№ 212/1301/17-ц

Постанова

Іменем України

30 березня 2020 року

м. Київ

справа № 212/1301/17-ц

провадження № 61-38213св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат»,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 26 вересня 2017 року у складі судді Чайкіна І. Б. тапостанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2018 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі - ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат») про перерахунок заробітної плати. З урахуванням уточнених позовних вимог просив зобов`язати ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» здійснити перерахунок йому заробітної плати, а саме, з листопада 2003 року, моменту виникнення між сторонами трудових правовідносин, до моменту набрання судовим рішенням законної сили йому додатково була нарахована заробітна плата по одній годині за кожен відпрацьований ним робочий день з моменту виникнення між сторонами трудових правовідносин з листопада 2003 року і до сьогодні, у розмірі 43110,13 грн, а також зобов`язати ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» виплатити йому заробітну плату згідно із здійсненим перерахунком з утриманням та перерахуванням податків та інших обов`язкових платежів, а також зобов`язати ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» з моменту набрання судовим рішенням законної сили здійснювати нарахування та виплату заробітної плати ОСОБА_1 з додатковою оплатою однієї години за кожен робочий день згідно з його тарифною ставкою.

Позов обґрунтований тим, що він працював на підприємстві ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» за професією машиніста електровоза 4-го розряду з повним робочим днем на підземних роботах на дільниці № 12 шахти ім. «Леніна», яка перейменована на шахту «Тернівська».

Згідно з Правилами внутрішнього трудового розпорядку шахти «Тернівська» для підземних працівників робочий час складає 7 годин.

У 2011 році укладено Галузеву угоду гірничо-металургійного комплексу України на 2011-2012 роки (далі - Галузева угода). Відповідно до пункту 1.11 Галузевої угоди угода набирає чинності з дня її підписання сторонами і діє до укладення нової угоди. Згідно з пунктом 4.4 Галузевої угоди час перебування позивача на підприємстві не перевищує 1 годину.

Загальний час перебування позивача на підприємстві протягом одного робочого дня для здійснення організаційних заходів перевищує 1 годину, а саме: складає 2 години. Такий тривалий час перебування позивача на підприємстві під час однієї 7-годинної робочої зміни має місце з вини відповідача. Загальний час перебування його на підприємстві протягом одного робочого дня становить 9 годин, з яких 7 годин - робочий час, 2 години - час вимушеного перебування на підприємстві.

Галузевою угодою визначено, що час вимушеного перебування на підприємстві понад 1 годину має оплачуватись роботодавцем із розрахунку тарифної сітки позивача, якщо він не отримує відпустку за ненормований робочий день. У зв`язку з чим ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснювати оплату за 8 годин у кожній робочій зміні, але не отримав жодних відповідей.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 26 вересня 2017 року, залишено без змін постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2018 року, в позові відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем у справі не доведенопорушення відповідачем його прав та охоронюваних законом інтересів.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

06 червня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення судів першої та апеляційної інстанцій, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

У вересні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права а саме суди не врахували, що у 2011 році укладено Галузеву угоду.

Відповідно до пункту 1.11 Галузевої угоди вона набирає чинності з дня її підписання сторонами і діє до укладення нової угоди. За визначеними у пункті 4.4 Галузевої угоди організаційними питаннями, час перебування позивача на підприємстві відповідача не перевищує 1 годину. Загальний час перебування позивача на підприємстві протягом одного робочого дня для здійснення організаційних заходів перевищує 1 годину, а саме складає 2 години. Такий тривалий час перебування позивача на підприємстві під час однієї 7-годинної робочої зміни має місце з вини відповідача.

Загальний час перебування його на підприємстві протягом одного робочого дня складає 9 годин, з яких 7 годин - робочий час, 2 години час вимушеного перебування на підприємстві.

Галузевою угодою визначено, що час вимушеного перебування на підприємстві понад 1 годину має оплачуватись роботодавцем із розрахунку тарифної сітки позивача, якщо він не отримує відпустку за ненормований робочий день.

Відповідач не надав доказів того, що вимушене перебування на території підприємства має місце з вини позивача, і відповідач забезпечував умови, за яких працівник може відпрацювати 7 годин і на організацію праці витрачати менше 1 години.

Суди не звернули уваги, що згідно з листом - відповіді до керівництва шахти «Тернівська» у переліку дій, які працівник повинен вчинити за один робочий день, враховуються лише вибіркові дії, які зазначені у пункті 4.5 Галузевої угоди та пункті 10.6 Колективного договору. Дії, які не віднесені до цього переліку, а саме: переміщення до лампівної до початку зміни та після закінчення робочої зміни, час на отримання до початку зміни та здачу після закінчення зміни шахтного світильника та саморятівника, переміщення на відмітку «+9» шахти «Тернівська», час очікування спуску та підйому з шахти виконувати не потрібно, оскільки ці дії не виділяються конкретно в час вимушеного перебування на підприємстві.

