№ 212/2925/18

Постанова

Іменем України

27 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 212/2925/18

провадження № 61-15746 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

представник позивача - адвокат Волєва Олександра Валентинівна;

відповідач - комунальний позашкільний навчальний заклад «Міський палац дитячо-юнацької творчості «Горицвіт» Криворізької міської ради;

представник відповідача - Тарасюк Інна Вікторівна;

третя особа - відділ освіти виконавчого комітету Покровської районної у місті ради;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 травня 2019 року у складі судді Борис О. Н. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до комунального позашкільного навчального закладу «Міський палац дитячо-юнацької творчості «Горицвіт» Криворізької міської ради (далі - КПНЗ «Міський палац дитячо-юнацької творчості «Горицвіт» КМР), про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 червня 2018 року до участі у розгляді справи залучено третю особу - відділ освіти виконавчого комітету Покровської районної у місті ради.

Позовна заява мотивована тим, що з 24 серпня 1987 року вона працювала у КПНЗ «Міський палац дитячо-юнацької творчості «Горицвіт» КМР на різних посадах. 06 квітня 2018 року її звільнено з посади заступника директора з навчально-виховної роботи КПНЗ «Міський палац дитячо-юнацької творчості «Горицвіт» КМР на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України у зв`язку з відмовою від продовження роботи внаслідок змін істотних умов праці.

Вважала звільнення незаконним, оскільки зміна істотних умов праці є законною у тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Проте, у КПНЗ «Міський палац дитячо-юнацької творчості «Горицвіт» КМР фактично не відбулось змін в організації виробництва і праці.

Також зазначала, що її не було завчасно ознайомлено зі змінами умов праці. Вважала, що діями відповідача у зв`язку з її незаконним звільненням їй заподіяно моральну шкоду, яку вона оцінює в розмірі 100 тис. грн.

Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд поновити її на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи КПНЗ «Міський палац дитячо-юнацької творчості «Горицвіт» КМР, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07 квітня 2018 року по день поновлення на роботі та 100 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, а також понесені нею судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 травня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Змінено дату звільнення ОСОБА_1 у КПНЗ «Міський палац дитячо-юнацької творчості «Горицвіт» КМР з 06 квітня 2018 року на 27 квітня 2018 року.

Стягнуто з КПНЗ «Міський палац дитячо-юнацької творчості «Горицвіт» КМР на користь ОСОБА_1 середній заробіток без утримання податку з доходів фізичних осіб у розмірі 4 784,08 грн, моральну шкоду без утримання податку з доходів фізичних осіб у розмірі 300 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в результаті перерозподілу функціональних обов`язків між директором та заступниками директора КПНЗ «Міський палац дитячо-юнацької творчості «Горицвіт» КМР з 10 квітня 2018 року у закладі утворено три нові посади з новим обсягом посадових обов`язків та обсягом повноважень. ОСОБА_1 попереджалась про зміну істотних умов її праці, проте, не надала згоду на продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці, не виявила бажання на зайняття вакантних посад у цьому ж закладі. Змінюючи дату звільнення позивача з 06 квітня 2018 року на 27 квітня 2018 року та стягуючи середній заробіток за цей період у сумі 4 784,08 грн, суд першої інстанції виходив з того, що наказ про затвердження нового штатного розпису прийнято відповідачем 27 лютого 2018 року, отже, саме з дати затвердження нового штатного розпису відбулись зміни істотних умов праці директора та його заступників, а тому саме з 27 лютого 2018 року слід відраховувати двомісячний строк попередження ОСОБА_1 про зміну істотних умов праці.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що адміністрацією КПНЗ «Міський палац дитячо-юнацької творчості «Горицвіт» КМР допущено порушення законних прав ОСОБА_1 щодо строку попередження про зміну істотних умов праці, яке призвело до моральних страждань позивача, втрати нормальних життєвих зв`язків, які вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд врахував тривалість порушення прав позивача, істотність вимушених змін у її житті, та виходив із засад розумності, виваженості та справедливості, визначивши розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у вигляді одноразового відшкодування без утримання податку з доходів фізичних осіб у сумі 300 грн.

Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 травня 2019 року вирішено питання про розподіл судових витрат.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 травня 2019 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що у КПНЗ «Міський палац дитячо-юнацької творчості «Горицвіт» КМР відбулися істотні зміни в організації виробництва і праці, зокрема, зміна посадових та функціональних обов`язків, перерозподіл навантаження на позивача ОСОБА_1 , що обумовили необхідності її попередження про зміну істотних умов її праці та отримання її згоди на продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці у КПНЗ «Міський палац дитячо-юнацької творчості «Горицвіт» КМР, яку ОСОБА_1 не надала та не виявила бажання займати іншу посаду, що стало підставою її правомірного звільнення за пунктом 6 статті 36 КЗпП України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 212/2925/18 із Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

У вересні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 вересня 2019 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 березня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що у порушення вимог частини третьої статті 32 КЗпП України суди не обґрунтували у своїх рішеннях, у чому саме полягають зміни істотних умов праці заступника директора з навчально-виховної роботи КПНЗ «Міський палац дитячо-юнацької творчості «Горицвіт» КМР ОСОБА_1 . Зазначала, що будь-яких істотних змін в організації виробництва і умов її праці не відбувалося, у наказах відповідача від 30 січня 2018 року № 22 та від 27 лютого 2018 року № 47 зміст таких змін не наведено. Вважає, що зміни умов праці, згідно наказу 30 січня 2018 року № 22, стосуються виключно заступника директора з виховної роботи Шелест М. М. , посаду якої було перейменовано на заступника директора з навчально-методичної роботи Суди дійшли помилкових висновків про наявність істотних змін умов праці позивача, оскільки фактично відбулась зміна характеру виконуваної позивачем роботи в межах тієї самої кваліфікації. Судами помилково не застосовано до спірних правовідносин положення статей 235 337-1 КЗпП України в частині стягнення середнього заробітку та не ураховано заподіяння їй істотної моральної шкоди.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що відповідно записів трудової книжки ОСОБА_1 , 27 листопада 2012 року її призначено на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи у КПНЗ «Міський палац дитячо-юнацької творчості «Горицвіт» КМР (а. с. 59-60, т. 1).

Станом на 01 січня 2018 року у штатному розписі КПНЗ «Міський палац дитячо-юнацької творчості «Горицвіт» КМР передбачено дві посади заступника директора, а саме: заступник директора з навчально-виховної роботи та заступник директора з виховної роботи (а. с. 128).

Наказом КПНЗ «Міський палац дитячо-юнацької творчості «Горицвіт» КМР від 30 січня 2018 року № 22 внесено зміни до штатного розпису закладу з 02 квітня 2018 року. Виведено одну штатну посаду заступника директора з виховної роботи із штатного розпису та введено одну штатну одиницю посади заступника директора з навчально-методичної роботи до штатного розпису.

Пунктом 2 вказаного наказу визначено здійснення перерозподілу посадових обов`язків Шелест М. М. , заступника директора з виховної роботи, та ОСОБА_1 , заступника директора з навчально-виховної роботи, у зв`язку зі змінами в організації роботи закладу.

У пункті 3 вказаного наказу зазначено про ознайомлення 01 лютого 2018 року Шелест М. М. , заступника директора з виховної роботи, та ОСОБА_1 , заступника директора з навчально-виховної роботи, з попередженням про зміну істотних умов праці, графіку роботи, проектом посадових інструкцій та з даним наказом під підпис.

Пунктом 5 цього наказу зазначено про працевлаштування в закладі, у разі незгоди зі змінами істотних умов праці та при наявності вакантних посад, Шелест М. М. , заступника директора з виховної роботи, та ОСОБА_1 , заступника директора з навчально-виховної роботи. У наказі мається запис, зроблений ОСОБА_1 від 01 лютого 2018 року, про те, що посадова інструкція заступника директора з навчально-виховної роботи не відповідає освітньо-кваліфікованим вимогам (а. с. 18-19, т. 1).

01 лютого 2018 року директором КПНЗ «Міський палац дитячо-юнацької творчості «Горицвіт» КМР Міланович Г. Ю. вручено попередження ОСОБА_1 про наступну зміну з 02 квітня 2018 року істотних умов праці, зміну у штатному розписі, графіку роботи, перерозподілі обов`язків, які відбудуться по закінченню двох місяців з моменту вручення даного попередження. (а. с. 20, т. 1).

01 лютого 2018 року комісією КПНЗ «Міський палац дитячо-юнацької творчості «Горицвіт» КМР складено акт № 1 про ознайомлення ОСОБА_1 з наказом від 30 січня 2018 року № 22, попередженням від 01 лютого 2018 року № 18, проектом посадових інструкцій директора з навчально-виховної роботи та заступника директора з навчально-методичної роботи (а. с. 73-74, т. 1).

