26.08.2024

№ 206/5802/16-ц

Постанова

Іменем України

18 березня 2020 року

м. Київ

справа № 206/5802/16-ц

провадження № 61-7275св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач: Державна казначейська служба України, Самарський відділ державної виконавчої служби м. Дніпропетровська (Самарський відділ державної виконавчої служби м. Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області),

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська в складі судді Зайченко С. В. від 19 січня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області вскладі суддів: Бараннік О. П., Пономарь З. М., Посунся Н. Є., від 26 жовтня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної казначейської служби України та Самарського відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровська про відшкодування моральної шкоди, завданої систематичними противоправними рішеннями, діями та бездіяльністю посадових осіб Самарського ВДВС.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що з листопада 2011 року, тобто на протязі майже 5 років до момент подання даного позову, у провадженні Самарського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції перебуває зведене виконавче провадження №44649678, у тому числі: №30553064 - із примусового виконання рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 09 листопада 2011 року у справі №2-2085/2011-ц; № 43647571 - із примусового виконання рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 28 березня 2014 року у справі №206/408/2014-ц; №43759104 - із примусового виконання рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 15 квітня 2014 року у справі № 206/680/2014-ц; №46512773- із примусового виконання рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2015 року у справі № 206/7706/2014-ц; №47072685 - із примусового виконання рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2015 рокуу справі №206/7706/2014-ц; №47353022 - із примусового виконання рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 15 квітня 2014 року у справі № 206/7099/14-ц; №48641098 - із примусового виконання рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 17.08.2015 року по справі №206/2769/2015.

Станом на час звернення до суду з даним позовом жодне з вищезазначених судових рішень боржником ОСОБА_1 не виконане.

Причиною тривалого невиконання боржником - ОСОБА_2 указаних рішень позивачка вважає, зокрема, тривалі, систематичні, неправомірні рішення, дії та бездіяльність державних виконавців та керівників Самарського ВДВС у відношенні до неї, як стягувача у зведеному виконавчому провадженні, а також небажання державних виконавців вжити до боржника заходи примусового виконання, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

Позивачка неодноразово зверталась до суду зі скаргами на неправомірні дії державного виконавця та посадових осіб Самарського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції, які були задоволені судовими рішеннями, що набрали законної сили.

За результатами вчинення державним виконавцем та посадовими особами Самарського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції систематичних, тривалих неправомірних рішень, дій та бездіяльності у зведеному виконавчому провадження № 44649678, їй було завдано моральну шкоду, яка полягає в тому, що вона перебуває в стресовій ситуації, що негативно впливає на її здоров`я. Розмір завданої їй моральної шкоди, позивачка оцінює в 10 000 грн, які просить стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 19 січня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 3 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, завданої діями (бездіяльністю) посадових осіб Самарського ВДВС м. Дніпропетровська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що судовими рішеннями, які набрали законної сили, дії (бездіяльність) державних виконавців та інших посадових осіб виконавчої служби неодноразово визнавались неправомірними і такі дії (бездіяльність) завдавали позивачці моральної шкоди, яка полягала в перенесених душевних і моральних стражданнях, нервових стресах через необхідність витрачання додаткових зусиль на відновлення порушеного права на своєчасне виконання судових рішень та становить 3 000 грн.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2017 року апеляційну скаргу Самарського відділу державної виконавчої служби м. Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області відхилено. Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 19 січня 2017 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Державна казначейська служба України, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, на думку скаржника, не повно дослідили зібрані у справі докази та дійшли помилкових висновків про стягнення завданої шкоди з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку. Державною казначейською службою України права позивачки не порушено. Судами установлено, що права позивачки порушено Самарським відділом державної виконавчої служби м. Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, з якого підлягає стягненню відповідна моральна шкода.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі. Витребувано справу із суду першої інстанції.

30 липня 2018 року справу передано судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи в складі п`яти суддів.

Обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 16 квітня 2014 року постановою державного виконавця Самарського ВДВС ДМУЮ Гаджиєвої Е. М. кизи відмовлено у відкритті виконавчого провадження із примусового виконання рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 28 березня 2014 року у справі № 206/408/14-ц.

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 19 травня 2014 року, яка набрала законної сили 27 травня 2014 року, скасовано постанову державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Гаджиєвої Е. М. кизи від 16 квітня 2014 року про відмову у відкритті виконавчого провадження із примусового виконання рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 28 березня 2014 року у справі № 206/408/14-ц та зобов`язано державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Гаджиєву Е. М. кизи відкрити виконавче провадження із примусового виконання рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 28 березня 2014 року у справі № 206/408/14-ц.

Також, державним виконавцем Самарського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Гаджиєвою Е. М. 28 квітня 2014 року було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 30553064 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Позивачка, не погодившись з таким рішенням державного виконавця, 12 травня 2014 року звернулася зі скаргою до суду, який ухвалою від 20 травня 2014 року, що набрала законної сили 24 вересня 2014 року визнав неправомірними дії державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Гаджиєвої Е. М. кизи при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження № 30553064 від 28 квітня 2014 року. Скасував постанову про закінчення виконавчого провадження № 30553064 від 28 квітня 2014 року, винесену державним виконавцем Самарського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Гаджиєвою Е. М. кизи та зобов`язав державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Гаджиєву Е. М. кизи відновити виконавче провадження № 30553064 з примусового виконання рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 09 листопада 2011 року у справі № 2-2085/2011.

Також, 14 травня 2014 року державним виконавцем Самарського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Гаджиєвою Е. М. кизи було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №43282936 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», а саме «направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби».

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 03 червня 2014 року, яка набрала законної сили 22 липня 2014 року визнано неправомірними дії державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Гаджиєвої Е. М. кизи при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження № 43282936 від 14 травня 2014 року. Скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження № 43282936 від 14 травня 2014 року, винесену державним виконавцем Самарського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Гаджиєвою Е. М. кизи та зобов`язано державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Гаджиєву Е. М. кизи відновити виконавче провадження № 43282936 з примусового виконання рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 15 квітня 2014 року у справі № 206/680/14 (2/206/340/14).

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 12 червня 2014 року, яка набрала законної сили 18 червня 2014 року визнано протиправною бездіяльність державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Гаджиєвої Е. М. кизи щодо не встановлення ОСОБА_2 (боржнику у виконавчому провадженні № 43282936) строку для самостійного виконання рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 15 квітня 2014 року та зобов`язано державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Гаджиєву Е. М. кизи встановити ОСОБА_2 (боржнику у виконавчому провадженні № 43282936), у відповідності з вимогами ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», строк для самостійного виконання рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 15 квітня 2014 року.

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 08 липня 2016 року, яка набрала законної сили 14 липня 2016 року визнано неправомірним рішення та дії державного виконавця Самарського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції Фащенко К. А., начальника Самарського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції Батрак Д. С., виконувача обов`язків начальника Самарського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції Мартиновської І. М. у зведеному виконавчому провадженні № 44649678 щодо проведення уцінок арештованого майна від 04 грудня 2015 року та від 05 лютого 2016 року, щодо направлення до Дніпропетровської філії Державного підприємства "СЕТАМ" актів уцінки арештованого майна від 04 грудня 2015 року та від 05 лютого 2016 року для проведення електронних торгів, відповідно 18 січня 2016 та від 25 травня 2016 року та зобов`язано державного виконавця Самарського ВДВС м. Дніпропетровська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області у якого перебуває в провадженні зведене виконавче провадження № 44649678 провести повторну експертну оцінку арештованого майна боржника - 1/4 частки трикімнатної квартири АДРЕСА_1 .

Судами установлено, що під час виконання спірного виконавчого провадження посадовими особами Самарського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції (Самарського відділу державної виконавчої служби м. Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області) порушено права ОСОБА_1 шляхом вчинення дій (бездіяльності), які визнані неправомірними судовими рішеннями, які набрали законної сили.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

08 лютого 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржені судові рішення в частині визначення особи, з якої підлягає стягненню завдана позивачці моральна шкода не відповідають.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конституції України визначає, що Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією

та законами України.

При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом.

Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» установлено гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», а також особливості їх виконання.

Статтею 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» установлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником яких є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності в зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, врегульований Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок) (пункт 1 Порядку).

У пункті 3 Порядку визначено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

При цьому боржники в контексті пункту 2 Порядку - це визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства.

У частині другій статті 2 ЦК України встановлено, що учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 172 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 ЦК України).

Тлумачення статей 2 11 172 1167 1173 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.

Тобто боржником є відповідний органу державної влади або орган місцевого самоврядування, який бере участь у справі як відповідач.

Такі висновки узгоджуються із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 459/274/17 (провадження № 61-25576сво18).

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року в справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19) указано, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав (пункт 43 відповідної постанови). Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган (пункт 44 відповідної постанови).

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Неодноразове ухвалення протилежних і суперечливих судових рішень, особливо судами вищих інстанцій, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.

Суди установили, що позивачка довела факт завдання їй неправомірними діями (бездіяльністю) посадових осіб Самарського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції (Самарського відділу державної виконавчої служби м. Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області) моральної шкоди, тому вона має право на компенсацію моральної шкоди, яку, враховуючи тяжкість та глибину заподіяння, тривалість моральних страждань та їх характер, суд першої інстанції оцінив у 3 000 грн.

Разом із тим, ухвалюючи рішення про стягнення з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивачки моральної шкоди, яку суд першої інстанції оцінив у 4 000 грн, суди не врахували, що така шкода підлягає стягненню саме з завдавача такої шкоди, а не за рахунок єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

Частиною першою статті 412 ЦПК України підставою для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з частинами другою та третьою статті 412 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягає застосуванню.

Зважаючи на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що стягнення компенсації моральної шкоди має відбуватись за рахунок Самарського відділу державної виконавчої служби м. Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, який є органом державної влади, що завдав шкоди та на якого поширюються правила, передбачені статтею 1173 ЦК України.

Верховний Суд враховує, що визначену судами попередніх інстанцій суму відшкодування моральної шкоди відповідачами не спростовано, а позивачкою ухвалені у справі рішення в указаній частині не оскаржено.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 400 409 412 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити частково.

Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 19 січня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2017 року скасувати в частині задоволених позовних вимог.

Стягнути з Самарського відділу державної виконавчої служби м. Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 3 000 грн у відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 19 січня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді: А. А. Калараш

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

С. П. Штелик