Суди взяли до уваги дані хронометражних спостережень, які проведені без представника первинної профспілкової організації Незалежної профспілки гірників України Публічного акціонерного товариства «Кривбасзалізрудком».

Суди помилково взяли до уваги спільну постанову адміністрації та профспілкових комітетів Криворізького державного залізорудного комбінату від 28 грудня 1999 року № 16/20/11 як таку, що передбачає введення в тарифну частину доплати на здешевлення вартості харчування працівників, доплату за ненормований час пересування від місця роботи та назад для постійно зайнятих на підземних роботах та винагород за вислугу років працівникам допоміжних підрозділів, що сплачується прибутку в редакції 01 жовтня 1993 року. Ця постанова не може регулювати спірні правовідносини, оскільки доплата має встановлюватися за одну годину з розрахунку діючого тарифу.

Доводи інших учасників справи

14 серпня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» на касаційну скаргу. Відповідач зазначає, що судові рішення ухвалені з додержанням норми матеріального і процесуального права. Позивач не наводить жодної норми матеріального права, яка була порушена судами першої та апеляційної інстанцій. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року №460-ІХ (далі - Закон №460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у червні 2018 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом №460-ІХ.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзив на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 працював у ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» машиністом електровозу 4-го розряду.

Згідно з листом - відповіддю директора ш. «Тернівська» Гончаренка Г. Г. від 26 червня 2016 року на підставі даних хронометричних спостережень час витрачений на отримання наряду, переодягання, спочатку та в кінці зміни, миття в бані, складає 47 хвилин, що не перевищує одного часу перебування на підприємстві згідно з пунктом10.6 Колективного договору ПАТ «Кривбасзалізрудком».

Відповідно до табелів обліку робочого часу ОСОБА_1 за період з січня 2008 року до червня 2017 року він відпрацював по 7 годин за зміну (т.1, а. с.215-250, т. 2, а. с.1-227).

Згідно з довідкою ПАТ «Кривбасзалізорудком» від 13 квітня 2017 року № 53-02-1179 станом на 01 квітня 2017 року заборгованість з виплати заробітної плати ОСОБА_1 відсутня (т. 1, а. с. 62).

Відповідно до табелів обліку робочого часу № 1267 ОСОБА_1 за час роботи на підприємстві окремо не нараховувалась та не виплачувалась доплата за час вимушеного перебування на підприємстві (т. 1, а. с. 85-174).

15 листопада 2016 року ОСОБА_1 письмово звернувся до адміністрації ПАТ «Кривбасзалізорудком» із заявою про здійснення йому оплати за 8 відпрацьованих годин (т. 1, а. с. 9).

Згідно з листом директора шахти «Тернівська» Гончаренка Г. Г. від 26 липня 2016 року № 2118-1268 з 04 до 06 травня 2016 року по шахті «Тернівська» проведені хронометражні спостереження за електрослюсарями (слюсарями) черговими та з ремонту устаткування дільниці № 12, згідно з якими витрачений час на отримання наряду становить 11 хв., рух в лазню на початку зміни - 1 хв., переодягання на початку зміни - 13 хв., рух до лампової на початку зміни - 1 хв., отримання акумулятора та ШСМ-30 на початку зміни - 4 хв., рух на відмітку «+9» шахти «Тернівська» - 3 хв., очікування спуску в шахту - 12 хв., спуск в шахту - 10 хв., рух до робочого місця на початку зміни - 5 хв., огляд робочого місця - 4 хв., підготовка робочого місця до роботи - 8 хв., час роботи в підземних умовах - 420 хв., рух до стволу шахти «Тернівська» наприкінці зміни - 4 хв., очікування виїзду із шахти - 6 хв., виїзд із шахти - 9 хв., рух до лампової наприкінці зміни - 1 хв., здача акумулятора та ШСМ-30 наприкінці зміни - 3 хв., рух в баню наприкінці зміни - 2 хв., переодягання наприкінці зміни, миття в лазні - 23 хв. (т.,1 а. с. 8).

Згідно з проведеними 12 грудня 2016 року на шахті «Тернівська» ПАТ «Кривбасзалізорудком» хронометражними спостереженнями час витрачений працівником на видачу наряду становить - 12 хв., переодягання на початку зміни - 8 хв., спуск в шахту -10 хв., пересування на робоче місце на початку зміни - 9 хв., пересування до стовбура ш. «Тернівська» наприкінці зміни - 9 хв., виїзд з шахти - 10 хв., переодягання наприкінці зміни - 4 хв., миття в лазні - 8 хв.