Наказом КПНЗ «Міський палац дитячо-юнацької творчості «Горицвіт» КМР від 27 лютого 2018 року № 47 внесено зміни до наказу КПНЗ «Міський палац дитячо-юнацької творчості «Горицвіт» КМР від 30 січня 2018 року № 22 «Про зміну істотних умов праці заступників директора» щодо перенесення терміну істотних умов праці з 02 квітня 2018 року на 10 квітня 2018 року. У пункті 3 цього наказу затверджено штатний розпис зі змінами у новій редакції із визначенням введення його в дію з 10 квітня 2018 року. Також передбачено виведення зі штатного розпису однієї штатної одиниці заступника директора з виховної роботи та введення однієї штатної одиниці заступника директора з навчально-методичної роботи (а. с. 108, т. 1).

Станом на 10 квітня 2018 року у штатному розписі КПНЗ «Міський палац дитячо-юнацької творчості «Горицвіт» КМР передбачено дві посади заступника директора, а саме: заступник директора з навчально-виховної роботи та заступник директора з навчально-методичної роботи (а. с. 129, т. 1).

07 березня 2018 року комісією КПНЗ «Міський палац дитячо-юнацької творчості «Горицвіт» КМР складено акт про ознайомлення заступника директора з начальна-виховної роботи з наявними вакансіями, згідно якого ОСОБА_1 відмовилась від ознайомлення з листом КПНЗ «Міський палац дитячо-юнацької творчості «Горицвіт» КМР від 05 березня 2018 року № 38 про наявні у закладі вакансії (а. с. 109-110, т. 1).

05 квітня 2018 року директором КПНЗ «Міський палац дитячо-юнацької творчості «Горицвіт» КМР Міланович Г. Ю. вручено повторне попередження ОСОБА_1 про наступну зміну істотних умов праці, зміни у штатному розписі, графіку роботи, перерозподілі обов`язків, які відбудуться по закінченню двох місяців з моменту вручення даного попередження (щодо перенесення зміни істотних умов праці з 02 квітня 2018 року на 10 квітня 2018 року). Також повідомлено ОСОБА_1 про необхідність у строк до настання зміни істотних умов праці, а саме 06 квітня 2018 року до 17-30 включно, подати згоду на зміну істотних умов праці (а. с. 26, т. 1).

05 квітня 2018 року комісією КПНЗ «Міський палац дитячо-юнацької творчості «Горицвіт» КМР складено акт про відмову ОСОБА_1 у проставленні підпису в отриманні нею 05 квітня 2018 року повторного повідомлення про наступну зміну істотних умов праці, зміни у штатному розписі, графіку роботи, перерозподілі обов`язків, які відбудуться 10 квітня 2018 року (а. с. 112, т. 1).

06 квітня 2018 року ОСОБА_1 на ім`я директора КПНЗ «Міський палац дитячо-юнацької творчості «Горицвіт» КМР Міланович Г. Ю. подано заяву, у якій вона повідомляє про незаконність звільнення у зв`язку зі зміною істотних умов праці та незгоду з відрахуванням двох місячного строку попередження про зміну істотних умов праці (а. с. 27-28, т. 1).

Наказом КПНЗ «Міський палац дитячо-юнацької творчості «Горицвіт» КМР від 06 квітня 2018 року № 39 к-тр звільнено заступника директора з навчально-виховної роботи з 06 квітня 2018 року у зв`язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці (пункт 6 статті 36 КЗпП України) з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньої місячної заробітної плати відповідно до статті 44 КЗпП України (а. с. 17, т. 1)

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

У відповідності до частини першої статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до статті 141 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Згідно до частиною третьою статті 64 ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Відповідно до положень статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини третьої статті 32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Згідно з частиною четвертою статті 32 КЗпП України, якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

У пункті 6 частини першої статті 36 КЗпП України передбачено, що підставами припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

Згідно роз`яснень, наданих судам у пункті 10 постанови Пленуму Верховного України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року, припинення трудового договору за пунктом 6 статті 36 КЗпП України при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при провадженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо). У тих випадках, коли підстави для зміни зазначених умов були, але працівник, який відмовився від продовження роботи, не був попереджений за 2 місяці про їх зміну або звільнений до закінчення цього строку після попередження, суд відповідно змінює дату звільнення.

Відповідно до статті 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина 3 статті 23 ЦК України).

Відповідно до статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, встановивши наявність змін в організації праці його керівництва, про які позивач була повідомлена та від яких вона відмовилася, дійшов вірного висновку про те, що звільнення ОСОБА_1 через відмову від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці (пункт 6 статті 36 КЗпП України) відбулося з дотриманням вимог чинного законодавства. Приймаючи до уваги те, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників, а також штатний розпис, суди обґрунтовано вказали на про відсутність підстав для поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи КПНЗ «Міський палац дитячо-юнацької творчості «Горицвіт» КМР.

