Постанова
Іменем України
16 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 210/3705/17
провадження № 61-37673св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2 ,
відповідачі: Криворізьке відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Дніпропетровській області, Криворізьке південне об`єднане управління Пенсійного фонду України по Металургійному району,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області, у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П., від 20 квітня 2018 року.
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Криворізького відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Дніпропетровській області, Криворізького південного об`єднаного управління Пенсійного фонду України по Металургійному району про встановлення факту перебування на утриманні.
Свої вимоги позивач мотивувала тим, що вона є матір`ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач вказала, що вона зі своїм сином разом проживали, вели спільне господарство, мали один перед одним спільні права та обов`язки, а також підтримували та піклувались один про одного, отже були сім`єю. Вказувала, що на сьогоднішній день не працює, має 80-річний вік, давно досягла пенсійного віку, тому у відповідності до статей 202 203 СК України має право на отримання щомісячних страхових виплат, а також на пенсію по втраті годувальника. У липні 2017 року вона звернулась до відповідача із заявою про здійснення їй щомісячних страхових виплат у зв`язку зі смертю потерпілого, однак отримала відповідь про неможливість розгляду заяви до встановлення судом факту її перебування на утриманні ОСОБА_5 , у зв`язку з чим змушена звернутись до суду із цим позовом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі судді Сільченко В. Є., від 26 жовтня 2017 рокупозовні вимоги задоволено. Встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебувала на утриманні її сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, з 2006 року до моменту його смерті.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, щодопомога, яка надавалась ОСОБА_5 позивачу була постійним та основним джерелом засобів її існування. Позивач довела факт її перебування на утриманні сина ОСОБА_5 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується письмовими доказами, поясненнями сторін, а також показами свідків.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2018 року апеляційну скаргу Криворізького відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області задоволено. Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 жовтня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивачем доведено факт проживання однією сім`єю та перебування її на утриманні померлого сина, оскільки його заробітна плата не була основним джерелом засобів для її існування. Позивач протягом 2010-2016 років була забезпечена прожитковим мінімумом, що свідчить про те, що вона не знаходилась на утриманні сина ОСОБА_5 та про те, що доходи останнього були єдиним джерелом для її існування. Встановлено, що ОСОБА_1 отримувала соціальні виплати від органів фонду соціального страхування.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2., просить скасуватипостанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2018 року і залишити в силі рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 жовтня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що на момент звернення до суду та на момент смерті ОСОБА_5 позивач була непрацездатною, досягла пенсійного віку, не працювала тривалий час, отримувала мінімальну пенсію, якої не було достатньо для повноцінного існування, враховуючи витрати на ліки, сплату комунальних послуг, а також витрати на харчування, одяг тощо. Встановлені обставини у справі, а також наявні у матеріалах докази підтверджують перебування позивача на утриманні її сина з 2006 року до моменту його смерті, дохід якого майже в десять разів перевищував її дохід, що складався з мінімальної пенсії. Апеляційний суд звернув увагу лише на дохід позивача, однак не надав оцінки її поточним витратам, які необхідно було витрачати для нормального забезпечення життєдіяльності.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
13 квітня 2020 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 210/3705/17 розподілено судді-доповідачеві.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно копії свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 20 березня 2017 року ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 246.
Згідно копії акту № 8 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, з ОСОБА_5 , працівником ПАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг», ІНФОРМАЦІЯ_2 о 18.00 год стався нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом.
ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_2 , тобто на час смерті сина вона досягла 80 років.
У відповідь на заяву ОСОБА_1 від 20 липня 2017 року відповідачем надано перелік документів, необхідних до пред`явлення для розгляду питання про призначення страхових виплат по втраті годувальника. До вказаного переліку відноситься довідка з місця проживання із зазначенням осіб, які перебували на утриманні померлого, а також роз`яснено судовий порядок встановлення факту перебування на утриманні.
ОСОБА_5 за життя був зареєстрований та мешкав разом з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Законом України «Про державний бюджет на 2010 рік» встановлено, що прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність складає: з 01 січня 2010 року - 695 грн, з 01 квітня 2010 року - 706 грн з 01 липня 2010 року - 709 грн, з 01 жовтня 2010 року - 723 грн, та з 01 грудня 2010 року - 734 грн.
Згідно довідки управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, розмір пенсії, яку отримувала ОСОБА_1 , з січня 2010 року становив 1 063, 52 грн, в грудні 2010 року становив 1 072, 76 грн.
Законом України «Про державний бюджет на 2011 рік» встановлено, що прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність складає: з 01 січня 2011 року - 750, 00 грн, з 01 квітня 2011 року - 764, 00 грн, з 01 жовтня 2011 року - 784, 00 грн, з 01 грудня 2011 року - 800, 00 грн.
Згідно довідки управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області розмір пенсії, яку отримувала ОСОБА_1 , з січня 2011 року становив 1 081, 67 грн, який збільшувався, та в грудні 2011 року становив - 1 121, 34 грн.
Законом України «Про державний бюджет на 2012 рік» встановлено, що прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність складає: з 01 січня 2012 року - 822, 00 грн, з 01 квітня 2012 року - 838, 00 грн, з 01 жовтня 2012 року - 856, 00 грн, з 01 грудня 2012 року - 884, 00 грн.
Згідно довідки управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області Розмір пенсії, яку отримувала ОСОБА_1 , з січня 2012 року становить 1 167, 08 грн, який збільшувався, та в грудні 2012 року становив 1 353, 29 грн.
Законом України «Про державний бюджет на 2013 рік» встановлено, що прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність складає: з 01 січня 2013 року - 894, 00 грн, з 01 грудня 2013 року - 949, 00 грн.
Розмір пенсії, яку отримувала ОСОБА_1 , з січня 2013 року становить 1 357, 29 грн, який збільшувався, та в грудні 2013 року становив 1 379, 29 грн.
Законом України «Про державний бюджет на 2014 рік» встановлено, що прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність складає: з 01 січня 2014 року - 949, 00 грн, з 01 липня 2014 року - 974, 00 грн, з 01 жовтня 2014 року - 1 014, 00 грн.
Розмір пенсії, яку отримувала ОСОБА_1 , з січня 2014 року становить 1 379, 29 грн, який збільшувався, та в грудні 2014 року становив 1 558, 65 грн.
Законом України «Про державний бюджет на 2016 рік» встановлено, що прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність складає: з 01 січня 2016 року - 1 074, 00 грн, з 01 травня 2016 року - 1 130, 00 грн, з грудня 2016 року - 1 208, 00 грн.
Розмір пенсії, яку отримувала ОСОБА_1 , з січня 2016 року становив 1 558, 65 грн, який збільшувався, та у грудні 2016 року становив 1 653, 25 грн.
Законом України «Про державний бюджет на 2017 рік» встановлено, що прожитковий мінімум на осіб, які втратили працездатність: з 01 січня 2017 року складає 1 247, 00 грн, на час подання заяви (вересень 2017 року) 1 312, 00 грн.
Розмір пенсії, яку отримувала ОСОБА_1 , на момент смерті сина ОСОБА_5 становила 1 653, 25 грн (березень 2017 року), що перевищує встановлений законом розмір прожиткового мінімуму.
Таким чином, позивач по справі, протягом 2010-2016 років була забезпечена прожитковим мінімумом.
Згідно довідки комунального підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 5» Криворізької міської ради від 15 вересня 2017 року за № 1473 позивач за станом здоров`я за останні 10 років потребувала постійного прийому медикаментів та стороннього догляду, була частково здатна до самообслуговування.
Згідно довідки про заробітну плату ОСОБА_5 ним отримано з березня 2016 року по лютий 2017 року заробітну плату у розмірі 118 495, 90 грн, що становить середньомісячних дохід у сумі 10 000 грн.
Позиція Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини першої статті 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Поняття «непрацездатні громадяни» визначено у статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої непрацездатними вважаються особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.
Факт перебування особи на утриманні померлого має місце, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
У той же час, повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї.
Відповідно до частинипершої статті 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Аналогічне правило закріплено і частиною третьою статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Частиною другою статті 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
Згідно частини першої, пункту 2 частини другої статті 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.
Такими непрацездатними особами є особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якщо вони не працюють.
Особа вважається такою, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують їй прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (стаття 1 Закону України «Про прожитковий мінімум»).
Сума прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць встановлюється державним бюджетом України на кожен рік.
Таким чином, особою яка потребує утримання, є непрацездатна особа, що має дохід, менший встановленого законом прожиткового мінімуму на місяць.
Вказана обставина в ході судового розгляду має бути підтверджена належними і допустимими засобами доказування, як-то довідка про розмір пенсії, довідка про доходи тощо.
Подібний висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 165/325/17 (провадження № 61-11674св18).
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої, другої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд, із урахуванням вказаних норм матеріального права, правильно надавши оцінку поданим доказам, дійшов загалом обґрунтованого висновку, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки позивач, як непрацездатна особа мала дохід (пенсію), який перевищував встановленийзаконом прожитковий мінімум на місяць, що підтверджується матеріалами справи.
Сам по собі факт проживання за однією адресою із загиблим не може свідчити про перебування на його утриманні. Позивачем не надано беззаперечних доказів на підтвердження того, що допомога сина для неї була основним і постійним джерелом засобів до її існування.
Окрім того, апеляційним судом встановлено, що постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 22 червня 2017 року позивачу на підставі статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» призначено одноразову допомогу у разі смерті потерпілого його сім`ї у розмірі 160 000, 00 грн та постановою від 18 вересня 2017 року прийнято рішення на користь ОСОБА_1 про донарахування щомісячної страхової виплати у розмірі: 1 311, 04 грн за березень 2017 року; 2 540, 14 грн за квітень 2017 року; 2 540, 14 грн за травень 2017 року; 2 540, 14 грн за червень 2017 року; 2 540, 14 грн за липень 2017 року; 2 540, 14 грн за серпень 2017 року. Суми щомісячної страхової виплати особи, яка має на це право у разі смерті потерпілого, безстроково призначено, починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_2.
Вказаними постановами підтверджується реалізоване позивачем право на виплату сум у відповідності до статей 41, 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, не спростовують правильного висновку апеляційного суду по суті спору та значною мірою зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.
Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції. Апеляційнимсудом правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, зроблені обґрунтовані висновки про відсутність підстав для задоволення позовних вимог на підставі належним чином оцінених доказів (стаття 89 ЦПК України).
Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування правильного по суті судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Синельников С. Ф. Хопта В. В. Шипович