Відповідно до проведених 13 грудня 2016 року на ш. «Тернівська» ПАТ «Кривбасзалізорудком» хронометражних спостережень час витрачений працівником на видачу наряду становить - 12 хв., переодягання на початку зміни - 8 хв., спуск в шахту - 10 хв., пересування на робоче місце на початку зміни - 9 хв., пересування до стовбура ш. «Тернівська» наприкінці зміни - 9 хв., виїзд з шахти - 10 хв., переодягання наприкінці зміни - 4 хв., миття в лазні - 8 хв.

Згідно із інформацією про проведені хронометражні спостереження за 12 грудня 2016 року час затрачений працівником на отримання наряду становить 12 хв., рух в лазню на початку зміни - 1 хв., переодягання на початку зміни - 8 хв., рух в лампову на початку зміни - 1 хв., отримання, здача акумулятора та ШСМ-30 на початку та наприкінці зміни - 2 хв., рух на відмітку «+9» ш. «Тернівська» - 1 хв., очікування спуску в шахту - 20 хв., виїзд із шахти - 10 хв., рух в лампову наприкінці зміни - 1 хв., здача акумулятора та ШСМ-30 наприкінці зміни - 1 хв., рух в лазню наприкінці зміни - 1 хв., переодягання - 4 хв., миття в лазні - 8 хв.

Відповідно до інформації про проведені хронометражні спостереження за 13 грудня 2016 року час затрачений працівником на отримання наряду становить 10 хв., рух в лазню на початку зміни - 1 хв., переодягання на початку зміни - 9 хв., рух в лампову на початку зміни - 1 хв., отримання, здача акумулятора та ШСМ-30 на початку та наприкінці зміни - 2 хв., рух на відмітку «+9» шахти «Тернівська» - 1 хв., очікування спуску в шахту - 22 хв., виїзд із шахти - 10 хв., рух в лампову наприкінці зміни - 1 хв., здача акумулятора та ШСМ-30 наприкінці зміни - 1 хв., рух в лазню наприкінці зміни - 1 хв., переодягання - 4 хв., миття в лазні - 9 хв. Зазначені хронометражні спостереження погоджені з головою профспілки шахти «Тернівська» Кремез О.П. (т. 1, а. с. 33-40).

Відповідно до пункту 8 Довідника з технічного нормування підземних гірничих робіт шахт (Криворізького басейну. М. «Надра», 1974. 344с.) час, витрачений на пересування до місця роботи та назад, в тривалість робочого дня не включається.

Початком робочого дня вважається момент приходу працівника на робоче місце, кінцем - момент залишення його робочого місця (т. 1, а. с. 198-200).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 57 КЗпП України час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством.

Згідно зі статтею 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил (статтею 142 КЗпП України).

Відповідно до статті 5 Закону України «Про колективні договори та угоди» умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про оплату праці» договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на національному (генеральна угода), галузевому (галузева (міжгалузева) угода), територіальному (територіальна угода) та локальному (колективний договір) рівнях відповідно до законів.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про оплату праці» форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами.

Листом Міністерства праці та соціальної політики України від 22 червня 2007 року № 199/13/116-07 «Про режим роботи, тривалість робочого часу і відпочинку» роз`яснено, що згідно зі статтею 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» у колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, зокрема режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку.

Отже, режим роботи, тривалість робочого часу і часу відпочинку встановлюються роботодавцем самостійно у правилах внутрішнього трудового розпорядку або у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, встановлених чинним законодавством, Генеральною та Галузевою угодами.

Робочий час - це час, протягом якого працівник повинен виконувати обов`язки за трудовим договором.

Відповідно до роз`яснення Міністерства праці та соціальної політики України від 22 червня 2007 року № 199/13/116-07 робочий час - це час, протягом якого працівник повинен виконувати обов`язки за трудовим договором. Режим роботи, тривалість робочого часу і часу відпочинку встановлюються роботодавцем самостійно у правилах внутрішнього трудового розпорядку або у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, встановлених чинним законодавством, Генеральною та Галузевою угодами.

Пунктом 4.6 розділу IV Галузевої угоди Гірничо-металургійного комплексу України передбачено не допускати перевищення понад одну годину часу, який витрачається працівником на одержання наряду, проведення змінно-зустрічних зборів, переодягання, пересування до робочого місця і в зворотному напрямі. Оплачувати працівнику, за умови нездійснення відповідних організаційних заходів, час вимушеного перебування працівника на підприємстві понад одну годину із розрахунку його тарифної ставки (окладу), якщо він не отримує додаткову відпустку за ненормований робочий день.

На підставі зазначеного час, який витрачається працівником на одержання завдання на зміну, доставку його до робочого місця і в зворотному напрямі протягом однієї години, не підлягає оплаті і відповідно не включається до робочого часу.

Зазначені питання мають бути врегульовані на підприємстві правилами внутрішнього трудового розпорядку або колективним договором з дотриманням норм і гарантій, встановлених чинним законодавством, Генеральною та Галузевою угодами (Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 22 червня 2007 року № 199/13/116-07 "Про режим роботи, тривалість робочого часу і відпочинку").

Згідно зі статтею 69 Господарського кодексу України підприємство самостійно встановлює для своїх працівників скорочений робочий день та інші пільги.

Суди встановили, що відповідно до колективного договору ДП «Криворізький державний залізорудний комбінат» на 2001-2002 роки (розділ ІІ пункт 2.3) час, витрачений працівником на отримання наряду, переодягання, миття в лазні не повинен перевищувати однієї години.

Час вимушеного перебування на підприємстві понад одну годину оплачується з розрахунку подвійного тарифу (окладу) на підставі хронометражних спостережень, зроблених спільно з профспілковими комітетами структурних підрозділів.

Згідно з пунктом 10.6. Колективного договору на 2011-2012 роки сторона власника зобов`язується врахувати час, витрачений на отримання наряду, переодягання, миття в лазні, котрий не повинен перевищувати у сукупності одну годину, в час перебування на підприємстві. Оплачувати працівнику за умови нездійснення з вини роботодавця відповідних організаційних заходів час вимушеного перебування на підприємстві понад 1 годину з розрахунку його тарифної ставки (окладу) на підставі хронометражних спостережень, проведених спільно з представниками виборних профспілкових органів, якщо він не отримує додаткової відпустки за ненормований робочий день (т.1, а. с. 26-28).

У пункті 4.4 Розділу IV Галузевої угоди зазначено, що сторона власників зобов`язується не допускати перевищення понад одну годину часу щодня, який витрачається працівником на проведення змінно-зустрічних зборів, переодягання, пересування до робочого місця і в зворотному напрямі( т.1, а. с. 31-32)

Відповідно до пункту 4.5 Галузевої угоди сторона власників зобов`язується оплачувати працівнику за умови нездійснення з вини роботодавця відповідних організаційних заходів час вимушеного перебування на підприємстві понад одну годину із розрахунку його тарифної ставки (окладу), якщо він не отримує відпустку за ненормований робочий день (т. 1, а. с. 32).

Згідно з розділом IV Правил внутрішнього трудового розпорядку на 2011-2012 роки на підприємстві встановлено тризмінний графік з тривалістю робочої зміни 7 годин.

Суди встановили, що згідно з табелями обліку робочого часу ОСОБА_1 за період з січня 2008 до червня 2017 року відпрацював по 7 годин за зміну, що сторонами не оспорювалось. Крім того, відповідно до довідки ПАТ «Кривбасзалізорудком» від 13 квітня 2017 року № 53-02-1179 станом на 01 квітня 2017 року заборгованість з виплати заробітної плати ОСОБА_1 відсутня (т. 1, а. с. 67).

Суди обґрунтовано виходили з того, що згідно з пунктом 8 Довідника з технічного нормування підземних гірничих робіт шахт (Криворізького басейну. М., «Надра», 1974.344с.) час, витрачений на пересування до місця роботи та назад, в тривалість робочого дня не включається. Початком робочого дня вважається момент приходу працівника на робоче місце, кінцем - момент залишення його робочого місця (т.1, а. с. 208-210).

Позивачем оскаржується неоплата відповідачем часу його вимушеного перебування на підприємстві, який складається із часу затраченого на переміщення до лампової до початку зміни та після закінчення зміни, часу на отримання до початку зміни та здачу після закінчення зміни шахтного світильника та саморятівника, переміщення на відмітку «+9» шахти «Тернівська», часу, на очікування спуску та підйому з шахти, який перевищує одну годину та, на його думку, повинен бути оплачений виходячи із розміру тарифної ставки.

Законодавством України не визначено поняття вимушеного перебування працівника на підприємстві.

Крім того, працівникам ПАТ «Кривбасзалізорудком» з 28 грудня 1999 року, відповідно до умов Колективних договорів ПАТ «Кривбасзалізорудком» за різні роки та Галузевої угоди проводиться оплата за ненормативний час пересування від місця роботи та назад, допущеного з вини роботодавця, яка включена до складу тарифу на оплату праці.

Доводи касаційної скарги щодо переліку дій, які повинен вчиняти працівник, фактично зводяться до незгоди з Галузевою угодою, оскільки не зазначені в ній.

Доводам позивача, що певний час він вимушений перебувати на території підприємства, який ним витрачається для організації робочих питань, суди надали оцінку, зазначивши, що таке не свідчить про вину роботодавця, а вказує на неефективне використання часу позивачем.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року).

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а зводяться до незгоди з судовими рішеннями, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цьому випадку оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 26 вересня 2017 року тапостанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко