Постанова
Іменем України
03 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 210/2269/19
провадження № 61-17323св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Комунальне підприємство «Кривбасводоканал», Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Комунального підприємства «Кривбасводоканал» на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 липня 2019 року у складі судді Вікторович Н. Ю. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до Комунального підприємства «Кривбасводоканал» (далі - КП «Кривбасводоканал»; підприємство), Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області (далі - УВД ФСС в Дніпропетровській області) про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві, у розмірі 417 300,00 грн.
Свої вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання трудових обов`язків, унаслідок нещасного випадку загинув її батько ОСОБА_2 , смерть якого настала внаслідок механічної асфіксії при утопленні в каналізаційних водах у каналізаційному колодязі № 8 каналізаційної мережі № 1.
Після смерті батька вона пережила тяжкі моральні страждання, оскільки на час його смерті їй виповнилося чотири роки, що завдало сильного емоційного та психічного потрясіння.
У зв`язку з наведеним просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 серпня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з КП «Кривбасводоканал» на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 200 000,00 грн без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб. У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що смерть батька позивачка сталася внаслідок нещасного випадку на виробництві, вина підприємства доведена актом про нещасний випадок, у зв`язку з чим саме підприємство є особою, з якої належить стягнути компенсацію моральної шкоди. Врахувавши ступінь фізичних і моральних страждань позивачки, їх тривалість і тяжкість, незворотність втрати, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суди дійшли висновку про стягнення з КП «Кривбасводоканал» на користь позивачки 200 000,00 грн компенсації моральної шкоди, що відповідатиме тим стражданням і переживанням, які вона пережила та переносить на теперішній час.
Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги
У вересні 2019 року КП «Кривбасводоканал» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права,просить скасуватирішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що у порушення норм процесуального права суди попередніх інстанцій розглянули справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін через малозначність спору, який таким не є. Суди необґрунтовано поклали відповідальність з відшкодування позивачці компенсації моральної шкоди на підприємство, оскільки вини його в настанні нещасного випадку зі смертельним наслідком 25 липня 2001 року немає. Смерть батька позивачки наступила виключно через порушення останнім трудової і виробничої дисципліни в частині невиконання вимог інструкцій з охорони праці та посадових інструкцій, в тому числі перебування в робочий час в стані алкогольного сп`яніння. Такі обставини виключають відповідальність підприємства за смерть працівника на виробництві.
У листопаді 2019 року до Верховного Суду від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 надійшов відзив, у якому він просить касаційну скаргу КП «Кривбасводоканал» залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою КП «Кривбасводоканал» та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2019 року відзив УВД ФСС в Дніпропетровській області на касаційну скаргу КП «Кривбасводоканал» на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 липня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 серпня 2019 року повернуто.
Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
У пункті 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від
15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Суди встановили, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
За життя ОСОБА_2 працював на посаді слюсаря мережі водовідведення третього розряду на КП «Кривбасводоканал».
ІНФОРМАЦІЯ_1 при виконанні трудових обов`язків із ОСОБА_2 стався нещасний випадок, унаслідок якого він помер.
Пунктом 6 Акту про нещасний випадок від 10 серпня 2001 року встановлено, що під час виконання робіт по очистці дна колодязя № 8 від мулу слюсар ОСОБА_5 звільнив отвір труби діаметром 200 мм каналізаційної мережі II, яка з`єднана з колодязем № 10, внаслідок чого в колодязь став надходити каналізаційний газ, який знаходився в трубі довжиною 120,00 м, під дією якого ОСОБА_5 стало важко дихати і він попросив допомогу, щоб його підняли на поверхню. Під час виконання рятувальних робіт у колодязі слюсарем ОСОБА_6 по рятуванню слюсаря ОСОБА_7 відбувся раптовий викид каналізаційної суміші газів і стоків у колодязь № 8 з каналізаційної мережі II, яка була підключена в колодязь № 8 каналізаційної мережі I. Колодязь швидко наповнився стічними водами і за декілька секунд слюсарів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 затопило. Першим до колодязя прибіг ОСОБА_2 , який не скорастившись комплектом засобів захисту (протигазом, поясом, мотузкою), які знаходились на поверхні біля колодязя, плигнув у колодязь і відразу потонув. Смерть ОСОБА_2 настала внаслідок механічної асфіксії при утопленні в каналізаційних водах у каналізаційному колодязі № 8 каналізаційної мережі № 1.
Згідно з пунктом 7 Акту причиною нещасного випадку є незастосування засобів індивідуального захисту (при їх наявності), порушення трудової та виробничої дисципліни.
Відповідно до пункту 9.1. Акту ОСОБА_2 перебував в стані алкогольного сп`яніння.
Смерть батька позивачки, яка стала підставою для звернення до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, настала ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто мала місце до 01 січня 2004 року, до набрання чинності ЦК України, а тому до спірних правовідносин слід застосовувати положення ЦК Української РСР 1963 року.
Згідно зі статтею 440-1 ЦК Української РСР моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діянням іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.
У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 грудня 2020 року у справі № 210/2271/19 (провадження
№ 61-19033сво19) зазначено, що «необхідною умовою виникнення зобов`язання з відшкодування моральної (немайнової) шкоди є заподіяння цієї шкоди. Під шкодою прийнято розуміти всяке зменшення блага, що охороняється правом. Благо, що охороняється правом, може бути майновим або особистим немайновим. Внаслідок цього і шкода, що заподіюється благам, що охороняються, може бути майновою і моральною (немайновою). Вказуючи на моральну (немайнову) шкоду, що підлягає відшкодуванню, частина перша статті 440-1 ЦК Української РСР не визначала її поняття. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Стаття 440-1 ЦК Української РСР не містить будь-яких обмежень відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Отже, відповідно до статті 440-1 ЦК Української РСР фізична або юридична особа має право вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди у разі порушення її прав неправомірними діями в будь-яких цивільних та інших правовідносинах. Неправомірна поведінка заподіювача моральної (немайнової) шкоди є необхідною умовою відповідальності, тому суд при розгляді справ цієї категорії зобов`язаний з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних або фізичних страждань, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони заподіянні. Стаття 440-1 ЦК Української РСР є загальною нормою, такою, що регулює деліктні правовідносини. Отже, моральна шкода за наявності для цього підстав повинна виплачуватись особою, яка її заподіяла, на підставі статті 440-1 чинного на час виникнення спірних правовідносин ЦК Української РСР. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень, у випадках, передбачених статтями 7 440-1 ЦК Української РСР та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди. … виплата Фондом соціального страхування моральної шкоди, завданої смертю потерпілого у зв`язку з нещасним випадком на виробництві, членам його сім`ї Законом № 1105-ХІV не передбачена і така, за наявності для цього підстав, повинна виплачуватись роботодавцем відповідно до статті 440-1 чинного на час виникнення спірних правовідносин ЦК Української РСР 1963 року. Наведене свідчить про необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 08 квітня 2020 року № 210/2272/19 (провадження
№ 61-18268св19) та колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2020 року у справі № 210/57/19 (провадження
№ 61-16622св19).».
Задовольняючи частково позов, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про стягнення саме з КП «Кривбасводоканал» на користь позивачки як дочки загиблого внаслідок нещасного випадку на виробництві працівника компенсації моральної шкоди на підставі статті 440-1 ЦК Української РСР, оскільки Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, не передбачено підстав для покладення на Фонд обов`язку виплати компенсації моральної шкоди, завданої смертю потерпілого. При визначені розміру компенсації моральної шкоди судами враховано характер та обсяг моральних страждань позивачки, пов`язаних зі смертю її батька, що сталася внаслідок нещасного випадку на виробництві, виходячи із засад розумності, пропорційності та справедливості.
Колегія суддів відхиляє аргументи касаційної скарги про помилкове віднесення судом першої інстанції справи до категорії малозначної з огляду на таке.
Відповідно до пункту 5 частини четвертої статті 274 ЦПК України у редакції, чинній на момент подання позову (26 квітня 2019 року), в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ціна позову у справі складає 417 300,00 грн, що не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1921 х 500 = 960 500 грн) на момент звернення позивача із цим позовом до суду. .
Оскільки оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін, а касаційну скаргу без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України, в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги ці висновки не спростовують.
Керуючись статтями 400, 410 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Комунального підприємства «Кривбасводоканал» залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 липня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 серпня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук