Постанова
Іменем України
16 червня 2022 року
м. Київ
справа № 208/2938/14-ц
провадження № 61-14937св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В.
учасники справи:
заявник (стягувач) - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп»,
заінтересована особа (боржник) - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу адвоката Юрочкіна Юрія Валерійовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Городничої В. С., Лаченкової О. В., Петешенкової М. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог скарги
У листопаді 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (далі - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп») звернулося до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа, заміну стягувача у виконавчому листі та поновлення строків для його пред`явлення.
Заяву мотивувало тим, що рішенням від 12 вересня 2014 року Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області стягнув солідарно заборгованість з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за кредитним договором від 16 лютого 2006 року, укладеним між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк «Надра» (далі - ПАТ КБ «Надра»).
За нотаріально посвідченим договором від 17 липня 2020 року первісний кредитор ПАТ КБ «Надра» відступив на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» право вимоги за зазначеним кредитним договором разом з усіма додатками до нього, додатковими договорами, договорами поруки, договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід`ємними частинами, зокрема за договором поруки б/н від 16 лютого 2006 року, який укладено між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 .
Під час перевірки наглядової кредитної справи банку щодо позичальника ОСОБА_1 виявлено, що банк отримав рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у справі № 208/2938/14-ц від 12 вересня 2014 року, проте виконавчі листи або постанови про відкриття виконавчих проваджень, постанови про повернення виконавчого документа стягувачу у наглядовій справі не виявлені.
Отже, виконавчого провадження щодо виконання рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у справі № 208/2938/14-ц від 12 вересня 2014 року про примусове стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не відкрито.
Оригіналів виконавчих листів № 208/2938/14-ц (№ 2/208/1389/14) в наглядовій кредитній справі позичальника ОСОБА_1 , яка передана новому кредитору, немає.
Вважає, що, оскільки зазначені виконавчі документи на виконанні не перебувають, вони втрачені при пересилці.
Таким чином, фактично виконавчий лист не отриманий, а строк його пред`явлення до повторного виконання пропущений.
ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», не маючи статусу стягувача у виконавчому провадженні, який де-факто набутий на підставі договору про відступлення прав вимоги від 17 липня 2020 року, не має можливості реалізувати своє право на виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Керуючись статтями 512 514 ЦК України, статтями 433, 442, пунктом 17.4 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження» ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» просило суд:
- у виконавчому листі Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у справі № 208/2938/14-ц від 12 вересня 2014 року про солідарне стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 замінити сторону стягувача - ПАТ КБ «Надра» його правонаступником - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп»;
- поновити строк для пред`явлення до примусового виконання дублікатів виконавчих листів у справі № 208/2938/14-ц;
- видати дублікати виконавчих листів про солідарне стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , згідно з рішенням суду у справі № 208/2938/14-ц, зазначивши у них нового стягувача - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп».
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області ухвалою від 05 січня 2021 року заяву задовольнив частково.
Замінив вибулого стягувача ПАТ КБ «Надра» на правонаступника - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» щодо виконання рішення у справі № 208/2938/14-ц за позовом ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Поновив строк на пред`явлення виконавчого листа № 208/2938/14-ц за рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 вересня 2008 року у цій справі.
У решті вимог заяви відмовив.
Суд першої інстанції виходив з того, що звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Дніпровський апеляційний суд постановою від 04 серпня 2021 року ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області залишив без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована доведеністю заявником, що саме він наразі виступає стягувачем у справі за позовом ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, отже, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» в частині заміни стягувача у виконавчому листі його правонаступником.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2021 року, адвокат Юрочкін Ю. В. в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 20 вересня 2021 року відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції, надіслав учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу.
Підставою для відкриття касаційного провадження є абзац другий частини другої статті 389 ЦПК України.
У жовтні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставами касаційного оскарження адвокат Юрочкін Ю. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , зазначає порушення судом норм процесуального права, зокрема щодо неврахування доводів апеляційної скарги під час розгляду справи судом першої інстанції за відсутності учасника справи, не повідомлення належним чином про дату та час судового засідання; неправильне застосування норм матеріального права, а саме: статті 512 ЦК України та статті 12 Закону України «Про виконавче провадження».
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не досліджував питання про наявність чи відсутність виконавчого провадження щодо ОСОБА_1 та про необґрунтованість заміни стягувача за виконавчим листом з урахуванням того, що виконавчий лист втратив виконавчу давність, що може стати підставою для видачі нового виконавчого листа судом першої інстанції новому кредитору з порушенням строку виконавчої давності.
Вважає, що апеляційний суд не перевірив обставини наявності чи відсутності виконавчого провадження щодо ОСОБА_1 , не залучив до розгляду справи відповідний орган державної виконавчої служби.
На думку скаржника, суд апеляційної інстанції не здійснив будь-якої оцінки процесуальних порушень судом першої інстанції щодо ОСОБА_1 , а саме щодо вчинення перешкод у доступі до правосуддя, оскільки останнього фактично позбавлено права на судовий захист, у судове засідання 05 січня 2021 року він не викликався та не отримував заяви стягувача з доданими до неї матеріалами.
ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» у жовтні 2021 року надіслало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що у провадженні Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області перебувала цивільна справа № 208/2938/14-ц за позовом ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заочним рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 вересня 2014 року позов задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором від 16 лютого 2006 року № 8/2006/840-К/1338/ПР (а. с. 53).
Рішення набрало законної сили.
За нотаріально посвідченим договором 17 липня 2020 року первісний кредитор ПАТ КБ «Надра» відступив на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» право вимоги за кредитним договором від 16 лютого 2006 року № 8/2006/840-К/1338/ПР між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 разом з усіма додатками до нього та додатковими договорами (угодами), договорами поруки, договорами про внесення змін і доповнень, що є невід`ємними частинами, зокрема за договором поруки від 16 лютого 2006 року з ОСОБА_2 (а. с. 61 - 78).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, а саме рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Межі розгляду справи судом
Підставою для відкриття касаційного провадження є абзац другий частини другої статті 389 ЦПК України, а саме неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, крім того, пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України.
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом (частина перша статті 8 ЦПК України).
Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (частина друга статті 211 ЦПК України).
Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: 1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку (частини шоста, сьома статті 128 ЦПК України).
ЄСПЛ вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).
ЄСПЛ зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).
З огляду на статтю 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб.
На підставі пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Із справи відомо, що Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області ухвалою від 11 листопада 2020 року прийняв до провадження заяву ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» про видачу дубліката виконавчого листа, заміну стягувача у виконавчому листі та поновлення строків для його пред`явлення.
Місцевий суд призначив заяву до судового розгляду на 20 листопада 2020 року з повідомленням учасників справи (а. с. 85).
У зазначену дату розгляд справи відкладено на 05 січня 2021 року за неявкою сторін (а. с. 90).
05 січня 2021 року учасники справи в судове засідання не з`явились (а. с. 92).
Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області ухвалою від 05 січня 2021 року заяву ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» про видачу дубліката виконавчого листа, заміну стягувача у виконавчому листі та поновлення строків для його пред`явлення, розглянув по суті заявлених вимог (93-96).
Доказів направлення про направлення ОСОБА_1 повідомлень про розгляд справи 20 листопада 2020 року та 05 січня 2021 року матеріали справи не містять.
Отже, боржник не був належним чином повідомлений про розгляд справи судом першої інстанції на 05 січня 2021 року, судове рішення суду першої інстанції ухвалене за його відсутності.
Процесуальні гарантії забезпечення належного розгляду справи стосовно нього порушені через його непоінформованість про дату і час розгляду справи в суді першої інстанції.
Звертаючись до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, ОСОБА_1 посилався на не повідомлення його судом першої інстанції про судове засідання.
Обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, а й основних засад (принципів) цивільного судочинства. Розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Правильним по суті рішення є в тому випадку, коли воно відповідає вимогам законності й обґрунтованості, оскільки порушення останніх має наслідком зміну або скасування оскарженого судового рішення.
Оскаржене судове рішення належить залишати без змін за наявності незначних порушень закону, які вже були усунені під час розгляду справи, або ж таких, які можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції.
Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства.
Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18, Верховним Судом у постановах від 28 квітня 2022 року у справі № 692/565/21, від 04 травня 2022 року у справі № 759/15052/19, від 01 червня 2022 року у справі № 2-1673/2010.
Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (пункт 3 частини третьої статті 376 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Аналіз постанов Касаційного цивільного суду підтверджує, що застосування пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України є однаковим, передбачуваним та послідовним.
В уточненій апеляційній скарзі представник боржника посилався на неповідомлення його про час і місце розгляду справи, проте суд апеляційної інстанції зазначені доводи проігнорував.
Суд апеляційної інстанції не перевірив належного повідомлення боржника про розгляд справи судом першої інстанції та не звернув уваги на пункт 3 частини третьої статті 376 ЦПК України, яким передбачено обов`язкову підставу для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, а тому дійшов неправильного висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Оскільки постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із процесуальних підстав, решта доводів касаційної скарги щодо суті заяви не переглядаються і не оцінюються.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
У справі, яка переглядається, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд залишив поза увагою те, що пунктами 3, 7 частини третьої статті 376 ЦПК України передбачено обов`язкові підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, а тому дійшов неправильного висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до цього ж суду.
Колегія суддів зауважує, що, під час нового судового розгляду, суду апеляційної інстанції слід врахувати висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, якого дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21).
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, касаційний суд не здійснює розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 400 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу адвоката Юрочкіна Юрія Валерійовича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий І. М. Фаловська Судді: В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк