Постанова
Іменем України
08 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 212/3558/22
провадження № 61-9236св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіян О. М., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - виконавчий комітет Покровської районної у місті ради,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі судді Пустовіта О. Г. від 26 січня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Корчистої О. І., Агєєва О. В., Кішкіної І. В., від 24 травня 2023 року і виходив з наступного.
Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Покровської районної у місті ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні.
2. Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що вона має місце реєстрації: АДРЕСА_1 , проте впродовж багатьох років фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Починаючи з 2000 року вона проживала однією сім`єю з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без реєстрації шлюбу. Проживали вони разом за адресою:
АДРЕСА_2 , яка є також місцем реєстрації
ОСОБА_2 .
3. З 19 грудня 2015 року вона є власницею квартири за вказаною адресою на підставі договору дарування квартири від 19 грудня 2015 року, укладеного між нею та ОСОБА_2 . В період їх спільного проживання між ними склалися стосунки, які відповідно до вимог чинного законодавства притаманні сім`ї: спільний побут, наявність спільних прав та обов`язків. Зареєструвати шлюб у встановленому законом порядку вони не встигли через поганий стан здоров`я ОСОБА_2 , якому 09 грудня 2020 року було встановлено І групу інвалідності. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер. На день смерті ОСОБА_2 ні вона, ні він не перебували у зареєстрованому шлюбі ані між собою, ані з іншими особами.
4. Із урахуванням зазначеного, позивачка просила встановити факт спільного проживання однією сім`єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу її, ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , який помер
ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період з 2000 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 , що є датою смерті
ОСОБА_2 та перебування її на його утриманні.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
5. Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 січня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
6. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу
ОСОБА_2 та неї. ОСОБА_1 не доведено ведення спільного господарства, наявності спільного побуту та бюджету, взаємних прав і обов`язків, які притаманні подружжю. Крім того, судом враховано, що до 30 березня 2016 року ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі, а ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 до 19 січня 2021 року.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
7. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 січня 2023 року - без змін.
8. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів на підтвердження факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу у період з 01 січня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 та перебування на його утриманні. Надані позивачкою докази не підтверджують факт введення спільного господарства, наявності спільного побуту та бюджету, взаємних прав та обов`язків подружжя, спільного набуття майна тощо. Апеляційний суд також звернув увагу на перебування сторін у шлюбі з іншими особами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
9. 19 червня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 січня
2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 травня
2023 року, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 повністю.
10. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявниця зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня2018 року у справі № 644/6274/16-ц, від 03 липня 2019 року
у справі № 554/8023/15-ц та у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 587/302/16-ц, від 14 березня 2019 року у справі
№ 320/4964/17, від 10 вересня 2020 року у справі № 369/3338/17,
від 07 грудня 2020 року у справі № 295/14208/18, від 23 вересня 2021 року
у справі № 204/6931/20, від 08 грудня 2021 року у справі № 369/16486/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
11. У касаційній скарзі заявницявказує, що суди попередніх інстанцій дійшли необґрунтованих висновків стосовно ненадання нею належних та допустимих доказів на підтвердження факту ведення з ОСОБА_2 спільного господарства, спільного побуту та бюджету, наявності у них взаємних прав та обов`язків подружжя. Вказує, що нею надано достатньо доказів на підтвердження ведення спільного господарства та проживання однією сім`єю із ОСОБА_2 , її утримання ОСОБА_2 , зокрема: акт про проживання однією сім`ю; договір дарування квартири; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності; довіреність, яка була видана ОСОБА_2 на ОСОБА_4 ; листування з ГУ Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з приводу пенсійних виплат; медичні документи ОСОБА_2 ; документи щодо поховання ОСОБА_2 ; спільні фотографії з ОСОБА_2 у різні періоди часу; документи, які підтверджують придбання спільного майна, сплату житлово-комунальних послуг; заява її колишнього чоловіка про те, що вони не проживали з ним разом під час перебування у шлюбі.
12. Заявниця звертає увагу на те, що чинне законодавство України не забороняє проживання однією сім`єю з іншими особами, можливість придбання спільного сумісного майна, народження спільних дітей в цивільному шлюбі, навіть, коли офіційний шлюб зареєстровано з іншими особами. Водночас, в період часу з 19 січня 2021 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 ані вона, ані ОСОБА_2 не перебували в жодному шлюбі, але і в цей проміжок часу суди безпідставно відмовили у задоволенні вимог про встановлення факту спільного проживання.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
13. У поданому відзиві на касаційну скаргу ГУ Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області посилається на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, необґрунтованими, такими, що не спростовують правильних по суті судових рішень. Під час розгляду справи судами належним чином досліджено наявні у матеріалах справи докази, зокрема встановлено, що із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 до нотаріуса звернулася його донька ОСОБА_5 .
Фактичні обставини справи, встановлені судами
14. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
15. Відповідно договору дарування квартири від 19 грудня 2015 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , ОСОБА_6 є власницею квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
16. 15 лютого 2021 року ОСОБА_1 , в інтересах ОСОБА_2 звернулась до ГУ Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо перерахунку пенсії ОСОБА_2 .
17. 19 травня 2021 року ОСОБА_1 повторно звернулась до ГУ Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо перерахунку пенсії померлого ОСОБА_2 .
18. Листом від 01 червня 2021 року ГУ Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило, що пенсійну справу ОСОБА_2 було переглянуто та приведено у відповідність до норм чинного законодавства з дати встановлення І групи інвалідності, а саме з 09 грудня 2020 року. Розмір доплати до пенсії включено до суми недоотриманої пенсії та буде виплачено за нормами чинного законодавства. У вищезазначеному листі також вказано, що згідно з пунктом 2.26 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада
2005 року № 22-1 (із змінами), для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що підтверджує особу заявника. Члени сім`ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті.
19. Заочним рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі № 210/5619/15-ц від 30 березня
2016 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , зареєстрований 19 травня 1989 року, розірвано.
20. 19 січня 2021 року ОСОБА_1 розірвала шлюб з ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії
НОМЕР_1 .
21. На підтвердження спільного проживання з ОСОБА_2 позивачкою надано акт від 18 липня 2022 року, який підписаний мешканцями будинку АДРЕСА_3 , зокрема квартир АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , і містить інформацію про те, що ОСОБА_1 на час смерті ОСОБА_2 фактично проживала з ним за адресою: АДРЕСА_2 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вела з ним спільне господарство, здійснювала догляд та лікування, поховання, знаходилася на його повному утриманні, продовжує проживати за вказаною адресою по теперішній час.
22. Згідно з копією паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_1 , остання з 31 січня 1966 року зареєстрована за адресою:
АДРЕСА_1 .
Позиція Верховного Суду
23. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
24. Згідно з положеннями пункту 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
25. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
26. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
27. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша
статті 16 Цивільного кодексу України).
28. Відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
29. Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.
30. Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.
31. Положеннями статті 74 СК України встановлено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
32. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
33. З огляду на зазначені положення законодавства, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у них певних прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.
34. У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Судузауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3 74 СК України).
35. Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
36. Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може однозначно свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20,
від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20).
37. Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Критеріями, за якими майну може бути надано статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття);
3) мета придбання майна, відповідно до якої йому може бути надано правовий статус спільної власності подружжя. Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки.
38. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 686/15993/21, від 09 листопада
2022 року у справі № 753/10315/19, від 16 листопада 2022 року у справі
№ 199/3941/20.
39. Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
40. За правилами доказування, визначеними статтями 12 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
41. У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
42. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, правильно встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну оцінку поданим доказам, як в цілому, так і кожному окремо, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачка не надала достатніх доказів на підтвердження факту проживання однією сім`єю з померлим ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу у період з 01 січня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_2.
43. При вирішенні спору судами надано оцінку тому, що у період
з 1989 року по 30 березня 2016 року ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 , а ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 1987 року по 19 січня 2021 року.
44. В силу положень статті 74 СК України перебування чоловіка і жінки у зареєстрованому шлюбі виключає встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з іншою особою (постанова Верховного Суду від 10 вересня 2020 року у справі № 369/3338/17 (провадження
№ 61-15677св19).
45. Також суди взяли до уваги, що ОСОБА_1 з 31 січня 1966 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
46. Доводи позивачки про те, що вона перебувала із померлим
ОСОБА_2 у близьких стосунках, а також надані письмові докази визнані судами не достатніми для встановлення факту проживання ОСОБА_2 і ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 01 січня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_2.
47. Суди дійшли достатньо обґрунтованого висновку, що подані позивачкою докази достовірно не підтверджують факт ведення спільного господарства, наявності спільного побуту та бюджету, взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.
48. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції у цій справі, апеляційний суд надав належну оцінку доводам апеляційної скарги та погодився із висновком суду першої інстанції про те, що позивачка не довела факту проживання однією сім`єюз померлим ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу у визначений нею період.
49. Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі. Однак встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
50. Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій.
51. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті без додержання норм матеріального і процесуального права.
52. За встановлених у цій справі обставин висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, висловленим у постановах, на які послалася заявниця у касаційній скарзі.
53. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
54. Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 січня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 травня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:Є. В. Синельников О. М. Осіян В. В. Шипович