Судами досліджено посадові інструкції директора КПНЗ «Міський палац дитячо-юнацької творчості «Горицвіт» КМР та його заступників з яких убачається, що у закладі відбулись зміни в організації праці його керівництва та перерозподілу посадових обов`язків а саме: кадрову роботу і контроль за використанням робочого часу включено до посадових обов`язків директора; методичну роботу, розробку навчально-методичної документації, координацію роботи методичних об`єднань та контроль роботи керівників гуртків включено до посадових обов`язків заступника директора з навчально-методичної роботи закладу; виховну роботу, складання та оприлюднення звітів з виховної роботи, координацію дитячого самоврядування, роботу з батьківською громадськістю та громадськими організаціями, облік творчо обдарованих дітей включено до посадових обов`язків заступника директора з навчально-виховної роботи закладу, у зв`язку із чим, збільшився обсяг функціональних та посадових обов`язків позивача.

Встановлено, що у результаті перерозподілу функцій між директором закладу та заступниками директора з 10 квітня 2018 року у КПНЗ «Міський палац дитячо-юнацької творчості «Горицвіт» КМР фактично утворено три нові посади з новим обсягом посадових обов`язків та повноважень.

Отже, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, правильно виходив з того, що у КПНЗ «Міський палац дитячо-юнацької творчості «Горицвіт» КМР відбулися істотні зміни в організації виробництва і праці, зокрема, зміна посадових та функціональних обов`язків, перерозподіл навантаження на ОСОБА_1 , що обумовило необхідності її попередження про зміну істотних умов її праці та отримання її згоди на продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці у КПНЗ «Міський палац дитячо-юнацької творчості «Горицвіт» КМР, яку ОСОБА_1 не надала та не виявила бажання займати іншу посаду, що стало підставою її правомірного звільнення за пунктом 6 статті 36 КЗпП України.

Урахувавши, що наказом КПНЗ «Міський палац дитячо-юнацької творчості «Горицвіт» КМР від 27 лютого 2018 року № 47 затверджено штатний розпис закладу станом на 10 квітня 2018 року, у якому передбачено дві посади заступника директора, а саме: заступник директора з навчально-виховної роботи та заступник директора з навчально-методичної роботи, суди попередніх інстанцій виходили з того, що саме з дати затвердження нового штатного розпису відбулись зміни істотних умов праці директора та його заступників, тому двомісячний строк попередження ОСОБА_1 про зміну істотних умов праці слід відраховувати з 27 лютого 2018 року, який сплив 27 квітня 2018 року. Отже, саме з цього часу позивач має бути звільнена з роботи на підставні пункту 6 статті 36 КЗпП України, а не з 06 квітня 2018 року, тому суди обгрунтовано виходили із наявності правових підстав для зміни дати звільнення ОСОБА_1 з 06 квітня 2018 року на 27 квітня 2018 року та стягнення середнього заробітку за період з 07 квітня 2018 року по 27 квітня 2018 року у розмірі 4 784,08 грн, розрахунок якого сторонами не спростовано.

Розмір моральної шкоди у сумі 300 грн визначено судами з дотриманням принципу співмірності, розумності, справедливості та з урахуванням конкретних обставин справи, з яким також погоджується й суд касаційної інстанції.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази, пояснення свідків і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги щодо не застосування судами попередніх інстанцій положення статті 235 КЗпП України, колегія суддів вважає безпідставними, та звертає увагу на те, що при зміні дати звільнення з 06 квітня 2018 року на 27 квітня 2018 року судом першої інстанції правильно стягнуто на користь позивача середній заробіток в сумі 4 784,08 грн, виходячи з розрахунку 14 робочих днів, тому правові підстави для стягнення іншого розміру середнього заробітку відсутні.

Посилаючись на те, що фактично відбулась зміна характеру виконуваної позивачем роботи в межах тієї самої кваліфікації, позивачем, разом з тим, не конкретизовано, які саме зміни відбулись у виконанні нею трудових обов`язків та що такі зміни не відносяться до істотних змін умов праці позивача.

Інші доводи касаційної скарги є аналогічними тим доводами, які були викладені в апеляційній скарзі, та перевірялися судом апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду цього спору.

Таким чином, Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявників, при цьому враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Суди першої й апеляційної інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржувані рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 травня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович