виконавчого листа щодо примусового виконання рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 червня 2014 року про стягнення суми заборгованості та стягнення судових витрат із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 412 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зважаючи на те, що у справі допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого листа.

Керуючисьстаттями 141 409 410 412 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» задовольнити.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 січня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 березня 2024 року скасувати.

Ухвалити у справі нове судове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» про видачу дубліката виконавчого листа у справі № 205/3332/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» дублікат виконавчого листа на виконання рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 червня 2014 року у справі № 205/3332/14-ц про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс», який є правонаступником Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Надра», заборгованості у розмірі 1 006 053,17 грн та про стягнення рівними частками судового збору у сумі 3 654,00 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов