№ 208/7310/15-ц

Постанова

Іменем України

03 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 208/7310/15-ц

провадження № 61-14437св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат»,

третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 травня 2018 року у складі судді Івченко Т. П. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова М. О.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» (далі - ПАТ «ДМК»), третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), про встановлення факту та зобов`язання вчинити дії.

В обгрунтування позову посилався на те, що що з 18 серпня 1982 року він почав працювати електрозварником 3-го розряду у мартенівському цеху № 3 на Дніпродзержинському металургійному комбінаті ім. Дзержинського.

19 квітня 1983 року був звільнений у зв`язку з призовом до армії.

31 вересня 1985 року прийнятий електрозварникомручного зварювання 5 розряду, де й працював до 21 липня 1996 року.

З 2012 року позивач почав збирати документи для оформлення пенсії у зв`язку з тим, що фактично весь трудовий стаж був отриманий на роботах зі шкідливими умовами.

Так, відповідно до довідки, уточнюючої особливо шкідливі та особливо тяжкі умови праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, від 06 серпня 2012 року № 023-2008 ОСОБА_1 працював в Мартенівському цеху № 3 з 01 січня 1992 року по 10 березня 1994 року в якості електрозварника ручного зварювання у виробництві «сталеплавильне», що передбачено Списком № 1, та з 11 березня 1994 року по 21 липня 1996 року в якості електрозварника ручної зварки у виробництві «сталеплавильне», що передбачено Списком № 1 (постанова Кабінету міністрів України від 11 березня 1991 року).

Згідно довідки від 06 серпня 2012 року № 023-2009 ОСОБА_1 працював в Мартенівському цеху № 3 з 18 серпня 1982 року по 19 квітня 1983 року в якості електрозварника ручного зварювання у виробництві «загальні професії», що передбачено Списком № 2,та з 13 вересня 1985 року по 31 грудня 1991 року в якості електрозварника ручної зварки у виробництві «загальні професії», що передбачено Списком № 1.

Такі самі відомості зазначені в подальших довідках, які позивач отримував від відповідача: довідка від 22 березня 2013 року № 023-665 - по Списку № 1; довідка від 22 березня 2013 року № 023-664 - по Списку № 2; довідка від 29 квітня 2014 року № 023-1521 - по Списку № 2; довідка від 29 квітня 2014 року № 023-1522 - по Списку № 1; довідка від 29 квітня 2014 року № 023-1523 - по Списку № 1.

Згідно з наданих документів, позивач ОСОБА_1 протягом всієї своєї трудової діяльності у відповідача займав одну й ту саму посаду - електрозварник ручної зварки. Проте, до 01 січня 1992 року його спеціальність відносилась до Списку № 2, а з 01 січня 1992 року - до Списку № 1.

Після звернення до Управління ПФУ у Заводському районі ним отримано відповідь, що за наданими документами пільговий стаж по Списку № 1 складає 4 роки 6 місяців 21 день, а по Списку № 2 - 11 років 10 місяців 8 днів. У відповідь на повторне звернення до органів Пенсійного фонду України, позивач отримав довідку від 24 липня 2015 року № 023-1837, в якій також період роботи до 01 січня 1992 року віднесений до Списку № 2.

Позивач зазначає, що на період роботи позивача електрозварником ручної зварки в мартенівському цеху № 3 діяли «Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення», затверджені Постановою РМ СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173, згідно яких всі види електрозварювальних робіт давали працівнику право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2 в розділі «загальні професії».

У «Списках виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення», затверджених Постановою РМ СРСР від 26 січня 1991 року № 10 на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 в розділу ІІI «виробництво сталі» введена професія 1030200а-1753а - «Рабочие ремонтных служб, занятые ремонтом оборудования в местах его установки на участках (рабочих местах) действующих производств, где основные рабочие, ведущие технологический процесс, пользуются правом на льготное пенсионное обеспечение по Списку №1: слесари-ремонтники, электрогазосварщики, электросварщики ручной сварки, электромонтеры по ремонту и обслуживанию электрооборудования».

Вказані професії повністю відповідають характеру робіт, які виконував ОСОБА_1 в Мартенівському цеху № 3 в період з 18 серпня 1982 року до 31 грудня 1991 року - електрозварником ручної зварки.

В уточнюючій довідці від 22 березня 2013 зазначено, що з 18 серпня 1982 року по 19 квітня 1983року, а також з 13вересня 1985 року по 31 грудня 1991року позивач займав посаду «электросварщик ручной сварки», що передбачено списком 2 розділ ХХХІІ постанови РМ СРСР від 22серпня 1956 року № 1173.

Але розділ ХХХІІ вказаної постанови містить тільки посаду «Электросварщики и их подручные», і не містить ту посаду, яку займав позивач - «электросварщик ручной сварки».

Уподальшому, з 1991 року почала діяти постанова Кабінету Міністрів СРСР № 10 від 26 січня 1991 року «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», яка містить професію «електрозварник ручної зварки» та яка відносить до Списку № 1.

Тому, з цього ж періоду, позивачу в уточнюючій довідці зазначено, що його посада відноситься до Списку № 1.

Позивач вказує, що в період з 18 серпня 1982 року по 31 грудня 1991 року працював в шкідливих і важких умовах праці, що дає правона встановлення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. Крім вищевказаних обставин, в обгрунтування позову, посилається на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 16 травня 2013 року по справі № К/9991/21332/12 якою встановлено, що, якщо під час набуттястажу, відповідна робота не була передбачена у чинних на той час списках, а в подальшому її віднесено до категорії шкідливих, то такий стаж дає право на пільгову пенсію.

Таким чином, з урахуванням уточнених позовних вимог просив:

- встановити, що ОСОБА_1 з 18 серпня 1982 року по 31 грудня 1991 року, працюючи на посаді електрозварника ручного зварювання у мартенівському цеху № 3, працював в шкідливих і важких умовах праці, що дає прав на встановлення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1;

- зобов`язати ПАТ«ДМК» видати ОСОБА_2 уточнюючу довідку для призначення пільгової пенсії за списком № 1 за період роботи на підприємстві в шкідливих і важких умовах праці з 18 серпня 1982 року по 31 грудня 1991 року.

Короткий зміст рішення судових рішень

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що довідки про роботу позивача на підприємстві видані відповідачем з дотриманням вимог статті 49 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), тому суди дійшли висновків про відсутність підстав для задоволення позову. Так, законодавчо закріплено право особи на отримання вже створеної та задокументованої (збереженої) інформації про неї, зокрема право на отримання у роботодавця довідки про фактичний розмір заробітної плати. Викладена у довідці інформація повинна відповідати за змістом інформації яка міститься у документах переданих на зберігання. До повноважень ПАТ «ДМКД» не належить створювати нову інформацію.

Суди не взяли до уваги посилання позивача на висновки Вищого адміністративного суду України, викладені у справі № К/9991/21332/12, обставини такої справи є відмінними від обставин справи № 208/7310/15-ц.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У касаційній скарзі, поданій у липні 2019 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли безпідставних висновків про відмову у задоволенні позову, оскільки ними не врахованого того, що позивач протягом усієї трудової діяльності у відповідача займав одну й ту ж саму посаду «електрозварник ручної зварки». Однак указану посаду вперше віднесено до категорії шкідливих з 01 січня 1992 року, тому вважає, що періоди роботи позивача до 01 січня 1992 року необхідно віднести до Списку № 1, встановивши відповідний факт.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2019 року ТОВ «ДМК» подало відзив на касаційну скаргу, у якому просило залишити без задоволення касаційну скаргу, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки відповідач не заперечує, що посада позивача за період з 1982 року до 1996 року була віднесена до шкідливих. Вказує, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, які були чинні на певний період роботи. Відповідач вказує на те, що позивачем не наведено в чому полягає невідповідність раніше виданих товариством довідок щодо стажу вимогам закону.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Указана справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2020 року справу № 208/7310/15-ц призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлено, що ОСОБА_1 з 18 серпня 1982 року почав працювати електрозварником 3-го розряду у мартенівському цеху № 3 на Дніпродзержинському металургійному комбінаті ім. Дзержинського, 19 квітня 1983 року був звільнений у зв`язку з призовом до армії, 31 вересня 1985 року прийнятий електрозварником ручного зварювання 5 розряду, де й працював до 21 липня 1996 року.

Відповідно до довідки, уточнюючої особливо шкідливі та особливо тяжкі умови праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах від 06 серпня 2012 року № 023-2008, ОСОБА_1 працював в мартенівському цеху № 3 з 01 січня 1992 року по 10 березня 1994 року в якості електрозварника ручного зварювання у виробництві «сталеплавильне», що передбачено Списком № 1 та з 11 березня 1994 року по 21 липня 1996 року в якості електрозварника ручної зварки у виробництві «сталеплавильне», що передбачено Списком № 1. Зазначені відомості підтверджуються довідками від 22 березня 2013 року № 023-664 та від 29 квітня 2014 року № 023-1521.

Згідно довідки від 06 серпня 2012 року № 023-2009 ОСОБА_1 працював в мартенівському цеху № 3 з 18 серпня 1982 року по 19 квітня 1983 року в якості електрозварника ручного зварювання у виробництві «загальні професії», що передбачено Списком № 2 та з 13 вересня 1985 року по 31 грудня 1991 року в якості електрозварника ручної зварки у виробництві «загальні професії», що також передбачено указаним Списком.

Зазначені відомості підтверджуються довідками від 22 березня 2013 року № 023-665, від 29 квітня 2014 року № 023-1522, від 29 квітня 2014 року № 023-1523, та від 24 липня 2015 року № 023-1837.

Установлено, що 16 грудня 2014 року позивач звернувся до УПФ України в Заводському районі м. Дніпродзержинська із заявою та документами доданими до неї, а саме: копією трудової книжки, військовим квитком № НОМЕР_1 , дипломом про навчання у Державному комітеті Української РСР по професійно-технічній освіті № 459416, довідками, які уточнюють особливий характер робіт, виданими ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф. Е. Дзержинського» від 29 квітня 2014 року № 023-1521, від 22 березня 2013 року № 023-664, від 06 серпня 2012 року № 023-2009, від 26 серпня 2012 року № 023-2008, від 20 серпня 2012 року № 2/17-ОК для прорахунку пільгового стажу для визначення права виходу на пільгову пенсію.

Згідно розрахунку стажу ОСОБА_1 , загальний стаж зараховано по 16 квітня 2009 року та складає 27 років 0 місяців 3 дні. Пільговий стаж: по Списку № 1 за пільговою довідкою від 22 березня 2013 року № 025-665, виданою ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф. Е. Дзержинського», складає 4 роки 6 місяців 21 день; за Списком № 2 за пільговими довідками від 29 квітня 2014 року № 023-1521, від 20 серпня 2012 року № 2/17-ОК, виданими ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф. Е. Дзержинського», складає 11 років 10 місяців 8 днів.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд виходив з того, що посада на час роботи ОСОБА_1 не була передбачена Списком № 1 а була передбачена Списком № 2, а тому відповідачем видано правильно видано довідки щодо шкідливих умов праці.

Верховний Суд погоджується з такими висновками виходячи з наступного.

Право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списками № 1 та 2 визначається відповідно до статті 13 та 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Порядок застосування Списків затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383.

Право на пенсію за віком на пільгових умовах визначається за Списками, що були чинними в період роботи особи. При цьому до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків.

Пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженими Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць чоловіки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженими Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Отже, підставами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є наявність професії і виробництва в Списках №№ 1 і 2; зайнятість робітника на роботах, передбачених Списками № 1 або № 2, не менше 80 % робочого часу, встановленого для цього виробництва; підтвердження шкідливих умов праці робітника безпосередньо на робочому місці результатами атестації.

Відсутність хоч би однієї з цих умов не надає права робітникові на пенсію за віком на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків №№ 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчислені пенсії за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383), при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

Згідно розділу XХХII «Загальні професії» Списку № 2, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1 173, правом на пільгову пенсію мають право електрозварники та їх підручні.

Згідно розділу XХХIIІ Списку № 2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10 право на пільгову пенсію мають: електрозварники ручного зварювання (позиція 2300000-19906), електрозварники, на автоматичних та напівавтоматичних машинах, зайняті зварюванням в середовищі вуглекислого газу, на роботах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки, електрогазозварники зайняті на різанні і ручному зварюванні, на напівавтоматичних машинах також на автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини нижче 3 класу небезпеки.

Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (далі - Інструкція № 58), на підприємство, як роботодавця, покладається обов`язок щодо належного ведення трудових книжок та інших документів, які несуть певні соціально-правові наслідки.

Пунктом 2.14 Інструкції № 58 на підприємство покладається обов`язок ведення трудових книжок, а саме, якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, у трудовій книжці робиться запис на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, який має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення. У разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, приймаються уточнюючі довідки відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 383 передбачено, що підставою для зарахування певного періоду роботи до роботи, яка дає право на пенсію на пільгових умовах є насамперед наявність посади (професії) та виробництва у відповідному Списку, а також підтвердження шкідливих умов праці працівника після 21 серпня 1992 року результатами атестації робочих місць за умовами праці (не менш ніж 80 %) установленого для такого виробництва.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову та зазначає, що судами не врахованого того, що позивач протягом усієї трудової діяльності у відповідача займав одну й ту ж саму посаду «електрозварник ручної зварки». Однак указану посаду вперше віднесено до категорії шкідливих з 01 січня 1992 року, тому вважає, що періоди роботи позивача до 01 січня 1992 року необхідно віднести до Списку № 1, встановивши відповідний факт.

Відповідно до статті 49 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

Таким чином, законодавчо закріплено право особи на отримання вже створеної та задокументованої (збереженої) інформації про неї, зокрема право на отримання у роботодавця довідки про фактичний розмір заробітної плати. Викладена у довідці інформація повинна відповідати за змістом інформації яка міститься у документах переданих на зберігання. До повноважень ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф. Е. Дзержинського» не належить створювати нову інформацію.

Отже, при видачі довідки щодо умов праці позивача відповідачем дотримано норми статті 49 КЗпП України та відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Дана довідка призначена для подальшого її подання особою, що оформляє пенсію, відповідним органам Пенсійному фонду України, які в свою чергу визначають наявність підстав і право особи на пенсію на пільгових умовах та визначають її розмір.

Таким чином, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що відповідачем у відповідності до вимог статті 49 КЗпП України було видано позивачу довідки щодо шкідливих умов праці на підприємстві, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Вимоги позивача про видачу довідки із внесенням у ній інформації про те, що його посада належала до списку № 1 не може бути задоволена, оскільки указане суперечить пункту 3 Порядку № 383, відповідно до якого при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, які були чинними на період роботи особи.

Позивач вказував, що отримання зазначених довідок необхідно йому для оформлення пільгової пенсії. Суд касаційної інстанції зауважує, що у разі непогодження з діями Управління пенсійного фонду України щодо нарахування/ненарахування пільгової пенсії, позивач не позбалений права оскаржити їх дії у судовому порядку.

Крім того, суд касаційної інстанції зазначає, що у судовому порядку відповідно до пункту 26 Порядку № 637, встановлюється лише факт приналежності документа, що підтверджує трудовий стаж, якщо ім`я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження.

Таким чином, встановлення факту наявності трудового стажу для призначення пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України під час прийняття рішення про призначення пенсії, а рішення вказаного органу щодо її призначення підлягає оскарженню у встановленому законом порядку. Отже встановлення факту наявності трудового стажу не може здійснюватися в судовому порядку.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для їх скасування.

Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 141, 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 травня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2019 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

С. Ю. Мартєв

В. А. Стрільчук